Рішення

від 28.02.2023 по справі 925/163/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2023 року м. Черкаси Справа № 925/163/23

Господарський суд Черкаської області у складі судді Гладуна А.І., розглянув у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду справу

за позовом Заступника керівника Звенигородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Лисянської селищної ради

до Відділу культури, молоді та спорту Лисянської селищної ради Звенигородського району Черкаської області,

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

про визнання недійсним договору та зобов`язання повернути майно

Секретар судового засідання Бадика Д.Д.

Представники учасників справи:

Прокурор Бутар В.С.,

Позивач не з`явився,

Відповідачі не з`явилися.

1.Позиції учасників справи, процесуальні дії суду та учасників справи.

Заступник керівника Звенигородської окружної прокуратури (ідентифікаційний код 02911119, адреса місцезнаходження: 20202, Черкаська область, м. Звенигородка, вул. Софії Терещенка, 40а) в інтересах держави в особі Лисянської селищної ради (ідентифікаційний код 26424996, адреса місцезнаходження: 19301, Черкаська область, Звенигородський район, смт. Лисянка, пл. Миру, 30) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Відділу культури, молоді та спорту Лисянської селищної ради Звенигородського району Черкаської області (ідентифікаційний код 43561867, адреса місцезнаходження: 19301, Черкаська область, Звенигородський район, смт. Лисянка, пл. Миру, 30), до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ).

Змістом позову є вимоги про:

1) визнання недійсним договору оренди комунального майна від 10.09.2022 №2, укладеного між Відділом культури, молоді та спорту Лисянської селищної ради Звенигородського району Черкаської області та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 ;

2) зобов`язання Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 повернути Лисянській селищній раді приміщення загальною площею 25,1 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

У позові Заступник керівника Звенигородської окружної прокуратури просив стягнути з відповідачів на користь Черкаської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 5368 грн та про дату і час розгляду справи повідомити учасників справи та Звенигородську окружну прокуратуру.

02.02.2023 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 925/163/23, та ухвалив розглядати справу в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 28.02.2023 о 11 год. 00 хв.

Ухвала суду від 02.02.2023 про відкриття провадження у справі надіслана учасникам справи: прокурору та позивачу рекомендованими листами та електронною поштою, вказану в позовній заяві; та відповідачам - рекомендованими листами з повідомленнями про вручення, які 08.02.2023 вручені відповідачам (а. с. 113-114).

23.02.2023 відповідачі подали до суду заяву (а. с. 111), у якій позов визнали у повному обсязі.

Відповідно до частини 1, 4 статті 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Перевіривши зміст заяви відповідачів про визнання позову суд дійшов висновку, що визнання відповідачами позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб. Заява про визнання позову складена та підписана відповідачами.

28.02.2023 прокурор відділу Черкаської обласної прокуратури Бутар В.С. подала до суду клопотання про повернення судового збору (а. с. 118-120), у якому просила повернути Черкаській обласній прокуратурі з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого при поданні позову, у зв`язку з визнанням відповідачами позову до початку розгляду справи по суті.

У підготовчому судовому засіданні 28.02.2023 взяла участь прокурор Бутар Віталіна Сергіївна. Представники позивача та відповідачів у підготовче судове засідання не з`явились.

Прокурор Бутар В.С. у підготовчому судовому засіданні просила позовні вимоги задовольнити повністю та повернути Черкаській обласній прокуратурі з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого при поданні позову, у зв`язку з визнанням відповідачами позову до початку розгляду справи по суті.

Відповідно до частини 3 статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Враховуючи визнання позову відповідачами, керуючись частиною 3 статті 185 Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку ухвалити рішення у справі за результатами підготовчого провадження у підготовчому засіданні без розгляду справи по суті.

Керуючись частиною 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, суд оголосив вступну та резолютивну частини судового рішення у справі №925/163/23.

Вислухавши пояснення прокурора, з`ясувавши обставини справи, дослідивши письмові докази, що містяться у справі, та оцінивши докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

2.Перелік обставин, які є предметом доказування у справі.

Предметом позову є немайнові вимоги прокурора до відповідачів про визнання недійсним договору оренди комунального майна від 10.09.2022 №2, укладеного між Відділом культури, молоді та спорту Лисянської селищної ради Звенигородського району Черкаської області та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та про зобов`язання Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 повернути Лисянській селищній раді приміщення загальною площею 25,1 кв. м, яке розташоване за адресою: Черкаська область, смт Лисянка, вул. Небесної Сотні, 5.

Позовні вимоги прокурор обґрунтовує порушенням відповідачем Відділом культури, молоді та спорту Лисянської селищної ради Звенигородського району Черкаської області, як орендодавцем комунального майна, вимог законодавства України про передачу комунального майна в оренду, укладення договору з відповідачем Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 , як з орендарем, без належних на те правових підстав, що суперечить Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в частині дотримання процедури передачі в оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади та неврахування у ньому інфляційних процесів.

Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом доказування у справі є порушенням відповідачем Відділом культури, молоді та спорту Лисянської селищної ради Звенигородського району Черкаської області вимог законодавства про оренду державного та комунального майна під час укладення договору оренди комунального майна з відповідачем Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 , порушення процедури передачі в оренду майна; порушення суб`єктивного права позивача Лисянської селищної ради, за захистом якого прокурор в інтересах держави в особі позивача звернувся до суду.

3. Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

На підтвердження обставин, які є предметом доказування, прокурор подав письмові докази, дослідивши які суд встановив:

Згідно з протоколом про результати електронного аукціону №LLE001-UA- 20210810-30958 від 31.08.2021 (а. с. 33-34) 09.09.2021 відбувся електронний аукціон щодо передачі в оренду нежитлового приміщення (кабінети №1-9, 1-10, 1-11 за адресою АДРЕСА_2 . Переможцем електронного аукціону є фізична особа - підприємець ОСОБА_1 . За результатами аукціону розмір орендної плати на місяць встановлений у розмірі 650,00 грн (у випадку оренди).

Наказом від 03.09.2021 №67 Відділ культури, молоді та спорту Лисянської селищної ради Лисянського району Черкаської області (а. с. 35) відповідно до "Положення про Відділ культури, молоді та спорту Лисянської селищної ради", затвердженого рішенням Лисянської селищної ради від 04.03.2020 №63-9/VII, Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483, рішення Лисянської селищної ради "Про затвердження переліків першого та другого типу об`єктів комунального майна Лисянської селищної ради (Лисянської селищної територіальної громади) для передачі його в оренду на аукціоні та без проведення аукціону" від 14.04.2021 №9-11/ VIII, затвердив протокол про результати електронного аукціону №LLE001-UA- 20210810-30958.

10.09.2021 Відділ культури, молоді та спорту Лисянської селищної ради Звенигородського району Черкаської області (орендодавець) та Фізична особа підприємець ОСОБА_1 (орендар) уклали договір оренди комунального майна Лисянської селищної територіальної громади №2 (а. с. 26-31), згідно з п.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування комунальне майно: нежитлове приміщення (№1 -9, 1-10, 1-11 за адресою вулиця вул. Небесної Сотні, буд. 5. Місцезнаходження майна: смт. Лисянка, кабінети №1 -9, 1-10, 1-11 за адресою вулиця вул. Небесної Сотні, буд. 5, загальною площею 25,1 кв. м, вартістю 57799,55 грн, яке знаходиться в оперативному управлінні (господарському відданні) у Відділу культури, молоді та спорту Лисянської селищної ради Звенигородського району Черкаської області. Строк оренди становить 5 (п`ять) років.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що орендна плата є платежем, який орендар вносить Орендодавцю незалежно від наслідків господарської діяльності і визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна територіальної громади смт Лисянка, затвердженої рішенням селищної ради від 09.02.2012 №15-8/VI, зі змінами та доповненнями, або за результатами аукціону на право укладання договору оренди і становить: 650,00 грн на місяць. Розмір орендної плати визначається відповідно до постанови КМУ від 03.06.2020 №483 та діючого законодавства України.

Відповідно до п. 6.1 договору орендар має право самостійно здійснювати господарську діяльність у межах, визначених чинним законодавством України та цим договором.

Пунктом 10 договору визначено, що цей договір діє з 10 вересня 2021 року по 09 вересня 2026 року включно. У разі нотаріального посвідчення та державної реєстрації договір є укладеним з моменту державної реєстрації.

Відповідно до акту від 10.09.2021 (а. с. 32) приймання-передачі в оренду окремого індивідуально визначеного нерухомого майна нежитлове приміщення загальною площею 25,1 кв. м, розміщене за адресою: АДРЕСА_2 і перебуває на балансі Відділу культури, молоді та спорту Лисянської селищної ради, який є додатком №1 договору оренди №2 від 10.09.2021 орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування майно: приміщення загальною площею 25,1 кв. м., які розміщені за адресою: АДРЕСА_2 та складаються з окремої кімнати загальною площею 25,1 кв. м. на першому поверсі одноповерхового приміщення Лисянської дитячої музичної школи.

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 224360706 від 17.09.2020 (а. с.17-18) нежитлова будівля, загальною площею 636,8 кв. м, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві власності Лисянській селищній раді Лисянського району Черкаської області.

Рішенням від 14.04.2021 № 9-11/VIII (а. с. 64-66) Лисянська селищна рада затвердила Переліки першого та другого типу об`єктів комунального майна Лисянської селищної територіальної громади, які підлягають передачі в оренду на аукціоні згідно з додатком 1 та без проведення аукціону згідно з додатком 2 (а. с. 67), у яких нежитлове приміщення (кабінети №1-9, 1-10, 1-11), яке знаходиться за адресою: Черкаська область, Звенигородський район, смт. Лисянка, вул. Небесної Сотні, буд. 5, відсутнє.

Рішенням Лисянської селищної ради від 04.03.2020 № 63-9/VII затверджено Положення про відділ культури, молоді та спорту Лисянської селищної ради Лисянського району Черкаської області (а. с. 36-48), у пункті 1.1 розділу 1 якого зазначено, що Відділ культури, молоді та спорту Лисянської селищної ради Лисянського району Черкаської області є структурним підрозділом виконавчого комітету Лисянської селищної ради, який утворений Лисянською селищною радою, входить до її складу і в межах Лисянської селищної ради (далі - Лисянська ОТГ) забезпечує виконання покладених на відділ завдань, є підзвітним і підконтрольним, підпорядкованим Лисянській селищній раді та її виконавчому комітету, Лисянському селищному голові, а з питань здійснення делегованих йому повноважень підконтрольний профільним міністерствам КМУ та департаментам Черкаської обласної державної адміністрації.

Рішенням від 09.02.2012 №15-8/VI (а. с. 70) Лисянська селищна рада затвердила методику розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна територіальної громади смт. Лисянка (а. с. 71 -74), згідно п. 14 якої при оренді нерухомого комунального майна (крім випадків, передбачених у пункті 12 Методики) розмір річної орендної плати визначається за формулою: Опл.р. = Вп. х Сор., де Опл.р. - розмір річної орендної плати, грн; Вп. - вартість орендованого майна, визначена експертним шляхом (а. с. 77), грн; Сор. - орендна ставка, визначена згідно з додатком 1 (а. с. 75-76).

Пунктом 15 Методики передбачено, якщо орендоване приміщення є частиною будівлі (споруди), то оцінка вартості цього приміщення проводиться безпосередньо або опосередковано з урахуванням вартості будівлі (споруди) в цілому по формулі: Вп. = (Вб.с. : Пб.с.) х Нп, де Вп. - вартість приміщення, яке є частиною будівлі (споруди) і передається в оренду, грн.; Вб.с. - вартість будівлі (споруди) в цілому, визначена експертним шляхом, грн.; Пб.с - площа будівлі (споруди) в цілому (без площі підвальних приміщень, якщо вони не експлуатуються орендарем), в кв.м.; Нп. - площа орендованого приміщення, кв.м.

Згідно з пунктом 16 Методики розмір місячної орендної плати за базовий місяць оренди розраховується за формулою: Опл.баз. - Опл.р. : 12, де Опл.баз - розмір місячної орендної плати за базовий місяць оренди.

Пункт 17 Методики встановлює розмір місячної орендної плати за перший місяць оренди розраховується за формулою: Опл.міс. = Опл.баз. х Іп.р. їм., де Іп.р. - індекс інфляції з дати проведення експертної оцінки до початку договору оренди; їм. - індекс інфляції за перший місяць оренди.

Відповідно до пункту 18 Методики розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

31.08.2022 Звенигородська окружна прокуратура звернулася до Лисянської селищної ради з листом №50-1567вих22 (а. с. 80-82), у якому просила надати у строк до 06.09.2022 інформацію щодо питань, зазначених у листі, зокрема щодо укладення договору оренди нежитлового приміщення від 10.09.2021.

02.09.2022 Відділ культури, молоді та спорту Лисянської селищної ради Звенигородського району Черкаської області повідомив Звенигородську окружну прокуратуру у листі №185 (а. с. 83 з додатком №1 (а. с. 84) щодо оренди нерухомого майна в Лисянській дитячій музичній школі, що знаходиться за адресою: смт. Лисянка, вул. Небесної Сотні, 5, з фізичною особою ОСОБА_2 і Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 на підставі договорів оренди. За весь час оренди заборгованість по орендній платі відсутня.

09.09.2022 селищний голова Виконавчого комітету Лисянської селищної ради Черкаської області повідомив Звенигородську окружну прокуратуру у листі №920 (а. с. 25, 69), що окреме рішення про надання згоди на розпорядження майном балансоутримувачем не приймалося, оскільки Відділ культури, молоді та спорту Лисянської селищної ради розпоряджається майном на праві оперативного управління. Рішення про намір передачі майна в оренду перед укладанням договорів оренди комунального майна з ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 приймалося Відділом у формі наказу, проте без погодження з Лисянською селищною радою. Відділ не звертався до Лисянської селищної ради для погодження рішень про намір передачі майна в оренду.

14.09.2022 Звенигородська окружна прокуратура звернулася до Лисянської селищної ради з листом №50-2-214вих22 (а. с. 85-90), у якому зазначила, що у спірному договорі зазначено, що розмір щомісячної орендної плати визначений за результатами проведення аукціону, тобто без урахування інфляційних процесів, що оспорюваний договір укладений з порушенням без належних на те правових підстав, встановленої законодавством України процедури передачі комунального майна в оренду та без врахування інфляційних процесів, що суперечить вимогам законодавства, а тому підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.

14.09.2022 селищний голова Виконавчого комітету Лисянської селищної ради Черкаської області повідомив Звенигородську окружну прокуратуру у листі №935 (а.с. 91), що Лисянською селищною радою позов про визнання недійсним договору оренди комунального майна з ФОП ОСОБА_1 та зобов`язання повернути майно до суду не подався через відсутність коштів у місцевому бюджеті.

Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України "Допустимість доказів").

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

На підставі поданих позивачем доказів, можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Тому подані прокурором докази суд визнає належними.

На підтвердження обставин, яким прокурор обґрунтовує підстави позову, прокурор подав письмові докази. Суд не встановив, що докази подані прокурором отримані з порушенням закону. Тому подані прокурором докази суд визнає допустимими.

Подані прокурорм докази, на переконання суду, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Тому суд визнає докази, подані прокурором, достовірними.

4. Висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів. Мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Відповідно до частини 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши зібрані у справі докази в цілому та кожен доказ окремо, суд визнає встановленими обставини:

- проведення 09.09.2021 електронного аукціону щодо передачі в оренду нежитлового приміщення (кабінети №1-9, 1-10, 1-11 за адресою АДРЕСА_2 ,переможцем якого є фізична особа - підприємець ОСОБА_1 ;

- встановлення за результатами аукціону розміру орендної плати на місяць у розмірі 650,00 грн (у випадку оренди);

- виникнення між відповідачами майново-господарського зобов`язання на підставі договору оренди комунального майна Лисянської селищної територіальної громади №2 від 10.09.2021;

- передача в оренду окремого індивідуально визначеного нерухомого майна нежитлового приміщення загальною площею 25,1 кв. м на першому поверсі одноповерхового приміщення Лисянської дитячої музичної школи, розміщене за адресою: АДРЕСА_2 і перебуває на балансі Відділу культури, молоді та спорту Лисянської селищної ради;

- укладення відповідачем Відділом культури, молоді та спорту Лисянської селищної ради договору оренди комунального майна з відповідачем ФОП ОСОБА_1 ;

- Лисянська селищна рада рішення про включення майна, що передане в оренду за оспорюваним договором, до переліку першого та другого типів об`єктів комунального майна для передачі його в оренду на аукціоні чи без проведення аукціону не приймала, дозволу балансоутримувачу майна на передання майна в оренду не давала.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечення.

За змістом статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статті 13 Господарського процесуального кодексу України, відповідно норм якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

У даній справі, враховуючи наявність чітких та переконливих доказів, а також вірогідність поданих прокурором доказів суд дійшов висновку про доведеність обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зокрема виникнення між сторонами майново-господарського зобов`язання на підставі господарського договору, укладеного без належних на те правових підстав та згоди власника майна.

Відповідачі не подали суду доказів на спростування обставин, яким прокурор обґрунтовує свої позовні вимоги. Позов прокурора визнали повністю

З огляду на вказане суд не наводить у рішенні суду мотивів визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Враховуючи зміст заяви відповідачів про визнання позову та надані у судовому засіданні пояснення обставини, якими прокурор обґрунтовує позовні вимоги, визнаються відповідачами.

Відповідно до частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Під час розгляду справи у суду не виникли обґрунтовані підстави вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом.

5. Висновки суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновок про порушення, невизнання або оспорення права чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку.

Суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Передачі комунального майна в оренду передує рішення органу місцевого самоврядування щодо наміру передання потенційного об`єкта в оренду та включення його до переліку майна, що передається в оренду за насідками проведення аукціону або без його проведення.

Лисянська селищна рада рішення про включення майна, що передане в оренду за оспорюваним договором, до переліку першого та другого типів об`єктів комунального майна для передачі його в оренду на аукціоні чи без проведення аукціону не приймала.

Лисянська селищна рада дозволу балансоутримувачу майна (відповідачу 1) на розпорядження майна шляхом передання його в оренду відповідачу 2 не давала.

Укладаючи оспорюваний договір та визначаючи розмір орендної плати, відповідачі не визначили порядку індексації розміру орендної плати.

Оскаржуваний договір укладений без належних на те правових підстав, суперечить вимогам Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в частині дотримання процедури передачі в оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади та підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.

Однією із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).

Одним із способів захисту цивільних прав є визнання правочину недійсним.

На підставі встановлених у справі обставин суд дійшов переконання про порушення відповідачем Відділом культури, молоді та спорту Лисянської селищної ради Звенигородського району Черкаської області вимог законодавства про оренду державного та комунального майна під час укладення договору оренди комунального майна з відповідачем Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 , порушення процедури передачі в оренду майна; порушення суб`єктивного права позивача Лисянської селищної ради розпоряджатися майном комунальної власності.

Вимоги прокурора про визнання недійсним договору оренди комунального майна від 10.09.2022 №2, укладеного між Відділом культури, молоді та спорту Лисянської селищної ради Звенигородського району Черкаської області та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 , про зобов`язання відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 повернути Лисянській селищній раді приміщення загальною площею 25,1 кв. м, яке розташоване за адресою: Черкаська область, смт Лисянка, вул. Небесної Сотні, 5, суд визнає обґрунтованими, спосіб захисту обраний прокурором є належним та ефективним, та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.

6. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Норми права, на які посилалися сторони, які суд застосував, та мотиви їх застосування.

Правовідносини між учасниками справи є приватноправовими, врегульовані нормами цивільного права.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Уповноважений орган управління - орган, до сфери управління якого належить балансоутримувач (пункт 19 частини 1 статті 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Частиною 2 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що передача в оренду майна, що перебуває у комунальній власності, здійснюється органами місцевого самоврядування відповідно до вимог цього Закону.

Відповідно до пункту "г" частини 2 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями, зокрема, є: балансоутримувачі щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 400 квадратних метрів на одного балансоутримувача, якщо менший розмір площі не встановлено рішенням представницького органу місцевого самоврядування - щодо об`єктів комунальної власності або галузевими особливостями оренди майна.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" етапність передачі в оренду державного та комунального майна передбачає: прийняття рішення щодо наміру передачі майна в оренду; внесення інформації про потенційний об`єкт оренди до ЕТС; прийняття рішення про включення потенційного об`єкта оренди до одного із Переліків; опублікування інформації про потенційний об`єкт оренди, щодо якого прийнято рішення про включення до одного з Переліків, в ЕТС; розміщення в ЕТС оголошення про передачу майна в оренду; проведення аукціону на право оренди майна або передача об`єкта в оренду без проведення аукціону, укладення та публікація в ЕТС договору оренди.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі якщо відповідно до законодавства, статуту або положення балансоутримувача уповноважений орган управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, має надавати згоду на розпорядження майном балансоутримувача, балансоутримувач протягом 40 робочих днів з дати отримання заяви потенційного орендаря приймає одне з таких рішень: рішення про намір передачі майна в оренду, погоджене уповноваженим органом управління.

Частинами 1, 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендна плата визначається за результатами аукціону. У разі передачі майна в оренду без проведення аукціону орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати, яка затверджується Кабінетом Міністрів України щодо державного майна та представницькими органами місцевого самоврядування - щодо комунального майна. У разі якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив Методику розрахунку орендної плати, застосовується Методика, затверджена Кабінетом Міністрів України.

Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно (частина 3 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст.203 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 3 статті 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» № 11 від 29.05.2013 визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із статтею 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, прокурор має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору із врахуванням вимог чинних правових актів, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (частина 3 статті 216 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 №9 судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 №9 реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину.

Згідно до статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

7. Щодо питання представництва прокурором інтересів держави в суді.

Статтею 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина 1). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 звернула увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц зазначила, що системне тлумачення абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Належним суб`єктом, який не здійснює захист інтересів держави щодо управління об`єктами комунальної власності, що належать до сфери його управління є Лисянська селищна ради.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що територіальна громада - це жителі, об`єднані постійним проживанням у межах, зокрема, селища, що є самостійною адміністративно-територіальною одиницею.

Згідно із частинами 1, 2 статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Статтею 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено повноваження виконавчих органів сільських, селищних рад, серед яких управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Відповідно до вимог статті 172 Цивільного кодексу України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції, встановленої законом.

Територіальна громада, як власник об`єктів права комунальної власності, делегує відповідній раді, виконавчому органу ради повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 02.11.2004 у справі «Трегубенко проти України» (заява №61333/00) категорично ствердив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».

Суд установив, що Лисянська селищна рада, представляючи територіальну громаду селища Лисянка Звенигородського району Черкаської області, діє в її інтересах, як суспільних (Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі №1-10/2004), а тому правильне застосування відповідачем положень чинного законодавства у сфері розпорядження об`єктами майна комунальної власності беззаперечно становить суспільний інтерес.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, кваліфікується як бездіяльність відповідного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Лисянська селищна рада усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається, не вчиняє належних дій щодо захисту інтересів держави у зв`язку із чим вони залишаються порушеними, своїми діями сприяє порушенням останніх, а тому у прокурора наявні підстави для здійснення представництва інтересів держави в суді в особі останньої.

Звенигородська окружна прокуратура повідомила Лисянську селищну раду у листі від 14.09.2022 №50/2-214вих-22 про виявленні порушення при укладенні договору оренди нерухомого майна від 10.09.2021№2, що належить до комунальної форми власності.

Лисянська селищна рада повідомила окружну прокуратуру в листі від 14.09.2022 за №935 про те, що Лисянською селищною радою не подавався позов до суду про визнання недійсним договору оренди комунального майна з ФОП ОСОБА_1 та зобов`язання повернути майно через відсутність коштів у місцевому бюджеті.

Суд дійшов висновку, що незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи Лисянської селищної ради про неможливість самостійно звернутися до суду з відповідним позовом через відсутність коштів, сам факт не звернення до суду зазначеного органу з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси позивача свідчить про те, що Лисянська селищна рада неналежно виконує свої повноваження щодо захисту інтересів держави шляхом визнання договору оренди недійсним та повернення майна, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Аналогічну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 та у постанові Верховного Суду у справі № 910/7916/20.

У даній справі прокурор виступив як альтернативний суб`єкт звернення, оскільки підставою для його звернення стала відсутність коштів у Лисянській селищній раді для сплати судового збору за подання позову, невірно застосував приписи статті 23 Закону України "Про прокуратуру", так як такий підхід є занадто формалізованим та таким, що не охоплює усіх особливостей цього спору. Критерій "розумності", який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 927/468/20 має визначається з урахуванням великого кола чинників і не може бути оцінений виключно темпорально.

Зволікання селищної ради щодо звернення до суду з відповідним позовом в подальшому може призвести до спливу строків позовної давності.

Тому бездіяльність Лисянської селищної ради є підставою для звернення прокурора з цим позовом до суду стосовно захисту інтересів держави.

Враховуючи повноваження прокурора самостійно визначати, у чому полягає порушення інтересів держави і визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, суд дійшов висновку, що прокурор у цій справі належним чином обґрунтував та довів підстави для представництва інтересів держави в суді. Тому підстав для залишення позову без розгляду суд не встановив.

8. Розподіл судових витрат.

За подання позову до суду Черкаська обласна прокуратура сплатила на підставі платіжного доручення №2046 від 21.11.2022 судовий збір у розмірі 4962,00 грн (а. с. 20) та квитанції від 30.01.2023 судовий збір у розмірі 406,00 грн (а. с. 19).

Відповідно до частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Згідно з частиною 3 статті 7 Закону України Про судовий збір у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи, вимоги частини 3 статті 7 Закону України Про судовий збір, частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України позивачу слід повернути з Державного бюджету України 50 відсотків сплаченого судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2684,00 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги прокурора задоволенні повністю, до відшкодування йому за рахунок відповідачів підлягає судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

Керуючись статтями 129, 130, 185, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, статтею 7 Закону України Про судовий збір, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір оренди комунального майна від 10.09.2022 №2, укладений між Відділом культури, молоді та спорту Лисянської селищної ради Звенигородського району Черкаської області та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Фізичну особу підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) повернути Лисянській селищній раді (ідентифікаційний код 26424996, адреса місцезнаходження: 19301, Черкаська область, Звенигородський район, смт. Лисянка, пл. Миру, 30) приміщення загальною площею 25,1 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

4. Стягнути солідарно з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ), з Відділу культури, молоді та спорту Лисянської селищної ради Звенигородського району Черкаської області (ідентифікаційний код 43561867, адреса місцезнаходження: 19301, Черкаська область, Звенигородський район, смт. Лисянка, пл. Миру, 30) на користь Черкаської обласної прокуратури (ідентифікаційний код 02911119, р/р UA138201720343160001000003751 в Державній казначейській службі України у м. Київ) 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок) витрат зі сплати судового збору.

5. Повернути Черкаській обласній прокуратурі (ідентифікаційний код 02911119, р/р UA138201720343160001000003751 в Державній казначейській службі України у м. Київ) з Державного бюджету України судовий збір сплачений на підставі платіжного доручення № 2046 від 21 листопада 2022 року в сумі 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене 14.03.2023

Суддя А.І. Гладун