Постанова

від 06.03.2023 по справі 917/490/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2023 року м. Харків Справа № 917/490/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Медуниця О.Є. , суддя Стойка О.В.

за участю секретаря судового засідання Семенова О.Є.

за участю представників сторін

прокурор Горгуль Н.В., посвідчення

від позивача 1- не з`явився

від позивача 2 не з`явився

від відповідача-1 - не з`явився

від відповідача-2 Могильова І.А., адвокат, ордер

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Полтавської обласної прокуратури (вх.№142 П/З) на рішення Господарського суду Полтавської області від 13.12.2022 у справі № 917/490/22 (повний текст рішення складено та підписано 22.12.2022, суддя Кльопов І.Г.)

за позовом Керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області, м. Миргород, Полтавська область

в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах

1. Національної академії аграрних наук, м. Київ

2. Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, м. Полтава

до 1. Державного підприємства «Дослідне господарство «Нектар» Національного наукового центру «Інституту бджільництва ім. П.І. Прокоповича», с. Вирішальне, Гадяцького району, Полтавська область

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрадиція», смт. Мала Данилівка, Харківській район, Харківська область

про визнання недійсним договору послуг та повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

23.05.2022 року керівник Миргородської окружної прокуратури Полтавської області звернувся в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Національної академії аграрних наук України та Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області до Господарського суду Полтавської області з позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство "Нектар" Національного наукового центру «Інституту бджільництва ім. П.І.Прокоповича" та Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрадиція», в якому просив суд: визнати недійсним договір про надання послуг №1 від 09.04.2021, укладений між ДП "Дослідне господарство "Нектар" Національного наукового центру «Інституту бджільництва ім. П.І.Прокоповича" та ТОВ "Агротрадиція" та зобов`язати ТОВ "Агротрадиція" передати, а ДП "Дослідне господарство "Нектар" Національного наукового центру «Інституту бджільництва ім. П.І.Прокоповича" прийняти земельні ділянки державної власності з кадастровим номером 5320482600:00:010:0002; кадастровим номером 5320482600:00:007:0005; кадастровим номером 5320482600:00:007:0006, що знаходяться на території Сергіївської ОТГ (т.1, а.с.1-227).

Прокурор в обґрунтування позову зазначає, що укладений Договір № 1 від 09.04.2021 суперечить не тільки вимогам Закону, але й меті діяльності НААН України та ДП «Дослідне господарство «Нектар». Вищевказаний правочин не несе мети наукового забезпечення розвитку галузей агропромислового комплексу та не має забезпечувати умови для своєчасного і високоякісного проведення досліджень. Не мало такої ж мети ТОВ «Агротрадиція», оскільки не здійснює наукову діяльність та проведення досліджень.

Прокурор зазначає, що усі дії ДП «ДГ «Нектар» за оспорюваним правочином зводяться до фактичної передачі у користування товариству земельних ділянок сільськогосподарського призначення (права на розпорядження якими виконавець не має) для їх використання, що власне і передбачає договір оренди землі. Спірний договір не є договором надання послуг, а є прихованим договором оренди землі, його зміст суперечить вимогам Цивільного кодексу України, Закону України «Про оренду землі» та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а тому підлягає визнанню недійсним.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 27.05.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі; справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 13.12.2022 у справі №917/490/22 у задоволені позову відмовлено (т.2, а.с.131-135).

Розглядаючи даний спір, суд першої інстанції, виходячи з того, що спірний договір не містить умов щодо передачі земельних ділянок Товариству з обмеженою відповідальністю "Агротрадиція" за плату, не наділяє його правами користувача та не передбачає обов`язків з їх використання, тому правовідносини, які виникли між сторонами не мають ознак, притаманних відносинам у сфері оренди землі, дійшов висновку про безпідставність тверджень прокурора стосовно погодження Державного підприємства "Дослідне господарство "Нектар" Національного наукового центру «Інституту бджільництва ім. П.І.Прокоповича" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрадиція" істотних умов договору оренди землі під час укладення Договору №1 від 09.04.2021 на посів, вирощування та збирання сільськогосподарської продукції, оскільки в ньому відсутня інформація про об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди, який не може бути меншим ніж 7 років, а також відсутня інформація про розмір орендної плати.

Також суд зазначив, що Договір №1 від 09.04.2021 року на посів, вирощування та збирання сільськогосподарської продукції розірваний сторонами 13.10.2021 року, що підтверджується додатковою угодою №1 від 13.10.2021 року до Договору №1 на посів, вирощування та збирання сільськогосподарської продукції від 09.04.2021 року у зв`язку з неможливістю сторін дійти згоди щодо оплати по договору.

Не погодившись із судовим рішенням, Полтавська обласна прокуратура звернулась до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило суд рішення Господарського суду Полтавської області від 13.12.2022 у справі № 917/490/22 скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Стягнути на користь Полтавської обласної прокуратури судові витрати (т.3, а.с.1-31).

Прокурор вважає, що рішення Господарського суду Полтавської області від 13.12.2022 у справі № 917/490/22 не ґрунтується на законі, прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню.

В обґрунтування своєї позиції, прокурор зазначає, що надаючи оцінку змісту спірного договору, господарський суд обмежився констатацією факту виконання спірного договору і відповідністю його умов вимогам ст.901 ЦК України.

Судом не враховано, що фактично п.1.2 Договору носить формальний характер, а виробнича програма, яка покладена в основу обов`язку надання агрономічних послуг, фактично складається з 1 аркушу формату А4, більше частину якого містять дані про найменування сторін, юридичну адресу, ЄДРПОУ, рахунки та інші реквізити. Жодного наукового обґрунтування чи даних щодо застосування новітніх технологій програма не містить.

Обгрунтувальна частина програми складається з переліку кадастрових номерів та найменування культури, яку заплановано вирощувати. Таким чином, на думку скаржника, жодного комплексу конкретних технологічних операцій, вчинення яких покладається на кожну сторону виробничою програмою (як цього вимагає п.1.6 договору), остання не містить.

Усупереч п.4.2.3. Договору, виготовлення технологічних карт фахівцями ДП «ДГ Нектар» не здійснювалось (інформація ДП «ДГ Нектар» № 21 від 02.02.2022, № 22 від 11.02.2022). Згідно штатного розпису в штаті працівників, які працювали на підприємстві на момент укладення договору, наявна одна особа на посаді наукового співробітника ОСОБА_1 , яка за рівнем освіти має змогу виконувати вищенаведені роботи. При цьому, під час допиту в якості свідка ОСОБА_1 пояснила, що жодних технологічних карт нею не виготовлялось. Згідно відповіді підприємства № 21 від 02.02.2022 на підприємстві відсутні вищевказані технологічні карти та відповідні акти прийому-передачі не складались.

Не дивлячись на вимоги п.4.2.1-4.2.3 договору, карта землекористування не виготовлялась та не передавалась замовнику, що підтверджується відповідями ДП «ДГ «Нектар».

Акти виконаних робіт за квітень-вересень 2021 року не містять жодних даних щодо типу, характеристик чи часу наданих послуг.

Таким чином, як вважає прокурор, зобов`язання виконавця робіт ДП «ДГ «Нектар» не несли дійсних наслідків та жодним чином не впливали на процес вирощування культур.

Відповідно до класифікації видів діяльності (КВЕД), ТОВ «Агротрадиція» науковою, чи іншою пов`язаною з дослідництвом діяльністю не займається.

Тому, як вважає апелянт, Договір № 1 від 09.04.2021 суперечить не тільки наведеним вимогам Закону, але й меті діяльності НААН України та ДП «Дослідне господарство «Нектар». Єдиною метою укладання спірного договору була передача в користування приватного підприємства земельної ділянки, що перебувала в постійному користуванні державного підприємства для вирощення сільськогосподарської продукції.

Висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 927/1099/20, від 03.11.2021 у справі № 918/1226/20, від 28.03.2018 у справі № 915/166/17, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18; від 06.11.2019 у справі №916/1424/18, від 07.07.2021 у справі №903/601/20, від 29.09.2022 у справі №918/351/21 (918/672/21) визначають, що для застосування ст.235 ЦК України необхідно визначення дійсного наміру сторін спору при укладанні спірних договорів, встановлення фактичних правовідносин, які склались між сторонами і застосування до цих правовідносин відповідних норм матеріального права.

Прокурор вважає, що господарський суд належним чином не дослідив фактичний характер спірних правовідносин, які склались між сторонами, не з`ясував дійсні наміри сторін спору при укладенні спірного договору щодо визначення умов виконання зобов`язань обома сторонами, не надав оцінки їх поведінці та не застосував відповідні норми права.

Так, у постанові від 02.02.2022 у справі № 927/1099/20 Верховний Суд у аналогічній справі визнав удаваним та недійсним договір, укладений між державним підприємством та приватним підприємством щодо надання науково-консультаційних послуг по веденню технологічного процесу вирощування сільськогосподарської продукції, застосування до нього положення земельного законодавства про оренду землі.

Апелянт наполягає, що між сторонами існують фактичні відносини з передання в користування земельної ділянки, метою яких є отримання прибутку від врожаю сільськогосподарських культур, які там вирощуються, а умови укладеного між відповідачами правочину свідчать про те, що останні фактично уклали договір оренди земельної ділянки, а відтак, до спірного правочину слід застосовувати правила, передбачені для договору оренди земельної ділянки.

Зі змісту ст. ст. 92, 93, 95 Земельного кодексу України, ст.4 Закону України «Про оренду землі» вбачається, що державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки надавати третім особам земельну ділянку, тобто розпоряджатися нею, в тому числі шляхом надання в оренду, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій Аналогічний правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 915/166/17, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 19.06.2019 у справі № 920/22/18, від 19.08.2020 у справі № 915/1302/19.

На спростування висновку суду апелянт вказує на те, що незазначення сторонами у спірному договору про надання приватному підприємству саме права користування земельними ділянками та сплату ним саме орендної плати за земельні ділянки, відсутність закріплення ними умов щодо індексації, перегляду орендної плати тощо, не спростовує висновок щодо виникнення між ними орендних правовідносин, адже при здійсненні оцінки правочину на предмет удаваності значення мають не лише формально вказані в ньому терміни, а передусім суть правовідносин (права і обов`язки сторін), на які спрямовано укладення правочину, та правові наслідки, обумовлені ним.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 918/351/21 (918/672/21), якою визнано недійсними на підставі ст.235 ЦК України договори підряду та контрактації сільськогосподарської продукції, укладені між державним та приватним підприємствами.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2023 сформовано склад колегії суддів: головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Зубченко І.В., суддя Медуниця О.Є.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Полтавської обласної прокуратури (вх.142 П/З) на рішення Господарського суду Полтавської області від 13.12.2022 у справі №917/490/22; встановлено учасникам справи строк до 07.02.2023 включно для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання всім учасникам справи та призначено справу до розгляду на 06 березня 2023 року о 14:30 у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: м.Харків, пр.Незалежності, 13, 1 поверх, зал засідань № 131.

25.01.2023 через Електронний суд від відповідача 1, ДП «ДГ «Нектар» Національного наукового центру «Інститут бджільництва ім.П.І.Прокоповича» надійшло клопотання, в якому останній апеляційну скаргу визнає повністю та просить суд розглянути справу за відсутності його представника (т.3, а.с.39-40).

У строк, встановлений судом, через Електронний суд від відповідача 2, ТОВ «Агротрадиція» до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить суд залишити оскаржуване рішення від 13.12.2022 у даній справі без змін, а апеляційну скаргу без задоволення (т.3, а.с.43-46).

Так, у відзиві відповідач 2 зазначає, що виконавець (відповідач 1) зобов`язується виконати розробки технологічних карт для вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках, надати агрономічні послуги у вигляді надання консультативної допомоги при вирощуванні сільськогосподарських культур, а замовник (відповідач 2) зобов`язується виконати роботи по засіванню, вирощуванню та збиранню сільськогосподарських культур (п.1.2. договору).

Плата відповідачу 1 здійснювалась саме за розробку технологічних карт та надання агрономічних послуг, а не за користування відповідачем 2 земельними ділянками, як стверджує прокурор.

Умовами оскаржуваного договору не передбачено передання земельної ділянки у користування відповідачу 2, тим паче, за плату, в матеріалах справи відсутні докази передачі земельної ділянки в оренду відповідачу 2; договір не наділяє відповідача 2 правами користувача та не передбачає обов`язків з їх використання, тому правовідносини, які виникли між сторонами не мають ознак, притаманних відносинам у сфері оренди землі.

Відповідач 2 зазначає, що поряд із визнанням договору недійсним, прокуратура заявляла вимоги щодо повернення земельних ділянок. Як повідомлено відповідачем 2 у суді першої інстанції та прийнято судом до уваги, станом на день подання до суду прокуратурою позову, оскаржуваний договір був розірваний сторонами.

Таким чином, вимоги апелянта щодо задоволення позовних вимог, які включають і вимогу щодо повернення земельних ділянок, є безпідставними, у першу чергу, у зв`язку з тим, що такі земельні ділянки і не були передані відповідачу 2, по-друге, договір був розірваний на момент подання такого позову.

Від позивача 2, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області 16.02.2023 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач 2 просить суд поновити строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу; задовольнити апеляційну скаргу Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в повному обсязі; скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 13.12.2022 у справі № 917/490/22 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити; справу розглядати за відсутності представника ГУ Держгеокадастру у Полтавській області (т.3, а.с.65-68).

В обґрунтування поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, позивач 2 зазначає, що ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 про відкриття провадження у справі № 917/490/22 ним отримано тільки 07.02.2023.

Розглянувши зазначене клопотання позивача 2 про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Полтавської області від 13.12.2022 у справі №917/490/22, у зв`язку з пропущенням такого строку з поважних причин, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відтак, враховуючи наведені у відзиві обставини щодо поновлення процесуального строку для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також з метою забезпечення встановленого п.1 ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини 1950 року права на ефективний доступ до суду та гарантій щодо належності перегляду судової справи, встановлення і дослідження обставин, колегія суддів дійшла висновку про задоволення клопотання позивача 2 та поновлення останньому процесуального строку для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Так, позивач 2 у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що умови оскаржуваного договору, в т.ч. здійснення обробки земельної ділянки та виконання інших сільськогосподарських робіт, спрямованих на вирощування врожаю, а також вжиття заходів щодо збирання врожаю, отриманого в результаті таких дій, врегулювання питання сплати грошових коштів, засвідчують, що мало місце використання замовником земельних ділянок виконавця з метою виробництва сільськогосподарської продукції та підтверджують фактичну передачу права користування земельними ділянками для здійснення підприємницької діяльності.

Договір № 1 на посів, вирощування та збирання сільськогосподарської продукції від 09.04.2021 містить усі істотні умови договору оренди землі: перелік земельних ділянок, що надаються для обробки (в користування), строк користування такими, а також встановлений розмір вигоди державного підприємства.

Відзив розглянутий, прийнятий до уваги та долучений до матеріалів справи.

Відповідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2023 у зв`язку із звільненням у відставку судді Зубченко І.В., визначено наступний склад суду: головуючий суддя Радіонова О.О.; суддя Стойка О.В.; суддя Медуниця О.Є.

02.03.2023 через Електронний суд від відповідача 2, ТОВ «Агротрадиція» надійшло клопотання про долучення доказів, в якому останній просив долучити до матеріалів справи документи, що підтверджують понесення відповідачем 2 втрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції: копію Договору про надання правової допомоги № 27/01 від 27.01.2023; копію звіту від 07.02.2023 Адвокатського бюро «Ирини Могильової» згідно договору про надання правової допомоги № 27/01 від 27.01.2023; копію Акту № 08022023 від 08.02.2023 про надання послуг по договору про надання правової допомоги №27/01 від 27.01.2023 та стягнути з апелянта на користь відповідача 2 судові витрати.

Також у клопотанні зазначено, що у разі наявності інших витрат на правничу допомогу, пов`язану із розглядом справи у суді апеляційної інстанції (участь представника у судових засіданнях по справі, підготовку процесуальних документів тощо), Відповідачем 2 будуть надані докази понесення таких витрат не пізніше ніж протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Клопотання відповідача 2 судом розглянуто, прийнято до уваги та залучено до матеріалів справи.

Прокурор у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 13.12.2022 у даній справі, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача 2 заперечував проти апеляційної скарги, підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд залишити рішення Господарського суду Полтавської області від 13.12.2022 у даній справі без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористались.

Розгляд справи здійснюється судом апеляційної інстанції у відповідності та з дотриманням прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом та у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого статтею 273 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Ураховуючи, що явка учасників справи обов`язковою не визнавалась, наявність в матеріалах справи доказів на підтвердження належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також достатність у матеріалах справи документів для розгляду апеляційної скарги та вирішення даного спору, зважаючи на відсутність передбачених частиною 11 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України підстав для відкладення розгляду справи, а також з урахуванням вимог ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку про закінчення апеляційного розгляду справи у даному судовому засіданні за відсутності інших учасників справи за наявними в ній матеріалами.

Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, заслухавши прокурора та представника відповідача 2, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Щодо представництва прокурором інтересів держави в даній справі.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Відповідно до вимог частини 3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, відповідно до ст.ст.6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Конституційний Суд України в рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99 визначив, що прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Відповідно до цього рішення Конституційного Суду України під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, на який покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах на захист інтересів держави.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в особі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області є неправомірне набуття відповідачем 2 в користування вказаних земельних ділянок державної власності, що у свою чергу призвело до заподіяння шкоди інтересам держави. Жодним із позивачів, як уповноважених суб`єктів, не вжито достатніх заходів, в т.ч. позовного характеру, щодо їх звільнення.

Порушення інтересів держави при укладенні спірного договору, як зазначає прокурор, полягає у тому, що внаслідок незаконної передачі земельної ділянки у користування до бюджету не надходять грошові кошти у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою, а державним підприємством не здійснюється науково-дослідна діяльність.

Відповідно до ст.122 Земельного кодексу України та даних Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, уповноваженим державою органом на реалізацію повноважень власника є Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Прокурором направлено на адресу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області лист від 09.02.2022 № 34/2-5614-20, яким інформовано про виявлені порушення та вказано на необхідність вжиття заходів позовного характеру, спрямованих на захист інтересів держави (т.1,а.с.186-191).

За результатами розгляду вищенаведеної інформації, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області листом від 06.04.2022 за № 976/2-22 скеровано на адресу Миргородської окружної прокуратури відповідь, відповідно до якої жодних заходів ГУ Держгеокадастру у Полтавській області не вжито, порушення залишено без реагування (т.1, а.с.192).

Відповідно до ч.2, 3 ст.152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, зокрема, відновленням стану земельної ділянки, який існував до порушення права.

Відповідно до Статуту Національної академії аграрних наук України, затвердженого 07.04.2016 загальними зборами НААН, Національна академія аграрних наук України це самоврядна наукова організація, заснована на державній власності, що є державною організацією, створеною як неприбуткова державна бюджетна установа. НААН є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, інши печатки та штампи, необхідні для ведення діловодства; фінансується за рахунок коштів державного бюджету, установ, організацій, підприємств, вітчизняних та іноземних замовників робіт, грантів, інших джерел, не заборонених законом.

З метою виконання покладених завдань, НААН здійснює повноваження з управління державним майном, забезпечує його ефективне використання та розпоряджається ним в межах, визначених законодавством, виступає головним розпорядником бюджетних коштів.

Враховуючи викладене, НААН має право звернутися до суду за захистом порушеного права як користувач земель сільськогосподарського призначення.

09.02.2022 прокурором направлено на адресу НААН лист №34/2-5614-20, яким інформовано про виявлені порушення та вказано на необхідність вжиття заходів позовного характеру, спрямованих на захист інтересів держави (т.1, а.с.179-185).

Державне підприємство «Дослідне господарство «Нектар» Національного наукового центру «Інститут бджільництва ім.П.І.Прокоповича» засноване на основі державної власності, перебуває у віданні Національної академії аграрних наук України, як органу управління державним майном (п.1.1 Статуту Державного підприємства).

Листами від 12.04.2022 за №№ 25,26 Миргородську окружну прокуратуру проінформовано з боку ДП «ДГ «Нектар» про неможливість оскарження оспорюваного правочину у зв`язку з відсутністю коштів. Одночасно вказано про порушення вимог законодавства при укладенні договору з ТОВ «Агротрадиція» та прохання до Миргородської окружної прокуратури забезпечити представництво інтересів держави з означеного питання (т.1, а.с.193-194).

Відповідь з боку НААН на звернення прокурора відсутня в матеріалах справи.

Прокурор зазначає, що в даному випадку позивач як власник так й користувач спірної земельної ділянки, володіючи інформацією про незаконність розпорядження такою, не вживав та не вживає належних, дієвих заходів на поновлення прав держави, маючи реальну можливість вжити таких заходів.

Відповідно до п.п.38-40 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020 бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду із відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також інших чинників як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Встановлюючи підстави представництва прокурора, суд повинен здійснити оцінку не тільки щодо виконання ним обов`язку попереднього (до звернення до суду) повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, яке є останнім перед безпосереднім поданням позову до суду, а й наявні у справі інші докази щодо обставин, які йому передували, зокрема попереднього листування між прокурором та зазначеним органом, яке за своїм змістом може мати різний характер. Вказаний висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів КГС від 26.05.2021 по справі № 926/14/19.

Таким чином, судова колегія вважає, що в даному випадку прокурором дотримано встановлений порядок подання позову до суду, участь прокурора у даній справі є законною, зумовлена не тільки захистом державного, але й публічного інтересу, який полягає у захисті прав держави.

З матеріалів справи вбачається, що Миргородською окружною прокуратурою в рамках кримінального провадження № 12016170000000664, з метою встановлення наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави, проведено вивчення дотримання вимог земельного законодавства під час розпорядження ДП «Дослідне господарство «Нектар» Національного наукового центру «Інституту бджільництва ім.П.І.Прокоповича» земельними ділянками, переданими у постійне користування.

Миргородською окружною прокуратурою установлено та підтверджено матеріалами справи, що 09.04.2021 року між ДП «ДГ «Нектар» Національного наукового центру «Інституту бджільництва ім. П.І.Прокоповича" (за договором - виконавець) та ТОВ «Агротрадиція» (за договором - замовник) укладено Договір № 1 на посів, вирощування та збирання сільськогосподарської продукції (Договір №1) (т.1, а.с.33-35).

Відповідно до п. 1 «Предмет договору» вищевказаної угоди: «Предметом договору є взаємні зобов`язання Сторін щодо організації та виконання робіт із посіву, вирощування та збирання сільськогосподарської продукції рослинництва високої якості на землях сільськогосподарського призначення загальною площею 713 га протягом 2021-2025 років».

Пунктом 1.2 Договору № 1 визначено : «Виконавець (ДП «ДГ «Нектар») зобов`язується виконати розробку технологічних карт для вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках загальною площею 713 га та надати агрономічні послуги у вигляді надання консультативної допомоги при вирощуванні сільськогосподарських культур згідно виробничої програми (Додаток № 1), а також забезпечити зберігання паливно - мастильних матеріалів, добрив, насіння, врожаю та сільськогосподарської техніки згідно додатково укладених договорів, а Замовник (ТОВ «Агротрадиція») зобов`язується виконати в оптимальні періоди, з високою якістю роботи по засіванню, вирощуванню та збиранню сільськогосподарських культур. Замовник проводить всі вказані роботи за рахунок власних матеріальних засобів - посівний матеріал, необхідну техніку, фінансові ресурси».

Вимогами п. п. 1.3 - 1.7 Договору визначено, що: «найменування сільськогосподарських культур та строки збирання сільськогосподарської продукції рослинництва визначаються виробничою програмою (Додаток № 1). Усі посіви на полях, а також вирощена сільськогосподарська продукція вважаються власністю замовника. Невід`ємними частинами даного договору, які підписані та скріплені печатками сторін є наступні документи : Додаток №1; Додаток №2; карта землекористування. Комплекс конкретних технологічних операцій, вчинення яких покладається на кожну сторону, визначається виробничою програмою та технологічною картою. Для цілей виконання даного Договору будуть використовуватись земельні ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами 5320482600:00:010:0002, 5320482600:00:007:0005, 5320482600:00:007:0006, що належать виконавцю на праві постійного користування».

Метою договору відповідно до п. 2.1., є «прагнення сторін, на основі впровадження новітніх наукових сільськогосподарських розробок, застосування новітньої техніки та технологій вирощування та захисту рослин, виростити продукцію рослинництва, яка б повністю відповідала вимогам діючих державних стандартів, відновити сільськогосподарське виробництво на всій площі сільськогосподарських угідь та отримати врожай на рівні, що забезпечує беззбиткове господарювання».

Розділом 3 Договору № 1 врегульовано питання ціни договору, зокрема: «Договір є платним. За виконання робіт з розробки технологічних карт та надання агрохімічних послуг Замовник сплачує виконавцю грошову суму в розмірах і строках, визначених сторонами згідно додатку № 2. Сторонами домовлено, що вартість виконаних робіт з розробки технологічних карт та надання агрономічних послуг складає 1 777 500 грн. у 2021 році».

Розділом 4 Договору № 1 врегульовано питання прав та обов`язків сторін. Зокрема, п. 4.2.1 - 4.2.3 визначено, що: «Виконавець (ДП ДГ «Нектар») зобов`язаний надати не пізніше 10 днів з моменту підписання цього договору Замовнику карту землекористування земельними ділянками загальною площею 713 га. Забезпечити надання агрономічних послуг спеціалістами відповідної кваліфікації та необхідним рівнем знань. Розробити та передати замовнику у строк не пізніше 01 травня 2021 року технологічні карти для вирощування сільськогосподарських культур на земельній ділянці площею 713 га».

Водночас, п.4.4.2 визначено, що «Замовник (ТОВ «Агротрадиція») зобов`язаний прийняти для виконання технологічні карти, які розробляє виконавець та виконувати роботи у відповідності до цих карт належним чином».

Вимогами пункту 5 Договору № 1 визначено порядок виконання договору та проведення розрахунку між сторонами. А саме п. 5.3. визначено, що «Факт належного виконання робіт оформляється Актом приймання-передачі виконаних робіт».

Розділом 7 Договору визначено строк дії правочину, зокрема, «договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2024, але в будь-якому випадку до повного виконання своїх зобов`язань сторонами» (п.7.1 договору).

Як зазначає прокурор у позові, в рамках досудового розслідування кримінального провадження установлено, що між сторонами виникли фактичні відносини з передання в користування земельних ділянок, метою яких є отримання прибутку від врожаю сільськогосподарських культур, які там вирощуються. Умови укладеного правочину свідчать про те, що останні фактично уклали договір оренди земельної ділянки. Вищевказаний правочин не несе мети наукового забезпечення розвитку галузей агропромислового комплексу та не має забезпечувати умови для своєчасного і високоякісного проведення досліджень. Не мало такої ж мети ТОВ «Агротрадиція», оскільки не здійснює наукову діяльність та проведення досліджень.

Так, як вказано вище, п. 1.2 Договору зазначено, що виконавець зобов`язаний «надати агрономічні послуги у вигляді надання консультативної допомоги при вирощуванні сільськогосподарських культур згідно виробничої програми (Додаток № 1)».

Фактично виробнича програма складається з 1 аркушу формату А4, більшу частину якого містять дані про найменування сторін, юридичну адресу, ЄДРПОУ, рахунки та інші реквізити. Жодного наукового обґрунтування чи даних щодо застосування новітніх технологій - програма не містить. Обгрунтувальна частина програми складається з переліку кадастрових номерів та найменування культури, яку заплановано вирощувати.

Виробнича програма не містить обов`язкових умов розрахунків кінцевої вартості продукції, виходячи із середньої ціни сільськогосподарської культури на ринку; собівартості її вирощування, очікуваного прибутку; виду (класу) сільськогосподарської культури, яка планується вирощуватись; вкладів сторін у вирощування урожаю; переліку техніки, добрів, мінералів та інших засобів, за допомогою яких буде здійснюватися вирощування урожаю (т.1, а.с.36).

Таким чином, жодного комплексу конкретних технологічних операцій, вчинення яких покладається на кожну сторону виробничою програмою (як цього вимагає п. 1.6 договору) остання не містить.

Також, на виконавця робіт, відповідно до п.4.2.3 Договору № 1 покладені обов`язки у строк до 01 травня 2021 року щодо передачі технологічних карт для вирощування сільськогосподарських культур, що, відповідно до вимог п.5.3 Договору № 1 оформлюється також відповідними актами прийому-передачі.

Водночас, виготовлення технологічних карт фахівцями ДП «ДГ Нектар» не здійснювалось, що підтверджується інформацією ДП «ДГ Нектар» №21 від 02.02.22, №22 від 11.02.22 (т.1, а.с.75-76, а.с.112).

Згідно штатного розпису, в штаті працівників, які працювали на підприємстві на момент укладання договору, наявна виключно одна особа на посаді наукового співробітника ОСОБА_1 , яка за рівнем освіти має змогу виконувати вищевказані роботи.

При цьому, як зазначає прокурор, під час допиту в якості свідка ОСОБА_1 пояснила, що жодних технологічних карт нею не виготовлялось. Згідно відповіді підприємства № 21 від 02.02.2022 на підприємстві відсутні вищевказані технологічні карти та відповідні акти прийому-передачі - не складались.

Прокурор у позові вказує на те, що, не дивлячись на вимоги п. 4.2.1.- 4.2.3 Договору, карта землекористування також не виготовлялась та не передавалась замовнику, що підтверджується відповідями ДП «ДГ Нектар».

На виконання ухвали слідчого судді Гадяцького районного суду від 25.01.2022 надано тимчасовий доступ до документів ТОВ «Агротрадиція». За результатами виконання вказаної слідчої дії - підприємством надано технологічну карту вирощування соняшника на 2021 рік, яка не містить підписів виконавців, визначає технологічний процес, який складається з 13 пунктів та не містить цілого ряду робіт й агротехнічних вимог, зокрема таких важливих як передпосівний обробіток, обстеження на наявність шкідників та хвороб, інше. За результатами тимчасового доступу до документів ТОВ «Агротрадиція», вказаним підприємством надано під виглядом карти землекористування - план земель, наданих в постійне користування, тобто сторінку з акту на право користування землею на площу 1075 га, що не відповідає переданій площі. Акти виконаних робіт за квітень - вересень 2021 року не містять жодних даних щодо типу, характеристик чи часу наданих послуг. До того ж відповідно до вказаних актів, які між собою є повністю ідентичними, кожного місяця виготовлялись технологічні карти та надавались відповідні науково - консультаційні послуги, факт надання яких спростовується відповідями ДП «ДГ «Нектар» (інформації ДП «ДГ Нектар» - №21 від 02.02.22, №22 від 11.02.22) та власне інформацію ТОВ «Агротрадиція», що надана на виконання ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей та документів.

Таким чином, зобов`язання виконавця робіт - ДП «ДГ «Нектар» не мали за собою нести дійсних наслідків та жодним чином не впливали на процес вирощування культур.

Крім того, згідно п. 3.10 Статуту ДП «Дослідне господарство «Нектар» Національного наукового центру «Інституту бджільництва імені П.І. Прокоповича», «Господарське зобов`язання Підприємства (ДП «ДГ «Нектар»), щодо вчинення якого є заінтересованість, виноситься на розгляд Академії для надання згоди на його вчинення, якщо балансова вартість майна або послуг чи сума коштів, що підлягають наданню, відчуженню, отриманню або передачі відповідно до господарського зобов`язання перевищує 10 % вартості активів, за даними останньої річної фінансової звітності підприємства» (т.1, а.с.136, зворотній бік).

Згідно відповіді № 48 від 26.04.2022, що надана директором ДП «ДГ «Нектар» балансова вартість земельних ділянок з кадастровими номерами 5320482600:00:010:0002, 5320482600:00:007:0005, 5320482600:00:007:0006, які передано згідно договору № 1 перевищує 10 % загального обсягу активів, та складає: земельна ділянка з кадастровим номером 5320482600:00:010:0002 - 14 520 269 грн.; земельна ділянка з кадастровим номером 5320482600:00:007:0005 - 11 424 601 грн; земельна ділянка з кадастровим номером 5320482600:00:007:0006 - 672 001 грн. Одночасно, вартість активів ДП «ДГ «Нектар» станом на 01.01.2021 становить 31 642 тис. грн., таким чином питома вага вартості земельних ділянок, які зазначено в договорі, в загальних активах становить 84,6 % (т.1, а.с.127).

При цьому, дані щодо погодження вищевказаного договору працівниками Академії, останній не містить. Більш того, у відповідності до відповіді НААН України № 102-12/213 від 21.02.2022, протягом 2019 - 2022 років матеріали на погодження від ДП «ДГ «Нектар» на адресу НААН не надходили (т.1, а.с.113).

Як вбачається з матеріалів справи, акти виконаних робіт за квітень-вересень 2021 не містять жодних даних щодо типу, характеристик чи часу наданих послуг. Відповідно до вказаних актів кожного місяця виготовлялись технологічні карти та надавались відповідні науково-консультаційні послуги, факт надання яких спростовується відповідями ДП «ДГ Нектар»( інформації ДП «ДГ Нектар» - №21 від 02.02.22, №22 від 11.02.22) та власне інформацією ТОВ «Агротрадиція», що надана на виконання ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей та документів (т.1, а.с.52-60).

Прокурор вважає, що фактична передача земельних ділянок загальною площею 713 га в користування без згоди належного власника (розпорядника) до того ж у порушення передбаченого законодавством механізму набуття права користування землею на конкурентних засадах суперечать принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені в ст. 14 Конституції України та ст. 5 Земельного кодексу України.

Прокурор зазначає, що спірний договір не є договором надання послуг, а є прихованим договором оренди землі, його зміст суперечить вимогам Цивільного кодексу України, Закону України «Про оренду землі» та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а тому підлягає визнанню недійсним. Враховуючи те, що згідно умов вказаного вище договору ТОВ «Агротрадиція» фактично передано в користування 3 земельні ділянки загальною площею 713 га без правових підстав, таким чином при визнанні спірних договорів недійсними, відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України та ст. 152 Земельного кодексу України, спірні земельні ділянки підлягають поверненню ТОВ «Агротрадиція».

Суд першої інстанції відмовив у задоволені позову, оскільки дійшов висновку про те, спірний договір не містить умов щодо передачі земельних ділянок Товариству з обмеженою відповідальністю "Агротрадиція" за плату, не наділяє його правами користувача та не передбачає обов`язків з їх використання, тому правовідносини, які виникли між сторонами не мають ознак, притаманних відносинам у сфері оренди землі.

Колегія суддів не погоджується за даним висновком суду, виходячи з наступного.

Правові основи управління об`єктами державної власності закріплені Законом України «Про управління об`єктами державної власності». Пунктом 9 частини 1 ст.3 зазначеного Закону (в редакції на час укладання спірного договору) визначено, що об`єктами управління державної власності, зокрема, є державне майно, передане в безстрокове безоплатне користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук.

Суб`єктами управління об`єктами державної власності є, зокрема, Національна академія наук України, галузеві академії наук, згідно частини 1 ст.4 Закону України «Про управління об`єктами державної власності».

Згідно ст.8 вказаного Закону Національна академія наук України, галузеві академії наук, яким державне майно передано в безстрокове безоплатне користування, виконують щодо цього майна функції, передбачені п.п.1, 3-11, 14-15, 18-38 ст.6 цього Закону, за винятком повноважень щодо господарських структур.

Статтею 7 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» визначено, що земельні ділянки передаються державним і комунальним науковим установам у постійне користування у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, і не можуть бути вилучені (припинено право постійного користування земельною ділянкою) за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування без згоди власника (власників) або уповноваженого ним (ними) органу чи Президії Національної академії наук України або національних галузевих академій наук.

Відповідно до Статуту Національної академії аграрних наук України, затвердженого загальними зборами НААН України 15-23 квітня 2021 року, зареєстрованого Міністерством юстиції України (наказ від 20.08.2021 № 2947/5) (ідентифікаційний код 00024360), визначено, що Національна академія аграрних наук України це самоврядна наукова організація, заснована на державній власності, що є державною організацією, створеною як неприбуткова державна бюджетна установа. Основними завданнями НААН є наукове забезпечення розвитку галузей авгропромислового комплексу (т.1, а.с.157-158).

Відповідач 1, Державне підприємство «Дослідне господарство «Нектар» Національного наукового центру «Інститут бджільництва ім.П.І.Прокоповича» (ідентифікаційний код 00729557) (скорочене найменування: ДП «ДГ «Нектар» ННЦ «ІБДЖ ім.П.І.Прокоповича») засноване на державній власності, перебуває у віданні Національної академії аграрних наук України, як органу управління державним майном (п.1.1 Статуту ДП «ДГ Нектар» Національного наукового центру «Інститут бджільництва ім.П.І.Прокоповича», затвердженого Президентом НААН Я.М.Гадзало 31.06.2018 (т.1, а.с.135-141).

Підприємство як юридична особа є державним сільськогосподарським підприємством, яке створено з метою організаційно-господарського забезпечення умов для своєчасного і високоякісного проведення доcліджень науковій установі та їх апробації, виробництва оригінального, елітного та репродукційного насіння сільськогосподарських культур, зокрема медоносів і саджанців, проектування виготовлення дослідних і макетних зразків нової техніки тощо (п.2.1. Статуту).

З інформації Відповідача 1, що міститься у листі №24 від 16.02.2022 (т.1, а.с.126) вбачається, що на базі Української дослідної станції бджільництва згідно наказу Державного агропромислового комітету УРСР № 140 від 21.06.1990 року та наказом Південного відділення ВАСГНІЛ № 235 від 29.12.1990 року створено філіал Українського науково- дослідного і технологічного Інституту бджільництва, який являться правонаступником УДСБ.

Наказом УААН № 100 від 14.04.1992 року визначена назва Філіал Інституту бджільництва ім. П.І.Прокоповича, а з червня 2005 року на базі землі, майна Філіалу Інституту бджільництва ім. П.І.Прокоповича, згідно з наказом Української академії аграрних наук № 108 від 22.12.2004, створено Державне підприємство «Дослідне господарство «Нектар» Національного наукового центру «Інститут бджільництва ім. П.І. Прокоповича», яке являється правонаступником Державного підприємства «Дослідне господарство «Нектар» Інституту бджільництва ім. П.І. Прокоповича УААН» в частині його землі, майна, майнових прав (п.1.4 Статуту Державного підприємства).

Актом на право користування землею (обліковий номер державної книги реєстрації землекористувань за № 602547), виданим виконавчим комітетом Гадяцької районної, міської Ради депутатів трудящих на право користування землею Українській дослідній станції бджільництва в постійне користування відведено 1075 гектарів землі (т.1, а.с.77-78).

Пунктом 4.4. Статуту ДП передбачено, що земельні ділянки, які надані в постійне користування підприємству для розміщення об`єктів здійснення науково-дослідної та господарської діяльності, виробництва оригінального, елітного та репродукційного насіння, вирощування садивного матеріалу сільськогосподарських культур, кормів для племінних тварин і пропаганди ведення товарного сільськогосподарського виробництва, визначених Статутом Академії та цим Статутом, є державною власністю.

Вилучення земельних ділянок підприємства може здійснюватися лише за згодою Президії Академії відповідно до норм чинного законодавства (п.4.5 Статуту ДП).

З викладеного вбачається, що майновий комплекс, що передано НААН Національному науковому центру «Інститут бджільництва імені П.І.Прокоповича» та ДП «Дослідне господарство «Нектар», в тому числі й землі, передбачені Договором № 1 від 09.04.2021 надані виключно для виконання спеціальних цілей, а саме високоякісного проведення досліджень, виробництва оригінального, елітного та репродукційного насіння сільськогосподарських культур, наукових дослідів.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вищевказані земельні ділянки перебувають у власності держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області (т.1, а.с.128-134).

Таким чином, ДП «ДГ «Нектар» ННЦ «ІБДЖ ім.П.І.Прокоповича» є безстроковим користувачем земельних ділянок загальною площею 1075 га, що наділений правом володіти та користуватися ними, а власником вказаних земель є держава в особі Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області.

В п.5.6 Рішення Конституційного Суду України справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92 пункту 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України від 22.09.2005 у справі № 1-17/2005 зазначено, що суб`єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб`єктивного права власності на землю та суб`єктивного права оренди. Хоча власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі в частині передачі земель в суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені.

Отже, ДП «ДГ «Нектар» ННЦ «ІБДЖ ім.П.І.Прокоповича», як землекористувач не наділений правом розпоряджатися земельними ділянками, які перебувають у нього на праві постійного користування (в т.ч. передавати їх в оренду іншим юридичним та фізичним особам), та має використовувати їх виключно за цільовим призначенням, для виконання своїх статутних завдань.

Згідно п. 3.10 Статуту ДП «Дослідне господарство «Нектар» Національного наукового центру «Інституту бджільництва імені П.І. Прокоповича», «Господарське зобов`язання Підприємства (ДП «ДГ «Нектар» ННЦ «ІБДЖ ім.П.І.Прокоповича») щодо вчинення якого є заінтересованість, виноситься на розгляд Академії для надання згоди на його вчинення, якщо балансова вартість майна або послуг чи сума коштів, що підлягають наданню, відчуженню, отриманню або передачі відповідно до господарського зобов`язання перевищує 10 % вартості активів, за даними останньої річної фінансової звітності підприємства» (т.1, а.с.136, зворотній бік).

З відповіді № 48 від 26.04.2022, що надана директором ДП «ДГ «Нектар» ННЦ «ІБДЖ ім.П.І.Прокоповича» балансова вартість земельних ділянок з кадастровими номерами 5320482600:00:010:0002, 5320482600:00:007:0005, 5320482600:00:007:0006, які передано згідно договору № 1 перевищує 10 % загального обсягу активів, та складає: земельна ділянка з кадастровим номером 5320482600:00:010:0002 - 14 520 269 грн.; земельна ділянка з кадастровим номером 5320482600:00:007:0005 - 11 424 601 грн; земельна ділянка з кадастровим номером 5320482600:00:007:0006 - 672 001 грн. Одночасно, вартість активів ДП «ДГ «Нектар» станом на 01.01.2021 становить 31 642 тис. грн., таким чином питома вага вартості земельних ділянок, які зазначено в договорі, в загальних активах становить 84,6 % (т.1, а.с.127).

При цьому, дані щодо погодження вищевказаного договору працівниками Академії, останній не містить. Більш того, у відповідності до відповіді НААН України № 102-12/213 від 21.02.2022, протягом 2019 -2022 років матеріали на погодження від ДП «ДГ «Нектар» на адресу НААН не надходили (т.1, а.с.113).

Відповідно ч. 8 ст.19 Господарського кодексу України усі суб`єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб виділені на окремий баланс, зобов`язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Згідно інформації Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 21.06.2022 № 350 на виконання вказаних вимог ТОВ «Агротрадиція» складено та подано статистичну звітність за формою 29-сг «Звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду у 2021 році». Відповідно до поданої звітності, розділ 1.2, у 2021 році ТОВ «Агротрадиція» здійснено посів соняшнику на площі 713,00 га. При цьому інші площі земель у ТОВ «Агротрадиція» в користуванні не перебувають, дані про проведення агротехнічних робіт під урожай року, наступного за звітним відсутні, що свідчить про використання відповідачем 2 земельної ділянки площею 713, га виключно з метою отримання прибутку у вигляді врожаю сільськогосподарських культур (соняшника) у власність (т.2. а.с.21-26).

Звертаючись з позовом про визнання недійсним Договору № 1 на посів, вирощування та збирання сільськогосподарської продукції від 09.04.2021 року між відповідачами, позивач (прокурор) згідно з вимогами статей 13, 74 ГПК України повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. Без доведення позивачем обставин недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину конкретних вимог законодавства у суду відсутні підстави для задоволення відповідного позову.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якими: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, є удаваним. Водночас, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили (стаття 235 Цивільного кодексу України).

Верховний Суд неодноразово зазначав, що за удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Отже, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. Відповідні висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №916/933/17, від 08.09.2021 у справі №915/857/20.

Так, відповідно до умов оспорюваного правочину Договору № 1 на посів, вирощування та збирання сільськогосподарської продукції від 09.04.2021 року, сторони дійшли згоди, що ТОВ «Агротрадиція», використовуючи власні сили, техніку, засоби та ресурси на земельних ділянках державної форми власності загальною площею 713 га, що перебувають на праві постійного користування в ДП «ДГ «Нектар» ННЦ «ІБДЖ ім.П.І.Прокоповича» вирощує сільськогосподарську продукцію, яку і отримує у власність; ДП «ДГ «Нектар» ННЦ «ІБДЖ ім.П.І.Прокоповича», в свою чергу надає консультативні та дорадчі послуги для вирощування урожаю, розробляє технологічну карту, за що отримує суму у розмірі 1 777 500,00 грн.(Додаток № 2 до Договору № 1 від 09.04.2021) (т.1, а.с.37).

Тобто, фактично відповідно до умов договору, ДП «ДГ «Нектар» ННЦ «ІБДЖ ім.П.І.Прокоповича» за встановлену грошову винагороду передало зазначені земельні ділянки у користування та володіння ТОВ «Агротрадиція», що вбачається зі змісту п.1.7 Договору.

Матеріали справи не містять жодного додатково укладеного договору про зберігання паливно-мастильних матеріалів, добрив, насіння, врожаю та сільськогосподарської техніки ТОВ «Агротрадиція», що підтверджує відсутність виконання такого виду робіт зі сторони відповідача 1 з метою досягнення цілей договору.

Відповідно до п.1.4 Договору, усі посіви на полях, а також вирощена сільськогосподарська продукція вважається власністю Замовника (ТОВ «Агротрадиція»), що не узгоджується з метою Договору (п.2.1), якою є прагнення сторін на основі впровадження новітніх наукових сільськогосподарських розробок, застосування новітньої техніки та технологій вирощування захисту рослин…, відновлення сільськогосподарського виробництва на всій площі сільськогосподарських угід та отримання врожаю, а не його безоплатна передача замовнику.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У свою чергу відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі" та іншими нормативно-правовими актами.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (статті 1 Закону України "Про оренду землі").

За приписами статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. Договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, що перебувають у власності одного орендодавця (а щодо земель державної та комунальної власності - земельних ділянок, що перебувають у розпорядженні одного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування).

Положеннями статті 25 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що орендар земельної ділянки має право отримувати продукцію і доходи, що кореспондується з положеннями статті 775 Цивільного кодексу України (наймачеві належить право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані в результаті користування річчю, переданою у найм).

Зі змісту наведених правових положень вбачається, що на відміну від договору надання послуг, за яким виконавець за завданням замовника виключно надає послугу, за що отримує винагороду та не має підстав і мотивів сподіватися на отримання іншого прибутку чи права власності на продукцію, отриману в результаті такої діяльності, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою з використанням властивостей та, як наслідок такого користування, має на меті отримання продукції/доходів від такої діяльності.

При цьому, правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане в користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки) на визначений строк та отримання урожаю від такої діяльності.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі КГС від 02.02.2022 у справі № 927/1099/20.

Як було зазначено вище, за умовами оспорюваного Договору № 1 від 09.04.2021 на посів, вирощування та збирання сільськогосподарської продукції, використання земельних ділянок на території Качанівської сільської ради, Гадяцького району Полтавської області, які належать Відповідачу-1 на праві постійного користування відповідно до Державного акта на право постійного користування землею № 602547 від 20.12.1970 року, здійснює безпосередньо Відповідач-2 з метою вирощування сільгосппродукції та отримання прибутку за результатами обробітку землі, що фактично є самостійною господарською діяльністю.

Оспорюваний договір містить істотні умови договору оренди земельної ділянки: об`єкт оренди земельні ділянки державної форми власності, що перебувають на праві постійного користування в ДП «ДГ «Нектар» загальною площею 713 га; дата укладення та строк дії договору оренди з 09.04.2021 по 31.12.2024; умови оплати ТОВ «Агротрадиція» сплачує ДП «ДГ «Нектар» грошову винагороду у сумі 1 777 500,00 грн на умовах та у порядку, що зазначені в Додатку № 2 до Договору (графік щомісячних платежів).

З огляду зазначеного слід зауважити, що правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків (постанова Верховного Суду від 06.11.2019 у справі 3 916/1424/18).

Таким чином, оспорюваний договір містить умови, притаманні договору оренди землі, а саме: передача земель, строк дії договору, право власності на продукцію, вирощену на земельних ділянках, переданих в користування Відповідачу-2, а також спосіб та умови розрахунків за передані в оренду земельні ділянки площею 730 га.

Отже, оцінивши в сукупності умови Договору № 1 від 09.04.2021, судова колегія дійшла висновку, що у даному випадку оспорюваний договір є удаваним, оскільки згідно з встановленими обставинами такий договір за своєю суттю не є договором про надання послуг, а вчинений сторонами з метою приховати інший правочин - договір оренди землі для здійснення орендарем господарської діяльності.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що до спірного договору слід застосовувати законодавчі положення, передбачені для договору оренди землі, врегульовані, зокрема, положеннями Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі" тощо.

Стосовно оцінки відповідності спірного договору вимогам законодавства, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

За приписами частини 1 статті 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Згідно з частиною 8 статті 93 Земельного кодексу України орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Положеннями частини 4 статті 4 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

З урахуванням викладеного, державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки надавати третім особам земельну ділянку, тобто, розпоряджатися нею, у тому числі шляхом надання в оренду, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій.

Аналогічний правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 915/166/17, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18, від 19.06.2019 у справі №920/22/18, 19.08.2020 у справі №915/1302/19.

Слід зазначити, що сторонами за спірним правочином не був дотриманий встановлений нормами земельного законодавства порядок щодо передачі в оренду спірних земельних ділянок.

Зі змісту гл.15 Земельного кодексу України вбачається, що земельні ділянки можуть бути надані у користування або на праві оренди, або на праві постійного користування.

Однак, землі, які згідно умов Договору № 1 від 09.04.2021 одноособово використовувало ТОВ «Агротрадиція», не належать йому ані на праві оренди, ані на праві постійного користування.

Право постійного господарювання, як право, надане ч.1 ст.95 Земельного кодексу України саме землекористувачеві, згідно умов спірного договору використовувалось не землекористувачем, якому належать земельні ділянки на праві постійного користування, а ТОВ «Агротрадиція», що суперечить вимогам вказаної норми права.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу" національні галузеві академії наук надають дозвіл організаціям, що віднесені до відання національних галузевих академій наук, на укладення договорів оренди майна, у тому числі нерухомого, що обліковується на балансах їх організацій.

Доказів погодження із НААН України питання щодо передачі земель державної власності, які перебувають у постійному користуванні ДП «ДГ «Нектар», у користування Відповідачу-2 ТОВ «Агротрадиція» для вирощування сільськогосподарської продукції суду не надано, а отже розпорядження землями державної власності Відповідачем-1 здійснено за відсутності повноважень.

Отже, у Відповідача-1 як постійного користувача спірними земельними ділянками згідно Державного акта на право постійного користування землею № 602547 від 20.12.1970 року, відсутні повноваження на розпорядження земельними ділянками, оскільки такі земельні ділянки залишаються у державній власності, і особа, якій земельну ділянку надано у постійне користування із земель державної форми власності наділяється лише правомочностями володіння і користування нею, і зокрема, для проведення наукової та виробничої діяльності, а право розпорядження - виключна компетенція власника.

Згідно ч. 1 ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється (ч.2 названої статті).

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про те, що спірний договір не є договором надання послуг, а є прихованим договором оренди землі, його зміст суперечить вимогам Цивільного кодексу України, Закону України «Про оренду землі» та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а тому позовні вимоги прокурора про визнання недійсним Договору про надання послуг №1 від 09.04.2021, укладеного між ДП "Дослідне господарство "Нектар" Національного наукового центру «Інститут бджільництва ім. П.І.Прокоповича" та ТОВ "Агротрадиція", підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст.152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту права власності на землю.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; застосування інших передбачених законом способів.

Пунктом 2 ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послуги, - відшкодувати вартість того, що одержано за цінами, які існують на момент відшкодування.

З матеріалів справи вбачається, що Договір №1 від 09.04.2021 року на посів, вирощування та збирання сільськогосподарської продукції розірваний сторонами 13.10.2021 року, що підтверджується додатковою угодою №1 від 13.10.2021 року до Договору №1 на посів, вирощування та збирання сільськогосподарської продукції від 09.04.2021 року (т.2, а.с.70).

Разом з цим, колегія суддів зауважує, що розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення у майбутньому з позовом про визнання такого договору недійсним.

На момент звернення прокурора до суду з позовом в частині щодо зобов`язання ТОВ «Агротрадиція» передати постійному землекористувачу ДП «Дослідне господарство «Нектар» Національного наукового центру «Інститут бджільництва ім. П.І.Прокоповича" земельні ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами 5320482600:00:010:0002, 5320482600:00:007:0005, 5320482600:00:007:0006, що знаходяться на території Сергіївської ОТГ, оспорюваний договір було розірвано, а зобов`язання сторін припинилися.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що зазначені позовні вимоги прокурора є необґрунтованими, а висновок суду щодо відмови у задоволенні цих позовних вимог є правомірним та таким, що відповідає обставинам справи.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване судове рішення ухвалено з невідповідністю висновків фактичним обставинам справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права, тому має бути скасовано, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 129, 270,273, 275, 277, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1 Апеляційну скаргу Полтавської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Полтавської області від 13.12.2022 у справі № 917/490/22 задовольнити частково.

2 Рішення Господарського суду Полтавської області від 13.12.2022 у справі №917/490/22 скасувати в частині відмови у задоволені позову про визнання недійсним договору про надання послуг № 1 від 09.04.2021, укладеного між Державним підприємством "Дослідне господарство "Нектар" Національного наукового центру «Інститут бджільництва ім. П.І.Прокоповича" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротрадиція" та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

3 Визнати недійсним договір №1 від 09.04.2021 на посів, вирощування та збирання сільськогосподарської продукції, укладений між Державним підприємством "Дослідне господарство "Нектар" Національного наукового центру «Інститут бджільництва ім. П.І.Прокоповича" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротрадиція".

В іншій частині рішення Господарського суду Полтавської області від 13.12.2022 у справі № 917/490/22 залишити без змін.

4 Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Нектар" Національного наукового центру «Інститут бджільництва ім. П.І. Прокоповича" (код ЄДРПОУ 00729557) на користь Полтавської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910060) 1240,50 грн судового збору за подання позову.

5 Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрадиція" (код ЄДРПОУ 39165800) на користь Полтавської обласної прокуратури ( код ЄДРПОУ 02910060) 1240,50 грн судового збору за подання позову.

6 Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Нектар" Національного наукового центру «Інститут бджільництва ім. П.І.Прокоповича" (код ЄДРПОУ 00729557) на користь Полтавської обласної прокуратури ( код ЄДРПОУ 02910060) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1860,75 грн.

7 Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрадиція" (код ЄДРПОУ 39165800) на користь Полтавської обласної прокуратури ( код ЄДРПОУ 02910060) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1860,75 грн.

8 Доручити Господарського суду Полтавської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Східний апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 16.03.2023.

Головуючий суддя О.О. Радіонова

Суддя О.Є. Медуниця

Суддя О.В. Стойка