Постанова

від 16.03.2023 по справі 592/14773/21

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2023 року м.Суми

Справа №592/14773/21

Номер провадження 22-ц/816/276/23

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Собини О. І.

сторони:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі Товариство з обмеженою відповідальністю «АРТМОТОР», ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 листопада 2022 року, у складі судді Шияновської Т.В., ухвалене у м. Суми, повний текст якого складено 12 грудня 2022 року,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Цюпку О.В., звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТМОТОР», Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 25 лютого 2021 року о 19:41 на 295+100 км автодороги Київ-Суми-Юнаківка за участю автомобілів RENAULT LOGAN 90L д.н.з. НОМЕР_1 під його керуванням та TOYOTA RAV 4 д.н.з. НОМЕР_2 , що належить відповідачу ТОВ «Артмотор», під керуванням ОСОБА_2 , сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої автомобілі зазнали механічних ушкоджень. Відповідно до висновку експерта № 108 від 05 липня 2021 року водій автомобіля TOYOTA мав технічну можливість попередити виникнення ДТП, з технічної точки зору в його діях вбачається невідповідність вимогам п. 2.3.б, 2.9.а, 12.3, 10.1 ПДР, які знаходяться в причинному зв`язку з виникненням ДТП.

Постановою Сумського районного суду 19 липня 2021 року у справі № 587/418/21, залишеною без зміни постановою Сумського апеляційного суду від 06 вересня 2021 року, закрито провадження у справі відносно ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Постановою Сумського районного суду від 20 травня 2021 року у справі № 587/419/21 ОСОБА_2 притягнуто до відповідальності за ст. 130 КУпАП.

Відповідно до висновку експерта № 47/2021 від 22 жовтня 2021 року, розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля RENAULT Logan 90L д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок події, що відбулася 25 лютого 2021 року, відповідає його ринковій вартості та складає 130559,00 грн; розмір матеріального збитку, завданого власнику вказаного автомобіля, відповідно до вимог ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» складає 74557,00 грн.

Вказував, що у зв`язку із ДТП та пошкодженням його автомобіля, позивачу було завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього, а також у зв`язку з знищенням його майна, необхідності докладати додаткових зусиль для організації свого життя та захисту своїх прав, яку позивач оцінює в 100000 грн.

Згідно з відомостями МТСБУ, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля TOYOTA RAV 4 д.н.з. НОМЕР_2 станом на 25 лютого 2021 року була застрахована відповідачем ПрАТ «CK «АРКС».

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 січня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «АРТМОТОР», ПрАТ «CK «АРКС» про стягнення матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду в частині заявлених вимог до ПрАТ «CK «АРКС», прийнято до розгляду заяву представника позивача адвоката Цюпки О.В. про зміну предмета позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «АРТМОТОР», ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, залучено до участі у справі як співвідповідача ОСОБА_2 (а.с. 192-193, т. 1).

Посилаючись на вказані обставини, остаточно уточнивши позовні вимоги, просив суд стягнути з ТОВ «АРТМОТОР» та ОСОБА_2 на його користь 59002,00 грн матеріальної та 100000,00 грн моральної шкоди, завданої пошкодженням належного йому транспортного засобу RENAULT Logan 90L д.н.з. НОМЕР_1 .

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 листопада 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 15000 грн відшкодування моральної шкоди та 1283 грн 28 коп судових витрат.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, стягнувши ТОВ «АРТМОТОР» та ОСОБА_2 на його користь 59002,00 грн матеріальної та 100000,00 грн моральної шкоди, завданої пошкодженням належного йому транспортного засобу RENAULT Logan 90L д.н.з. НОМЕР_1 , а також стягнути судові витрати за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. Отже, відповідальність за завдану йому шкоду має бути покладена на ТОВ «АРТМОТОР».

Вказує, що розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу RENAULT Logan 90L складає 130559,00 грн, а страхова сума у даному випадку згідно з статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежується сумою різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, що складає 74557,00 грн та не покриває заподіяної йому шкоди. Вважає, що судом неправомірно відмовлено йому у стягненні завданої йому матеріальної шкоди у сумі 59002,00 грн (133559,00-74557,00), як різниці від загального розміру шкоди та страховою виплатою, що має бути виплачена йому у зв`язку із ДТП страховою компанією.

Зазначає, що при вирішенні даного спору судом першої інстанції не враховано постанову Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, судове рішення ухвалено безвідносно до тяжкості вимушених змін у його житті його автомобіль знищений без можливості його відновлення, а на придбання нового без належної компенсації відсутні кошти, тривалості близько двох років судової тяганини, а тому вважає, що позовні вимоги щодо моральної шкоди на його користь підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідачі правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що ціна позову 159002,00 грн не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684 х 100 = 268400 грн), розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником автомобіля Renault Logan 90L, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 7, т. 1).

З постанови Сумського районного суду Сумської області від 19 липня 2021 року убачається, що ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності, передбачено ст. 124 КУпАП за те, що 25 лютого 2021 року о 19:41 на 295+100 км на автошляху Київ-Суми-Юнаківка, на території Сумського району Сумської області, керуючи автомобілем RENAULT LOGAN 90L д.н.з. НОМЕР_1 , при виїзді на нерегульоване перехрестя, не надав переваги у русі автомобілю TOYOTA RAV 4 д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі, та допустив з ним зіткнення, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив п. п. 2.3.б, 16.11 Правил дорожнього руху.

Вказаною постановою у справі № 587/418/21 провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрито за відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с. 8, т. 1).

Постановою Сумського апеляційного суду від 06 вересня 2021 року постанову Сумського районного суду Сумської області від 19 липня 2021 року відносно ОСОБА_1 залишено без змін, апеляційну скаргу адвоката Осмоловського В.А. на цю постанову без задоволення (а.с. 17-19, т. 1).

Постановою Сумського районного суду Сумської області від 20 травня 2021 року у справі № 587/419/21 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.

Постановою встановлено, що 25 лютого 2021 року о 19:41 на автошляху Київ - Суми-Юнаківка, поворот на с. Сад Семстанція км 295+100, ОСОБА_2 керував автомобілем TOYOTA RAV 4 д.н.з. НОМЕР_2 та здійснив ДТП в стані алкогольного сп`яніння (а.с. 10-12, т. 1).

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля TOYOTA RAV 4 д.н.з. НОМЕР_2 ТОВ «АРТМОТОР» була застрахована у АТ «СК«АРСК», що підтверджується Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР200521372 та відповідним витягом з МТБСУ від 22 листопада 2021 року (а.с. 14, 232, т. 1).

Також судом встановлено, що станом на 25 лютого 2021 року ОСОБА_2 перебував на посаді виконуючого обов`язки начальника відділу збуту ТОВ «Артмотор». 27 лютого 2021 року наказом директора вказаного товариства ОСОБА_2 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення правил трудової дисципліни та умов трудового договору, зокрема за те, що він, не маючи права користування автомобілем Toyota RAV-4, державний номер НОМЕР_2 , 25 лютого 2021 року самовільно, без дозволів або доручень керівництва заволодів зазначеним автомобілем з метою використання в особистих цілях та в подальшому у неробочий час вчинив ДТП; наказом від 01 березня 2021 року ОСОБА_2 було звільнено з займаної посади на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 110-125, т. 1).

Згідно з висновком експерта № 108 від 05 липня 2021 року за результатами проведення автотехнічного дослідження у вказаній справі по факту зіткнення автомобіля Renault Logan 90L д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 з автомобілем TOYOTA RAV 4 д.н.з. НОМЕР_2 , водій автомобіля «Renault» повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 16.11, 10.1 ПДР; в даній дорожній ситуацій водій автомобіля «Renault» не мав технічної можливості попередити виникнення дорожньо - транспортної пригоди; з технічної точки зору в діях водія «Renault» не вбачається невідповідностей вимогам ПДР України, які б знаходилися в причинному зв`язку з виникненням дорожньо - транспортної пригоди; водій автомобіля «Toyota» повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 2.3.б, 2.9.а, 10.1 ПДР; в даній дорожній ситуації водій «Toyota» мав технічну можливість попередити виникнення дорожньо - транспортної пригоди; з технічної точки зору в діях водія «Toyota» вбачається невідповідність вимогам п. 2.3.б, 2.9.а, 12.3, 10.1 ПДР України, з яких невідповідність п.п. 1.3, 10.1 ПДР України знаходяться в причинному зв`язку з виникненням дорожньо - транспортної пригоди; кут між повздовжними вісями транспортних засобів, на час первинного контакту, становив 0°±5°; показання водія «Toyota» відносно механізму зближення, позбавлені технічної спроможності, а свідчення водія «Renault» не позбавлені технічної спроможності (а.с. 86-94, т. 1).

Згідно з висновком експерта № 47/2021 за результатами автотоварознавчого дослідження, вартість відновлювального ремонту на усунення пошкоджень, завданих автомобілю RENAULT Logan 90L, д.н.з. НОМЕР_3 внаслідок подїї, що відбулася 25 лютого 2021 року, станом цін на час проведення дослідження складає 233968,82 грн; розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля RENAULT Logan 90L д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок події, що відбулася 25 лютого 2021 року, відповідає його ринковій вартості та складає 130559 грн; вартість автомобіля автомобілю RENAULT Logan 90L, д.н.з. НОМЕР_3 станом цін на час після настання події (в пошкодженому стані) складає 56002 грн; розмір матеріального збитку, завданого власнику вказаного автомобіля, відповідно до вимог ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» складає 74557 грн (а.с. 25-84, т. 1).

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив того, що пошкодження автомобіля, фактично його знищення, в результаті дій ОСОБА_2 призвело до душевних страждань позивача, тривалих вимушених змін у його життєвих стосунках, він мав доводити свою невинуватість у суді в інкримінованому адміністративному правопорушенні за ст. 124 КУпАП, а тому відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу завдану йому моральну шкоду, розмір відшкодування якої, із урахуванням вимог розумності, виваженості та справедливості складає 15000,00 грн.

Мотивуючи відмову у задоволенні вимоги про стягнення матеріальної шкоди, суд виходив з того, що розмір завданого позивачу матеріального збитку становить різницю між вартістю транспортного засобу до та після ДТП і складає 74557 грн, про стягнення якого у позовній заяві вимога не заявлена, а тому вимоги про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 56002 грн, що становить вартість автомобіля RENAULT Logan 90L, д.н.з. НОМЕР_3 після ДТП, який залишається у власності позивача, задоволенню не підлягають.

Такий висновок суду першої інстанції узгоджується з матеріалами справи та вимогами закону.

Згідно із ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до приписів ч.1 ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із ч. ч. 2, 5 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Частиною 1 ст. 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно з роз`ясненнями п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст. 1166 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (ч. 2 ст. 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК, п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає в тому числі у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями) роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції правильно встановив, що внаслідок порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України сталася дорожньо-транспортна пригода та було пошкоджено транспортні засоби.

Постановою Сумського районного суду Сумської області від 19 липня 2021 року, яка набрала законної сили, провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрите за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

ОСОБА_2 , в свою чергу, за наслідками вказаної події було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП постановою Сумського районного суду Сумської області від 20 травня 2021 року справі № 587/419/21.

ОСОБА_2 не надано суду належних та допустимих доказів на спростування його вини у завданні позивачу шкоди, а також не спростована презумція вини заподіювача шкоди.

За встановлених обставин справи та вимог закону колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 15000 грн, оскільки вказаний розмір відповідає засадам розумності та справедливості, а також обставинам справи та наслідкам, що наступили для позивача, який зазнав моральних страждань та втрат немайнового характеру у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що на роботодавця ТОВ «АРТМОТОР», як власника джерела підвищеної небезпеки, має бути покладена відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а не на водія, який перебував з ним у трудових відносинах, з огляду на таке.

Так, нормами ч. 1 ст. 1172 ЦК України передбачено, що обов`язок роботодавця відшкодувати шкоду, завдану її працівником іншим особам настає лише за сукупності таких обставин, як наявність трудових відносин між працівником, з вини якого заподіяно шкоду, та роботодавцем, а також заподіяння шкоди особою у зв`язку з виконанням трудових відносин.

Проте, у даному випадку сукупність вказаних обставин відсутня, оскільки ОСОБА_2 , який на момент дорожньо-транспортної пригоди, хоча і перебував у трудових відносинах з ТОВ «АРТМОТОР», проте, використовував належний товариству автомобіль TOYOTA RAV 4 д.н.з. НОМЕР_2 у поза робочий час без достатніх на те правових підстав, в особистих цілях, не виконуючи при цьому будь-якого трудового чи службового обов`язку, що підтверджується актом службового розслідування за фактом пошкодження авто від 27 лютого 2021 року, наданими ОСОБА_2 поясненнями від 26 лютого 2021 року та наказом від 27 лютого 2021 № 27/21 про притягнення виконуючого обов`язки начальника відділу збуту ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності у формі догани за порушення трудової дисципліни та нанесення шкоди підприємству неправомірними діями.

У постанові № 6-229 цс14 від 28 січня 2015 року Верховний Суд України дійшов висновку про те, що відповідно до положень ст.1172 ЦК України відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяно шкоду, перебуває з цією юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, і шкода заподіяна особою у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків. При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, передбаченої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Отже, оскільки судом встановлено, що ОСОБА_2 вчинив дорожньо-транспортну пригоду під час використання ним автомобіля не у зв`язку з виконанням своїх трудових обов`язків, в особистих цілях, поза робочим часом, це виключає передбачені законом підстави для стягнення матеріальної та моральної шкоди з відповідача ТОВ «АРТМОТОР».

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо стягнення на його користь матеріальної шкоди у сумі 59002,00 грн (133559,00-74557,00), як різниці від загального розміру шкоди та страховою виплатою, що має бути виплачена йому у зв`язку із ДТП страховою компанією, виходячи з наступного.

Так, згідно зі ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 22 лютого 2018 року в справі № 140/481/16-ц, від 30 січня 2019 року в справі № 753/21303/16-ц, від 14 липня 2020 року в справі № 525/1592/18, від 01 серпня 2018 року в справі № 363/2222/16-ц, від 01 квітня 2020 в справі № 754/10777/15-ц.

Як убачається з висновку експерта № 47/2021 від 22 жовтня 2021 року, вартість відновлювального ремонту на усунення пошкоджень, завданих автомобілю RENAULT Logan 90L, д.н.з. НОМЕР_3 внаслідок події, що відбулася 25 лютого 2021 року, складає 233968,82 грн; розмір матеріального збитку, завданого власнику вказаного автомобіля внаслідок події, що відбулася 25 лютого 2021 року, відповідає його ринковій вартості та складає 130559 грн; вартість автомобіля автомобілю RENAULT Logan 90L, д.н.з. НОМЕР_3 станом цін на час після настання події (в пошкодженому стані) складає 56002 грн; а розмір матеріального збитку, завданого власнику вказаного автомобіля, відповідно до вимог ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» складає 74557 грн.

Таким чином, розмір завданого ОСОБА_1 матеріального збитку становить різницю між вартістю транспортного засобу до та після ДТП та складає 74557 грн, про стягнення яких ним позовні вимоги не заявлялись. Відтак, вимоги про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 56002 грн, що становить вартість автомобіля RENAULT Logan 90L, д.н.з. НОМЕР_3 після ДТП, який залишається у власності позивача, є необґрунтованими.

Таким чином, посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 367-369, п.1 ч.1 ст. 374, ст. ст. 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - О. Ю. Кононенко

Судді: В. І. Криворотенко

О. І. Собина