Постанова

від 15.03.2023 по справі 816/1097/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2023 року

м. Київ

справа №816/1097/17

адміністративні провадження № К/9901/1040/17, №К/9901/1044/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Головного управління ДПС у Полтавській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, та Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року (суддя Бойко С.С.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року (головуючий суддя Бершов Г.Є., судді: Ральченко І.М., Катунов В.В.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Крісталіст" до Головного управління ДПС у Полтавській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправною відмови та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Крісталіст" (далі - Товариство, платник, позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (яку ухвалою Верховного Суду замінено на правонаступника - Головне управління ДПС у Полтавській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України; далі - ДПІ у м.Полтаві, Інспекція), Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - ГУ ДФС у Полтавській області, Управління) про визнання протиправною та скасування відмови ДПІ у м.Полтаві у формі листа №608/10/16-31-12-03-23 від 03 травня 2017 року у проведенні взаємозаліку погашення податкового боргу по земельному податку з юридичних осіб у сумі 34 043,83 грн. за березень 2017 року за рахунок надмірно сплачених кошів з податку на прибуток приватних підприємств; скасування податкового повідомлення-рішення від 21 червня 2017 року №006311206 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб за березень 2017 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог Товариство зазначало, що за ним рахується переплата з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 1 137 334,48 грн., у зв`язку із чим воно звернулось до ДПІ у м.Полтаві з проханням провести за рахунок такої переплати взаємозалік з погашення податкового боргу по земельному податку з юридичних осіб в сумі 34 043,83 грн. за березень 2017 року, проте отримало відмову, яку вважає протиправною та просить скасувати; крім того, внаслідок таких обставин, позивачем самостійно нараховане податкове зобов`язання з земельного податку було сплачено з порушенням передбаченого Податковим кодексом України (далі - ПК України) строку, з огляду на що до нього застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 3 404,39 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року, визнано протиправною відмову ДПІ у м.Полтаві у проведенні взаємозаліку з погашення податкового боргу по земельному податку з юридичних осіб у сумі 34 043,83 грн. за березень 2017 року за рахунок надмірно сплачених коштів з податку на прибуток приватних підприємств; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 21 червня 2017 року №0006311206.

Приймаючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій, проаналізувавши положення пунктів 43.1, 43.3 статті 43 ПК України, дійшли висновку, що ними встановлено 1095-денний строк лише для повернення надміру сплачених сум зобов`язань та не передбачено жодного строку для звернення до податкового органу із заявою про перерахунок коштів з переплати по одному податку в рахунок погашення податкового боргу/зобов`язання по іншому податку, а відтак, на думку судів, Інспекція протиправно відмовила в задоволенні заяви Товариства про зарахування частини суми наявної у нього переплати в рахунок погашення податкового зобов`язання з земельного податку; в той же час, оскільки позивачем своєчасно вживались заходи, спрямовані на сплату задекларованого грошового зобов`язання з земельного податку, то прийняте Управлінням податкове повідомлення-рішення про застосування до нього штрафних (фінансових) порушення строку сплати останнього підлягає скасуванню.

Не погодившись із зазначеними рішеннями, відповідачі подали касаційні скарги, в яких, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просили прийняті судами рішення скасувати та прийняти нове - про відмову в задоволенні позовних вимог.

При цьому, подані відповідачами касаційні скарги за своїм змістом є ідентичними, а їх доводи зводяться до неврахування судами при вирішенні спору положень пункту 43.4 статті 43 ПК України, виходячи зі змісту якого погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів є одним із напрямів перерахування коштів за поданою платником податків заявою про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань; в той же час, оскільки переплата Товариства з податку на прибуток виникла за період, що перевищує 1095 днів, то податковим органом правомірно відмовлено йому у проведенні зарахування коштів на підставі поданої заяви.

Позивач в письмовому відзиві на касаційну скаргу ГУ ДФС у Полтавській області проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги підлягають розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.

Розглянувши та обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили та не заперечується сторонами у справі, що за Товариством рахувалась переплата за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" в сумі 1 137 334,48 грн., яка виникла станом на 05 квітня 2011 року.

12 квітня 2017 року позивачем до ДПІ у м.Полтаві подано податкову декларацію з плати за землю за березень 2017 року вх. №9063181390, згідно якої самостійно задекларовано податкове зобов`язання в сумі 34 043,83 грн.

25 квітня 2017 року позивач звернувся до Інспекції з листом про проведення взаємозаліку з погашення податкового боргу по земельному податку з юридичних осіб в сумі 34 043,83 грн. за березень 2017 року за рахунок надмірно сплачених коштів з податку на прибуток приватних підприємств.

Не отримавши відповіді, позивач 03 травня 2017 року повторно подав аналогічну заяву.

Листом №608/10/16-31-12-03-23 від 03 травня 2017 року ДПІ у м.Полтаві відмовила Товариству у проведенні перерахунку коштів переплати з податку на прибуток в рахунок погашення податкового боргу по земельному податку з юридичних осіб у зв`язку зі спливом строку, встановленого статтею 43 ПК України, адже вищевказана переплата виникла у Товариства в 2011 році.

З огляду на таку відмову Товариство 25 травня 2017 року сплатило земельний податок за березень 2017 року, що підтверджується платіжним дорученням №574, тобто із запізненням на 25 днів, що також не заперечується сторонами у справі.

06 червня 2017 року посадовою особою Управління проведено камеральну перевірку своєчасності сплати Товариством податкового зобов`язання по земельному податку за березень 2017 року, за результатами якої складено акт від 06 червня 2017 року №2388/16-31-12-06-12/00222373, в якому, у свою чергу, вказано про порушення платником податків встановленого пунктом 287.3 статті 287 ПК України строку сплати земельного податку за березень 2017 року, а саме: податкове зобов`язання по земельному податку в сумі 34 043,83 грн. з граничним терміном сплати 30 квітня 2017 року сплачено 25 травня 2017 року (затримка 25 календарних днів).

На підставі висновків акту перевірки ГУ ДФС у Полтавській області 21 червня 2017 року складено податкове повідомлення-рішення №0006311206, яким до позивача застосовано штраф в сумі 3 404,39 грн.

Не погодившись із відмовою Інспекції у проведенні зарахування коштів та, як наслідок, - з прийнятим Управлінням податковим повідомленням-рішенням, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В той же час відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.

Згідно з пунктами 287.1 та 287.3 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно ж до пункту 87.1 статті 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Підпунктом 17.1.10 пункту 17.1 статті ПК України встановлено, що платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

При цьому, порядок та умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені визначені в статті 43 ПК України.

Так, згідно з пунктами 43.1 - 43.3 вказаної статті помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Аналогічні положення викладені і в пункті 102.5 статті 102 ПК України, за змістом якого заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

В той же час, пункт 43.4 статті 43 ПК України передбачає, що платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Отже, зміст наведеної норми свідчить, що, подаючи заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені, платник податків визначає у ній напрям перерахування коштів - на поточний рахунок в установі банку, або на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з іншого платежу, контроль за справлянням якого покладено на контролюючі органи, або на повернення у готівковій формі за чеком (у разі відсутності у платника податків рахунку в банку).

При цьому, незалежно від обраного напряму перерахування коштів, на заяву платника податків про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань, подану в порядку статті 43 ПК України, розповсюджуються і положення її пункту 43.3 (щодо необхідності порушення цього питання протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми).

Жодних інших застережень чинне податкове законодавство не містить.

Таким чином, суди попередніх інстанцій прийшли до помилкового висновку про те, що ПК України встановлено 1095-денний строк лише для повернення надміру сплачених сум грошового зобов`язання та не встановлено жодного строку для звернення до податкового органу із заявою про перерахунок коштів з переплати по одному податку в рахунок погашення податкового боргу по іншому податку.

Разом з тим, як вже вказувалось в цій постанові, встановили суди та не заперечується сторонами, переплата з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 1 137 334,48 грн., яка рахується за Товариством, виникла у 2011 році, а із заявою (листом) про проведення взаємозаліку з погашення податкового боргу по земельному податку з юридичних осіб в сумі 34 043,83 грн. за березень 2017 року за рахунок надміру сплачених коштів з податку на прибуток приватних підприємств позивач звернувся до Інспекції лише 25 квітня 2017 року, відтак остання цілком правомірно відмовила йому з посиланням на сплив строку, встановленого статтею 43 ПК України (лист Інспекції №608/10/16-31-12-03-23 від 03 травня 2017 року).

Як наслідок, відсутні підстави й для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 21 червня 2017 року №0006311206, яким до позивача застосовано штраф в сумі 3 404,39 грн. за порушення встановленого пунктом 287.3 статті 287 ПК України строку сплати податкового зобов`язання по земельному податку в сумі 34 043,83 грн. (граничний термін сплати - 30 квітня 2017 року, сплачено - 25 травня 2017 року, затримка - 25 календарних днів).

За змістом частин 1 та 3 статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували (тлумачили) норми матеріального права щодо розглядуваних правовідносин, постановлені у справі рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Головного управління ДПС у Полтавській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, та Головного управління ДФС у Полтавській області задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року скасувати.

Прийняти у справі нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

І.А. Гончарова ,

Судді Верховного Суду