Постанова

від 14.03.2023 по справі 640/1921/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/1921/21 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2023 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В.В.,

суддів: Ганечко О.М., Василенка Я.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зовнішагро" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, за апеляційною скаргою Головного управління Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2022 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Зовнішагро» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просило:

- визнати протиправною та скасувати постанову Північного регіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 12.01.2021 № 230310.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2022 року позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Північного регіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 12.01.2021 № 230310.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2022 року та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Доводи апелянта мотивовані тим, що у оскаржуваних правовідносинах він діяв в межах повноважень та згідно з нормами чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, позаяк у встановленому порядку було виявлено та зафіксовано правопорушення, яке стало підставою для прийняття постанови про застосування адміністративно-господарських санкцій.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розгляд справи здійснено у порядку письмового провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.11.2020 на транспортних засобах (тягач DAF FT XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 , та напівпричіп Kempf HKD24, д.н.з НОМЕР_2 ) позивачем здійснювалось перевезення сипучого подільного вантажу (насіння проса насипом), загальною масою в межах нормативних вагових параметрів.

Під час руху транспортного засобу, посадовими особами Управління Укртрансбезпеки було проведено габаритно-ваговий контроль, під час якого водієві повідомили, що загальна вага автомобіля відповідає нормативним ваговим параметрам, однак є розбіжності на одну вісь. А саме навантаження на 2-гу вісь склала 12,800 т при нормативному параметру 11,000 т. При цьому, навантаження на сусідні третю, четверту і п`яту вісь склало відповідно 6,670 тонн, 6,080 т і 6,480 т.

Водій вимагав пройти повторне зважування, в чому йому було відмовлено. Також водій зазначав, що на сьогодні відсутня офіційно затверджена методика зважування сипучих вантажів по осях. Наголошував, що видання дозволу на перевезення подільних вантажів не передбачено діючим законодавством. Прохання надати для ознайомлення документи, які б підтвердили повірку і сертифікацію відповідності вагового пункту також було проігноровано.

Водієві було надано копію чеку зважування і повідомлено, що він може продовжити рух. При цьому, жодних інших документів за результатами ГВК працівники Укртрансбезпеки на місці зупинки не складали та водієві не вручали.

Надалі за місцезнаходженням підприємства надійшло повідомлення, яким представників підприємства запрошували на засідання по розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 12.01.2021. Разом з цим повідомленням було надіслано акт перевірки законодавства про автомобільний транспорт.

На вказану дату директор підприємства прибув до адміністративного приміщення Укртрансбезпеки. Однак, замість розгляду справи йому повідомили, що розгляд справи вже проведено і на адресу підприємства будуть надіслані відповідні матеріали розгляду.

Вважаючи винесену постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 12.01.2021 № 230310 протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив зокрема з того, що відповідачем не було дотримано процедури розгляду матеріалів перевірки про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що позбавило представників позивача права бути присутніми під час розгляду справи, подавати відповідні докази, пояснення, заперечення тощо.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 липня 2006 року № 1567 (далі по тексту - Порядок № 1567).

Пункт 3 Порядку № 1567 визначає, що органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Згідно з абзацом третім пункту 4 Порядку № 1567 рейдові перевірки можуть проводитися із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за погодженням з їх керівниками).

Пункт 3 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10 грудня 2013 року № 1007/1207 (далі за текстом - Порядок № 1007/1207) встановлює, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів під час їх проїзду автомобільними дорогами загального користування проводиться посадовими особами Укртрансінспекції та працівниками відповідних підрозділів МВС.

Відповідно до підпунктів 4, 5 пункту 4 Порядку № 1007/1207 посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю: видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю; складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 311 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю.

Під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів (пункт 15 Порядку № 1567).

Згідно з абзацами першими та другим пункту 16 Порядку № 1567 рейдова перевірка проводиться групою посадових осіб Укртрансбезпеки у кількості не менш як дві особи. Габаритно-ваговий контроль проводиться однією посадовою особою Укртрансбезпеки у разі залучення до рейдової перевірки посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки та власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю, а також посадових осіб органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон від 05.04.2001 № 2344-III "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон № 2344-III).

Відповідно до частини 12 статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, шо здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до частини 1 та 4 статті 48 Закону від 05.04.2001 № 2344-III "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Згідно із статтею 33 Закону від 08.09.2005 № 2862-IV "Про автомобільні дороги" рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному КМУ.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону від 30.06.93 № 3353-XII "Про дорожній рух" з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються КМУ.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджений постановою КМУ від 18.01.2001 № 30 (далі - Правила № 30) транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 ПДР.

Згідно з пунктом 4 Правил № 30, рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Відповідно до пункту 22.5 ПДР за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги -4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або Фактичною масою понад 44 т. а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Відповідно до п. п. 2 п. 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою КМУ від 27.06.2007 № 879 (далі - Порядок № 879) вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Відповідно до п. п. 4 п. 2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно- вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Відповідно до пункту 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено пунктом 30 Порядку № 879.

Пунктом 12 Порядку № 879 передбачено, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

За приписами пункту 13 Порядку № 879 під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

У відповідності до пункту 18 Порядку № 879 за результатами точного габаритно- вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія - міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати.

Відповідно до пункту 23 Порядку № 879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

Відповідно до пункту 31.1 Порядку № 879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі.

У відповідності з пунктом 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Відповідно до пунктів 21, 22 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою КМУ від 08.11.2006 № 1567 (Порядок № 1567) у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за Формою згідно з додатком 3.

Згідно з пунктами 25, 26, 27 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 до Порядку № 1567.

Частиною 1 статті 60 Закону № 2344-111, визначено, шо суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, - є автомобільний перевізник.

Відповідно до абзацу 16 частини 1 статті 60 Закону № 2344-111 за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - у розмірі 34 000 грн.

В межах даної справи вбачається, що загальна фактична маса автомобіля з сипучим вантажем (39,070 тонн по чеку зважування) не перевищувала дозволену вагу - 40,000 тонн. Тобто, загальна вага транспортних засобів з вантажем становила 97,7 % дозволених вагових параметрів.

Водночас, під час проведення габаритно-вагового контролю зазначеного вантажного автомобіля, було виявлено перевищення вагових норм вантажу, а саме навантаження на 2-гу вісь склала 12,800 тонн при нормативному параметру 11,000 тонн. При цьому, навантаження на сусідні третю, четверту і п`яту вісь склало відповідно 6,670 тонн, 6,080 тонн і 6,480 тонн

Суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що важливою обставиною є те, що працівниками Укртрансбезпеки не було враховано властивості вантажу, що перевозився (насіння проса насипом). Насіння проса є сипучим (подільним) вантажем. Зважаючи на стан доріг, під час руху автомобіля даний вантаж може переміщуватися по всім осям транспортного засобу. І кожне зважування буде відрізнятись від попереднього.

Відтак, зважування у русі, шляхом поосьового заїзду тягача і причепа на платформу ваг, без дотримання часу, необхідного для врівноваження сипучого (подільного) вантажу, не може дати однозначних та достовірних результатів навантаження на одну вісь транспортного засобу, адже це не дозволяє врахувати перерозподіл тиску на осі та зсув центру ваги під час нахилу тягача при заїзді на платформу ваг, тоді як сипучий вантаж, в силу своїх властивостей, легко переміщується з осі на вісь під дією мінімального руху чи мінімального зміщення кута нахилу.

Після проведення зважування, водій заперечив щодо таких результатів та просив провести повторне зважування та перерозподіл вантажу, однак йому було відмовлено в повторному зважуванні.

При цьому, єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром "Інститут Метрології", свідоцтво про атестацію N 02-84-08.

Разом із тим, вказана методика не розповсюджується на транспорті засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі (тобто з сипучим вантажем), що свідчить про відсутність вимог щодо нормативів навантаження транспортних засобів з відповідним сипучим видом вантажу.

При цьому, незважаючи на те, що з пункту 19 Порядку № 879 на підставі постанови КМУ від 30.08.17 № 671 виключені положення щодо наявності методики проведення габаритно-вагового контролю, затвердженої Мінекономрозвитку, вимоги відносно визначення за допомогою вимірювального (зважувального обладнання) габаритно- вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, які проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, наявні в підпункті 2 пункту 2 Порядку N 879, які на час є чинним.

Однак, на дату зважування така методика, затверджена спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, відсутня.

Враховуючи відсутність на час проведення габаритно-вагового контролю методики визначення параметрів фактичної маси та навантаження на вісь щодо рідких та сипучих вантажів, судом встановлена відсутність на час проведення зазначеного габаритно-вагового контролю правових підстав визначення перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу та застосування адміністративно-господарського штрафу за перевищення вагових параметрів.

За таких обставин, суд вважає, що результати даного вимірювання не можна вважати достовірними, зважаючи на неможливість встановлення точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним сипучим вантажем. А тому відповідач при складанні оскаржуваної постанови діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачений чинним законодавством.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду у справі № 816/2329/13-а у постанові від 12.04.2018, у справі № 826/442/13-а у постанові від 16.01.2018, та у справі № 821/597/17 у постанові від 12.06.2018.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що відповідачем не було складено та вручено водієві обов`язкових документів, позаяк на місці зупинки не складалось та водієві не вручалось жодних документів за наслідками габаритно-вагового контролю, чеку зважування.

При цьому, згідно з пунктом 18 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю, затвердженого постановою КМУ від 27.06.2007 № 879 (Порядок № 879) «За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення».

Відповідно до п. 4 Порядку, затвердженого спільним наказом Мінінфраструктури та МВС від 10.12.2013 №1007/1207 (Порядок № 1007/1207) посадові особи Укртрансбезпеки під час здійснення габаритно-вагового контролю видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю (додаток 1) та складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів. Форма довідки наведена в додатку №1 до Порядку №1007/1207.

Водночас, згідно з п. 20 Порядку № 1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Згідно з п. 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Таким чином, у разі виявлення порушень габаритно-вагового контролю, працівники Укртрансбезпеки повинні скласти на місці габаритно-вагового контролю та вручити водієві наступні документи: довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю; акт про перевищення нормативних вагових параметрів; акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Однак, на місці габаритно-вагового контролю відповідач не складав зазначених документів та водієві не вручав, а разом із запрошенням на розгляд справи підприємству було надіслано лише копію акту перевірки законодавства про автомобільний транспорт від 16.11.2020 № 241969.

Таким чином, оскаржувана постанова була винесена без складення та без вручення водієві на місці габаритно-вагового контролю обов`язкових документів, які повинні були складені за результатами здійснення габаритно-вагового контролю.

Відповідно до абз. 1 п. 25 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою КМУ від 08.11.2006 № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення не пізніше двох місяців з дня його виявлення.

Пунктом 26 Порядку № 1567 визначено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Згідно із п. 27 Порядку № 1567 у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

Тобто, розгляд справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт можливий лише у присутності суб`єкта господарювання. Виключенням може були лише випадок, якщо суб`єкт господарювання не з`явився на розгляд справи.

Як вказано позивачем та не спростовано апелянтом, 12.01.2021 директор підприємства прибув до адміністративного приміщення Укртрансбезпеки. Однак, замість розгляду справи його повідомили, що розгляд справи проведено, а про результати розгляду на адресу підприємства будуть надіслані відповідні матеріали.

Отже, відповідачем не було дотримано приписів вищевказаного Порядку №1567 щодо дотримання процедури розгляду матеріалів перевірки про порушення ним законодавства про автомобільний транспорт, що позбавило представників позивача права бути присутніми під час розгляду справи, подавати відповідні докази, пояснення, заперечення тощо.

Позбавлення заінтересованої особи можливості взяти участь у розгляді справи, яка стосується його безпосередньо, є істотним порушенням процедури розгляду такої справи і самостійною підставою для скасування рішення.

Аналогічні висновки висловлено Верховним Судом в постановах від 11.10.2019 у справі № 823/352/16, та від 21.03.2018 у справі № 813/5802/15.

Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідачем в доводах апеляційної скарги жодним чином не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаних правових позицій Верховного Суду, які під час розгляду справи були правомірно враховані судом першої інстанції на виконання вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з тим, що постанова Північного регіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 12.01.2021 № 230310 є протиправною і підлягає скасуванню.

Відтак, доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанції. Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зовнішагро" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2022 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач В. В. Кузьменко

Судді: О. М. Ганечко

Я. М. Василенко