Ухвала

від 14.03.2023 по справі 320/3659/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

14 березня 2023 року Київ№ 320/3659/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали Товариства з обмеженою відповідальністю «Донінтервугілля» до Головного управління ДПС України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донінтервугілля» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом Головного управління ДПС України, в якому позивач просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС України № 615010415 від 16.08.2021.

У зв`язку з невідповідністю позовної заяви вимогам процесуального законодавства, керуючись статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалою від 21.02.2023 позовну заяву залишив без руху з наданням позивачеві строку для усунення її недоліків. В ухвалі судом зазначені недоліки позовної заяви та запропоновані способи їх усунення шляхом подання до суду: оригіналу документа про доплату 7 786, 08 грн. судового збору за місцем розгляду справи Київським окружним адміністративним судом; заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин його пропуску з наданням суду на їх підтвердження відповідних доказів; уточненої позовної заяви, яка відповідає вимогам, установленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (у кількості примірників, відповідно до кількості учасників справи, один з яких до суду), зокрема, із зазначенням вірної адреси місцезнаходження відповідача, ідентифікаційного коду в ЄДРПОУ, засобів зв`язку та адреси електронної пошти, а також вірного та повного найменування відповідача.

06.03.2023 до суду від представника позивача надійшов супровідний лист від 06.03.2023, до якого додано: платіжне доручення № 418 від 02.02.2023 про доплату судового збору; уточнену позовну заяву та заяву про поновлення строку звернення до суду.

Дослідивши зміст заяви про поновлення строку звернення до суду, судом не встановлено поважних причин пропуску вказаного строку.

На обґрунтування поданої заяви представник позивача зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення № 615010415 від 16.08.2021 було оскаржено в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги рішенням ДПС України від 02.09.2022 № 10266/6/99-00-06-01-02-06 скаргу залишено без задоволення. Рішення ДПС України отримано 05.09.2022, строк на оскарження сплинув 06.12.2022.

Представник стверджував, що спірне рішення товариство мало оскаржити протягом трьох місяців із дня вручення рішення за результатами розгляду скарги, але позивач звернувся до суду із цим позовом лише 16.02.2023, тобто з пропуском тримісячного строку, що позивачем не заперечується.

Зазначено також про те, що було укладено договір про спільну діяльність від 03.08.2006 № б/н уповноважена особа ТОВ «Донінтервугілля» між ПАТ «Центральна збагачувальна фабрика «Дзержинська» та позивачем.

Цей договір було укладено щодо надання послуг з перероблення (збагачення) вугілля на виробничих потужностях, які знаходяться у м. Торецьку Донецької області з метою отримання прибутку для обох сторін договору

Зазначено, що головний бухгалтер, який є відповідальним за ведення бухгалтерського і податкового обліку відокремленого підрозділу та договору про спільну діяльність, юрисконсульт, кадрова служба, технічні працівники та управління відокремленим підрозділом та спільною діяльністю працюють у м. Торецьк Донецької області. Тому рішення ДПС України від 02.09.2022, було направлено головним підприємством до свого відокремленого підрозділу Фідії «Збагачувальна фабрика «Щербинівська», оскільки всі бухгалтерські документи, первинні, банківські, електронна звітність спільної діяльності, які необхідні для звернення з позовом знаходяться у м. Торецьку, за місцем ведення виробничої діяльності в рамках договору про спільну діяльність. Зазначено також, що в штатному розкладі головного підприємства - ТОВ «Донінтервугілля», посада фахівця з юридичним досвідом відсутня.

Оскільки головний бухгалтер та фаховий спеціаліст із правових питань, які можуть здійснювати всі необхідні дії по веденню судової справи мешкають та працюють у м. Торецьку та працюють у структурному підрозділі Збагачувальної філії ТОВ «Донінтервугілля», то строк звернення до суду, на думку заявника, пропущений з поважних причин.

Посилався також на військову агресію проти України та запроваджений у зв`язку із цим воєнний стан 24.02.2022 та зазначив, що Торецька міська громада Донецької області з 24.02.2022 та станом на зараз входить до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій тощо. У зв`язку із цим на цей час робота структурного підрозділу позивача, відповідно до наказу Філії від 30.03.2022, повністю припинена, працівники приміщення адміністративного корпусу та виробництво фабрики не відвідують, а головний бухгалтер виїхала з м. Торецька та взята на облік внутрішньо переміщеної особи 15.07.2022 у м. Костянтинівка Донецької обл., 27.06.2022 у м. Дніпро, а 11.10.2022 у с. Злинка Новоукраїнського району Кіровоградської області.

У зв`язку із цим уважає поважними причини пропуску тримісячного строку звернення до суду у зв`язку із запровадженим воєнним станом.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У частині другій цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною четвертою цієї статті передбачено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Згідно з пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Разом із тим, у постанові від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19 Верховний Суд відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 03.04.2020 у справі № 2540/2576/18, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.

У цій постанові Верховний Суд визначив помилковим твердження про те, що як за загальним правилом, так і у разі попереднього адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення строк звернення до суду становить 1095 днів відповідно до положень пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, оскільки ця норма права не встановлює процесуальних строків, а лише закріплює право платника податків на оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення в суді в будь-який момент після його отримання із застереженням про те, що реалізація такого права за загальним правилом стає неможливою поза строками давності, які закріплені в статті 102 Податкового кодексу України.

Також Верховий Суд зазначив, що для забезпечення узгодженості судової практики з висновком, викладеним у цій постанові, під час вирішення тотожних спорів повинні враховуватись наведені висновки щодо застосування норм права незалежно від того, чи перераховані всі постанови Верховного Суду, в яких викладена правова позиція, від якої відступила судова палата.

За таких обставин, суд уважає, що податкові повідомлення-рішення можуть бути оскаржені до суду у строки, передбачені частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом установлено, що позивач скористався процедурою адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 615010415 від 16.08.2021, за результатами розгляду скарги отримав рішення ДПС України від 02.09.2022 № 10266/6/99-00-06-01-02-06, яким спірне ППР залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Як стверджував позивач вказане рішенням ним отримане 05.09.2022, отже строк на оскарження в судовому порядку податкового повідомлення-рішення сплинув 06.12.2022.

Отже в розумінні вимог частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач має право оскаржити податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 615010415 від 16.08.2021 протягом трьох місяців з дня вручення вказаного рішення за результатами розгляду скарги.

Водночас, позивач звернувся до суду з позовними вимогами про скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 615010415 від 16.08.2021 лише 16.02.2023, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду, що ним визнається та не заперечується.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про пропуск позивачем тримісячного строку звернення до суду із цим позовом.

Суд констатує, що строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко розмежовувати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатись про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19).

Звертаючись 16.02.2023 до суду із цим позовом, позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду, що ним не заперечується.

При цьому пропуск строку звернення до суду позивач пов`язував із введенням на території України воєнного стану з 24.02.2023, призупиненням діяльності структурного підрозділу позивача з 01.04.2022, невідвідуванням працівниками робочих місця та відсутність в штатному розкладі головного підприємства позивача посади фахівця з юридичним досвідом тощо.

Зазначив, що 24.02.2022 було введено воєнний стан, у зв`язку із чим господарська діяльність структурного підрозділу підприємства не здійснювалась з 01.04.2022 відповідно до наказу від 30.03.2022.

У той же час Київський окружний адміністративний суд, починаючи з 24.02.2022 не припиняв своєї діяльності. Робота сайту «Судова влада України» була відновлена на початку квітня 2022 року, у цей же період, починаючи з 11.04.2022 в Київському окружному адміністративному суді проводились слухання справ, доступ до суду не обмежувався і до цієї дати. Транспортні сполучення також працювали, хоча і з певними обмеженнями. Відділення поштового зв`язку, на територіях, де не проводились бойові дії, також працювали за відповідним графіком. Суд також не припиняв прийняття кореспонденції засобами електронного зв`язку та через систему «Електронний суд».

Суд відхиляє повідомлені представником позивача твердження, що на головному підприємстві відсутня посада фахівця з юридичним досвідом, оскільки директор (керівник) підприємства не був позбавлений права працевлаштувати на товаристві відповідного працівника та/або укласти догорів з адвокатом, або відрядити працівника з м. Торецьк до м. Києва для виконання посадових обов`язків, у т.ч. щодо судового захисту прав позивача.

Суд також не бере до увагу твердження представника як на підставу поважності причин пропуску строку звернення до суду, що головний бухгалтер, який є відповідальним за ведення бухгалтерського і податкового обліку відокремленого підрозділу та договору про спільну діяльність, юрисконсульт, кадрова служба, технічні працівники та управління відокремленим підрозділом та спільною діяльністю працюють у м. Торецьк Донецької області, а тому рішення ДПС України від 02.09.2022 було направлено головним підприємством до свого відокремленого підрозділу Фідії «Збагачувальна фабрика «Щербинівська», оскільки всі бухгалтерські документи, первинні, банківські, електронна звітність спільної діяльності, які необхідні для звернення з позовом знаходяться у м. Торецьку, за місцем ведення виробничої діяльності в рамках договору про спільну діяльність, оскільки таке перенаправлення рішення ДПС України до м. Торецька було виключною ініціативною особи, яка це здійснила.

При цьому, як зазначено у заяві про поновлення строку звернення до суду, рішення ДПС України було отримано позивачем 06.09.2022 та перенаправлено в м. Торецьк до структурного підрозділу, який з 01.04.2022 вже не здійснював діяльність у зв`язку з призупиненням. У структурному підрозділі починаючи з 01.04.2022 працівники робочі місця не відвідували, тому таке перенаправлення не є поважною причиною, яка може свідчити про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення до суду.

Крім того, керівник підприємства позивача не був позбавлений можливості запровадження дистанційного режиму роботи товариства, як і не був позбавлений можливості укласти договір про надання правової допомоги, зокрема, із адвокатом, який на підставі ордера на надання правової допомоги здійснює представництво в суді та не був позбавлений можливості звернутись до суду через систему «Електронний суд», замість головного бухгалтера та юрисконсульта, яка була вимушена покинути м. Торецьк.

При цьому об`єктивно непереборних обставин, які заважали позивачеві реалізувати право на суд у межах тримісячного строку, починаючи з 05.09.2022 зміст заяви та подані докази не містять, як і не містять доказів, які свідчать про неможливість звернутись до суду без зайвих зволікань одразу після припинення обставин, які не давали можливість це зробити у зв`язку з воєнним станом, у найкоротший строк. При цьому, що транспортні сполучення та робота суду, у тому числі й сайту, працюють у безперебійному режимі включно з 11.04.2022, у той час як цей позов поданий 16.02.2023.

Таким чином, суд не вбачає в повідомлених представником позивача обставинах підстав для визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про те, що позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду із цим позовом, а повідомлені у заяві обставини пропуску цього строку суд не визнає поважними.

Так, поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами; чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

Крім того встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитись до виконання своїх обов`язків.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачені наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.

Так, частиною першої цієї статті передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів із дня вручення ухвали особа має право звернутись до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

У силу вимог частини другої статті 123 Кодексу, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Оскільки позовна заява та заява про поновлення строку звернення до суду не містять належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду, тому, застосовуючи зазначені вище правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19, у взаємозв`язку з визначеними в частині другій статті 123 Кодексу вимогами, суд доходить висновку про наявність правових підстав для повернення позовної заяви.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів неможливості звернутись до суду за захистом порушеного права у строк, визначений чинним законодавством України, позивачем не надано.

Відтак, суд доходить висновку, що позовна заява та заява про поновлення строку звернення до суду не містять поважних причин пропуску вказаного строку.

Згідно з резолютивною частиною ухвали про залишення позовної заяви без руху від 21.02.2023 позивач був попереджений судом, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява буде вважатись неподаною та повернута заявникові.

Частиною п`ятою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Відповідно до пунктів 1 та 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, а також у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

У зв`язку з тим, що позивач не усунув у повному обсязі недоліки, про які зазначено в ухвалі від 21.02.2023, а вказані в заяві про поновлення строку звернення до суду підстави його пропуску не визнані судом поважними, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає поверненню позивачеві.

Одночасно суд роз`яснює право позивача на звернення до суду з відповідним клопотанням у межах цієї справи щодо повернення сплаченого судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 123, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду відмовити.

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Донінтервугілля» до Головного управління ДПС України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення повернути позивачеві без розгляду.

Роз`яснити позивачеві, що відповідно до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали надіслати особі, яка подала позов.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Шевченко А.В.