Рішення

від 15.03.2023 по справі 499/116/23

ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/116/23

Провадження № 2/499/98/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

15 березня 2023 року смт Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області в складі: головуючого судді Тимчука Р.М. при секретарі судового засідання Скаковець Т.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Іванівка Одеської області справу № 499/116/23 за позовом ОСОБА_1 до Коноплянської сільської ради Березівського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду із позовною заявою до Коноплянської сільської ради Березівського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно та просила суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , на спадкове майно - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачка посилається на ті обставини, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 .

Позивачка є спадкоємицею за заповітом на спадкове майно у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачка посилається, що їй відмовлено у вчиненні такої нотаріальної дії, як видача свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

В зв`язку з цим змушена звернутися до суду за захистом своїх прав.

Позивачка у судове засідання не з`явився, надала заяву про слухання справи у її відсутність на позовних вимогах наполягала.

Представник відповідача надав до суду письмову заяву та просив справу слухати у їх відсутність, рішення ухвали на розсуд суду, відзив на позов не пордава, зперечень не надавав.

Оскільки сторони надали заяви про розгляд справи у їх відсутність, то їх неявка в судове засідання, згідно з ч. 3 ст.218 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи та з урахуванням положень ст. 60 ЦПК України, де зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, та ст. 11 ЦПК України, згідно якої цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі доказі в сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити виходячи з наступного.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006р. N3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

За ст.6 Європейської конвенції з прав людини визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст.13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

В судовому засіданні відповідно до матеріалів справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

Останнім місцем проживання спадкодавця та місцем відкриття спадщини є село Конопляне, Березівського (Іванівського) району, Одеської області, що підтверджується копією довідки виконкому Коноплянської сільської ради Березівського району Одеської області від 06.04.2016 №05-08/38 (яка знаходиться в матеріалах спадкової спрви) .

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, яка складається із житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачка на зазначене спадкове майно є спадкоємицею за заповітом, що підтверджується копією заповіту.

Державним нотаріусом Іванівської державної нотаріальної контори Чекаліною А.Я. позивачці відмовлено у вчиненні такої нотаріальної дії, як видача свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 17.06.2016 №419/02-31.

Підстава відмови: відсутність документів щодо належності спадкодавцеві житлового будинку та державної реєстрації права власності на вищезазначений житловий будинок.

Суд застосовуючи норми матеріального права виходив з такого.

Відповідно до ч.1 ст..1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч.1 ст.1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому.

Згідно з ч.1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 р. у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

ОСОБА_2 не оформила за життя право власності на вказаний житловий будинок, який станом на 15 квітня 1991 року належав до майна колишнього колгоспного двору за чинним раніш законодавством (ст. 120 ЦК УРСР.

Житловий будинок, що входить у склад спадщини, був внесений у по господарську книгу та відносився до суспільної групи колгоспний двір, що підтверджується випискою з по господарської книги, долученою до матеріалів справи.

Згідно з положеннями статтей 120-127 ЦК УРСР 1963 року, ст. 17 Закону України «Про власність», постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року за № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», членами колгоспного двору вважалися особи, які приймали участь в громадському господарстві колгоспу, отримували в ньому основні прибутки і приймали участь своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору.

У зв`язку з введенням Закону України «Про власність» така організаційно-правова форма як колгоспи, і відповідно колгоспний двір були припинені.

Згідно з п. 4 постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону «Про власність» загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року.

Відповідно до п. 6 Інструкції ЦСУ СРСР від 15.05.1985 року № 5-24/26, жилі будинки, господарські, побутові будівлі у сільській місцевості, включені у господарські книги, до категорії самовільних відноситися не можуть.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 01.07.2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з ч. 4 ст. 3 Закону України від 01.07.2004 року «Про державну реєстрацію речовий прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13.12.1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, зареєстроване в Мін`юсті 18.07.2002 року за № 157/6445.

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01.07.2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відсутність державної реєстрації права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами не дає підстав для висновку про те, що останній не був власником даного житлового будинку.

Ця позиція повністю відповідає практиці Верховного Суду України. Так, постановою ВСУ від 15 січня 2014 року у справі № 6-145цс13 сформована єдина правова позиція по даній категорії справ.

Порядок ведення по господарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню по господарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Суд враховуючи вищезазначене вважає, за можливе задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 до Коноплянської сільської ради Березівського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно та визнати за нею право власності на спадкове майно.

Суд вважає за можливе судові витрати з відповідача не стягувати за заявою позивача.

Керуючись 16, 325, 328, 1216, 1223,1236 ЦК України, п.23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування » № 7 від 30 травня 2008 р., Керуючись ст.ст. ст.ст. 3, 4, 11, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 82, 200,218,206, 223,247 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Коноплянської сільської ради Березівського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності, в порядку спадкування за заповітом, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , на спадкове майно - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення є підставою для реєстрації права власності та внесення змін до технічної документації житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Коноплянська сільська рада Березівського району Одеської області Одеська область, Березівський район с. Конопляне, вул. 30-річчя Перемоги,70 код ЄДРПОУ 04378439

СуддяРуслан ТИМЧУК