Рішення

від 01.03.2023 по справі 679/651/22

НОВОУШИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/679/38/2023

Справа № 679/651/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2023 року

Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі:

головуючого судді Безкровного І.Г.,

за участю секретаря с/з Волос І.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

третьої особи ОСОБА_5 ,

представників третіх осіб: ОСОБА_6 , Бровко Д.С.,Котович М.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нетішин Хмельницької області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шевченка 4 Нетішин», Комунальне підприємство Нетішинської міської ради «Житлово-комунальне об`єднання», ОСОБА_5 , про усунення перешкод у користуванні власністю,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Нетішинського міського суду Хмельницької області з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю, вказавши третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСББ «Шевченка 4 Нетішин» та КП НМР «Житлово-комунальне об`єднання».

В обґрунтування позову зазначається, що позивач є власником двокімнатної квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Поряд із його квартирою знаходиться квартира відповідача ( АДРЕСА_2 ).

Відповідач здійснив перепланування місця загального користування, а саме самовільно влаштував з частини коридору першого поверху приміщення (комору), яке використовує у власних потребах і яке було влаштоване відповідачем без дозвільних документів із порушенням протипожежних норм. Крім того, стіна даного приміщення з дверним прорізом влаштована впритул до вхідних дверей квартири позивача, внаслідок чого відбулося зменшення ширини шляхів коридору до цієї квартири, що унеможливлює нормальне користування коридором загального користування та квартирою, зокрема заважає вільно входити до квартири, заносити та виносити речі, замінити вхідні двері, таким чином, вважає позивач, відповідач такими діями спричиняє йому перешкоди у користуванні його власністю.

ОСОБА_3 без будь-яких дозволів та погоджень переніс вхідні двері у свою квартиру із загального коридору впритул до вхідних дверей позивача навпроти входу у самочинно облаштовану комору, що також є порушенням прав позивача, а тому, на переконання позивача, відповідач повинен таке порушення усунути.

Позивач неодноразово звертався до місцевої влади з приводу вищевказаних дій відповідача, у зв`язку з чим вживалися відповідні заходи реагування, зокрема були складені акти, в яких був зафіксований факт самовільного влаштування відповідачем прибудови на першому поверсі, внаслідок чого останньому надсилалися листи з вимогою демонтувати таку прибудову.

Крім того, позивач у позові зазначає, що загальний коридор є спільною сумісною власністю усіх власників квартир у багатоквартирному будинку, в тому числі і позивача, а тому самовільне облаштування одним із власників квартир додатково собі приміщення у користування за рахунок загального коридору порушує його права, як співвласника такого коридору. Згоди на використання у своїх цілях частини коридору, як приміщення загального користування, відповідач від усіх власників будинку не отримував.

На підставі наведеного позивач просив зобов`язати відповідача: 1) за власний рахунок демонтувати місце розташування вхідних дверей, які були раніше влаштовані навпроти сходового майданчика і переміщені ним у коридор загального користування навпроти самостійно влаштованого ним дверного прорізу у приміщення загального користування, що знаходиться на першому поверсі цього будинку впритул до лутки дверей квартири АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 ; 2) за власний рахунок демонтувати вхідний дверний проріз та змуровану капітальну стіну, облаштовані ним впритул до вхідного дверного прорізу квартири АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 , для самостійно влаштованого входу у приміщення загального користування, звільнивши та привівши приміщення загального користування у попередній стан.

08.07.2022 суддею було відкрите провадження у справі та визначено її розгляд в порядку загального позовного провадження (а.с. 106 т. 1).

17.08.2022 судом була прийнята відмова представника позивача від клопотання про виклик свідка ОСОБА_5 (а.с. 131-132 т. 1).

22.08.2022 судом було задоволене клопотання представника позивача про долучення письмових доказів та залучення ОСОБА_5 до участі у розгляді справи як третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (а.с. 144, 145 т. 1).

07.08.2022 судом було закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 167 т. 1).

09.01.2023 судом було задоволене клопотання представника позивача про долучення письмових доказів, а також задоволене клопотання представника відповідача про виклик приватного судового експерта Мельник М.В. (а.с. 237-238, 239 т. 1).

28.02.2023 судом була прийнята відмова представника відповідача від подальшого виклику приватного судового експерта Мельник М.В. (а.с. 39-40 т. 2).

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали заявлені позовні вимоги та надали пояснення, зміст яких повністю збігається з обставинами, викладеними у позовній заяві.

Відповідач у судовому засіданні пояснив, що отримав нинішню квартиру у 1988 році, коли будинок ще лише добудовувався, однак вже тоді він мав ордер на руках. Він попросив будівельників, які тоді працювали в будинку та завершували роботи, чи можна пересунути його вхідні двері, розташовані навпроти сходів, бо йому це було незручно. Вони відповіли, що дізнаються у своїх колег-спеціалістів, і якщо це можна зробити, вони це зроблять. Згодом вони з`ясували, що перенести двері можна, оскільки то не була несуча стіна, і перенесли вхідні двері. Щодо добудованої стіни, на її місці раніше стояли перила, що, на думку відповідача, було більш небезпечним. Коли виникло спірне питання з позивачем, він пропонував йому перенести цю стіну на метр, щоб збільшити коридор, однак той відмовився, оскільки вважав, що відповідач повинен був або віддати ОСОБА_1 комору, або все знести. Крім того, відповідач пропонував зняти двері, які ведуть у загальний коридор, однак позивач на це також не погодився. Спірною коморою відповідач користувався 30 років і будь-яких претензій із боку сусідів до нього з цього приводу не було і її влаштування було з ними узгоджене і було здійснене виключно за його власний рахунок. На момент приватизації відповідачем цієї квартири на початку 90-х років його вхідні двері були на тому ж місці, що і зараз. Як вхідні двері відповідача, так і вхідні двері комори відчиняються всередину.

Третя особа ОСОБА_5 , яка є дружиною позивача, в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та зазначила, що після придбання ними квартири вони з чоловіком намагалися узгодити питання щодо користування коморою з відповідачем, розуміючи, що останній витратив власні кошти на її влаштування, однак той стверджував, що він зробив комору сам і вона належить лише йому. ОСОБА_5 питала в нього про наявність дозволів на влаштування цієї комори, однак таких дозволів він не надав і спілкування на цьому припинилося. Після цього її чоловік звертався з цього питання до міського виконавчого комітету та ЖКО. Комора створює перешкоди для користування їх квартирою, зокрема занесення у квартиру холодильника тощо. Через ОСББ відповідач запропонував перенести збудовану ним стіну на метр від дверей. У відповідь на це вони запропонували йому перенести його двері на попереднє місце їх розташування, позаяк дозволів на їх перенесення він не отримував. Вузький коридор, що утворився внаслідок влаштування відповідачем комори, є порушенням пожежних норм, і у разі паніки може перешкодити безпечному залишенню будинку їх сім?єю, так само, як і перенесені відповідачем вхідні двері, в який бік вони б не відчинялися, бо це може призвести до скупчення людей у коридорі під час надзвичайної події. Крім того, нестандартний звужений дверний отвір не дозволяє встановити їм шумоізоляційні вхідні двері, оскільки для цього потрібно більше місця у коридорі.

Представник третьої особи Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шевченка 4 Нетішин Безкоровайна Н.В. у судовому засіданні пояснила, що у серпні 2021 року відбувалися збори ОСББ і до неї підійшли ОСОБА_1 разом із ОСОБА_5 з питанням про комору. ОСОБА_7 разом із членами правління ОСББ намагалися спілкуватися зі сторонами, щоб вирішити проблему мирно. У саму комору ОСОБА_7 ніколи не заходила, однак у коридорі загального користування була і орієнтується в розташуванні. У коридорі загального користування, де знаходяться квартири сторін, дійсно незручно та вузько, але попередню власницю квартири, в якій на теперішній час проживають позивач із дружиною, це влаштовувало. ОСОБА_7 проживає у цьому будинку з 1987 року, тому їй відомо, як цей коридор виглядав із самого початку тоді на місці комори був обрив. Спочатку позивач із дружиною просили надати їм частину комори, а також наполягали на перенесенні стіни, щоб уникнути судового процесу, і відповідач на це погоджувався, пропонуючи перенести стіну комори на один метр, таким чином збільшивши розмір коридору. Проте, коли вже здавалося, що було досягнуто якогось консенсусу, вимоги позивача змінювалися. Зрештою, коли позивач відмовився займати нижню частину комори, наполягаючи на зайнятті ним виключно верхньої частини, переговори зайшли у глухий кут і відповідач сказав, що у такому разі він краще демонтує цю комору. На тому плані, що був переданий ЖКО, ця комора вже була позначена. Правлінням ОСББ було прийняте рішення про добровільні внески за користування місцями загального користування. Оскільки вони знали, що стосовно цієї комори на першому поверсі є спір, ОСББ жодних рішень по ній не приймало. Щодо вирішення цього спору представник зазначила, що покладається на розсуд суду, однак, позаяк вхідні двері квартири відповідача відчиняються всередину, жодних перешкод для позивача вони, на думку представника, не створюють. Крім іншого, вхідні двері квартир ОСОБА_7 та її сусідів розташовані ще ближче одні до одних (відстань під прямим кутом від дверей до дверей складає 30 см), ніж вхідні двері сторін. У той же час коридор загального користування біля квартир сторін внаслідок влаштування відповідачем комори дійсно є вузьким та незручним.

Представник третьої особи Комунального підприємства Нетішинської міської ради «Житлово-комунальне об`єднання» Бровко Д.С. у судовому засіданні пояснила, що у липні 2020 року до КП НМР «ЖКО» надійшла заява від позивача про те, що внаслідок незаконного перепланування місця загального користування та самовільного влаштування приміщення відповідачем у позивача виникла перешкоди у користуванні його власністю, у зв`язку з чим останній просив вжити відповідних заходів. Представники їх підприємства виходили безпосередньо на місце та встановили, що в місці загального користування була влаштована комора. На той момент у підприємства не було жодних відомостей про те, що відповідач має будь-які дозвільні документи на користування цією коморою, а тому працівниками підприємства був складений акт про те, що це самовільне зайняття місця загального користування, також відповідачеві був надісланий лист із вимогою усунути перешкоди для користування місцем загального користування для всіх співвласників (не лише для його сусідів). Також у цьому листі відповідач був попереджений про те, що за такі дії передбачена відповідальність ст. 150 КУпАП. Працівники підприємства мали намір скласти відповідний протокол про адміністративне правопорушення, однак не змогли цього зробити через відсутність персональних даних відповідача. Після цього було ще декілька звернень від позивача з аналогічними запитами і пізніше був встановлений контакт із відповідачем та домовлено про спільну зустріч сторін, їх представників, а також представника КП НМР «ЖКО». Працівниками підприємства були обстежені коридор та комора, під час чого позивач пояснював, що має перешкоди у доступі до своїх вхідних дверей, оскільки до них від стіни комори була дуже незначна відстань (до 10 см). За результатами обстеження був складений акт. Позивач наполягав на демонтажу комори, а відповідач стверджував, що на влаштування комори отримував згоду попереднього власника квартири, в якій проживає позивач. Стосовно перенесення своїх вхідних дверей відповідач пояснював, що коли в нього виник намір здійснити відповідне перепланування, він звертався до адміністрації «ЖКО» та отримав усний дозвіл на це, проте жодних підтверджуючих (дозвільних) документів не мав. У січні 2021 року відповідач звернувся до КП НМР «ЖКО» із заявою про укладення договору оренди зазначеного приміщення загального користування, оскільки йому було відомо про те, що у 2019 році на загальних зборах власників було прийняте рішення більшістю голосів (понад 70% співвласників) про те, щоб користувачі подібних комор сплачували орендну плати в залежності від розміру площі займаного ними приміщення загального користування. КП НМР «ЖКО» як управитель вивісив оголошення про такий намір відповідача, оскільки рішення про розпорядження приміщеннями загального користування має прийматися всіма співвласниками, таке оголошення висіло протягом 14 календарних днів і за цей час заперечень чи зауважень від співвласників не надійшло. У зв`язку з цим з відповідачем (після замірів приміщення, які були здійснені працівниками їх підприємства) був укладений договір на період з 01.01.2021 по 30.09.2021, оскільки саме до цього часу дія договір на управління цим будинком, укладений КП НМР «ЖКО». Через деякий час надійшла заява позивача про те, що він заперечує проти такого договору, і після цього від нього надійшло ще декілька скарг. Після зустрічі сторін за участі представників підприємства та складання акту управителем було прийняте рішення винести це питання на загальні збори, які відбулися 20.09.2021, і на яких було прийняте рішення (яке не було оформлене документально), що сторони мають домовитися між собою, а за відсутності згоди договір із відповідачем має бути розірваний, а комора демонтована. Разом із цим на той момент вже відбувався процес створення ОСББ, а отже договір управління був розірваний, а договір користування приміщенням також припинив своє існування.

Заслухавши сторони та їх представників, а також третю особу та представників третіх осіб, повно, всебічно та об?єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 06.10.2017 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13-16, 17-20, 21 т. 1).

Сторонами не оспорювалося та визнавалося, що відповідач ОСОБА_3 є сусідом позивача та власником сусідньої із позивачем квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 .

Також судом встановлено, що відповідач самовільно на першому поверсі вказаного будинку у коридорі загального користування, в якому розташовані вхідні двері квартир сторін, влаштував прибудову (комору), яку використовує у власних потребах, що визнавалося сторонами та підтверджується дослідженими судом документами, зокрема технічним паспортом на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 , листом Виконавчого комітету Нетішинської міської ради від 17.03.2021 та актом КП НМР «ЖКО» № 27 від 25.08.2020 (а.с. 33, 36, 46-48, 80 т. 1).

Позивач неодноразово звертався до Виконавчого комітету Нетішинської міської ради, КП НМР «ЖКО» та міського голови м. Нетішин з приводу незаконного облаштування відповідачем приміщення комори за рахунок площі загального коридору першого поверху будинку, в якому проживають сторони, за результатами яких зокрема Виконавчий комітет Нетішинської міської ради у своєму листі від 27.08.2020 зазначив, що за інформацією управителя будинку АДРЕСА_5 після з`ясування обставин самовільного влаштування прибудови мешканцям квартири АДРЕСА_2 цього будинку було надіслане попередження про необхідність демонтажу самовільно влаштованого приміщення (а.с. 22, 23, 24, 31, 33, 39-44 т. 1).

У своєму позові та у судовому засіданні ОСОБА_1 наголошує, що відповідач, облаштувавши собі додаткове приміщення за рахунок площі загального коридору, в якому знаходяться вхідні двері квартири позивача, суттєво зменшив розмір цього коридору, що призвело до порушень правил протипожежної безпеки та створює перешкоди у користуванні позивачем коридором загального користування. На підтвердження цих обставин позивач, крім іншого, надав висновок експертного дослідження № 09/21-26 від 08.10.2021, відповідно до якого перепланування та переобладнання приміщення загального користування, розташованого на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_6 власником квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_3 зі зменшенням ширини коридору загального користування, який на праві спільної сумісної власності власникам квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_5 , є порушенням державних будівельних протипожежних норм та вимог нормативних документів, чинних на території України, та створює значні перешкоди для користування коридором загального користування, а також порушує права та інтереси власників квартири АДРЕСА_5 (а.с. 62-70, 214-222 т. 1).

Згідно з ч.ч. 3, 4ст. 13 Конституції Українивласність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 Цивільного кодексу Україницивільні праваособа здійснюєу межах,наданих їйдоговором абоактами цивільногозаконодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 317 та ч. 1 ст. 319 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно доч.ч.1,2ст.5Закону України«Про особливостіздійснення прававласності убагатоквартирному будинку»№ 417-VIIIвід 14.05.2015спільнемайно багатоквартирногобудинку єспільною сумісноювласністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 6 цього Закону співвласники мають право вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників.

Відповідно до ч. 2ст. 382 ЦК Україниусі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 369 ЦК Україниспіввласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зРішенням КонституційногоСуду Українивід 09.11.2011у справі№ 1-22/2011власники квартирдво-або багатоквартирнихжитлових будинківта житловихприміщень угуртожитку,незалежно відпідстав набуттяправа власностіна такіквартири,житлові приміщення,є співвласникамидопоміжних приміщеньу будинкучи гуртожитку,технічного обладнання,елементів зовнішньогоблагоустрою. Вони є рівними у праві володіти, користуватися і розпоряджатися допоміжними приміщеннями. Ніхто з власників квартир не має пріоритетного права користуватися та розпоряджатися цими приміщеннями.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» № 2866-XIII від 29.11.2001допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 915/1096/18, від 18.07.2018 у справі № 916/2069/17, від 22.11.2018 у справі№ 904/1040/18, від 15.05.2019 у справі № 906/1169/17, від 06.08.2019 у справі№ 914/843/17, допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень (постанова Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 904/5047/18).

Отже, переобладнана відповідачем частина коридору належить до приміщень загального користування та є допоміжним приміщенням, призначеним для побутового обслуговування житлового будинку, і відноситься до спільної сумісної власності співвласників цього будинку. Співвласники багатоквартирного будинку мають право користування допоміжними приміщеннями, яке здійснюють спільно.

Відповідно до ст. 391 ЦК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як було встановлено судом, на першому поверсі будинку АДРЕСА_6 у коридорі, що є приміщенням загального користування, відповідач самочинно влаштував комору загальною площею 10,5 кв.м., переобладнавши частину цього коридору. Водночас із матеріалів справи вбачається, що вказаний коридор є єдиним приміщенням і будь-яка частка з нього не виділялася, на чому наголошується у листі Виконавчого комітету Нетішинської міської ради № 01-09/1291 від 05.07.2021, в якому вказано, що згідно з технічним паспортом на будинок АДРЕСА_2 спірне приміщення є приміщенням загального користування, яке знаходиться в оренді відповідача (а.с. 45).

У матеріалах справи міститься договір оренди № 2-ОУ від 01.02.2021, укладений між КП НМР «ЖКО» та ОСОБА_3 , предметом якого є нежитлове приміщення загальною площею 10,5 кв.м., що є частиною місць загального користування та знаходиться на першому поверсі першого під`їзду будинку АДРЕСА_6 (а.с. 82-86 т. 1).

Разом із цим, як було встановлено судом раніше, вказане приміщення було влаштоване відповідачем самовільно та підлягало демонтажу.

Крім того, даний договір на момент звернення позивача до суду з позовом втратив свою чинність, оскільки він укладався 01.02.2021 між відповідачем та КП НМР «ЖКО» строком до 30.09.2021 із правом пролонгації, однак 17.09.2021 було створене Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шевченка 4 Нетішин», тому КП НМР «ЖКО» втратило як статус орендодавця, так і право надавати (як управитель будинку) будь-які приміщення будинку в оренду, а отже право пролонганції дії договору в такому випадку не виникає.

Зважаючи на зазначене, суд відхиляє доводи відповідача, що він користується відповідним приміщенням на правах оренди. Також суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що він поніс значні витрати на влаштування комори, оскільки такі витрати він поніс із власної ініціативи та на власний ризик, самовільно влаштувавши комору у коридорі загального користування. Водночас такі дії відповідача вочевидь призвели до порушення прав позивача, позаяк влаштування цієї комори за рахунок приміщення загального користування та, як наслідок, зменшення площі коридору об`єктивно створюють перешкоди для користування позивачем зазначеним приміщенням загального користування.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача демонтувати вхідний дверний проріз та змуровану капітальну стіну, облаштовані біля вхідного дверного прорізу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , для самостійно влаштованого входу у приміщення загального користування, звільнити та привести приміщення загального користування у попередній стан, що з урахуванням положень ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України буде належним та ефективним способом захисту прав позивача.

Стосовно позовних вимог в частині зобов`язання відповідача за власний рахунок демонтувати місце розташування вхідних дверей, які були раніше влаштовані навпроти сходового майданчика і переміщені ним у коридор загального користування навпроти самостійно влаштованого ним дверного прорізу у приміщення загального користування, що знаходиться на першому поверсі цього будинку впритул до лутки дверей квартири АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 2ст. 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Із досліджених доказів судом встановлено, що сторони у справі є власниками квартир, що знаходяться поруч. Здійснення перепланування квартири відповідача, а саме перенесення ним дверного проходу до своєї квартири у бік квартири позивача підтверджується матеріалами справи, зокрема висновком експертного дослідження № 09/21-26 від 08.10.2021, технічним паспортом на будинок та фотознімками (а.с. 223-225, 233-234). Так, у своєму висновку експерт зазначає, що власником квартири АДРЕСА_2 змінене місце розташування вхідних дверей, а саме вхідний дверний проріз, який був влаштований навпроти сходового майданчика, замуровано та влаштовано у стіні приміщення поряд із дверним прорізом нежитлового приміщення з виходом у коридор загального користування. Сторонами в судовому засіданні визнано, що додані до позову фотознімки достовірно відображають розташування коридору загального користування та вхідних дверей у квартири сторін та у комору. Доказів на спростування вказаних обставин матеріали справи не містять. Отже, обставини перенесення дверного проходу до квартири відповідача є доведеними та обґрунтовано встановленими.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 1, 5-7ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Верховний Суд у своїх постановах: від 07.07.2021 у справі № 420/370/19; від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17; від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18; від 18.11.2019 у справі № 902/761/18; від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, наголошував на необхідності застосування категорії стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Такий підхід узгоджується із судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23.08.2016 у справі «Дж. К.» та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

ОСОБА_1 у позовній заяві стверджує, що внаслідок перенесення ОСОБА_3 вхідних дверей квартири відповідача із загального коридору до вхідних дверей квартири позивача, в останнього виникають перешкоди у користуванні коридором загального користування.

Разом із цим, на переконання суду, позивач у справі не довів, що перенесення дверного проходу призводить до порушення прав позивача та створює реальні перешкоди у користуванні ним коридором.

Так, позивачем не надано доказів (висновків експертів, звітів про технічне обстеження тощо), що підтверджували б ті обставини, що перенесення дверного проходу відповідачем призвело до будь-яких порушень правил пожежної безпеки, так само відсутній аналіз здійсненого перепланування дверного проходу, за результатами якого був би встановлений негативний вплив такого перепланування на здійснення доступу до квартири позивача (при цьому з пояснень учасників справи у судовому засіданні було встановлено, що двері квартири відповідача відчиняються всередину).

З урахуванням вищезазначеного суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, а судом не встановлено обставин, які слугували б підставою для задоволення позовних вимог в цій частині, а отже позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно доч.ч.1,2ст.141ЦПК Українисудовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог. Іншісудові витрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача;3)у разічасткового задоволенняпозову на обидвісторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог.

Враховуючи те, що позивачем під час звернення з позовом до суду був сплачений судовий збір у загальному розмірі 1884,80 грн за дві вимоги немайнового характеру, що підтверджується квитанціями №№ 15, 16 від 03.06.2022 (а.с. 1, 2), а суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених останнім судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 992,40 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог (50%).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шевченка 4 Нетішин», Комунальне підприємство Нетішинської міської ради «Житлово-комунальне об`єднання», ОСОБА_5 , про усунення перешкод у користуванні власністю задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_3 демонтувати вхідний дверний проріз та змуровану капітальну стіну, облаштовані біля вхідного дверного прорізу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , для самостійно влаштованого входу у приміщення загального користування, звільнити та привести приміщення загального користування у попередній стан.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн (дев?ятисот дев?яноста двох гривень сорока копійок).

Повне рішення суду складене 13.03.2023.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Представник позивача: ОСОБА_2 (адреса місця роботи: АДРЕСА_7 ).

Відповідач: ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_3 ).

Представник відповідача: ОСОБА_4 (адреса місця роботи: АДРЕСА_8 ).

Третя особа-1: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шевченка 4 Нетішин» (ідентифікаційний код 44632205; місцезнаходження: Хмельницька область, Шепетівський район, м. Нетішин, вул. Шевченка, 4).

Представники третьої особи-1: ОСОБА_8 (місце проживання: АДРЕСА_9 ), ОСОБА_9 .

Третя особа-2: Комунальне підприємство Нетішинської міської ради «Житлово-комунальне об`єднання» (ідентифікаційний код 31345419; місцезнаходження: Хмельницька область, Шепетівський район, м. Нетішин, просп. Незалежності, 31).

Представник третьої особи-2: Бровко Дар`я Станіславівна (паспорт серії НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_10 ).

Третя особа-3: ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_4 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ).

СуддяІ.Г. Безкровний