Постанова

від 15.03.2023 по справі 826/16754/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/16754/18 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Коротких А.Ю., Єгорової Н.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БОЛОНЬЯ КОМПАНІ" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БОЛОНЬЯ КОМПАНІ" до Антимонопольного комітету України, за участі третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сієста-Шон", Товариства з обмеженою відповідальністю "Астел-Кар", Товариства з обмеженою відповідальністю "Стратегія Смарт Люкс" про визнання протиправними дій, скасування подання,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БОЛОНЬЯ КОМПАНІ" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України, за участі третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сієста-Шон", Товариства з обмеженою відповідальністю "Астел-Кар", Товариства з обмеженою відповідальністю "Стратегія Смарт Люкс", в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо прийняття подання від 13.07.2018 №143-26.13/153-16/245-спр/кі "Про попередні висновки за результатами розгляду справи №143-26.13/153-16";

- визнати протиправним та скасувати подання відповідача від 13.07.2018 №143-26.13/153-16/245-спр/кі "Про попередні висновки за результатами розгляду справи №143-26.13/153-16".

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Крім того, апелянтом заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень судового рішення касаційної інстанції у справі №910/9738/19.

В обгрунтування клопотання позивач зазначив, що справи №826/16754/18 та №910/9738/19 є подібними, а тому висновок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №910/9738/19 щодо застосування статті 6, статті 50, частини 2 статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції», в силу положень ч.5 ст.242 КАС України підлягатиме застосуванню судом у справі №826/16754/18.

Положеннями статті 236 КАС України розмежовано підстави, за яких суд має право зупинити провадження, а також, з настанням яких, суд зобов`язаний вчинити дану процесуальну дію.

Перелік даних підстав є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

У частині другій названої вище статті процесуального закону визначено перелік підстав, за яких суд має право зупинити провадження у справі.

При цьому КАС України не містить визначення «подібні правовідносини».

Що слід розуміти під цим поняттям роз`яснено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 13 лютого 2019 року у справі № 802/3999/15-а, від 03 липня 2019 року у справі № 826/27404/15. «Подібність правовідносин» означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що суд вправі зупинити провадження у справі як з підстави перегляду в касаційному порядку судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) саме палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Можливість зупинення у провадження у справі на підставі пункту 5 частини другої статті 236 КАС України пов`язана не з будь-якими подібними справами (навіть, якщо такі й дійсно подібні), а обумовлюється їх обов`язковим розглядом у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. Це виключає необґрунтоване зупинення судами провадження у справах виходячи лише з однієї з наявності на розгляді у Верховному Суді подібної справи, яких може бути безліч.

Колегією суддів встановлено, що наразі справа № 910/9738/19 не переглядається у Верховному Суді палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. А переглядається колегією суддів у складі трьох суддів.

Отже підстави для задоволення клопотання позивача та зупинення провадження у даній справі відсутні.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08.09.2016 на підставі розпорядження Голови Антимонопольного комітету України від 08.09.2016 було розпочато Справу №143-26.13/153-16 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді анти конкурентних узгоджених дій».

Відповідачами у вказаній справі №143-26.13/153-16 було визнано 180 суб`єктів господарювання, серед яких й позивач (№138) .

Кваліфікація порушення: пункт 1 частини 2 статті 6 та пункт 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

13.07.2018 Антимонопольним комітетом України було складено Подання за №143-26.13/153-16/245-спр/кі «Про попередні висновки за результатами розгляду справи №143-26.13/153-16» (надалі - Подання) на 99 аркушах, яке підписано посадовими особами Антимонопольного комітету України та погоджено державним уповноваженим.

У висновках вказаного подання зазначено про існування координаційного «Центру» до якого входять компанії «Авіас», що знаходяться за однією адресою у місті Дніпро, координоване планування, розвиток мережі АЗС «Авіас», однакові тенденції ціноутворення у мережі АЗС «Авіас», що виявляються у одночасному або майже одночасному встановленні однакових або майже однакових роздрібних цін на нафтопродукти; один спільний штат працівників (деякі відповідачі у справі №143-26.13/153-16) або про те, що суб`єкти господарювання (деякі відповідачі у справі №143-26.13/153-16) ведуть спільну господарську діяльність та про вдавану конкуренцію між ними; наявність спільного матеріально-технічного, інформаційного забезпечення для ведення господарської діяльності, що містить в собі всі необхідні потужності для організації, координації, контролю для підтримання погодженої поведінки всіх учасників паливного проекту «Авіас»; поєднання одними і тими ж фізичними особами посад директорів або звичайних працівників в різних юридичних особах, що є власниками АЗС, наявність у одних і тих же фізичних осіб статусу засновника юридичних осіб, власників АЗС; вплив Товариства з обмеженою відповідальністю ВТФ «Авіас» на самостійність вирішення питань, що стосуються ведення господарської діяльності постачальників, тобто операторів АЗС мережі «Авіас» на свою користь.

У поданні Антимонопольний комітет України пропонує:

-визнати дії визначених ним суб`єктів господарювання, в тому числі позивача, щодо створення та підтримання системи договірних відносин, які забезпечують реалізацію світлих нафтопродуктів переважно виробництва ПАТ «УКРТАТНАФТА», у всіх регіонах України за картковою системою «АВІАС», які призвели до дотримання спільного підходу у ціноутворенні та спільних умов реалізації товару є порушенням, передбаченим пунктом 1 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються встановлення цін на світлі нафтопродукти;

-на підставі частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" накласти штраф на визначених ним суб`єктів господарювання, в тому числі і на позивача.

Не погоджуючись з діями та поданням відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що протиправність дій відповідача під час підготовки оспорюваного подання вже розглянута судом, натомість, саме по собі подання не може бути предметом судового розгляду.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Колегією суддів встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2021 у справі №№826/18800/18 позов Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" задоволено частково: визнано протиправними дії Антимонопольного комітету України щодо одержання, використання та поширення при розгляді справи №143-26.13/153-16 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, розпочатої розпорядженням державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 08 вересня 2016 року №01/246-р, матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №32015100110000105 від 26 листопада 2015 року, отриманих від Національного антикорупційного бюро України листами від 21 серпня 2017 року №0414-076/29651, від 12 вересня 2017 року №0411-076/32301, під час підготовки та розгляду подання від 13 липня 2018 року №143-26.13/153-16/2456-спр/кі «Про попередні висновки за результатами розгляду справи №143-26.13/153-16»; зобов`язано Антимонопольний комітет України утриматись від використання та поширення матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №32015100110000105 від 26 листопада 2015 року, отриманих від Національного антикорупційного бюро України та/або матеріалів кримінального провадження №42015000000000722 від 16 квітня 2015 року, досудове розслідування в якому здійснюється Національним антикорупційним бюро України, з урахуванням висновків суду.

В даній справі суд першої інстанції правильно зазначив, що вказаним вище рішенням суду, яке набрало законної сили, визнані протиправними дії відповідача щодо внесення до оспорюваного документу певних відомостей, на протиправність внесення яких посилається й позивач у даній справі.

Отже у суду відсутні підстави розглядати ці посилання позивача, оскільки їм надано відповідну правову оцінку, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправними дії відповідача про прийняття подання від 13.07.2018 №143-26.13/153-16/245-спр/кі "Про попередні висновки за результатами розгляду справи №143-26.13/153-16" не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування подання відповідача від 13.07.2018 №143-26.13/153-16/245-спр/кі "Про попередні висновки за результатами розгляду справи №143-26.13/153-16", колегія суддів зазначає наступне.

Судом встановлено, що розглянувши матеріали справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, розпочатої розпорядженням державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 08.09.2016 №01/246-р, Департаментом розслідувань порушень законодавства про захист економічної конкуренції винесено оскаржуване подання в якому запропоновано:

-визнати дії визначених ним суб`єктів господарювання, в тому числі позивача, щодо створення та підтримання системи договірних відносин, які забезпечують реалізацію світлих нафтопродуктів переважно виробництва ПАТ «УКРТАТНАФТА», у всіх регіонах України за картковою системою «АВІАС», які призвели до дотримання спільного підходу у ціноутворенні та спільних умов реалізації товару є порушенням, передбаченим пунктом 1 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються встановлення цін на світлі нафтопродукти;

-на підставі частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" накласти штраф на визначених ним суб`єктів господарювання, в тому числі і на позивача.

Колегія суддів зазначає, що оскаржуване у даній справі подання прийнято Департаментом розслідувань порушень законодавства про захист економічної конкуренції та носить рекомендаційний характер, за результатами вчинених процесуальних дій по збиранню та аналізу доказів під час розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Прийняття рішення за результатами розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, відповідно до статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", є дискреційними повноваженнями органів Антимонопольного комітету України.

Порядок оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України встановлений статтею 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Рішення Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України та державного уповноваженого Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду міста Києва. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарських судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Отже подання про попередні висновки за результатами розгляду справи не є рішенням, яке встановлює, змінює та припиняє правовідносин і відповідно не порушує прав та інтересів осіб, та не є нормативно-правовим чи індивідуальним актом.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі № 826/16754/18.

Враховуючи наведені вище обставини у сукупності, оскільки протиправність дій відповідача під час підготовки оспорюваного подання вже розглянута судом, подання не може бути предметом судового розгляду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

У рішенні ЄСПЛ від 21.01.1999 р. по справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

В даному випадку доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) у позовній заяві та з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БОЛОНЬЯ КОМПАНІ" залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: Н.М. Єгорова

А.Ю. Коротких