Рішення

від 15.03.2023 по справі 140/509/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2023 року ЛуцькСправа № 140/509/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Ковальчука В.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Приватного підприємства ТРАНСКОМ АЛЬЯНС до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство ТРАНСКОМ АЛЬЯНС (далі ПП ТРАНСКОМ АЛЬЯНС) звернулося в суд з позовом до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205150/2022/000008/1 від 21 листопада 2022 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПП ТРАНСКОМ АЛЬЯНС з метою декларування товару Напівпричіп ізотермічний зі встановленим холодильним обладнанням (рефрижератор) трьохвісний марки SCHMITZ, SKO, номер шасі - НОМЕР_1 на митний пост Волинської митниці подано електронну митну декларацію №22UA205150011892U0 та передбачений Митним кодексом України (далі - МК України) перелік документів, де в графі 42 вказано ціну товару в сумі 35200,00 Євро.

Однак, Волинська митниця не погодилася із вищезазначеною декларантом митною вартістю та прийняла рішення №UA205150/2022/000008/1 від 21 листопада 2022 року про коригування митної вартості товарів, яким визначила митну вартість товару за резервним методом у сумі 43900,00 Євро з тих підстав, що митна вартість зазначеного товару не може бути визнана, оскільки подані для підтвердження митної вартості документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять розбіжності.

Позивач з таким рішенням не погоджується та вважає його протиправним, посилаючись на те, що ним було надано документи, які дають можливість митному органу визначити митну вартість задекларованого товару за основним методом за ціною контракту. Звертає увагу на те, що право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно у разі надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

При цьому, позивач зазначає, що у рішенні про коригування митної вартості товару митний орган жодних доказів недостовірності заявленої митної вартості митний орган у своєму рішенні про коригування митної вартості товару не навів, а надані позивачем документи не мають жодних розбіжностей та підтверджують заявлену миту вартість товару.

Зазначення у технічному паспорті іншого власника транспортного засобу не впливає на визначення митної вартості. Також зазначає, що не впливає на ціну товару і відсутність під час митного оформлення акта приймання-передачі транспортного засобу. Крім того, за умовами контракту такий акт складається після митного оформлення.

При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів. Митний орган зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Жодних належних обґрунтувань неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості, відповідач в оскаржуваному рішенні не наводить, обмежуючись загальними формулюваннями.

Виходячи із вищевикладеного, позивач вважає, що відповідач безпідставно відмовив йому у визнанні заявленої митної вартості імпортованого товару, а тому просить визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці №UA205150/2022/000008/1 від 21 листопада 2022 року.

Ухвалою суду від 27.01.202 відкрито провадження в даній адміністративній справі та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У відзиві на позовну заяву від 13.02.2023 представник відповідача позов не визнає та просить відмовити в його задоволенні з наступних підстав.

Вказує на те, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять наступні розбіжності

Транспортний засіб придбано у фірми CERDEX-AGRO s.r.o. на підставі інвойсу №5020220412 від 04.11.2022 за ціною 35200 Євро. Однак, в технічному паспорті №FL349972 від 12.08.2019 в графі C.1.1 зазначений інший власник транспортного засобу, а саме MEL-EXPRESS INTERN.GMBH. Доказів переходу права власності між цими юридичними особами не надано.

Відповідно до п.2.5 контракту №25/09 від 01.09.2022 приймання товару за кількістю та якістю проводиться після митного оформлення шляхом підписання покупцем відповідного акту приймання-передачі товару, який надсилається продавцем разом із товаром у двох примірниках. Акт приймання-передачі товару підтверджує не тільки факти виконання зовнішньоекономічної операції, але і факт передачі у власність придбаного товару.

Також зазначає, що вартість продажу ідентичних транспортних засобів на європейському ринку згідно інтернет сайту mobile.de становить від 43900 EUR. Вказане свідчить про наявність ризиків, заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання транспортного засобу.

У зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують усі числові значення складових митної вартості товарів, містили розбіжності, декларанту направлено повідомлення з вимогою про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме:

виписку з бухгалтерської документації (документи бухгалтерського та податкового обліку, що стосуються руху ідентичних та/або подібних оцінюваному товару в середині країни);

банківський платіжний документ, проведений по міжнародній платіжній системі SWIFT, що підтверджує оплату за оцінюваний товар;

договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку, митна вартість яких визначається;

рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця;

рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаний із виконанням умов договору (угоди, контракту);

акт приймання-передачі товару згідно контракту №25/09 від 01.09.2022;

висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

У відповідь на запит декларант відмовився від надання додаткових документів, про що повідомив митницю листом №21/11/22-01 від 21.11.2022, як додатком до листа декларант повторно надав платіжне доручення №118 від 07.11.2022.

Звертає увагу на те, що платіжне доручення №118 від 07.11.2022 не можливо ідентифікувати як підставу оплати за інвойсом №50202220412 від 04.11.2022.

Таким чином, за результатом проведеної письмової консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару, а також враховуючи відмову декларанта подавати інші документи, митницею прийняте рішення про коригування митної вартості №UA205150/2022/000008/1 від 21 листопада 2022 року та митну вартість товару визначено на рівні 43900,00 Євро.

Водночас вказує на те, що декларанта було повідомлено, що у разі його незгоди з прийнятим рішенням про можливість випуску задекларованого товару у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України.

З огляду на наведене вище, вважає прийняте рішення про коригування митної вартості №UA205150/2022/000008/1 від 21 листопада 2022 року таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому є законним та обґрунтованим.

У відповіді на відзив представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві. Позиція митного органу у відзиві на позовну заяву ніяким чином не спростовує заявлені позовні вимоги, а тому просить їх задовольнити повністю.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що між юридичною особою за законодавством Словацької Республіки CERDEX-AGRO s.r.o. (Продавець) та ПП ТРАНСКОМ АЛЬЯНС (Покупець) 01.09.2022 було укладено контракт №25/09, за умовами якого продавець зобов`язується поставити покупцю, а покупець оплатити автомобілі легкові нові та бувші у використанні, вантажні автомобілі нові та бувші у використанні, кузова до легкових автомобілів та запчастини до них нові та бувші у використанні, сідельні тягачі нові та бувші у використанні, мікроавтобуси та автобуси нові та бувші у використанні, причіпи та напівпричіпи нові та бувші у використанні, спеціальну будівельну техніку нову та бувшу у використанні, спеціальну сільськогосподарську техніку нову та бувшу у використанні, мотоцикли, квадра цикли та іншу фототехніку нову та бувшу у використанні, човни, яхти та інші плавзасоби нові та бувші у використанні, одяг, що був у вжитку, взуття, що було у вжитку, інші текстильні вироби, що були у вжитку (надалі Товар). Асортимент, кількість та ціни товару вказуються у інвойсах, що формуються на кожну партію товару, і є невід`ємними частинами цього Контракту.

Відповідно до пункту 2.5. цього Контракту приймання Товару за кількістю та якістю проводиться після митного оформлення шляхом підписання Покупцем відповідного акта приймання-передачі Товару, який надсилається Продавцем разом з Товаром у двох примірниках. Після підписання акта приймання-передачі, Покупець повертає Продавцю один примірник акта.

Ціни та загальна вартість кожної партії Товару вказуються в інвойсах, які складають невід`ємну частину цього Кнтракту (п. 3.1. Контракту).

Як передбачено у пунктах 4.1.-4.3 цього Контракту, розрахунки за Товар здійснюються на умовах 100% попередньої оплати. Валюта платежу по Контракту Євро або долар США. Оплата здійснюється шляхом банківського переказу.

18.11.2022 для митного оформлення товару декларантом ТзОВ Смартброк в інтересах ПП ТРАНСКОМ АЛЬЯНС подано митну декларацію №22UA205150011892U0 на товар Напівпричіп ізотермічний зі встановленим холодильним обладнанням (рефрижератор) трьохвісний…., марки SCHMITZ, модель SKO 24/L (SCB*S3B), ідентифікаційний номер (номер шасі) - WSM00000005232611…, призначення перевезення вантажів по дорогах загального призначення, календарний рік виготовлення 2019 р….

У графі 42 митної декларації декларантом визначено ціну товару за першим методом, що становить 35200,00 Євро.

До митного оформлення разом із вказаною МД декларант подав такі документи: рахунок-фактуру №5020220412 від 04.11.2022; автотранспортну накладну від 15.11.2022; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 А754178 від 16.11.2022; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 12.08.2019; банківський платіжний документ №118 від 07.11.2022; висновок про вартісні та якісні характеристики товару №2211-16G від 18.11.2022; зовнішньоекономічний контракт №25/09 від 01.09.2022; договір про надання послуг митного брокера №8 від 01.11.2019; експортну митну декларацію №22SK5391EX21423700 від 16.11.2022.

Під час опрацювання документів, поданих декларантом разом з митною декларацією та здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товару митним органом встановлено, що дані документи містять наступні розбіжності.

Транспортний засіб придбано на підставі інвойсу №5020220412 від 04.11.2022 за ціною 35200 Євро. Однак, в технічному паспорті №FL349972 від 12.08.2019 в графі C.1.1 зазначений інший власник транспортного засобу MEL-EXPRESS INTERN.GMBH.

Відповідно до п.2.5 контракту №25/09 від 01.09.2022 приймання товару за кількістю та якістю проводиться після митного оформлення шляхом підписання покупцем відповідного акту приймання-передачі товару, який надсилається продавцем разом із товаром у двох примірниках.

Також митним орган зазначає, що вартість продажу ідентичних транспортних засобів на європейському ринку згідно Інтернет сайту mobile.de становить від 43900 EUR. Вказане свідчить про наявність ризиків, заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання транспортного засобу.

З врахуванням наведеного митниця відповідно до статей 53 та 54 Митного кодексу України декларанту запропонувала надати в 10-денний термін наступні додаткові документи:

виписку з бухгалтерської документації (документи бухгалтерського та податкового обліку, що стосуються руху ідентичних та/або подібних оцінюваному товару в середині країни);

банківський платіжний документ, проведений по міжнародній платіжній системі SWIFT, що підтверджує оплату за оцінюваний товар;

договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку, митна вартість яких визначається;

рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця;

рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаний із виконанням умов договору (угоди, контракту);

акт приймання-передачі товару згідно контракту №25/09 від 01.09.2022;

висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

У відповідь на запит декларант не надав додаткові документи, які б підтвердили митну вартість, чи спростували розбіжність, про що повідомив листом №21/11/22-01 від 21.11.2022.

Таким чином, за результатом проведеної письмової консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару, а також враховуючи відмову декларанта подавати інші документи, митницею прийняте рішення №UA205150/2022/000008/1 від 21 листопада 2022 року про коригування митної вартості товарів, яким визначила митну вартість товару за резервним методом на підставі витягу із Інтернет сайту mobile.de на рівні 43900,00 Євро.

Водночас вказує на те, що декларанта було повідомлено, що у разі його незгоди з прийнятим рішенням про можливість випуску задекларованого товару у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України.

Позивач, не погоджуючись із рішенням Волинської митниці від 21 листопада 2022 року №UA205150/2022/000008/1 про коригування митної вартості товарів, оскаржив його до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

Декларант позивача надав наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товарів і обраний ним метод її визначення згідно з частиною другою статті 53 МК України, а саме: рахунок-фактуру №5020220412 від 04.11.2022; автотранспортну накладну від 15.11.2022; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 А754178 від 16.11.2022; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 12.08.2019; банківський платіжний документ №118 від 07.11.2022; висновок про вартісні та якісні характеристики товару №2211-16G від 18.11.2022; зовнішньоекономічний контракт №25/09 від 01.09.2022; договір про надання послуг митного брокера №8 від 01.11.2019; експортну митну декларацію №22SK5391EX21423700 від 16.11.2022

Частинами першою, другою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Із наведених положень випливає, що орган доходів і зборів досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Як слідує із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару Напівпричіп ізотермічний зі встановленим холодильним обладнанням (рефрижератор) трьохвісний…., марки SCHMITZ, модель SKO 24/L (SCB*S3B), ідентифікаційний номер (номер шасі) - НОМЕР_1 …, призначення перевезення вантажів по дорогах загального призначення, календарний рік виготовлення 2019 р… у розмірі 35200,00 Євро та ненадання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

При цьому, позиція відповідача полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості, а також містили розбіжності, у зв`язку із чим від декларанта витребовувалися додаткові документи та оскільки декларантом не надано витребуваних документів, тому митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом, на підставі цінової інформації, наявної в митниці, на рівні 43900, 00 Євро.

В оскаржуваному рішенні відповідач поставив під сумнів достовірність наданих декларантом документів у зв`язку із наявністю розбіжностей щодо власника транспортного засобу згідно умови купівлі-продажу та технічного паспорта, а також ненадання акта приймання-передачі товару та наявності в мережі Інтернет інформації про продаж на європейському ринку ідентичних транспортних засобів від 43900 Євро. Вказане, на думку митного органу, свідчить про наявність ризиків, заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання транспортного засобу.

Цією обставиною відповідач обґрунтовує необхідність подання декларантом додаткових документів.

Однак, суд не погоджується з такою позицією відповідача з тих підстав, що визначення продавця товару чи власника товару не впливає на його митну вартість, а наявність в мережі Інтернет інформації про вартість ідентичних товарів, без врахування порівняльних характеристик їх технічного стану, не свідчить про заниження декларантом митної вартості.

При цьому суд зазначає, що з інших документів, поданих при митному оформленні, зрозуміло, що покупцем товару є позивач ПП ТРАНСКОМ АЛЬЯНС, а продавцем товару CERDEX-AGRO s.r.o., зокрема згідно рахунку-фактури (інвойсу) (Commercial invoice) №5020220412 від 04.11.2022, банківського платіжного документу №118 від 07.11.2022, що стосуються купівлі-продажу вищенаведеного транспортного засобу на підставі зовнішньоекономічного договору (контракту) №25/09 від 01.09.2022.

Надані позивачем документи підтверджують те, що покупцем товару Напівпричіп ізотермічний зі встановленим холодильним обладнанням (рефрижератор) трьохвісний…., марки SCHMITZ, модель SKO 24/L (SCB*S3B), ідентифікаційний номер (номер шасі) - НОМЕР_1 …, призначення перевезення вантажів по дорогах загального призначення, календарний рік виготовлення 2019 р… є саме позивач - ПП ТРАНСКОМ АЛЬЯНС, а продавцем товару CERDEX-AGRO s.r.o.

З приводу надання до митного оформлення технічного паспорта із зазначенням у графі іншого власника, зокрема компанії MEL-EXPRESS INTERN.GMBH, що нібито не кореспондується із продавцем-екпортером транспортного засобу, суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 4 Директиви Ради Європейського Союзу 1999/37/ЄС від 29.04.1999 про реєстраційні документи транспортних засобів свідоцтво про реєстрацію, видане однією державою-членом, офіційно визнає інша держава-член з метою ідентифікації транспортного засобу у міжнародному дорожньому русі або для перереєстрації в іншій державі-члені. Разом з тим, задля спрощення процедур та мінімізації бюрократичних дій, склалася практика, яка передбачає можливість неперереєстрації транспортних засобів у випадку подальшого продажу останніх. Для придбання транспортних засобів реєстрація таких не потрібна ні відповідно до європейського законодавства, ні відповідно до національних правил країни-експортера. Це також не потрібно для перепродажу транспортних засобів. Жодна з граф реєстраційного свідоцтва не є доказом права власності. Підтвердити право власності можна за допомогою договору купівлі-продажу. Свідоцтва про реєстрацію не мають завдання підтвердити право власності, а використовується як доказ права розпорядження в процесі реєстрації транспортного засобу. До того ж, відомості із свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів не впливають на числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ввезений на митну територію України товар.

Відтак, суд не вбачає розбіжностей у наданих позивачем під час декларування документах.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення необґрунтовано встановлено рівень митної вартості в розмірі 43900 Євро.

Також не заслуговує на увагу твердження відповідача про ненадання митному органу акта приймання-передачі товару, оскільки відповідно до пункту 2.5. Контракту №25/09 від 01.09.2022 такий акт оформляється шляхом підписання Покупцем після митного оформлення, а тому під час подання митної декларації такий документ не був доданий у зв`язку із його юридичним оформленням між сторонами договору.

Доводи відповідача у відзиві про те, що банківським платіжним документом №118 від 07.11.2022 не можливо підтвердити оплату за придбаний товар відповідно до інвойсу №5020220412 від 04.11.2022 суд до уваги не бере, оскільки такі обставини не були підставою для прийняття оскаржуваного рішення. Крім того, платіжне доручення від 07.11.2022 року №118 у графі №70 «Призначення платежу» містить посилання на укладений між сторонами Контракт №25/09 від 01.09.2022 та примітку щодо попередньої оплати, яка відповідає сумі, зазначеній в інвойсі. До того ж, даний платіжний документ скріплено електронно-цифровим підписом банківської установи та містить штамп-печатку про проведення платежу.

Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Суд наголошує, що вимога про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією з урахуванням фактичного технічного стану імпортованого транспортного засобу; договору (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак за обставин цієї справи відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).

Вимога митного органу надати договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, може мати місце тоді, якщо позивач вступав у договірні відносини із третіми особами, проте жодні докази у справі не вказують на такі обставини.

Суд наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Водночас, на думку суду, у своєму рішенні про коригування митної вартості відповідач аргументовано не довів, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів; сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. При цьому ненадання декларантом запитуваних митницею документів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування іншого методу визначення митної вартості.

Крім того, враховуючи позицію Верховного суду у постановах від 12 березня 2019 року у справі № 826/2313/16 та 13 червня 2019 року у справі № 820/6315/15 суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд звертає увагу, що надані до митного оформлення товару документи не містять числових розбіжностей чи ознак підробки, а відповідач не спростував їх достовірність та не обґрунтував неможливість їх врахування при визначенні митної вартості оцінюваного товару.

Як вказано в постанові Верховного Суду від 28 травня 2019 року в справі №818/6493/13-а однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару, передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товару визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 року за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази ЄАІС Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товару, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товару із застосуванням резервного методу.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі №825/648/17.

В розглядуваному випадку митним органом ні в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, ні у відзиві на позовну заяву не наведено пояснень з приводу застосування резервного (шостого) методу, а є лише загальне посилання на наявність цінової інформації з Інтернет джерела www.mobile.de (спеціалізованого сайту оголошень про продаж автомобілів та мотоциклів з Німеччини) про мінімальний рівень вартості товару тієї ж моделі транспортного засобу та року випуску.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що формально нижчий рівень вартості імпортованого товару від вартості іншого подібного чи аналогічного товару не може вважатись заниженням митної вартості та бути перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися на інформації сайту www.mobile.de, оскільки порядок використання його даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Крім того, вказана на цьому сайті вартість є ціною пропозиції, а не ціною продажу. Фактично відповідач протиставив відомості документів, виданих у встановленому порядку у зв`язку із виконанням сторонами договірних умов тим, які не мають офіційного характеру. Більше того, відповідач не надав суду інформацію з сайту www.mobile.de, яку ним було використано для коригування митної вартості оцінюваного товару на рівні 43900 Євро, при тому, що суд вказував на обов`язок суб`єкта владних повноважень надати усі документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Таким чином, розрахунок митної вартості товарів відповідач провів, посилаючись на відомості мережі Інтернет (www.mobile.de). Відтак, відповідач надав перевагу неперевіреним відомостям інтернет-ресурсу над офіційними документами.

Суд також зазначає, що можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

На переконання суду, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість товару. Натомість митний орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті).

Отже, підстави вважати, що рішення відповідача від 21 листопада 2022 року №UA205150/2022/000008/1 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні. Тому таке рішення підлягає скасуванню як протиправне.

Таким чином, позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Частиною першою статті 139 КАС України обумовлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 2684,00 грн, сплачений відповідно до платіжного доручення від 24 січня 2023 року №4329.

Щодо заявленого клопотання до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн, то суд приходить до таких висновків.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За приписами частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вказаних правових норм, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.

Для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу суду надано копії таких документів: договору про надання правової допомоги від 25 листопада 2022 року №49-ЮП, укладеного між адвокатом Крючковим Віталієм Олексійовичем та ПП ТРАНСКОМ АЛЬЯНС; рахунку-фактури №321 від 10 січня 2023 року; акта №321 приймання-передачі наданих послуг від 10 січня 2023 року; попереднього (орієнтовного) розрахунку суми витрат на професійну правничу допомогу від 12 січня 2023 року №12/01-23; платіжної інструкції №4269 від 11 січня 2023 року на суму 15000,00 грн.

Як вбачається з попереднього (орієнтовного) розрахунку суми витрат на професійну правничу допомогу від 12 січня 2023 року №12/01-23, адвокат Крючков В.О. надав для ПП ТРАНСКОМ АЛЬЯНС наступні юридичні послуги: ознайомлення з товаросупровідними документами, наданих клієнтом - 1 год; написання письмових пояснень на вимогу митного органу - 1 год; пошук інформації щодо контрагента в мережі Інтернет та перевірка правосуб`єктності учасників зовнішньоекономічної операції 1 год; юридичний прогноз справи та побудова стратегії представництва - 1 год; вивчення судової практики з відповідних правовідносин 2,5 год; аналіз та вивчення рішення про коригування митної вартості товарів, підготовка позовної заяви до суду 3 год. Загальна вартість послуг становить 15000,00 грн.

За змістом положень статей 134, 139 КАС України відшкодуванню підлягають витрати незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Відповідач заперечив щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, покликаючись на те, що розмір таких витрат є суттєво завищеним та неспівмірним із даною справою, а їх сума є необґрунтованою.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд враховує те, що справа про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів є незначної складності; спірні правовідносини регулюється нормами МК України та великої кількості підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, не передбачають.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 15000,00 грн є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг, оскільки послуги щодо пошуку інформації щодо контрагента в мережі Інтернет та перевірка правосуб`єктності учасників зовнішньоекономічної операції, юридичний прогноз справи та побудова стратегії представництва, вивчення судової практики з відповідних правовідносин, аналіз та вивчення рішення про коригування митної вартості товарів, на які містяться посилання у відзиві охоплюється загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви та відповіді на відзив, і подання їх до суду.

З огляду на наведене та виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості їх складу та розумного розміру, та враховуючи заперечення відповідача, справедливо буде відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, а решту витрат повинен понести позивач.

Таким чином, у зв`язку із задоволенням позову позивачу належить відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2684,00 грн та 3000,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката.

Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства ТРАНСКОМ АЛЬЯНС до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці від 21 листопада 2022 року №UA205150/2022/000008/1 про коригування митної вартості товарів.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 43958385) на користь Приватного підприємства ТРАНСКОМ АЛЬЯНС (45602, Волинська область, Луцький район, село Підгайці, вулиця Дубнівська, будинок 14, код ЄДРПОУ 40048708) судовий збір в сумі 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок) та витрати на правничу допомогу в сумі 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.Д. Ковальчук