Постанова

від 15.03.2023 по справі 520/3809/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2023 р.Справа № 520/3809/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. ,

за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2022, головуючий суддя І інстанції: Білова О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 29.09.22 року по справі № 520/3809/22

за позовом Державного підприємства "Центральне конструкторське бюро "ПРОТОН"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство "Центральне конструкторське бюро "ПРОТОН", звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області №00/1916/1817 від 21.09.2021 р., яким зобов`язано ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ЦЕНТРАЛЬНЕ КОНСТРУКТОРСЬКЕ БЮРО "ПРОТОН" сплатити штраф у сумі 521840.13 грн. ( п`ятсот двадцять одна тисяча вісімсот сорок гривень 13 копійок).

Позивач в обґрунтування позову зазначав, що ГУ ДПС у Харківській області проведено камеральну перевірку ДП «ЦКБ «Протон» з питання дотримання термінів сплати податкових зобов`язань з податку на додану вартість, за результатами якої відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №00/1916/1817 від 21.09.2021 р., яким на підставі п. 124.3 ст. 124 Податкового кодексу України за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1 043 680,25 грн зобов`язано позивача сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 521840,13 грн. За результатами адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скарга - без задоволення. Позивач вважає вказане рішення протиправним, оскільки позивача притягнуто до фінансової відповідальності на підставі норми, яка не була чинною на момент скоєння порушення. Також послався на те, що Акт камеральної перевірки, на підставі якого було винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення, не містить жодних обґрунтувань умисного вчинення позивачем порушення норм п. 57.1 ст. 57 ПК України. Більш того, встановлення в межах камеральної перевірки обставини, що свідчать про винність та умисність діянь платника податків, є неможливим, оскільки згідно з п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, та даних відповідних електронних систем, які об`єктивно не можуть підтвердити чи спростувати розумність, добросовісність і належну обачність платника податків, що є необхідним для встановлення його вини.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2022 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області №00/1916/1817 від 21.09.2021, яким зобов`язано ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ЦЕНТРАЛЬНЕ КОНСТРУКТОРСЬКЕ БЮРО "ПРОТОН" сплатити штраф у сумі 521840,13 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що на його думку, позивачем було неналежно виконано встановлений законодавством податковий обов`язок, а саме своєчасна сплата грошового зобов`язання. Так як позивач знав про наявність в нього зобов`язань та ухилявся від їх сплати, тому його діяння слід вважати умисним. Тому податкове повідомлення-рішення прийнято вірно та з урахуванням норм чинного законодавства. Також в Конституції України зазначається, що сплата податку є обов`язком який, слід виконувати відповідно до строку визначеним законодавством. У позивача не було обставин, які заважали б сплатити податкові зобов`язання. Тому нарахування 25% та 50% штрафу за умисну несплату обов`язку є справедливою та відповідає чинному законодавству.

Представник позивача вважає, що позивач мав передбачити виникнення обтяжуючих обставин, що понесло за собою складнощі оплати. Відповідно до законодавства у позивача виникає обов`язок щодо сплати податкового боргу та вирішення у який спосіб здійснювати сплату повинен покладається виключно на позивача. Також позивач не надає доказів, які підтверджували непереборну силу, яка могла б завадити позивачу виконати свої податкові зобов`язання, а тому, на переконання представника відповідача, рішення прийняті податковим органом є правомірними.

Позивач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначає, що здійснював оплату суму заборгованості з податку на додану вартість, жодного разу не допустивши порушення строків та навіть достроково погасив всю суму заборгованості з податків, що свідчить про відсутність вини та умислу позивача та виключає можливість застосування до відповідача штрафної санкції за несвоєчасну сплату податку на додану вартість у розміні 50% від суми заборгованості на підставі п. 124.3 Податкового кодексу України.

Позивач вважає, що застосування п. 124.3 ст. 124 Податкового кодексу України у редакції Закону України від 16.01.2020 р. № 466-ІХ до тих податкових правопорушень, котрі були скоєні до 01.01.2021 р., прямо суперечить ст. 58 Конституції України, адже одночасно запроваджує і новий склад протиправного діяння, і запроваджує посилену міру юридичної відповідальності.

На переконання позивача, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2022 року по справі № 520/3809/22 ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, судове рішення обґрунтоване, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджене доказами наданими ДП «ЦКБ «Протон».

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ГУ ДПС у Харківській області (далі - Відповідач) проведено камеральну перевірку ДП «ЦКБ «Протон» (далі - Позивач) з питання дотримання термінів сплати податкових зобов`язань з податку на додану вартість, за результатами якої відповідачем складено Акт про результати камеральної перевірки ДП «ЦКБ «Протон» (п.н. 14309408) №14838/20-40-18-17-10/14309408 від 28.08.2021 р.

Вказаним Актом встановлено, що ДП «ЦКБ «Протон» несвоєчасно сплачено узгоджені податкові зобов`язання з податку на додану вартість, зокрема, сплату яких розстрочено ухвалою суду від 16.11.2015 у справі № 820/10043/15, чим порушено п. 50.1. ст. 50 Кодексу, п. 57.1 ст. 57 Кодексу, п. 57.3 ст. 57 Кодексу.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №00/1916/1817 від 21.09.2021, яким на підставі п. 124.3 ст.124 Податкового кодексу України за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1 043 680,25 грн зобов`язано позивача сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 521840.13 грн.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 50%, якого не було передбачено на момент вчинення правопорушення, свідчить про придання закону зворотньої дії в часі в частині посилення відповідальності платника податків, отже відповідачем безпідставно застосовано п. 124.3 ст. 124 ПК України в редакції, яка діє з 01.01.2021, як нормативну підставу нарахування штрафу позивачу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України, закріплено обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

За приписами п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Відповідно до ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. 57.1, п. 57.3 ст. 57 ПК України, що полягають у несвоєчасній сплаті протягом граничного строку узгоджених сум податкового зобов`язання з податку на додану вартість на строк, що перевищує 90 днів.

З оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вбачається, що підставою для застосування штрафу податковий орган визначив приписи п. 124.3 ст. 124 ПК України та застосував штраф у розмірі 50% від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов`язання.

Водночас 23.05.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 №466-IX (далі - Закон №466), яким внесено ряд змін до ПК України, зокрема: у частині кваліфікації податкового правопорушення; суб`єктів, які притягаються до відповідальності за вчинення податкових правопорушень; розміру відповідальності за вчинення податкового правопорушення; встановлено обставини, що пом`якшують відповідальність особи, а також передбачено відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів - набрали чинності лише з 01.01.2021.

Так, згідно із п. 64 Закону №466 ст. 111:

…3) доповнити пунктами 111.3 - 111.5 такого змісту:

« 111.3. Притягнення фізичної або юридичної особи до фінансової відповідальності за податкове правопорушення не звільняє фізичну особу чи посадових (службових) осіб/юридичної особи у передбачених законом випадках від юридичної відповідальності інших видів.

Притягнення фізичної або юридичної особи до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, що передбачає встановлення контролюючими органами вини особи, не передбачає презумпції наявності вини фізичної особи чи посадових (службових) осіб юридичної особи у випадках притягнення фізичної особи чи посадових (службових) осіб юридичної особи до юридичної відповідальності інших видів та не звільняє від обов`язку її доведення в порядку, передбаченому законом.

111.4. Особа вважається такою, що вчинила правопорушення повторно, якщо вона була притягнута до відповідальності у встановленому цим Кодексом порядку.

111.5. Триваюче правопорушення - безперервне невиконання норм цього Кодексу платником податків, який вчинив певні дії чи допустив бездіяльність і не вчиняв подальших дій для його усунення до моменту виявлення такого правопорушення контролюючим органом»…

За п. 79 Закону №466 ст. 124 викласти в такій редакції:

«Стаття 124. Порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов`язання

124.1. У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Якщо зарахування коштів з електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в оплату узгодженої суми грошового зобов`язання, визначеного в уточнюючому розрахунку до податкової декларації, здійснюється на наступний операційний (банківський) день, штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

124.2. Діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті вчинені умисно, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

124.3. Діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

124.4. За порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку, органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, установи - учасника платіжної системи, еквайрія такий банк/орган сплачує штрафи в розмірах, встановлених пунктом 124.1 цієї статті.

124.5. У разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) фізичній особі податкове/податкові повідомлення-рішення з податку на майно у строки, встановлені відповідними нормами цього Кодексу, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання»...

Отже, починаючи з 01.01.2021, Законом №466 при затримці сплати узгодженої суми грошового зобов`язання ст. 124 ПК України встановлено нові розміри штрафів та обставини їх нарахування. До того ж цим Законом визначено розмір штрафу за діяння, передбачені п. 124.2 ст. 124 ПК України, які вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків.

Тобто, фінансова відповідальність за окремо визначені ПК України правопорушення нерозривно пов`язана із можливістю органів ДПС довести цілеспрямованість (умисність) дій платника податків, його вину у вчиненні податкового правопорушення. Вказане визначає необхідність дій з боку органів ДПС у зборі належної та допустимої доказової бази, яка переконливо буде доводити, що саме платник податків створив такі умови, за яких стало можливе вчинення податкового правопорушення. При цьому він міг та мав можливість дотриматися встановленого порядку, проте свідомо це проігнорував.

Згідно із цим, при встановлені порушення з несвоєчасності сплати податкових зобов`язань аргументами на підтвердження можливості виконати платником податків обов`язок можуть бути: наявність в ПК України інформації про граничні строки подання податкової звітності; наявність у офіційних джерелах інформації про рахунки, на які здійснюється погашення податкового зобов`язання; відсутність з боку платника податків інформування контролюючого органу про обставини, які звільняють від фінансової відповідальності за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань; обізнаність платника податків власне із наявністю обов`язку щодо сплати податкового зобов`язання (адже, якщо платник податків сплатив суму податкового зобов`язання навіть із запізненням, то він усвідомлював, що такий обов`язок в нього існує); платником податків було самостійно визначено суму податкового зобов`язання (або у випадку визначення контролюючим органом - платником податку дане зобов`язання не оскаржувалось), тобто на етапі підготовки податкової звітності платник усвідомлював про обов`язок в подальшому сплатити дані зобов`язання.

Тим же часом з 01.01.2021 додатковим, але необов`язковим підтвердженням вини особи також може бути вчинення нею повторного правопорушення. Повторність вчинення правопорушення також впливає і на розмір фінансової відповідальності особи, яка є значно вищою, ніж за вчинення податкового правопорушення вперше. Підставами для висновків під час проведення перевірок є наявні у контролюючого органу матеріали, зокрема матеріали попередніх перевірок, що свідчать про здійснення платником податків умисно повторного аналогічного правопорушення (з урахуванням строку давності застосування штрафів за вчинення податкового правопорушення - 1095 днів).

Проте під час судового розгляду цієї справи відповідач на підтвердження правомірності застосування до позивача штрафної санкції за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов`язання на підставі п. 124.3 ст. 124 ПК України не надав суду ані жодних належних доводів наявності умислу або вини в діях позивача у вчиненні податкового правопорушення, ані належної та допустимої доказової бази, яка переконливо б свідчила про здійснення платником податків повторного аналогічного правопорушення умисно з урахуванням строку давності застосування штрафів за вчинення податкового правопорушення - 1095 днів.

Водночас колегія суддів звертає увагу на п. 155 Закону №466, яким розділ XX «Перехідні положення» ПК України доповнено п. 56 такого змісту: «Проведення перевірок, що були розпочаті до 1 січня 2021 року, розгляд заперечень платників податків до актів (довідок) таких перевірок, прийняття за їх результатами податкових повідомлень-рішень, а також їх оскарження здійснюються за правилами цього Кодексу, що діяли до 1 січня 2021 року».

З матеріалів справи вбачається, досліджено розрахунок штрафу, нарахованого спірним податковим повідомленням-рішенням, в сумі 521 840,13 грн.

Так, зі змісту акту перевірки та розрахунку штрафних санкцій, який є додатком до спірного податкового повідомлення-рішення, вбачається, що ГУ ДПС у Харківській області застосовано штраф у розмірі 50% за порушення позивачем строків сплати податкових зобов`язань, сплата яких відбулася протягом 2017 2018 років, кількість днів затримки складає від 424 до 750 днів, крайньою датою несвоєчасної сплати є 19.02.2018.

Отже, порушення позивачем строків сплати грошових зобов`язань вчинені у період до 19.02.2018, вказані порушення є завершеними на дату несвоєчасної сплати та не є триваючими.

Суми зобов`язань, сплачених несвоєчасно, а також періоди затримки їх сплати не є спірними в даній справі.

На вказану дату (19.02.2018) відповідальність за несвоєчасну сплату грошових зобов`язань була передбачена приписами статті 126 ПК України «Порушення правил сплати (перерахування) податків», а саме:

126.1. У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

126.2. У разі порушення платником податків строку сплати до бюджету узгодженого грошового зобов`язання, передбаченого абзацом другим підпункту 222.1.2 пункту 222.1 статті 222 цього Кодексу, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20 відсотків суми такого грошового зобов`язання.

Отже, на момент вчинення позивачем правопорушення у вигляді несвоєчасної сплати грошового зобов`язання максимальний розмір штрафу був встановлений у розмірі 20% суми такого грошового зобов`язання.

Одночасно пунктом 11 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України визначено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Оцінюючи обґрунтованість застосування відповідачем приписів п. 124.3 ст. 124 ПК України в редакції, яка діє з 01.01.2021, слід врахувати, що статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особиОтже, вказані обставини свідчать про те, що відповідачем безпідставно застосовано п. 124.3 ст. 124 ПК України в редакції, яка діє з 01.01.2021, як нормативну підставу нарахування штрафу позивачу.

Колегією суддів встановлено, що зміни, внесені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» №466-ІХ від 16.01.2020, якими, зокрема, викладені в новій редакції статті 123, 124, 126, 128 ПК України, посилюють відповідальність платника податків у разі несвоєчасної сплати узгоджених грошових зобов`язань, а саме шляхом встановлення такого штрафу в розмірі 50%.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 50%, не було передбачено на момент вчинення правопорушення, тому прийняття за її результатами податкового повідомлення-рішення та нарахування штрафних санкцій повинно було здійснюватися контролюючим органом за правилами ст. 126 ПК України, що діяла до 01.01.2021, у зв`язку із чим застосовування контролюючим органом штрафних санкції за правилами ст. 124 ПК України, яка почала діяти з 01.01.2021, також дає підстави для висновку про неправомірність оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2022 року по справі № 520/3809/22 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 229, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2022 по справі № 520/3809/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.О. КононенкоСудді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 15.03.2023 року