Рішення

від 15.03.2023 по справі 910/13278/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.03.2023Справа № 910/13278/22

Господарський суд міста Києва у складі судді І.О. Андреїшиної, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу

За позовом Фермерського господарства "Корнієнко" (39352, Полтавська область, Новосанжарський район, село Соколова Балка, вул. Перемоги, 30, код ЄДРПОУ 22534742)

до Товариства з додатковою відповідальністю "Ефорд" (02090, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 54, код ЄДРПОУ 42127042)

про стягнення 454 041,87 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фермерське господарство "Корнієнко" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ефорд" про стягнення заборгованості за договором поставки нафтопродуктів № 06/09/2022-3733 від 06.09.2022 у розмірі 454 041,87 грн.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 07.12.2022 залишив позов без руху, надав строк для усунення недоліків позову у встановлений спосіб.

03.01.2023 від позивача засобами поштового зв`язку надійшли матеріали на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2023 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

06.09.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ефорд» (далі - відповідач, постачальник) та Фермерським господарством «Корнієнко» (далі - позивач, покупець) було укладено договір поставки нафтопродуктів №06/09/2022-3733, відповідно до умов якого постачальник зобов`язувався передати покупцю у власність нафтопродукти (далі - товар), а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти на умовах, викладених в договорі, найменування, кількість та ціна яких вказується в накладних документах та товар та додатках до договору, які оформлюються на кожну партію окремо.

Пунктами 1.2 - 1.6 договору передбачено, що кількість, асортимент і ціна товару вказуються в заявках, які за домовленістю сторін були усно погоджені.

Відповідно до п. 1.2 договору, номенклатура товару, його кількість, ціна встановлюються сторонами за спільною згодою на основі заявки покупця й зазначаються в додатках до договору (рахунках-фактурах) та/чи вивантажувальних документах (видаткових накладних) на товар, які складають невід`ємну частину договору.

У специфікації до договору №06/09/2022-3733 від 06.09.2022 сторони домовилися, що постачальник зобов`язується здійснити поставку товару, зокрема, дизельне паливо ДП-Л-Євро 5-ВО, клас С («Ромпетролі» Румунія) у кількості 9 620 літрів, на загальну суму 454 041, 87 грн.

У відповідності до п. 4.2. договору покупець зобов`язується оплатити повну вартість партії товару в розмірі 100% (в тому числі ПДВ) за товар в сумі, відображеній в рахунках-фактурах наданих постачальником, до дати бажаного відвантаження товару.

Відповідачем було виставлено рахунок №3733 від 06 вересня 2022 року на оплату за товар дизельне паливо ДП-Л-Євро 5-во, клас С («Ромпетрол» Румунія) у кількості 9 620 літрів.

Даний рахунок було сплачено позивачем, що підтверджується платіжним дорученням №22 від 07 вересня 2022 року на суму 454 041, 87 грн.

Позивач у позовній заяві зазначає, що після оплати останньому було повідомлено, що товар буде доставлено через два дні, як це закріплено в специфікації до договору.

Після спливу 2-х календарних днів, позивач зателефонував до ОСОБА_1, з яким ввів перемовини до цього, за тел. НОМЕР_1 та НОМЕР_4. Останнім було повідомлено, що автомобіль з товаром уже на території України, та перебуває у м. Черкаси, де здійснює зливання палива у військовій частині, оскільки загальний вміст дизельного палива в автомобілі становить 30 тонн, з яких 20 тонн зливаються у м. Черкасах, а залишок 9 620 літрів буде доставлено позивачу.

Однак доставка товару так і не відбулася, після чого позивачу було повідомлено, що відповідачем було злито все паливо у м. Черкасах, оскільки це погодили керівники, та запропоновано позивачу, доставку з нової партії, яка буде через декілька днів.

12 вересня 2022 року позивач знову зателефонував до ОСОБА_1 за тел. НОМЕР_1, останнім було повідомлено, що автомобіль перебуває на митниці, і планується що в`їде на територію України за два дні. 15 вересня 2022 року позивач знову зателефонував до ОСОБА_1, яким було повідомлено, що машина з товаром пройшла митницю, та в`їхала на територію України, та ОСОБА_1 повідомив, що надасть номер телефону водія, та щоб позивач в телефонному режимі спілкувався з водієм та повідомив останньому куди необхідно здійснити доставку палива.

Зв`язавшись з водієм на ім`я ОСОБА_2 за тел. НОМЕР_2 , позивачу було повідомлено, що останній перебуває в Тернопілі, та планує здійснити доставку товару 16 вересня 2022 року, оскільки необхідно проїхати близько 1 тис. км. та фактично він не встигне доставити товар 15 вересня 2022 року.

Зателефонувавши 16 вересня 2022 року до водія ОСОБА_2 за тел. НОМЕР_2 , позивачу було повідомлено, що автомобіль зламався та на даний час перебуває під м. Житомир, самостійно його відремонтувати не можливо, тому водій чекає на розпорядження керівництва.

Як зазначає позивач у позовній заяві, після цього представники відповідача позивачу на телефонні дзвінки не відповідали.

20 вересня 2022 року до ВП №3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області звернувся Корнієнко Анатолій Володимирович , ІНФОРМАЦІЯ_1 , голова фермерського господарства» Корнієнко» із заявою про вчинення кримінального правопорушення ТОВ "ЕФОРД" (код. ЄДРПОУ 42127042) який зловживаючи його довірою заволодів коштами в сумі 454 041 грн., що виразилось у невиконанні умов договору про поставку нафтопродуктів №06/09/2022 - 3733 від 06.09.2022 року.

Даний факт внесено до ЄРДР за №12022170480000191 від 20.09.2022 року, за ч.3 ст. 190 КК України та розпочато досудове розслідування.

В ході проведення досудового розслідування, отримано тимчасовий доступ до банківського рахунку ТОВ «ЕФОРД» НОМЕР_3 . Провівши вищевказаний тимчасовий доступ, встановлено, що дійсно 07.09.2022 року ФГ „Корнієнка,, провело оплату за товар відповідно до договору поставки нафтопродуктів №06/09/2022- 3733 від 06.09.2022 - за дизельне пальне ДП-Л-Євро 5-ВО по рахунку 3733 від 06.09.2022 454 041 грн.

В рамках вказаного кримінального провадження, слідчим було отримано інформацію за рахунком НОМЕР_3 , який належить ТОВ «Ефорд», та з виписки по якому видно, що кошти від позивача надійшли на рахунок 07.09.2022 року в сумі 454 041,87 грн.

На підставі вищевикладеного, 17 листопада 2022 року слідчим СВ відділення поліції №3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області капітан поліції Ільченко Олександром Володимировичем було винесено постанову про закриття кримінального провадження.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що свої зобов`язання стосовно оплати за товар, зазначений у специфікації до договору № №06/09/2022-3733 від 06.09.2022 року, позивач виконав в повному обсязі. Однак, як зазначає позивач в порушення умов договору продукція не була поставлена у встановлені договором строки, а на телефонні дзвінки працівники відповідача перестали відповідати.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За умовами ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що обмін документів між сторонами проходив в електронному виді з електронної пошти позивачаІНФОРМАЦІЯ_2 на електронну пошту відповідача: eford-office@ukr.net.

Пунктом 2.7. договору сторони прийшли до згоди, що всі додаткові угоди, заявки на відвантаження, та інші документи, що утворяться при виконанні договору, передаються електронною поштою, та мають силу оригіналу до подальшого обміну оригіналами.

Отже, обмін сторонами сканованими документами, посилання відповідача на умови договору у електронній переписці та зазначення у рахунку-фактурі номеру та дати договору постачання, оплата грошових коштів із зазначенням реквізитів документів свідчить про укладення договору між позивачем та відповідачем.

Згідно з ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Абзацом 3 ч. 1 ст. 664 ЦК України встановлено, що товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

За умовами ст.ст. 525, 526 ЦК України, ч.ч. 1, 7 ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Судом встановлено, що відповідачем було виставлено рахунок на оплату №3733 від 06.09.2022 (товар: дизельне паливо ДП-Л-Євро 5-ВО, клас С («Ромпетрол» Румунія) у кількості 9 620 л) на загальну суму 454 041,87 грн.

Матеріалами справи підтверджується перерахування грошових коштів в розмірі 454 041,87 грн на підставі виставленого відповідачем рахунку № 3733 від 06.09.2022, копія платіжного доручення наявна в матеріалах справи.

Крім того, в матеріалах справи міститься копія заключної виписки з банку за період з 07.09.2022 по 07.09.2022 та копія виписки по рахунку відповідача.

Доказів поставки товару на суму сплачену позивачем матеріали справи не містять.

Відповідачем відзиву на позовну заяву не подано, контррозрахунку суми позовних вимог та будь-яких заперечень по суті позовних вимог не надано, доводів позивача у встановленому законом порядку не спростовано.

При цьому відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову Фермерського господарства "Корнієнко" до Товариства з додатковою відповідальністю "Ефорд" про стягнення 454 041,87 грн основного боргу.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 454 041,87 грн боргу.

При цьому, суд зазначає, що відповідач не заперечив обставини, викладені у позовній заяві.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Ефорд" (02090, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 54, код ЄДРПОУ 42127042) на користь Фермерського господарства "Корнієнко" (39352, Полтавська область, Новосанжарський район, село Соколова Балка, вул. Перемоги, 30, код ЄДРПОУ 22534742) заборгованість у розмірі 454 041 (чотириста п`ятдесят чотири тисячі сорок одна) грн 87 коп. та судовий збір в розмірі 6 810 (шість тисяч вісімсот десять) грн 64 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 15.03.2023

Суддя І.О. Андреїшина