Ухвала

від 15.03.2023 по справі 539/1047/23

ЛУБЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 539/1047/23

Провадження № 2/539/364/2023

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2023 року м. Лубни

Суддя Лубенського міськрайонного суду Полтавської області ДаценкоВ.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Лубни та Лубенському районі про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся у Лубенський міськрайонний суд Полтавської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Лубни та Лубенському районі у якому прохає збільшити суму стягнення з відповідача за виконавчим листом від 03.09.2010 №2/2755/10 та стягнути на його користь 138204,04 грн.

Позов мотивовано тим, що 03.09.2010 рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області було задоволено його позов про перерахунок пенсії та було зобов`язано управління ПФУ у м. Лубни провести перерахунок та виплату йому пенсії відповідно до ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та Закону України «Про державний бюджет України», починаючи з 15.04.2010, а також провести перерахунок та виплату йому додаткової пенсії відповідно до ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та Закону України «Про державний бюджет України», починаючи з 15.04.2010.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 12.07.2011 вказане рішення залишено без змін.

Відповідно до довідки ПФУ у м. Лубни №106 від 22.04.2013 рішення суду було виконано та нараховано вищевказані кошти у розмірі 91768 грн. 66 коп.

Разом з тим, до сьогоднішнього дня жодної копійки відповідач не виплатив, мотивуючи це відсутністю коштів.

Позивач вважає, що за період прострочення виконання рішення на підставі ст.625, ст.257 ЦК України має право стягнути з боржника 3% річних та інфляційні витрати, про що надав відповідний розрахунок.

Дослідивши позов та додані до нього матеріали, суд приходить до висновку, що цей позов не може бути розглянутий в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно дост. 625 ЦК Україниє мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження№14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19), аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положеньст. 625 ЦК України, дійшла висновку що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

У пункті 44 вказаної постанови зроблено висновок про те, що при вирішенні спору про стягнення з бюджету інфляційних та річних процентів перед судом обов`язково постане питання про наявність заборгованості бюджету з відшкодування, суму такої заборгованості, строк сплати такої заборгованості та тривалість прострочення, тобто питання, спір щодо яких підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Тому Велика Палата Верховного Суду вважала, що спір щодо вимоги про стягнення з бюджету інфляційних та річних процентів, нарахованих на прострочену суму заборгованості бюджету, належить розглядати за правилами адміністративного судочинства незалежно від того, чи поєднана така вимога з однією з вимог, зазначених у пунктах 1-4 ч. 1ст. 5 КАС України, чи поєднана вона з вимогою про стягнення заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ та чи розглянуті такі вимоги в іншій справі.

Таким чином, з огляду на акцесорний характер визначенихст. 625 ЦК Українизобов`язань, спори про відшкодування передбачених ними грошових сум з огляду на їх похідний характер від основного спору, підлягають розгляду за правилами тієї юрисдикції, за правилами якої підлягає розгляду основний спір.

При цьому, наявність судового рішення про відновлення прав на грошові суми (соціальні виплати) не нараховані та/або не виплачені як доходи, не змінює правової природи правовідносин учасників цього спору, оскільки за своєю юридичною природою рішення суду не породжує нових прав та/або зобов`язань, а лише як спосіб захисту порушеного права на їх отримання, трансформує та підтверджує існуючи зобов`язання з їх виплати у спосіб, обраний позивачем.

Спори, які виникають у судах у зв`язку з невиконанням суб`єктом владних повноважень своїх функцій (щодо його незаконних дій та/або зобов`язання до виконання таких повноважень) та ухвалення за результатами розгляду цих спорів судових рішень, не змінює правову природу та характер правовідносин, які виникли між сторонами, а тому спори щодо порушення своїх зобов`язань суб`єктом владних повноважень, зокрема, щодо перерахування, нарахування, виплати грошових сум, у тому числі після судового рішення або на його виконання, повинні розглядатися судами за юрисдикцією, визначеною відповідно до характеру цих правовідносин.

Враховуючи вищевикладене, цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України,-

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Лубни та Лубенському районі про стягнення коштів.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу до Полтавського апеляційного суду протягом 15 днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду В.М.Даценко