Справа № 761/20463/22
Провадження № 2/761/4914/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 березня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Волошина В.О.
при секретарі: Ілюхіній О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Маркет Логістик» про розірвання договору доручення; стягнення коштів,
в с т а н о в и в :
У вересні 2022р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ТОВ «Авто Маркет Логістик», в якому просив суд:
-розірвати, укладений 10 грудня 2021р. між сторонами договір доручення б/н (далі по тексту - договір доручення);
-стягнути з відповідача на користь позивача 4400,0 дол. США, які були сплачені позивачем на підставі договору доручення; судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16000,0 грн.
Свої позовні вимоги, позивач обґрунтовував тим, що 10 грудня 2021р. між сторонами було укладено договір доручення, відповідно до якого відповідач зобов`язувався придбати для позивача на страховому аукціоні в США конкретно визначений автомобіль та доставити його на територію України, а позивач сплатив за цю послугу 4400,0 дол. США в момент укладення договору та зобов`язаний доплатити 3600,0 дол. США пізніше, після настання визначеної договором події, а саме після доставки автомобіля на територію України в порт міста Одеси та здійснення митного оформлення. На думку позивача, відповідач своїх зобов`язань за договором доручення не виконав, автомобіль на територію України не доставив, чим допустив істотне порушення умов договору.
06 серпня 2022р. на адресу відповідача було направлено претензію-вимогу.
Станом на 15 вересня 2022р. автомобіль в Україну не доставлений, вимоги договору відповідачем не виконано, чим порушено його права, передбачені ЦК України та договором, а тому цей договір підлягає розірванню зі стягненням із відповідача фактично сплачених коштів. Оскілки в досудовому порядку вирішити спір неможливо, позивач вимушений був звернутись до суду з вказаним позовом.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2022р. відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
15 грудня 2022р. на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що ним, в інтересах позивача, 08 грудня 2021р. було викуплено автомобіль «Dodge Journey», 2013р. випуску, а 20 грудня 2021р. було здійснено оплату доставки цього автомобіля до порту м. Одеси. Вид та спосіб доставки попередньо були узгоджені з позивачем. Відповідно до трекінгу, автомобіль мав прибути до порту м. Одеси 25 лютого 2022р. Проте, через запровадження в Україні воєнного стану, компанією перевізником було прийнято рішення не заходити до портів України та направлено судно із контейнером, де знаходився автомобіль позивача, до найближчого порту, а саме до Республіки Греція. Далі судно відправлено до порту Гамбург (ФРН), де транспортна компанія, яка мала прийняти вантаж відмовилась відкривати контейнери із автомобілями. Контейнери було переадресовано у Клайпедский порт (Литовська республіка). При цьому сторона відповідача звертала увагу суду, що стороною позивача в обгрунтування заявлених позовних вимог не було надано до суду жодного належного і допустимого доказу щодо не виконання відповідачем, укладеного між сторонами договору доручення, при цьому відповідачем було повідомлено позивача про зміну від незалежних від нього обставин пункту доставки придбаного автомобіля, який позивач може отримати сплативши витрати, пов`язані із транспортуванням та зберіганням автомобілю зі США до порту м. Клайпеда Литовської республіки.
22 грудня 2022р. на адресу сду надійшла відповідь на відзив, в якій сторона позивача заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, наголошуючи, що посилання відповідача на форс-мажорні обставини є безпідставними. На думку сторони позивача, відповідачем в односторонньому порядку були зміненні умови договору щодо місця поставки автомобіля. Також сторона позивача вважає, що доводи сторони відповідача, що укладений між сторонами договір є договором доручення є помилковим, оскільки цей договір фактично є договором поставки.
28 грудня 2022р. на адресу суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив, в яких сторона відповідача просила суд залишити позов без задоволення, наголошуючи, що стороною позивача проігноровані положення п. 2.2.1 договору доручення. Також звертала увагу суду на повідомлення ТПП України про наявність форс-мажорних обставин.
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що 10 грудня 2021р. між сторонами був укладений договір доручення.
Відповідно до п.п. 1.1 договору доручення повірений (відповідач), діючи вiд iменi та за рахунок довірителя (позивача), зобов`язується вчинити дії щодо купівлі-продажу (поставки) колишнього у вживанні автомобіля/техніки або нового автомобіля/техніки (далі - товар), які продаються за страховими аукціонами після дорожньо-транспортної пригоди, інших страхових випадків на території Сполучених Штатів Америки, а також у будь-яких інших продавців товару, з метою їх придбання і доставки Довірителю.
Згідно п.п. 2.2.1. договору доручення, повірений зобов`язаний здійснити вiд iменi i за рахунок довірителя всі необхідні юридично значимі дії, необхiднi для доставки товару в порт відправлення для доставки товару в порт м. Одеси (в тому числі, у разі необхідності, укласти від імені, за рахунок та в інтересах Довірителя договір перевезення, страхування тощо).
Судом вставнолено, що 08 грудня 2022р. було викуплено автомобіль «Dodge journey» НОМЕР_2, 2013р. випуску.
20 грудня 2021р. було здійснено відповідачем оплату доставки цього автомобіля до порту м. Одеси. Відповідно до трекінгу, автомобіль мав прибути до порту м. Одеси 25 лютого 2022р., що підтверджується доковою розпискою /коносаментом, відповідно до якої вантажовідправником/ експортером є компанія Автомаркет логістікс ЛЛС, а отримувачем є ТОВ «Авто маркет Україна».
У відзиві на позов сторона відповідача зазначала, що у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану, Морською лінією (контейнерною компанією перевізником) було прийнято рішення не заходити до портів України та направлено судно із контейнером, де знаходився вищезазначений автомобіль, до найближчого порту, а саме до Республіки Греція. Далі судно відправлено до порту Гамбург (ФРН), де транспортна компанія, яка мала прийняти вантаж відмовилась відкривати контейнери із автомобілями. Контейнери було переадресовано у Клайпедский порт (Литовська республіка).
28 лютого 2022р. ТПП України повідомила, що на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» та інших документів вона засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05:30 год. 24 лютого 2022р. строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022р. №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Окрім того ТПП повідомила, що через надзвичайну і важку ситуацію, з якою зіткнулась наша країна, ТПП з метою спрощення процедури засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), розмістила 28 лютого 2022р. на своєму сайті загальний офіційний лист ТПП щодо засвідчення форс-мажору.
За інформацією диспетчерської служби ДП «АМПУ», станом на 08:00 год. 26 лютого 2022р.: вхід/вихід до портів Скадовськ, Херсон, Миколаїв, Ольвія, Одеса, Чорноморськ, Південний, Б-Дністровськ, Ізмаїл, Рені, Усть-Дунайськ - закрито.
Частиною 1 ст. 237 ЦК України визначено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Частиною 1 ст. 1000 ЦК України визначено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.
У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними (ст. 1003 ЦК України).
Відповідно до п.п. 2.2. договору доручення, повірений зобов`язаний:
- 2.2.1. Здійснити вiд iменi i за рахунок Довірителя всі необхідні юридично значимі дії, необхiднi для доставки Товару в порт вiдправлення для доставки товару в порт м. Одеси (в тому числі, у разі необхідності, укласти від імені, за рахунок та в інтересах Довірителя договір перевезення, страхування тощо).
- 2.2.2. Здійснити всі необхідні юридично значимi дії, необхiднi для доставки товару довірителя і надати довірителю документи на придбаний продукт Title або Bill of sale i надати консультацію довірителю щодо отримання документів на автомобіль в порту України.
- 2.2.3. Повірений зобов`язується надати довірителю номер контейнера для відстежування руху судна із авто.
1.Судом вставнолено, що на виконання, договору доручення відповідачем: було придбано автомобіль «Dodge journey» НОМЕР_2, 2013р. випуску; здійснено оплату вартості транспортування та завантаження цього автомобіля у порту в США, що підтверджується Bill of lading (морський коносамент) в якому вказуєтьється VIN код цього автомобіля та дата відправлення контейнера; здійснено передачу автомобілю компанії, яка займається контейнерними перевезеннями з США до України.
Після оплати автомобіля замовником повірений організував внутрішнє перевезення транспортного засобу по території США, організував доставку транспортного засобу в порт завантаження на території США, митне та документальне оформлення, завантаження транспортного засобу на борт судна та транспортування в порт призначення.
Договір доручення передбачає, що повірений не несе відповідальність за будь-які збитки, пошкодження та/або втрату товару, які можуть виникнути прямо або побічно в результаті затримки або іншого невиконання умов договору купівлі-продажу (поставки, перевезення, страхування) товару. При цьому, повірений усіма доступними засобами сприяє довірителю в компенсації всіх його витрат винною особою (п.п. 4.5 договору доручення). Повірений не несе відповідальності за терміни доставки i розмитнення товару, а також за терміни відправлення і доставки «Title» з аукціону або дилерської компанії, що в свою чергу може позначитися на термінах завантаження товару в контейнер (п.п. 4.7. договору доручення).
Частинами 1, 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч. 2 ст. 642 ЦК України).
Відповідно до ст. 1008 ЦК України договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Підстави для зміни і розірвання договору врегульовано ст. 651 ЦК України, відповідно до якої зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 лютого 2021р. по справі № 910/2861/18 висловлено позицію, що однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України). Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Позивачем не надано суду жодного доказу не виконання договору доручення зі сторони відповідача.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 квітня 2021р. у справі № 910/10011/19 зробила висновок, відповідно до якого застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Відтак застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021р. у справі №925/642/19).
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
При цьому, Верховний Суд, 23 жовтня 2019р. в постанові у справі № 917/1307/18, розтлумачив сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції негативного доказу для обґрунтування власної позиції. Принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України , № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року)
Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову не знайшли свого підтвердження, суд дійшов висновку, що позов про розірвання договору та стягнення коштів є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 3-5, 12,13, 76, 81, 89, 141, 258-259, 264, 265, 272-279, 352, 354, 355 ЦПК України; ст.ст. 15, 16, 22, 23, 525, 526, 610, 612, 629, 638, 651, 1008 ЦК України, суд, -
в и р і ш и в :
Позов ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Маркет Логістик» (код ЄДРПОУ 44030364, місцезнаходження: м. Київ, вул. Трьохсвятительська, буд. 11) про розірвання договору доручення; стягнення коштів - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя:
Суд | Шевченківський районний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 10.03.2023 |
Оприлюднено | 17.03.2023 |
Номер документу | 109578423 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них |
Цивільне
Шевченківський районний суд міста Києва
Волошин В. О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні