Постанова

від 02.03.2023 по справі 362/6524/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи 362/6524/17

Провадження №22-ц/824/1824/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2023 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

за участю секретаря Сас Ю.В.,

розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2018 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ліра» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення матеріальних збитків.

В обґрунтування позову зазначив, що 09.05.2017 року ОСОБА_1 пошкодив автомобіль марки «Форд» д.н. НОМЕР_1 , який належав ТОВ «Ліра», чим завдав йому матеріальних збитків. Між позивачем та відповідачем було укладено договір, згідно якого відповідач зобов`язується відшкодувати спричинені збитки до 09.11.2017 року, однак відповідач взяте на себе зобов`язання не виконав, а тому позивач вимушений звернутися до суду з вказаним позовом.

У зв`язку з вищевикладеним просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь суму заподіяної шкоди в розмірі 616 979, 39 грн.

Заочним рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2018 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду 14.12.2021 року відповідач подав заяву про його перегляд.

В обґрунтування заяви зазначив, що лише у листопаді 2021 року дізнався про існування вказаного рішення. З даним рішенням категорично не згодний, оскільки, суд при розгляді справи не дослідив в повному обсязі всі обставини.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 серпня 2022 року подана заява залишена без задоволення.

Не погоджуючись із вказаним заочним рішенням суду, 31.08.2022 року відповідач направив апеляційну скаргу, в якій зазначив, що оскаржуване рішення вважає незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв`язку з цим апелянт просив апеляційний суд оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов залишити без задоволення.

Станом на початок розгляду справи по суті відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання 02.03.2023 року позивач не з`явився, про розгляд справи належним чином повідомлявся, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надав.

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бутизаконним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для частково задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне:

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції встановив, що відповідно до розписки від 09.05.2017 року ОСОБА_2 рухався на автомобілі ВАЗ 2121 д.н. НОМЕР_2 по вул.. Соборна в м. Васильків та спричинив ДТП з автомобілем Форд д.н. НОМЕР_1 . Згоден відшкодувати пошкодження за ремонт вказаного автомобіля (орієнтовна вартість 35 000 доларів США). Термін погашення шість місяців.

Згідно Договору купівлі-продажу автомобіля №ФСЮ-2017-4628 від 10.04.2017 р. ТОВ «Ліра придбала автомобіль марки Форд за 1 036 000, 00 грн.

Відповідно до Звіту №1002/06/17Н про оцінку ринкової вартості КТЗ ринкова вартість автомобіля Форд д.н. НОМЕР_1 станом на 09.05.2017 р. становить 419 020,61 грн. Таким чином, власнику автомобіля завдана шкода на загальну суму 616 979,39 грн.

В своїй апеляційній скарзі апелянт насамперед зазначав про те, що в позовній заяві відповідачем зазначений ОСОБА_2 , в той час, як фактичного його прізвищем є ОСОБА_2 . Крім того, адреса місця проживання ОСОБА_2 в позові зазначена як АДРЕСА_1 , в той час як апелянт проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

В ході розгляду справи суд першої інстанції в порушення вимог ч. 3 ст. 122 ЦПК України, в редакції, чинній на час подання позовної заяви та відкриття провадження у справі, не здійснив запит про зареєстроване місце проживання фізичної особи, тобто відповідача. Зазначене призвело до того, що відповідач повідомлявся судом про розгляд справи за неналежною адресою і з неналежним зазначенням його особи, відтак відповідач не може вважатися належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із наведеними доводами апелянта. Як вбачається з матеріалів справи, в позовній заяві прізвище відповідача зазначене як ОСОБА_2 , саме вказану особу і повідомляв суд про розгляд справи, судові виклики направлялися судом за зазначеною в позовній заяві адресою, а саме: АДРЕСА_1 . При цьому, зареєстрованим місцем проживання відповідача ОСОБА_1 є: АДРЕСА_2 , з приводу чого були надані відповідні докази по справі.

У відповідності до ч. 3 ст. 122 ЦПК України, в редакції, що діяла на час подання позовної заяви і постановлення відкриття провадження у справі, у разі, якщо відповідачем у позовній заяві, поданій і оформленій у порядку, встановленому цим Кодексом, вказана фізична особа, що не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Аналогічна норма міститься і в ст.. 187 ЦПК України в редакції на даний час.

Порушуючи зазначений обов`язок, суд першої інстанції належним чином не встановив місце реєстрації відповідача та здійснював повідомлення відповідача за наявними у матеріалах справи даними, наданими виключно зі слів позивача.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Зважаючи на вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення по справі.

За результатами розгляду справи по суті апеляційний суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне:

Свої заперечення проти позовних вимог апелянт ґрунтував на тому, що він ДТП не здійснював, автомобілем ВАЗ 2121, д.н.з. НОМЕР_2 ніколи не володів, а представлена в якості доказу розписка була написана ним під примусом, крім того в матеріалах справи не зазначені достеменні підстави для стягнення з нього заявленої позивачем суми.

Колегія суддів апеляційного суду не може погодитися із такою позицією апелянта.

На підтвердження своїх вимог, позивач надав до суду докази належності йому автомобіля марки Ford Edge, д.н.з. НОМЕР_1 . Крім того позивачем до суду було надано звіт про розмір матеріального збитку, завданого власнику вказаного автомобіля від його пошкодження. На підтвердження відповідачем зобов`язання відшкодувати збитки від пошкоджень вказаного автомобіля, а також терміну виконання такого зобов`язання, позивачем до суду було надану розписку відповідача наступного змісту:

«Я, ОСОБА_1 , рухався на автомобілі ВАЗ 2121 д/н НОМЕР_2 по вул. Соборна м. Василькова 09.05.2017 року і спричинив ДТП по вул. Соборна 141 з автомобілем Ford Edge д/н НОМЕР_1 з власної вини.

Згоден відшкодовувати пошкодження за ремонт вказаного автомобіля, орієнтовна вартість 35 000 дол. США. Термін погашення питань по ДТП 6 місяців.

Розписка записана з моїх слів, мною прочитана і підписана власноручно в присутності свідків: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ».

Ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.

В порушення вимог ст.. 12, 81 ЦПК України, заперечуючи проти вимог позивача, відповідач тим не менш належних та допустимих доказів стосовно обставин, які є предметом розгляду у справі і мають враховуватися при її вирішенні, до суду так і не представив.

Не спростовують твердження апелянта про спричинення йому матеріального збитку ОСОБА_1 і представлені останнім докази щодо того, що автомобіль ВАЗ 2121 д/н НОМЕР_2 йому не належав і до відповідальності за статтею 124 КУпАП ОСОБА_1 не притягався.

Належність чи неналежність на праві власності відповідачу зазначеного вище автомобіля не має вирішального значення для розгляду даної справи, оскільки особа може керувати автомобілем, що йому й не належить. Учасники ДТП за відсутності спору між ними можуть не здійснювати виклик працівників поліції за відсутності ушкоджень в ході такого ДТП стану здоров`я учасників ДТП або третіх осіб. Натомість з наданої позивачем розписки чітко вбачається, що ОСОБА_1 визнав свою вину у спричиненні шкоди автомобілю Ford Edge д.н.з. НОМЕР_1 внаслідок його пошкодження від ДТП, прийняв зобов`язання відшкодувати спричинену ним шкоду , як і встановив термін відшкодування такої шкоди.

Апеляційним судом не може бути прийняте посилання апелянта на недійсність такої розписки з огляду на твердження про її підписання під примусом.

Дійсно, відповідно ч. 1 до ст.. 231 ЦК України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

За таких умов, прийняття на себе зобов`язання відшкодування шкоди, а також зобов`язання здійснити таке відшкодування у визначений строк, здійснений під впливом насильства, може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В той же час, жодного судового рішення, як і взагалі жодного належного доказу з приводу достовірності тверджень відповідача щодо написання розписки під впливом насильства, до суду відповідачем надано не було. За таких умов вищевказані доводи апелянта залишились недоведеними, голослівними, відтак, не можуть бути прийняті апеляційним судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Окрім права на стягнення з відповідача спричиненої ним шкоди, позивачем належним чином було доведено і відповідність заявленого її розміру. Зокрема до суду з цього приводу були надані докази щодо вартості пошкодженого автомобіля Ford Edge д.н.з. НОМЕР_1 до ДТП та його вартості після ДТП. Натомість відповідачем, знову ж таки, належних контрдоказів до суду не представлено не було.

За таких умов, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

У відповідності до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення серед іншого є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судом встановлено, що звертаючись до суду із позовом, позивачем не було сплачено судовий збір. Ухвалюючи оскаржуване рішення, судом першої інстанції було стягнуто судовий збір з відповідача на користь держави. Оскільки апеляційний суд прийшов до висновку про задоволення позову, відповідач має відшкодувати на користь держави судовий збір у розмір 9 254, 70 грн.

Керуючись ст.ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2018 року скасувати, ухвалити по справі нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ліра» (08628, Київська область, Обухівський район, с. Безп`ятне, вул. Васильківська, буд. 76, код ЄДРПОУ 30419494) 616 979 (шістсот шістнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят дев`ять тисяч) гривень 39 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Держави судовий збір у розмірі 9 254 (дев`ять тисяч двісті п`ятдесят чотири) гривні 70 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді Т.О. Писана

К.П. Приходько