Рішення

від 14.03.2023 по справі 750/861/23

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа № 750/861/23

Провадження № 2/750/432/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2023 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі судді Рахманкулової І.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального позашкільного навчального закладу «Центр національно-патріотичного виховання, туризму та краєзнавства учнівської молоді» про скасування наказу та поновлення виплати середньомісячної заробітної плати,

в с т а н о в и в:

У січні 2023 року позивач звернулася до суду з позовом до Комунального позашкільного навчального закладу «Центр національно-патріотичного виховання, туризму та краєзнавства учнівської молоді» про скасування наказу та поновлення виплати середньомісячної заробітної плати.

Обґрунтовано позов тим, що припинення виплати середнього заробітку за місцем роботи, де позивач працювала на час призову на військову службу, проведено незаконно, оскільки 19.07.2022 набрав чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352-ІХ, яким було внесено зміни до ч. 3 ст. 119 КЗпП України, однак норми цього закону на спірні правовідносини не поширюються, бо вказаний закон набрав чинності після прийняття позивача на військову службу за контрактом, тобто не має зворотної дії у часі.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 січня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на те, що з моменту набранням чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352-ІХ не вбачається правових підстав для продовження виплати роботодавцем середньої заробітної плати працівникам, які були призвані на військову службу до дня набрання чинності Законом, а тому, відповідно до вимог вказаного закону, за працівниками, призваними на військову службу, зберігається лише робота (посада).

Дослідивши матеріали справи, суд встанови наступне.

ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з КПНЗ «Центр національно-патріотичного виховання, туризму та краєзнавства учнівської молоді», що підтверджується записами у трудовій книжці (а.с. 11-12).

09 вересня 2019 року позивач була прийнята на військову службу за контрактом (а.с. 13-14).

Відповідно до наказу директора КПНЗ «Центр національно-патріотичного виховання, туризму та краєзнавства учнівської молоді» № 74 від 10.09.2019, ОСОБА_1 , бухгалтера І категорії було увільнено від роботи на час проходження нею військової служби за контрактом і збережено за нею займану посаду та середньомісячну заробітну плату (а.с. а.с. 18).

Середньомісячну заробітну плату за ОСОБА_2 збережено відповідно до наказу Центру № 74 від 10.09.2019, на підставі ч. 3 ст. 119 КЗпП України (а.с. 21).

З 19 липня 2022 року позивачу припинено нарахування та виплату середнього заробітку, на підставі наказу № 80 від 19.07.2020 (зі змінами), у зв`язку із внесенням змін до ч. 3 ст. 119 КЗпП України та ЗУ від 01.07.2022 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352-ІХ. (а.с. 22, 23).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.

Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України по всій території України введено воєнний стан строком на 30 діб.

У подальшому, воєнний стан неодноразово продовжувався та діє на цей час, отже, починаючи з 24 лютого 2022 року в Україні діє режим особливого періоду, визначений ст. 1 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП України, у редакції Закону України від 20 травня 2014 року № 1275-VII, за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігається місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, в яких вони працювали на час призову.

19 липня 2022 року набрав чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352-ІХ.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (зі змінами, внесеними Законом № 2352-IX від 01.07.2022) на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43, 44 Конституції України.

Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19 липня 2022 року, внесено зміни до статті 119 КЗпП в частині виключення норми щодо збереження роботодавцем середнього заробітку працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення.

Відповідно до п. 17 ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» внесено зміни до частини 3 статті 119 КЗпП, а саме: слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада».

При цьому державою мобілізованим працівникам забезпечено виплату грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Отже, держава взяла на себе обов`язок з виплати щомісячного забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил та мобілізованим працівникам (зокрема, тим, що перебувають на військовій службі за контрактом).

Оскільки, закон не має зворотної дії в часі, обов`язок роботодавця щодо збереження за працівниками на час проходження військової служби середнього заробітку зберігався до дня набранням чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин».

Відповідно до прикінцевих та перехідних положень «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» не визначено особливостей застосування ч. 3 ст. 119 КЗпП, з дня набрання чинності Законом за працівниками, призваними (прийнятими) до дня набрання чинності Законом № 2352 на військову службу, слід зберігати лише місце роботи (посаду).

Крім того, ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 не містить норм, що вказані зміни у законодавстві стосуються осіб, які призвані на військову службу після набрання чинності таких змін.

Таким чином, слід дійти висновку, що норма закону ч. 3с т. 119 КЗпП України у редакції ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин`поширюється на правовідносини, які виникли, як до набрання чинності нормою, так і після цього.

Відповідно до ч. 3 ст.119 КЗпП в редакції Закону, який набув чинності 19 липня 2022 року, відповідачем за військовослужбовцем ОСОБА_1 зберігається робоче місце та посада, проте середній заробіток не нараховується та не виплачується з липня 2022 року.

У рішенні Конституційного Суду України від 03 жовтня 1997 року № 4-зп зазначено, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи (абзаци перший-другий пункту 4 мотивувальної частини) Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа про податки) від 05.04.2001№ 3-рп/2001).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що Наказ № 80 від 19 липня 2022 року про припинення нарахування та виплати середнього заробітку із збереженням місця роботи і посади на весь період увільнення від роботи ОСОБА_1 , прийнятий відповідно до вимог чинного законодавства, у зв`язку із чим відсутні підстави для його скасування та задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

у задоволенніпозову ОСОБА_1 (зареєстрованемісце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) до Комунального позашкільного навчального закладу «Центр національно-патріотичного виховання, туризму та краєзнавства учнівської молоді» (місцезнаходження: вул. Нахімова, 3, м. Чернігів, код ЄДРПОУ - 14217826) про скасування наказу та поновлення виплати середньомісячної заробітної плати - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя