Постанова

від 15.03.2023 по справі 200/1835/22

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2023 року справа №200/1835/22

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Блохіна А.А., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 р. у справі № 200/1835/22 (головуючий І інстанції Шинкарьова І.В. ) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ХАРВІСТ ЕСЕТС до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання протиправним та скасування постанов про застосування адміністративно-господарських штрафів,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ХАРВІСТ ЕСЕТС (далі позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), в якому просило: визнати протиправним та скасувати Постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №328056 від 11.01.2022, винесену Відділом державного нагляду (контролю) у Донецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті, про накладення адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000,00грн.; визнати протиправним та скасувати Постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №328057 від 11.01.2022, винесену відділом державного нагляду (контролю) у Донецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті, про накладення на адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000,00 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року задоволено позовні вимоги, а саме суд: визнав протиправним та скасував постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №328056 від 11.01.2022, винесену Відділом державного нагляду (контролю) у Донецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті, про накладення на товариство з обмеженою відповідальністю ХАРВІСТ ЕСЕТС адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000,00 грн.; визнав протиправним та скасував постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №328057 від 11.01.2022, винесену Відділом державного нагляду (контролю) у Донецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті, про накладення на товариство з обмеженою відповідальністю ХАРВІСТ ЕСЕТС адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000,00 грн.; стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ХАРВІСТ ЕСЕТС суму судових витрат у розмірі 2481,00 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суб`єктом правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі Закон № 2344-ІІІ), може бути лише суб`єкт господарювання.

Положеннями спеціального закону покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документи. Як вбачається із матеріалів справи водії транспортного засобу під час здійснення рейдової перевірки не повідомляли працівників Укртрансбезпеки, що транспортні засоби перебувають в оренді, не надавались відповідні документи, що б підтверджували даний факт.

У даному випадку, інформація щодо власника транспортного засобу була взята з Єдиного державного реєстру транспортних засобів. Власник транспортного засобу не визначив належного користування транспортного засобу за наявності договору-оренди.

Апелянт зазначає, що для транспортних засобів, що перебувають, зокрема у користуванні у фізичних чи юридичних осіб, реєстраційним документом, наявність яких є обов`язковою згідно з вимогами статей 39, 49 Закону №2344-Ш, є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб. Тобто, нормами чинного законодавства визначено, що власник транспортного засобу в разі передачі транспортного засобу в тимчасове користування зобов`язаний зробити перереєстрацію такого транспортного засобу, водій здійснюючи перевезення вантажів зобов`язаний надати для перевірки не лиш свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, але й документи на підставі яких на законних підставах використовується транспортний засіб (договір оренди та тимчасовий реєстраційний талон).

Тимчасовий реєстраційний талон називають у числі документів, необхідних платнику податків для підтвердження в податковому обліку «податкових» витрат з оренди. Так, для формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, у разі здійснення господарської операції з оренди автотранспорту платнику податків слід оформити тимчасовий реєстраційний талон, що підтверджує право використання орендованого транспортного засобу. При цьому якщо позивач, відповідно до частини першої статті 1191 Цивільного кодексу України, вважає, що порушення мало місце перевізником, відмінним від нього, як особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Проте, у позовних вимогах позивача дане не відображено будь-яких претензій до відмінного від нього перевізника.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

ТОВ ХАРВІСТ ЕСЕТС є юридичною особою, місце реєстрації: вул. Соборна, буд. 235, смт. Талаківка, м. Маріуполь, Донецька область, 87594,код ЄДРПОУ 37546186, згідно з відомостями з ЄДРПОУ одним з видів діяльності є надання в оренду сільськогосподарських машин і устаткування (код КВЕД 77.31).

17.11.2021 відповідачем було проведено перевірку позивача щодо додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

За результатами перевірок відповідачем складено акти перевірок від 17.11.2021 №308881 та №308820, якими встановлені порушення з боку позивача ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт під час надання послуг з перевезення вантажів, а саме: відсутні у водіїв транспортних засобів марки КАМАЗ, держ. номери НОМЕР_1 , НОМЕР_2 індивідуально-контрольні книжки водія та транспортні засоби не обладнані тахографом.

Розгляд Актів перевірок було здійснено відповідачем 11.01.2022.

Позивачем були направлені заперечення (№ вих. 2223 від 30.12.2021, №2224 від 30.12.2021) щодо актів перевірки, у яких останній вказував на не надання ним послуг з перевезення.

Відділом Державного нагляду (контролю) у Донецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті були винесені постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу за порушення ст.48 Закону України Про автомобільний транспорт відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1.ст.60 Закону України Про автомобільний транспорт:

Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №328056 від 11.01.2022 року, якою накладено на позивача штраф у сумі 17 000,00 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп.;

Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №328057 від 11.01.2022 року, якою накладено на позивача штраф у сумі 17 000,00 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частиною 2статті 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченийКонституцієюта законами України.

Відповідно дост. 2 Закону Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІІ(далі - Закон № 2344) законодавство про автомобільний транспорт складається із цьогоЗакону,законів України «Про транспорт», «;Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

При цьому, згідност. 1 Закону № 2344, автомобільний транспорт - галузь транспорту, яка забезпечує задоволення потреб населення та суспільного виробництва у перевезеннях пасажирів та вантажів автомобільними транспортними засобами.

Автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Статтею 6 Закону № 2344, зокрема, встановлено, що реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, прийняті в межах його компетенції, обов`язкові до виконання на території України.

Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Згідно із статтею 18 Закону №2344, з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Відповідно до статті 34 Закону №2344, автомобільний перевізник повинен, серед іншого, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

За правилами статті 48 Закону №2344, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що перелік необхідних документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не є вичерпним, оскільки статтею 48 цього Закону визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.

На підставі абзацу 3 частини 1статті 60 Закону, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначенийстаттями 39та48цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, аналізуючи вищенаведені правові норми, суд вважає, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм покладається виключно на автомобільних перевізників.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у поставові від 09.08.2019р. у справі за №806/1450/16, який в силу положень ч.5ст.242 КАС України, суд враховує до спірних правовідносин при виборі і застосуванні норм права.

З урахуванням з`ясування фактичних обставин справи апеляційним судом встановлено, що транспортний засіб на праві власності належать позивачу, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Проте, як встановлено судами, згідно з договором оренди рухомого майна від 31.12.2020 №21ХЕ080809 укладеним між позивачем та дочірнього підприємства Ілліч-агро Донбас публічного акціонерного товариства Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча, позивачем були передані належні йому на праві власності транспортні засоби у користування ДП Ілліч-агро Донбас ПАТ Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча.

Використання транспортних засобів ДП Ілліч-агро Донбас ПАТ Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча на підставі Договору №21ХЕ080809 підтверджується актом прийому передачі транспортних засобів від 01.01.2021.

Також надано накази про прийняття на роботу водіїв дочірнього підприємства Ілліч-агро Донбас публічного акціонерного товариства Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча, що підтверджує обставини того, що водії транспортних засобів не є працівниками позивача.

Суду також надано товарно-транспортні накладні:

-№5253 від 17.11.2021, в якій перевізником вказано відокремлений підрозділ ХАРВІСТ ЛОДЖИСТІКС (код ЄДПРОУ 34639796), замовником та вантажоодержувачем виступає ДП Ілліч-агро Донбас публічного акціонерного товариства Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча, а вантажовідправником - ПАТ Дніпровський завод мінеральних добрив;

-№5251 від 17.11.2021, в якій перевізником вказано відокремлений підрозділ ХАРВІСТ ЛОДЖИСТІКС, замовником та вантажоодержувачем виступає ДП Ілліч-агро Донбас публічного акціонерного товариства Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча, а вантажовідправником - ПАТ Дніпровський завод мінеральних добрив.

Статус ВП ХАРВІСТ ЛОДЖИСТІКС ДП Ілліч-агро Донбас публічного акціонерного товариства Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча підтверджується відповідним витягом з ЄДРПОУ 34639796. Види діяльності: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Як зазначалось, згідност. 1 Закону № 2344, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Приписами пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв`язку № 363 від 14.10.1997, визначено:

Перевізник - фізична або юридична особасуб`єкт господарювання, який надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Відповідно до пункту 11.1 зазначених Правил, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено вдодатку 7до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної вдодатку 7до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною.

Аналіз вищезазначених положень Правил та форми яка наведена вдодатку 7до цих Правил, свідчить, що у будь-якому разі товарно-транспортна накладна має містити обов`язкову інформацію (обов`язкові реквізити) визначену цими Правилами та відображену у додатку.

Отже, правила перевезення вантажів автомобільним транспортом України, а такожпостанова Кабінету Міністрів Українивід 25.02.2009 р. №207, якою затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні встановлюють, визначають що товарно-транспортна накладна (ТТН) обов`язково повинна оформлятися, якщо перевезення вантажу здійснюється автомобільним транспортом на договірних умовах (тобто коли є послуга перевезення вантажу).

Позивач під час розгляду справи надав посадовим особам зокрема пояснення та товарно транспортні накладні.

Таким чином, під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт у фахівців відповідача була наявна інформація щодо автомобільного перевізника.

Доказів які б спростовували дану інформацію матеріали справи не містять.

Отже позивач на момент перевірки не перебував в статусі перевізника та не здійснював перевезення вантажу.

Тобто, зазначене свідчить, що позивач у даному випадку як вже зазначалось не є автомобільним перевізником, а отже і суб`єктом порушення, передбаченого статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.

Однак, в супереч приписам чинного законодавства про автомобільний транспорт до відповідальності безпідставно притягнуто позивача, який не виступав автомобільним перевізником у межах спірних правовідносин.

З огляду на вищезазначене, враховуючи те, що на момент проведення відповідачем рейдової перевірки позивач у спірних правовідносинах не виступав автомобільним перевізником у розумінні Закону України Про автомобільний транспорт, суд приходить до висновку про необґрунтованість прийнятих постанов про застосування саме до позивача адміністративно - господарського штрафу, а відтак вони підлягає скасуванню.

Не є юридично спроможним також висновок апелянта стосовно того, що у межах спірних правовідносин обов`язковою є наявність тимчасового реєстраційного талона, з огляду на те, що оформлення такого талона, з урахуванням приписів чинного законодавства не є обов`язковим.

Зокрема, відповідно до абзацу 4 пункту 16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388, тимчасовий реєстраційний талон видається сервісним центром МВС за бажанням користувача чи розпорядника транспортним засобом та за зверненням власника, що передав транспортний засіб у користування і/або розпорядження фізичній або юридичній особі на строк, зазначений у його заяві або документах, які підтверджують право користування і/або розпорядження транспортним засобом.

Також, у даному випадку, відповідачем безпідставно покладено на позивача обов`язок із доведення того, що він не є перевізником в розумінніЗакону України «Про автомобільний транспорт», оскільки в силу приписів ч.2ст.77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Крім того, згідно ізст.11 Цивільного кодексу Українипідставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно дост.202 Цивільного кодексу Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу Україниустановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно дост.638 Цивільного кодексу Українидоговір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ізст.181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Відповідно дост.204 Цивільного кодексу Україниправочин є правомірним,якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У силу приписівст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Статтею 799 ЦК Українипередбачено, що договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі, а якщо цей договір укладено за участю фізичної особи, то він підлягає нотаріальному посвідченню.

Тобто, недотримання нотаріальної форми посвідчення договору найму транспортного засобу свідчить про нікчемність правочину.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що договір оренди транспортного засобу є правомочним і не потребує додаткового нотаріального посвідчення, оскільки позивач здійснює свою діяльність з метою одержання прибутку та зареєстрований відповідно до закону як підприємець. Документи, які містяться у матеріалах справи, свідчать про те, що даний договір оренди транспортного засобу укладено між суб`єктами господарювання. Отже, положення частини 2статті 799 ЦК Українине можуть бути застосовані до даних спірних правовідносин, оскільки поняття фізичної особи-підприємця та юридичної особи у цих правовідносинах є однаковими. Крім того, не додержання нотаріальної форми посвідчення договору сторонами, не може свідчити про відсутність господарських відносин між ними. При цьому, матеріали справи, а саме товарно-транспортна накладна, підтверджує з виконання договору.

Будь-яких доказів щодо відсутності господарських правовідносин між позивачем та автомобільним перевізником матеріали справи не містить.

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду України від 18.12.2012 у справа № 14/5025/1982/11 та постанові Верховного Суду від 09 серпня 2019 року у справі №806/1450/16.

Установлені в межах розгляду даної справи фактичні обставини справи у повному обсязі спростовують, наведені в оскаржуваному рішенні висновки суду першої інстанції.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено апеляційним судом у даній справі.

За положенням ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язокщодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішеннясуду першої інстанціїґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що судом першої інстанції дотримано норми матеріального та процесуального права та суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що відповідно до статті 316 КАС України, обумовлює для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 р. у справі № 200/1835/22 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 р. у справі № 200/1835/22 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати підписання та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено та підписано 15 березня 2023 року

Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв

Судді А.А. Блохін

І.Д. Компанієць