Постанова

від 13.03.2023 по справі 541/1802/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 541/1802/19 Номер провадження 22-ц/814/21/23Головуючий у 1-й інстанції Вергун Н. В. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Прядкіної О.В.,

суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І.,

розглянувшив м.Полтавіцивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Господар», державного реєстратора Виконавчого комітету Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області Голуб Марини Сергіївни про визнання протиправними та скасування рішень і записів, припинення речового права

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 12 жовтня 2021 року, прийнятого під головуванням судді Вергун Н.В. в с.Шишаки,-

в с т а н о в и в :

У серпні 2019 року ОСОБА_1 , звернувся до суду з даним позовом.

Зазначав, що 10 липня 2014 року та 12 грудня 2014 року він звертався до Головного управління Держземагенства у Полтавській області зклопотаннями про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної власностісільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства на умовах оренди за межами населеного пункту на території Черевківської сільської ради Миргородського району. У задоволенні поданих клопотань, листами від 14 серпня 2014 року та від 31 січня 2015 року, йому було відмовлено.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 липня 2015 року у справі № 816/2053/15, вказані рішення Головного управління Держземагенства у Полтавській області, визнано протиправним та скасовано.

Позивач вважає, що починаючи з 23 листопада 2015 року його клопотання від 12 грудня 2014 року повинні були розглянуті Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області. В свою чергу останнім його клопотання залишено без розгляду.

Натомість, 06 грудня 2018 року відповідачу ОСОБА_3 було надано дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Черевківської сільської ради Миргородського району Полтавської області.

Вказані дії Головного управління Держземагенства у Полтавській області позивач вважає протиправними, у зв`язку з чим просив визнати незаконним і скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області № 8391 - СГ від 06 грудня 2018 року, скасувати запис у Поземельній книзі про реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5323288600:00:002:0386 та визнати припиненими усіхречових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки, в тому числі йправо оренди ТОВ «Господар»; визнати незаконним та скасувати наказГоловного управління Держгеокадастру в Полтавській області №3564-СГ від 23 травня 2019 року; визнатинезаконним та скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Терешківської сільської радиПолтавського району та області Голуб М.С. №47241188 від 06 червня 2019 року.

Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 12 жовтня 2021 року у задоволенніпозову ОСОБА_1 відмовлено.

Судові витрати у справі, що повязані з оплатою судового збору, покладено на позивача ОСОБА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Господар» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500 грн.

Рішення оскаржив ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Вважає, що після скасування рішень Головного управління Держземагенства у Полтавській області про відмову у видачі йому дозволу на розроблення проекту землеустрою, його звернення повторно розглянуто не було. В свою чергу, спірну земельну ділянку передано ОСОБА_2 . Вважає, такі дії протиправними.

Апеляційний розгляд справи колегія суддів вважає за можливе провести у відповідності до ч.2 ст.372 ЦПК України у відсутність сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання шляхом надіслання судових повідомлень учасникам справи на їх електронні адреси.

Перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, колегія суддів приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з таких підстав:

Судом першоїінстанції вірновстановлено тавбачається зматеріалів справи,що ОСОБА_1 двічі звертався до ГУ Держземагенства у Полтавській області з клопотаннями про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з земель державної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства на умовах оренди за межами населеного пункту на території Черевківської сільської ради Миргородського району Полтавської області.

Так, 10 липня 2014 року позивач звернувся до Головного управління Держземагенства у Полтавській області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної власності сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею 123,3 га для ведення фермерського господарства на умовах оренди за межами населеного пункту на території Черевківської сільської ради Миргородського району. Заява була залишена без задоволення.

12 грудня 2014 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Головного управління Держземагенства у Полтавській області з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з земель державної власності сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею 119,3 га, з метою подальшої передачі в оренду для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Черевківської сільської ради Миргородського району Полтавської області.

За наслідками розгляду зазначеного клопотання заступником начальникаГоловного управління Держземагенства у Полтавській області Шилом О.Г. прийнято рішення, викладене у листі від 31 січня 2015 року за №31-16-0.4-847/2-15 про залишення клопотання без задоволення .

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 липня 2015 року у справі №816/2053/15, яка ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року залишена без змін, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держземагенства у Полтавській області задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Головного Управління Держземагенства у Полтавській області, викладене у листі від 31 січня 2015 року за №31-16-0.4-847/2-15, про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Разом з тим, у частині вимог про зобов`язання надати наказ на ім`я ОСОБА_1 по розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтованою площею 119,3 га, з метою подальшої передачі в оренду для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів Черевківської сільської ради Миргородського району Полтавської області, відмовлено.

Після цього позивач більше не скористався своїми правами та не звертався до Головного управління Держземагенства у Полтавській області з подібними клопотаннями.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області при виданні наказів, які оспорює позивач, діяло в межах своєї компетенції. Позивач не вчинив передбачених законом дій для отримання спірної земельної ділянки та не надав належних і допустимих доказів на підтвердження того, що земельна ділянка, яка належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, входила до складу земельної ділянки, щодо якої позивачем була подана заява. Також суд першої інстанції посилався на те, що позивач не довів наявність порушення його прав з боку ТОВ «Господар» та державного реєстратора.

Колегія суддів погоджується з даним висновком.

Статтею 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до частини першої статті 116 цього ж Кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно із частиною другою, пункту «в» частини третьої, частини четвертої статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Пунктами «а» та «б» частини першої статті 121 ЗК України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах.

У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району; для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначено статтею 123 ЗК України, якою передбачено, що особа, зацікавлена в одержані в користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Згідно із частиною третьою статті 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах своїх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Не розгляд поданого особою клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах строку, встановленого статтею 123 ЗК України, може свідчити про протиправну бездіяльність уповноваженого на вирішення такого питання органу й, водночас, надає заявникові право на виготовлення відповідного проекту без отримання вказаного дозволу.

Використання особою права замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу не позбавляє обов`язку розглянути заяву згідно із чинним законодавством та прийняти відповідне рішення.

Згідно висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 22 жовтня 2020 року у справі № 823/105/18, зацікавлена особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу протягом одного місяця від дня закінчення місячного строку з часу реєстрації клопотання у відповідному уповноваженому органі. Місячний строк, упродовж якого особа може реалізувати це право, є присічним. Відтак, нездійснення права замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у цей строк призводить до припинення цього права.

Проте, у випадку, якщо така протиправна бездіяльність має місце, це насамперед призводить до порушення гарантованого Конституцією України права на землю особи, яка звернулась з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або в користування, оскільки створює перешкоди у реалізації зазначеного права для цієї особи.

Крім того, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу у подальшому точно визначити предмет оренди. Цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду у майбутньому.

Разом із цим, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.

Такі правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц, провадження № 14-301цс18).

Відсутність договірних відносин між сторонами до моменту укладення договору не означає, що на переддоговірній стадії сторони не несуть жодних обов`язків по відношенню одна до одної.

На переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. При цьому обов`язок діяти добросовісно поширюється на обидві сторони.

ГУ Держземагенство у Полтавській області після ухвалення судового рішення у справі № 816/2053/15 не втратило повноважень на розгляд поданого позивачем клопотання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 12 грудня 2014 року і управління було зобов`язано його розглянути з прийняттям відповідного рішення, як результат реалізації своєї виключної компетенції на одному з етапів вирішення питання про передачу земельної ділянки комунальної власності в оренду для ведення фермерського господарства.

У межах розгляду даної справи судом першої інстанції встановлено, що позивач з власної ініціативи не замовив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, а також не скористався правом на оскарження бездіяльності ГУ Держгеокадастру у Полтавській області щодо не розгляду у встановлений строк його заяви стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у власність.

Судом першої інстанції встановлено, що земельна ділянка площею 2,0 га, яка належить ОСОБА_2 , сформована як об`єкт цивільних прав, їй присвоєно кадастровий номер 5323288600:00:002:0386 та визначено фактичні межі, а земельна ділянка площею 119,3 га, про яку йдеться в позовній заяві, фактично не визначена, не має меж і кадастрового номера, що унеможливлює її ідентифікацію на місцевості, а також точне визначення на картографічних матеріалах.

Суд першої інстанції, встановивши, що Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області під час видання оскаржуваних наказів діяло правомірно та у межах своєї компетенції, а також, враховуючи відсутність належних та допустимих доказів, що земельна ділянка, яка належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, входила до складу земельної ділянки, щодо якої позивачем була подана заява, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції висновків щодо застосування норм матеріального й процесуального права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 липня 2018 року у справі № 806/3095/17, від 03 квітня 2020 року у справі № 536/1942/16-а, від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц та від 30 листопада 2020 року у справі № 1140/2559/18, на які зроблено посилання в апеляційній скарзі, не є релевантними, оскільки у зазначених справах судами встановлені відмінні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Зважаючи на наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції виконав вимоги ст.89, ст.264, ст.265 ЦПК України, дав належну оцінку встановленим обставинам, які підтверджені відповідними доказами, зробив правильні по суті висновки по заявленим вимогам і навів мотивовані оцінки аргументів сторін, а також мотиви прийняття і відхилення наданих у справу доказів.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах,ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 12 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15.03.2021 р.

Головуючий суддя О.В. Прядкіна

Судді: С.Б. Бутенко

О.І. Обідіна