Рішення

від 15.03.2023 по справі 420/19408/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/19408/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВАЙН ГЛОБАЛ ІНВЕСТМЕНТС (пр.-кт Небесної Сотні,буд.47/3, м.Одеса, 65114) до Тузлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (вул. Завгороднього, 29, с.Тузли, Татарбунарський район, Одеська область,68160) про визнання протиправним та не чинним рішення сесії VIII скликання Тузлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області №11/232 VIII від 13 липня 2021 року,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ВАЙН ГЛОБАЛ ІНВЕСТМЕНТС до Тузлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та нечинним рішення сесії VIII скликання Тузлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області № 11/232 VIII від 13 липня 2021 року «Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Тузлівської сільської ради на 2022 рік»;

стягнути з Тузлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області за рахунок Тузлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області користь ТОВ «ВАЙН ГЛОБАЛ ІНВЕСТМЕНТС» на 2481.00 грн. судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 13 липня 2021 року Тузлівською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області, рішенням № 11/232 VIII було встановлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Тузлівської сільської ради на 2022 рік. Позивач вважає рішення сесії VIII скликання Тузлівської сільської ради за № 11/232- VIII від 13 липня 2021 року таким, що не відповідає законодавству та порушує законні права та інтереси позивача.

03.01.2023 року була винесена ухвала про залишення адміністративного позову без руху та надання строку для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 11.01.2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (ст. 262 КАС України).

Ухвалою суду від 27.02.2023 року продовжено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 09.03.2023 року закрито підготовче провадження у справі. Призначено адміністративну справу до судового розгляду по суті в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без виклику учасників судочинства, з ухваленням судового рішення « 15» березня 2023 року.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.

Відповідно до ч.4 ст.159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «ВАЙН ГЛОБАЛ ІНВЕСТМЕНТС» (код ЄДРПОУ 43116932) є юридичною особою, видами діяльності якого є:

01.21 Вирощування винограду (основний);

11.02 Виробництво виноградних вин.

Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ТОВ «ВАЙН ГЛОБАЛ ІНВЕСТМЕНТС» є власником будівель та споруд, які підлягають оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. а саме:

- Комплекс «Молочно-товарна ферма» (вул. Степова, 1. с. Базар`янка):

- Комплекс «Табір праці та відпочинку» (вул. Шевченка, 2 б. с. Базар`янка).

13 липня 2021 року Тузлівською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області (надалі - Відповідач), рішенням № 11/232 - VIII було встановлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Тузлівської сільської ради на 2022 рік.

Відповідно до підпункту 1.6.1. пункту 1.6. Положення про порядок встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затвердженого рішенням сесії Тузлівської сільської ради 13.07.2021 р. №11/232-VIII. згідно підпункту 266.5.1 пункту 266.5 ст.266 Податкового кодексу України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб. Встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1.5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Згідно додатку № 1 до вказаного вище Рішення, ставка зазначеного податку в 2022 році за всіма кодами Державного класифікатору будівель та споруд. (крім кодів 1110.1 - будинки одноквартирні масової забудови та 1110.2 - котеджі та будинки одноквартирні підвищеної комфортності) встановлюється у розмірі 1,5 відсотка від мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв. метр нерухомості, що станом на 01.01.2022 року складає 97 грн. 50 коп.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Релевантні джерела права та висновки суду.

Положенням ст.57 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є не чинними.

Відповідно до ч.1 ст.143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дана норма кореспондує з приписами ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до п.24 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, щодо встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

Частиною 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Частиною 12 цієї ж статті передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», регуляторний акт це: - прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання; - прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Статтею 3 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини у сфері здійснення державної регуляторної політики та регуляторної діяльності. Водночас, частиною другою даної статті Закону, визначений перелік відносини у сфері здійснення державної регуляторної політики та регуляторної діяльності, на який не поширюється дія цього Закону.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до пп.3.1 ст.3 ПК України визначено, що податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до ст.8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов`язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Отже, безпосереднє встановлення місцевих податків, у тому числі і податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, віднесено ПК України до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

Як було зазначено судом, встановлення місцевих податків здійснюється виключно рішеннями місцевих рад.

В свою чергу, в пп. 10.1.1 п.10.1 ст.10 ПК України визначено, що податок на майно належить до місцевих податків.

Відповідно до п.10.3 ст.10 ПК України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі.

Згідно з п.12.3, пп.12.3.1 - 12.3.2 п.12.5 ст.12 ПК України, сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з п.12.3, пп.12.3.1 - 12.3.2 п.12.5 ст.12 ПК України, сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

У разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті (п.12.5 ст.12 ПК України).

Статтею 3 Бюджетного кодексу України встановлено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Отже, якщо рішення місцевої ради про встановлення/зміну місцевих податків буде прийнято пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, та/або не буде опубліковано до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.

За змістом пп.265.1.1 п. 265 ст.265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Пунктом 269.1 статті 269 ПК України визначено, що платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Відповідно до пп.266.1.1 п.266.1 та пп. 266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Визначення платників податку в разі перебування об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб:

а) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;

б) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

в) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп. 266.3.1 п.266.2 ст.266 ПК України).

Відповідно до пп. 266.5.1 п.266.1 ст.266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

При прийнятті Відповідачем рішення сесії VII скликання Тузлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області № 11/232 - VIII від 13 липня 2021 року, план діяльності з підготовки проектів регуляторних актів не приймався у визначений законом термін та не був відповідно опублікований в належний спосіб, що в свою чергу ще раз доводить відсутність законності в діяльності Відповідача відносно прийняття регуляторних актів.

Приписами статті 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (в редакції на час прийняття спірного рішення) встановлено, що регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання.

Згідно із пунктом 12.5 статі 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Приписами частини 12 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»:

Стосовно кожного проекту регуляторного акту його розробником готується аналіз регуляторного впливу.

Аналіз регуляторного впливу готується до оприлюднення проекту регуляторного акту з метою одержання зауважень та пропозицій.

Розробник проекту регуляторного акту при підготовці аналізу регуляторного впливу повинен:

визначити та проаналізувати проблему, яку пропонується розв`язати шляхом державного регулювання господарських відносин, а також оцінити важливість цієї проблеми;

визначити очікувані результати прийняття запропонованого регуляторного акту, у тому числі здійснити розрахунок очікуваних витрат та вигод суб`єктів господарювання, громадян та держави внаслідок дії регуляторного акту;

обґрунтовано довести, що досягнення запропонованим регуляторним актом встановлених цілей с можливим найменшими витратами для суб`єктів господарювання, громадян та держави;

оцінити можливість впровадження та виконання вимог регуляторного акту залежно від ресурсів, якими розпоряджаються органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи, які повинні впроваджувати або виконувати ці вимоги».

Аналіз регуляторного пливу при прийнятті Відповідачем рішення сесії VII скликання Тузлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області № 11/232-VIII від 13 липня 2021 року не був підготовлений та опублікований в порядку. передбаченому діючим законодавством. Відсутність вказаних документів свідчить про необізнаність посадових осіб Тузлівської сільської ради відносно норм діючого законодавства, а також розуміння важливості наслідків прийняття регуляторних актів без аналізів регуляторного впливу та їх обговорення з метою дотримання норм визначених ст.8 Закону.

Приписами частини 4 статті 9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» визначено, що проект регуляторного акту разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніше п`яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акту.

Приписами частини 2 статті 13 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» передбачено, що повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акту з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акту та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акту в мережі Інтернет.

При цьому, відповідно до ч.3 ст.6 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» для висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування їх інформаційні служби мають право використовувати такі форми підготовки та оприлюднення інформації:

випуск і поширення бюлетенів (спеціальних бюлетенів), прес-релізів, оглядів, інформаційних збірників, експрес-інформації тощо;

проведення прес-конференцій, брифінгів, організація інтерв`ю з керівниками органів державної влади та органів місцевого самоврядування для працівників вітчизняних і зарубіжних засобів масової інформації;

підготовка і проведення теле- і радіопередач;

забезпечення публікацій (виступів) у засобах масової інформації керівників або інших відповідальних працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

створення архівів інформації про діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

інші форми поширення офіційної інформації, що не суперечать законодавству України.

Згідно з п.5 ч.3 ст.50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» секретар сільської, селищної, міської ради забезпечує своєчасне доведення рішень ради до виконавців і населення, організує контроль за їх виконанням, забезпечує оприлюднення рішень ради відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», забезпечує офіційне оприлюднення рішень ради, які відповідно до закону є регуляторними актами, а також документів, підготовлених у процесі здійснення радою регуляторної діяльності, та інформації про здійснення радою регуляторної діяльності

Відповідно до п.2 ч.1 ст.15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньо-організаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності.

За правилами ч.2 ст.15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» інформація, передбачена частиною першою цієї статті, підлягає обов`язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів з дня затвердження документа. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації.

Відповідно до ст.33 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»:

У разі внесення на розгляд сесії ради проекту регуляторного акта без аналізу регуляторного впливу відповідальна постійна комісія приймає рішення про направлення проекту регуляторного акта на доопрацювання органу чи особі, яка внесла цей проект. У разі внесення на розгляд засідання виконавчого органу ради чи внесення нa затвердження сільським, селищним, міським головою проекту регуляторного акта без аналізу регуляторного впливу цей проект повертається його розробникові на доопрацювання.

Відповідно до ст.36 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»:

Регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин:

відсутній аналіз регуляторного впливу;

проект регуляторного акта не був оприлюднений.

Приймаючи рішення сесія VIII скликання Тузлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області № 11/232 VIII від 13 липня 2021 року не здійснила передбачене законом оприлюднення аналізів регуляторного впливу проектів на своєму офіційному сайті http://tuzlivska-gromada.gov.ua/, що підтверджується роздруківками з даного сайту.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судами неодноразово встановлювався факт порушення Тузлівською сільською радою Білгород-Дністровського району (Татарбунарського району) Одеської області Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» при прийнятті регуляторних актів.

Зокрема, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.01.2019 р. по справі № 1540/4680/18 (рішення набрало законної сили 26.02.2019 р.): рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.11.2021 р. по справі № 420/1419/21 (рішення набрало законної сили 07.07.2022 р.); постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2022 р. по справі № 420/1419/21; рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.05.2022 p. по справі № 420/27530/21 (рішення набрало законної сили 28.06.2022 p.).

Так, Одеським окружним адміністративним судом розглядалася справа №1540/4680/18 за позовом Публічного акціонерного товариства сільськогосподарського підприємства «ЧОРНОМОРСЬКА ПЕРЛИНА» до Тузлівської сільської ради Татарбунарського району. Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення ХХХV сесії першого скликання Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області від 14.02.2018 року № 320-1. Про внесення змін до рішення Тузлівської сільської ради Про місцеві податки та збори на території Тузлівської сільської ради на 2018 рік № 257-1 від 14.09.2017 року: рішення ХХХV сесії першого скликання Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області від 14.02.2018 року №320-1 Про внесення змін до рішення Тузлівської сільської ради Про місцеві податки та збори на території Тузлівської сільської ради на 2018 рік № 257-1 від 14.09.2017 року.

Одеський окружний адміністративній суд у рішенні від 14.01.2019 р., по справі №1540/4680/18 зазначив: «...суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідачем порушено порядок оприлюднення оскаржуваного рішення, оскільки воно є регуляторним актом...».

Відповідач не здійснив передбачене законом оприлюднення проекту регуляторного акту на своєму офіційному веб-сайті (http://tuzlivska-gromada.gov.ua), а також не оприлюднив вже прийняте рішення від 14.02.2018 року №320-1, а лише оприлюднив результати голосування по цьому рішенню, що підтверджується роздруківками з офіційного веб-сайту відповідача.

За викладених обставин, суд дійшов висновку про протиправність рішення ХХХV сесії першого скликання Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області від 14.02.2018 року № 320-1 Про внесення змін до рішення Тузлівської сільської ради Про місцеві податки та збори на території Тузлівської сільської ради на 2018 рік м 257-1 від 14.09.2017 року, яке прийнято в порушення приписів ч.2 ст.19, ч.1 ст.14 Конституції України, ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.36 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфер господарської діяльності».

Протягом 2021 року Приватним акціонерним товариством сільськогосподарським підприємством «ЧОРНОМОРСЬКА ПЕРЛИНА» оскаржувалося Рішення LXII сесії першого скликання Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, від 13 липня 2020 року за № 941-1 «Про встановлення ставок земельного податку пільг зі сплати земельного податку та ставок орендної плати за землю на території Тузлівської сільської ради на 2021 рік» в частині встановлення ставки орендної плати за землі на рівні 12% від нормативно грошової оцінки землі.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.11.2021 р. по справі №420/1419/21 позов Приватного акціонерного товариства сільськогосподарського підприємства «ЧОРНОМОРСЬКА ПЕРЛИНА» задоволено. Визнано протиправним та нечинним рішення LXII сесії першого скликання Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області від 13 липня 2020 року №941-1 «Про встановлення ставок земельного податку пільг зі сплати земельного податку та ставок орендної плати за землю на території Тузлівської сільської ради на 2021 рік» в частині встановлення ставки оренди землі 12 відсотків від нормативної грошової оцінки для земель з категорією рекреаційного призначення та цільовим призначенням для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

Також Одеський окружний адміністративній суд під час розгляду справи №420/1419/21 дійшов наступних висновків: «Під час розгляду справи відповідачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів, що Тузлівська сільська рада Татарбунарського району Одеської області дотрималась приписів Закону України «Про місцеве самоврядування» та Закону України «Про доступ до публічної інформації» (проект регуляторного акту не оприлюднювався та не наведено доказів складання та оприлюднення аналізу регуляторного впливу)...

У даному випадку не оприлюднення відповідачем аналізу регуляторного впливу та проекту спірного рішення є порушенням принципу верховенства права».

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.11.2021 р. по справі №420/1419/21 було переглянуто П`ятим апеляційним адміністративним судом та залишено без змін.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у постанові від 07.07.2021 р. по справі №420/1419/21 зазначив наступне: «З матеріалів справи не вбачається, а відповідачем не доведено оприлюднення проекту спірного рішення, яке с регуляторним актом, з метою одержання зауважень і пропозицій, що свідчить про недотримання відповідачем обов`язку надати можливість заінтересованим особам подавати зауваження та пропозицій стосовно спірного рішення відповідача на протязі мінімального місячного строку, визначеного Законом для цього...

Отже, враховуючи все вищевикладене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення с обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню».

27.05.2022 р. Одеським окружним адміністративним судом розглядалася справа №420/27530/21 за позовом Приватного акціонерного товариства сільськогосподарського підприємства «ЧОРНОМОРСЬКА ПЕРЛИНА» до Тузлівської сільської ради Білгород- Дністровського району Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляе самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЙН ГЛОБАЛ ІНВЕСТМЕНТС» про визнання протиправним та нечинним рішення №11/231-VIII від 13 липня 2021 року «Про встановлення ставок земельного податку пільг зі сплати земельного податку та ставок орендної плати за землю на території Тузлівської сільської ради на 2022 рік» в частині встановлення ставки оренди землі на рівні 12 відсотків від нормативно грошової оцінки для земель з категорією рекреаційного призначення та цільовим призначенням для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення та зобов`язання вчинити певні дії.

Одеський окружний адміністративний суд, розглядаючи 27.05.2022 р. справу №420/1419/21 встановив наступне: «Під час розгляду справи відповідачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів, що Тузлівська сільська рада Білгород- Дністровського району Одеської області дотрималась приписів Закону України «Про місцеве самоврядування» та Закону України «Про доступ до публічної інформації» (проект регуляторного акту не оприлюднювався та не наведено доказів складання та оприлюднення аналізу регуляторного впливу). Зазначене також підтверджено аналізом наявної інформації на сайті Тузлівської територіальної громади за посилання https://tuzlivska-gromada.gov.ua які доступний для ознайомлення на час розгляду справи…

У даному випадку не оприлюднення відповідачем аналізу регуляторного впливу та проекту спірного рішення с порушенням принципу верховенства права.

Приписами частини 1 статті 36 Закону України «Про засади державно регуляторної політики у сфері господарської діяльності» встановлено, що регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акту не був оприлюднений.

З огляду на встановлені судом обставини, спірне рішення не мало бути схваленим».

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах «Шенк проти Швейцарії» від 12.07.1988 року, «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, «Яллог проти Німеччини» від 11.07.2006 року, «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією.

Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 року по справі «Лавентес проти Латвії» та від 08.02.2011 року по справі «Берктай проти Туреччини» наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій».

Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.2 ст.73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Суд зазначає, що право бути почутим - складова частина принципу верховенства права. Суб`єкт владних повноважень повинен застосовувати його, приймаючи рішення, що матиме вплив на права, свободи чи інтереси особи, особливо, якщо це рішення може мати несприятливі наслідки для особи. Особа, щодо якої приймають рішення, має право бути вислуханою суб`єктом владних повноважень: вона може наводити обставини та докази на їх підтвердження, правові аргументи тощо.

Разом з тим, сам по собі цей принцип не є формальним. Порушення права особи бути вислуханою, має наслідком протиправність ухваленого суб`єктом владних повноважень рішення, у тому разі, якщо особа мала повідомити інформацію чи надати пояснення.

У даному випадку не оприлюднення відповідачем аналізу регуляторного впливу та проекту спірного рішення є порушенням принципу верховенства права.

Приписами частини 1 статті 36 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» встановлено, що регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акту не був оприлюднений.

З огляду на встановлені судом обставини, спірне рішення не мало бути схваленим.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ч.2 ст.7 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, проте, судом не встановлено належних та достатніх доказів відповідності спірного рішення критеріям, що зазначені у ч.2 ст.2 КАС України.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно із ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, на підставі статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ВАЙН ГЛОБАЛ ІНВЕСТМЕНТС підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілити за правилами ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ВАЙН ГЛОБАЛ ІНВЕСТМЕНТС (пр.-кт Небесної Сотні,буд.47/3, м.Одеса, 65114) до Тузлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (вул. Завгороднього, 29, с.Тузли, Татарбунарський район, Одеська область,68160) про визнання протиправним та не чинним рішення сесії VIII скликання Тузлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області №11/232 VIII від 13 липня 2021 року - задовольнити.

Визнати протиправним та нечинним рішення сесії VIII скликання Тузлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області № 11/232 VIII від 13 липня 2021 року «Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Тузлівської сільської ради на 2022 рік».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тузлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (вул. Завгороднього, 29, с. Тузли, Татарбунарський район, Одеська область, 68160, код ЄДРПОУ 04378876) на користь товариство з обмеженою відповідальністю «ВАЙН ГЛОБАЛ ІНВЕСТМЕНТС» (проспект Небесної Сотні, буд.47/3, м. Одеса, 65114, код ЄДРПОУ 43116932) суму сплаченого судового збору в розмірі 2481 грн. 00 коп. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня нуль копійок).

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Єфіменко