Постанова

від 07.03.2023 по справі 440/17880/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2023 р.Справа № 440/17880/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Русанової В.Б. , Перцової Т.С. ,

за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т

представника позивача Недбайло Л.А.

представника відповідача Солопа І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2022 (суддя Кукоба О.О.; м. Полтава; повний текст рішення складено 21.02.2022) по справі № 440/17880/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Артвіл-Агро"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Артвіл-Агро" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Артвіл-Агро") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі по тексту відповідач, ГУДПС у Полтавській області), у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №4553/1807 від 09.07.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на невідповідність спірного рішення вимогам чинного законодавства, оскільки при його ухваленні відповідач протиправно вийшов за межі камеральної перевірки. Зазначив, що за наслідками проведеної камеральної перевірки фактично податковим органом зроблені висновки щодо правильності формування сум ПДВ до сплати в бюджет за березень 2021 року без дотримання передбаченої податковим законодавством процедури. Стверджує, що порушення, які вважає встановленими відповідач, не стосуються безпосередньо арифметичного та методологічного заповнення декларації, а встановлення порушень вимог статті 187, пункту 201.10 статті 201 ПК України не можливо без проведення документальної перевірки, дослідження первинних документів, чого відповідачем здійснено не було.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2022 по справі № 440/17880/21 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Артвіл-Агро" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 09 липня 2021 року №4553/1807.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Артвіл-Агро" судові витрати у розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Полтавській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права, з викладенням в ньому висновків, які не відповідають обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2022 по справі № 440/17880/21 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач вказує, що позивачем, відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, у березні 2021 року складено та направлено на реєстрацію в ЄРПН дві податкові накладні на загальну суму ПДВ у розмірі 15190,83 грн., які не включено до складу податкового зобов`язання декларації з ПДВ, на підставі чого відповідачем зроблено висновок про порушення ТОВ «Артвіл-Агро» п. 201.10 ст. 201, статті 197 Податкового кодексу України та Порядку заповнення і подання звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016, та заниження суб`єктом господарювання за березень 2021 року податкового зобов`язання на суму ПДВ у розмірі 15190,83 грн., що призвело до заниження суми ПДВ до сплати в бюджет на 15191 грн.. Вказує, що дані дії платника податку підтверджують вину, зважаючи, що посадові особи мали можливість для дотримання норм чинного законодавства, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжили достатніх заходів для своєчасності та повноти відображення у податковій звітності з ПДВ за березень 2021 року в рядку 1.1 суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, незалежно від факту її реєстрації. Відтак, вважає висновки акту перевірки такими, що відповідають вимогам чинного законодавства України, а спірне податкове повідомлення-рішення - правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

Позивач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, з викладених підстав, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в силі.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "Артвіл-Агро" зареєстроване як юридична особа, ідентифікаційний номер 41210360, здійснює основний вид діяльності 01.61 "допоміжна діяльність у рослинництві".

18.03.2021 позивач склав податкові накладні №1 про виконання на користь ТОВ "Агрофірма "Оршівська" сільськогосподарських робіт з лущення пожнивних решток вартістю 8120,00 грн., у т.ч. ПДВ - 1353,33 грн., та №2 про виконання на користь ТОВ "Агрофірма "Оршівська" сільськогосподарських робіт з оранки вартістю 83025,00 грн., у т.ч. ПДВ - 13837,50 грн. (а.с. 13, 15).

29.03.2021 зазначені податкові накладні позивачем надіслані для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, однак їх реєстрацію зупинено (а.с. 14, 16).

Податковим органом проведено камеральну (електронну) перевірку даних, задекларованих ТОВ "Артвіл-Агро" у податковій декларації з ПДВ за березень 2021 року, за результатами якої складено акт від 20.05.2021 №3315/16-31-18-07-11-01/41210360 (а.с. 50-54), в якому зазначено про порушення позивачем вимог статті 187, пункту 201.10 статті 201 ПК України в частині заниження податкового зобов`язання на суму ПДВ у розмірі 15190,83 грн.. Мотивуючи цей висновок відповідач зазначив, що ТОВ "Артвіл-Агро" не відображено у складі податкових зобов`язань березня 2021 року суми ПДВ у розмірі 15190,83 грн. на підставі податкових накладних від 18.03.2021 №№ 1, 2.

09.07.2021 Головним управлінням ДПС у Полтавській області сформовано податкове повідомлення-рішення №4553/1807 про збільшення ТОВ "Артвіл-Агро" суми грошового зобов`язання зі сплати ПДВ у загальному розмірі 18988,75 грн. (15191,00 грн. - основний платіж, 3797,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції) (а.с. 56-57).

28.07.2021 зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем в адміністративному порядку до ДПС України (а.с. 21-24).

Відомості про результати розгляду скарги позивачу не надходили.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДПС у Полтавській області від 09.07.2021 №4553/1807, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з безпідставності та необґрунтованості спірного рішення.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перелік та компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено Податковим кодексом України (надалі - ПК України). Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 1.1 статті 1 ПК України).

Зокрема, як визначено підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Порядок складання податкової накладної, порядок її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних регламентований статтею 201 Податкового кодексу України.

У силу пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Згідно з частиною другою статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі предметом спору є правомірність рішення податкового органу про донарахування позивачу грошового зобов`язання зі сплати ПДВ за результатами виявлених внаслідок проведення камеральної перевірки розбіжностей даних податкової декларації платника податку та даних Єдиного реєстру податкових накладних.

Виходячи з приписів частини другої статті 2 КАС України, суд перевіряє відповідність такого рішення критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, а саме, чи прийнято це рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Колегія суддів враховує, що камеральна перевірка за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства, предмет якої передбачає проведення контролюючим органом арифметичного та логічного контролю правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків; правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування; логічний зв`язок та узгодженість відповідних показників поточного періоду та їх зіставлення з показниками попередніх періодів).

Також під час камеральної перевірки може бути перевірена своєчасність:

подання податкових декларацій (розрахунків);

реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до них у ЄРПН, акцизних накладних та/або розрахунків до них у Єдиному реєстрі акцизних накладних;

виправлення помилок у податкових накладних;

сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання.

Інші обставини, які впливають на своєчасність, достовірність, повноту нарахування і сплати податків, є предметом перевірки контролюючим органом під час здійснення документальних перевірок в порядку, передбаченому статтями 77, 78 Податкового кодексу України.

Аналогічний висновок щодо правозастосування наведений у постанові Верховного Суду від 05.10.2021 у справі №818/828/16 та врахований судом відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України.

У свою чергу, достовірність, повнота нарахування та сплати, зокрема податку на додану вартість є предметом документальної перевірки відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України.

Аналогічне правозастосування викладене у постановах Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №804/6286/17, від 01.10.2018 у справі №821/1648/17, від 29.09.2019 у справі №808/818/15, від 24.06.2020 у справі №640/18801/18.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 15.05.2018 у справі №804/6286/17 зазначив, що виявлення в Єдиному реєстрі податкових накладних під час проведення камеральної перевірки податкової накладної, сума податку на додану вартість за якою не задекларована у поданій податковій звітній декларації з цього податку є саме тим випадком, який слід кваліфікувати, як виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних, що є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

За наведених обставин, при збільшенні ТОВ "Артвіл-Агро" спірним податковим повідомленням-рішенням суми грошового зобов`язання зі сплати ПДВ відповідачем порушено спосіб реалізації владних управлінських функцій.

Колегія суддів зазначає, що виявлення розбіжностей під час співставлення даних, що містяться у податкових деклараціях платника податків та даних Єдиного реєстру податкових накладних не доводять склад податкового правопорушення, яке за своєю суттю може бути встановлене на підставі дослідження первинних документів податкового та бухгалтерського обліку платника податку. Достовірність, повнота нарахування та сплати податку на додану вартість є предметом документальної перевірки відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, колегія суддів вказує на протиправність податкового повідомлення-рішення внаслідок недоведеності складу податкового правопорушення та порушення способу встановлення податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, а відтак останнє є таким, що належить скасувати, а позов задовольнити.

З викладених підстав, колегія суддів не надає правову оцінку доводам позивача щодо помилковості складення податкових накладних від 18.03.2021 №№ 1, 2.

Щодо доводів платника податку про порушення ДПС України строку розгляду його скарги на податкове повідомлення-рішення від 09.07.2021 №4553/1807, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктами 56.1, 56.2 статті 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня.

Відповідно до пунктів 56.8, 56.9 статті 56 Податкового кодексу України, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Водночас, як визначено пунктом 52-8 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених: статтею 56 цього Кодексу (в частині процедури адміністративного оскарження) щодо скарг платників податків (крім скарг щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість), що надійшли (надійдуть) по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та/або які не розглянуті станом на 18 березня 2020 року. Таке зупинення не породжує будь-яких наслідків, передбачених статтею 56 цього Кодексу.

З першого календарного дня місяця, наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), перебіг строків, які зупинялися відповідно до цього пункту, продовжується з урахуванням часу, що минув до такого зупинення.

Таким чином, оскільки як на дату подання позивачем скарги до ДПС України, так і на дату розгляду цієї справи судом в Україні безперервно діяв карантин, строк розгляду скарги платника податку на податкове повідомлення-рішення був зупинений, що виключає висновок суду про порушення контролюючим органом такого строку.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно ч. 1ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2022 по справі № 440/17880/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)С.П. ЖигилійСудді(підпис) (підпис) В.Б. Русанова Т.С. Перцова Повний текст постанови складено 15.03.2023 року