Постанова

від 09.03.2023 по справі 380/14364/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/14364/22 пров. № А/857/18755/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді:Запотічного І.І.,

суддів:Глушка І.В., Довгої О.І.,

при секретарі судового засідання:Пославському Д Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року (суддя Костецький Н.В., ухвалене у м.Львові о 12:32, повний текст складено 19.12.2022) у справі № 380/14364/22 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінвей Плюс» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

17.10.2022р. Товариство з обмеженою відповідальністю ГРІНВЕЙ ПЛЮС звернулось в суд з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 липня 2022 року №4715/13-01-07-02 за формою ВЗ;

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 липня 2022 року №4716/13-01-07-02 за формою ПС;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо суми бюджетного відшкодування, заявленого Товариством з обмеженою відповідальністю Грінвей Плюс (ідентифікаційний код 44271954) в Податковій декларації з податку на додану вартість від 21 лютого 2022 року за звітний (податковий) період січень 2022 рік, реєстраційний номер: 9037180967.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.12.2022р. позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, його оскаржив відповідач Головне управління ДПС у Львівській області подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.

Доводи апелянта зводяться до того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнятті відповідачем відповідно до норм податкового законодавства України, а відтак є правомірними та не підлягають скасуванню.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами апелянта, вважає їх необгрунтованими та просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішеннябез змін.

В судовому засіданні представник апелянта надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи ТзОВ Грінвей Плюс зареєстроване як юридична особа 17.06.2021, ідентифікаційний код юридичної особи 44271954, має статус платника податку на додану вартість, основний вид діяльності за КВЕД: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

Головним управлінням ДПС у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, про що складено акт перевірки від 24.06.2022 року №4456/13-01-07-02/44271954.

Перевіряючими у вказаному вище акті зафіксовано, що наведена у цьому акті податкова інформація, яка наявна в інформаційних базах ДПС та зібрана в рамках організації і проведення даної перевірки, у тому числі представлена платником податків, та результати її опрацювання є відповідно до п.п. 191.1.46 п. 191.1 ст. 191, п. 74.3 ст. 74 і п.п. 83.1.2 п. 83.1 ст. 83 ПК України України підставою для зазначених нижче висновків.

Перевіркою дотримання ТОВ Грінвей Плюс податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року у Декларації з податку на додану вартість від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, встановлено порушення платником податків:

- п.200.1, п.200.4, п.200.14 ст.200 ПК України, в результаті чого підприємству відмовлено в отриманні заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку згідно з поданою Податковою декларацією з податку на додану вартість за січень 2022 року на суму 4 950 000 гривень;

- п.44.1, п.44.3, п.44.6 ст.44; п. 85.2 ст. 85, п. 121.1 ст. 121 ПК України підприємством до перевірки не надано документів, що належать до предмета перевірки або пов`язані з ним, не надано оригіналів (копії) документів, надання яких передбачено Податковим кодексом.

В подальшому, на підставі вказаного вище акта перевірки від 24.06.2022 року №4456/13-01-07-02/44271954 у зв`язку з виявленими порушеннями контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: від 22.07.2022 року №4715/13-01-07-02 форми ВЗ, яким встановлено порушення п.200.1, п.200.4, п.200.14 ст. 200 ПК України України, виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування в період січень 2022 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у розмірі: 4 950 000 грн, у тому числі при наданні бюджетного відшкодування; від 22.07.2022 року №4716/13-01-07-02 форми ПС, яким встановлено порушення п.44.1, п.44.3, п.44.6 ст.44; п. 85.2 ст. 85, п. 121.1 ст. 121 ПК України України та на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст. 54 і п. п.121.1 ст. 121 ПК України України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1020 (одна тисяча двадцять гривень) 00 коп.

В подальшому, не погоджуючись з висновками акта перевірки Головного управління ДПС у Львівській області, вважаючи їх незаконними та необґрунтованими, ТОВ Грінвей Плюс 08 липня 2022 року подано у порядку, визначеному п. 86.7. ст. 86 ПК України України заперечення вих. №1-07/22 на Акт перевірки.

Головне управління ДПС у Львівській області листом від 21.07.2022 року № 13070/6/13-01-07-16 повідомило позивача про те, що за результатами проведеної комісії прийнято рішення, що аргументи наведені у запереченні позивача не спростовують фактів порушення, вказаних в акті перевірки від 24.06.2022 року №4456/13-01-07-02/44271954, відповідно висновки даного акта перевірки залишено без змін.

В подальшому, 10.08.2022, позивачем подано до Державної податкової служби України скаргу, в порядку, визначеному п. 56.2 ст. 56 ПК України.

Рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 29.09.2022 року №11889/6/99-00-06-01-05-06 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 22 липня №4715/13-01-07-02, №4716/13-01-07-02.

Позивач звернувся в суд з даним позовом, оскільки вважає вказані податкові повідомлення-рішення безпідставними, протиправними та такими, що порушують його права, які можуть бути відновлені шляхом їх скасування, а також у тому числі шляхом внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо суми бюджетного відшкодування, заявленого позивачем в податковій декларації з податку на додану вартість від 21.02.2022 за звітний (податковий) період січень 2022 рік, реєстраційний номер: 9037180967.

Перевіряючи законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. За відсутності факту поставки товарів, відповідні суми не можуть враховуватись у податковому обліку, навіть за наявності формально складених первинних документів або сплати грошових коштів.

Розумною економічною причиною (діловою метою) в розумінні підпункту 14.1.231 пункту14.1 статті 14 ПК України є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 135.2 статті 135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2. статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Разом з тим, відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Держбюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду.

Пунктом 200.2 статті 200 ПК України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з цим пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V ПК України, а при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з цим розділом.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов`язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відтак, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Разом з тим, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції.

Відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (далі Закон №996-XIV) відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Згідно статті 2 Закону №996-XIV, сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог пункту 3.2 статті 3 Закону №996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Також статтею 9 Закону №996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені підчас здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (надалі- Положення №88), під первинними документами розуміють документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно пункту 2.4 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, особистий чи електронний підпис особи, що брала участь у здійснені господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (п.2.5 Положення №88).

Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 (із змінами та доповненнями) (далі - Порядок № 21).

У складі Податкової декларації з податку на додану вартість подаються передбачені Порядком № 21 додатки (у разі заповнення даних у відповідних рядках декларації з податку на додану вартість) (пункт 9 розділу III Порядку № 21).

Відповідно до підпункту 4 пункту 5 розділу V Порядку № 21 платники податку, які відповідно до статті 200 ПК України мають право на бюджетне відшкодування ПДВ, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та додають до Декларації з податку на додану вартість Додаток 3 та Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника (Д4) (додаток 4).

Розшифрування суми податку, фактично сплаченої у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України (сума рядка 2 таблиці 1 додатка 3), здійснюється в таблиці 2 додатка 3 до декларації з податку на додану вартість.

У таблиці 2 додатка 3 до Декларації з податку на додану вартість зазначається індивідуальний податковий номер контрагента, за рахунок якого виникла сума від`ємного значення, виходячи з хронології її виникнення, починаючи зі звітного періоду, який є найближчим до дати подання декларації (найновіший звітний період) та закінчуючи найбільш давнім звітним періодом.

В графі 5 таблиці 2 додатка 3 до Декларації з податку на додану вартість відображаються суми від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п.2001.3 ст. 2001 ПК України на момент подання декларації, за вирахуванням суми, зарахованої у зменшення суми податкового боргу з ПДВ (рядок 20 - рядок 20.1 декларації з податку на додану вартість).

Так, у графі 7 таблиці 2 додатка 3 до Декларації з податку на додану вартість відображаються суми від`ємного значення, що є фактично сплачені у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України, а у разі відсутності оплати проставляється прочерк.

Щодо господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю КФ АЛЬЯНС УКРАЇНА колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ КФ АЛЬЯНС УКРАЇНА (далі - Продавець) та ТОВ Грінвей Плюс (далі - Покупець) 01 грудня 2021 року було укладено договір купівлі-продажу майстерень з адміністративною будівлею, що посвідчений 01 грудня 2021 року Гладковою О.П., приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області, зареєстровано в реєстрі за №1393 (далі - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору, в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, Продавець передає (продає), а Покупець приймає (купує) належну продавцю на праві приватної власності майстерні з адміністративною будівлею, загальною площею 672,2 кв.м., що розташовані за адресою: Сумська область, Конотопський район, місто Конотоп, вулиця Вирівська, будинок 64/1, та сплачує обумовлену цим Договором ціну.

Відповідно до п. 1.5. Договору ринкова вартість об`єкту нерухомого майна, що відчужується за цим Договором, що містяться у Звіті про оцінку майна, складеному 26.11.2021 ТОВ АПРЕЙСЕР ЕЛІТ, становить 29 700 000 (двадцять дев`ять мільйонів сімсот тисяч) гривень 00 копійок з ПДВ.

Згідно п. 1.6. Договору продаж майстерень з адміністративною будівлею за домовленістю Сторін вчиняється за ціною 29 700 000 (двадцять дев`ять мільйонів сімсот тисяч) гривень 00 копійок з ПДВ.

Відповідно до п. 1.7. Договору Сторони домовились, що розрахунок за майстерні з адміністративною будівлею буде здійснений покупцем до 31 (тридцять першого) грудня 2021 року, шляхом безготівкового перерахування коштів зі свого рахунку на рахунок Продавця, які будуть визначені сторонами додатково.

Передача Майстерень з адміністративною будівлею від Продавця до Покупця відбувається після підписання Сторонами Акту приймання-передачі Майстерень з адміністративною будівлею. Акт приймання-передачі Майстерень з адміністративною будівлею має бути підписаний Сторонами в момент підписання цього Договору (п.1.8, п. 1.9. Договору).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов Договору між ТОВ Грінвей Плюс та ТОВ КФ АЛЬЯНС УКРАЇНА було підписано акт приймання-передачі до договору купівлі-продажу майстерень з адміністративною будівлею від 01.12.2021 та видаткову накладну №5 від 01.12.2021.

Колегія суддів зазначає, що підтвердженням здійснення повного розрахунку в грудні 2021 року ТОВ Грінвей Плюс (Покупець) з ТОВ КФ АЛЬЯНС УКРАЇНА (Продавцем) є платіжні доручення на загальну суму 29 700 000 (двадцять дев`ять мільйонів) гривень 00 копійок в тому числі ПДВ 4 950 000,00 грн.

Розрахунки з ТОВ КФ АЛЬЯНС УКРАЇНА відображені в обороно-сальдовій відомості по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками та Картці рахунку: 631 за грудень 2021 року, обороно-сальдовій відомості по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за січень 2022 року.

Також, на виконання умов Договору, ТОВ КФ АЛЬЯНС УКРАЇНА (Продавцем) відповідно до ст. 201 п.201.1 ПК України, було виписано та зареєстровано податкову накладну від 01.12.2021 року №330 на суму 29 700 000,00 грн у тому числі ПДВ 4 950 000,00 грн.

Відповідно до абз. 4 ст. 198.6. ПК України, ТОВ Грінвей Плюс в податковій декларації з податку на додану вартість від 21.02.2022 №9037180967 за звітний (податковий) період січень 2022 року, а саме Додатку 1 до декларації з ПДВ за січень 2022 року відображено у складі податкового кредиту за січень 2022 року податкову накладну виписану та зареєстровану 01.12.2021 №330 на суму ПДВ 4 950 000 грн.

Таким чином, звітним (податковим) періодом, у якому виникло від`ємне значення у розмірі 4 950 000,00 грн є грудень 2021 року, про що вказано ТОВ Грінвей Плюс у графі 3 таблиці 2 додатку №3 (Розрахунку суми бюджетного відшкодування (Д3)) до Податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2022 року.

З врахуванням наведеного колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що в січні 2022 року ТОВ Грінвей Плюс правомірно задекларувало до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку податок на додану вартість в сумі 4 950 000 грн, що виникла за рахунок від`ємного значення ПДВ у грудні 2021 року на підставі виписаної та зареєстрованої податкової накладної 01 грудня 2021 року №330 на суму ПДВ 4 950 000, 00 грн.

Слід зазначити, що представлені позивачем документи відповідають вимогам, встановленим Законом №996-XIV до первинних документів, не викликають в суду сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ КФ АЛЬЯНС УКРАЇНА.

Відносно посилань податкового органу про не надання ТОВ Грінвей Плюс до перевірки платіжних документів (банківських виписок, оборотно-сальдової відомості по рахунку 31 Рахунки в банках), судом першої інстанції вірно встановлено, що на запит від 15.06.2022 №9336/6/13-01-07-02-16 уповноваженою особою позивача було надано контролюючому органу для перевірки: платіжні доручення; оборотно-сальдову відомість по рахунку 311 Наші грошові рахунки за листопад 2021 року; оборотно-сальдову відомості по рахунку 311 Наші грошові рахунки за грудень 2021 року; оборотно-сальдову відомості по рахунку 311 Наші грошові рахунки за січень 2021 року.

Колегія суддів зазначає, що згідно частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував, що поняття майно у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як майнові права, а отже, як майно (див. mutatis mutandis рішення у справі Бейелер проти Італії від 05 січня 2000 року) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100)).

Так, за певних обставин легітимне очікування на отримання активу також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має легітимне очікування, якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі Суханов та Ільченко проти України від 26 червня 2014 року (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та № 71378/10, § 35).

Також, ЄСПЛ у рішенні у справі Інтерсплав проти України від 09 січня 2007 року зазначив, що юридична особа-платник ПДВ мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, § 31-32). ЄСПЛ констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації ПДВ у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували справедливий баланс між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§ 40).

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що оскільки податкове законодавство передбачає право позивача на повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ та отримання пені на суму податку, не відшкодовану платнику протягом визначеного законодавством строку, то позивач у цій справі має майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету ПДВ, які охоплюються поняттям майно в аспекті частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що з системного аналізу вказаних норм ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України можна дійти висновку, що суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача прийняти рішення на користь позивача. Тобто, такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, враховуючи всі обставини встановлені під час розгляду даної справи, дійшов правомірного висновку про необхідність зобов`язання Головного управління ДПС у Львівській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість суми бюджетного відшкодування, заявленого Товариством з обмеженою відповідальністю Грінвей Плюс в Податковій декларації з податку на додану вартість від 21 лютого 2022 року за звітний (податковий) період січень 2022 рік, реєстраційний номер: 9037180967.

Враховуючи вищенаведені обставини колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про підставність позовних вимог до задоволення та визнання протиправними і скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Львівській області від 22 липня 2022 року №4715/13-01-07-02 за формою ВЗ та від 22 липня 2022 року №4716/13-01-07-02 за формою ПС, оскільки такі прийнято відповідачем без урахування вимог ПК України та з порушенням передбачених статтею 2 КАС України принципів.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та прцесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апелянта не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року у справі № 380/14364/22 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

На постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І. І. Запотічний судді І. В. Глушко О. І. Довга Повне судове рішення складено 15.03.2023