Постанова

від 07.03.2023 по справі 904/5669/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.03.2023 року м.Дніпро Справа № 904/5669/21 (904/9516/21)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецова В.О.,

суддів Коваль Л.А., Мороза В.Ф.

секретар судового засідання Крицька Я.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дніпровець" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2022 (повний текст рішення складено 04.08.2022, суддя Мартинюк С.В.) у справі

за позовом ОСОБА_1 , смт.Курилівка

до публічного акціонерного товариства "Дніпровець", смт. Курилівка

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: розпорядник майна ПАТ "Дніпровець" арбітражний керуючий Шистопал Петро Миколайович, м.Дніпро; Управління у Дніпровському районі Відділ №1 (структурний підрозділ) ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, смт.Петриківка; приватний нотаріус Петриківського нотаріального округу Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Лимар Єгор Володимирович, смт. Петриківка; Центр надання адміністративних послуг Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, смт. Слобожанське

про усунення перешкод в оформленні спадщини шляхом вилучення з публічно кадастрової карти записів, скасування їх державної реєстрації та припинення речових прав

в межах справи

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Роял Охорона», м. Дніпро

до боржника публічного акціонерного товариства «Дніпровець», смт. Курилівка

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст і підстави позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до публічного акціонерного товариства "Дніпровець" про усунення перешкод в оформленні спадщини шляхом вилучення з публічно кадастрової карти записів, скасування їх державної реєстрації та припинення речових прав.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є єдиним спадкоємцем ОСОБА_2 , після смерті якого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 відкрилася спадщина на спадкове майно: земельну ділянку (пай) загальною площею 4,4562 га, з них 3, 449 га ріллі та 1, 0072 га кормових угідь, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Курилівської селищної ради Петриківського району, Дніпропетровської області, яка надана ОСОБА_2 (спадкодавцю) на підставі рішення Курилівської селищної Ради народних депутатів №14-3/ХХІІІ від 25.03.1999, відповідно до якого головою Курилівської селищної ради народних депутатів на ім`я спадкодавця видано Державний Акт на право власності на землю серія ДП, що зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю №23.

Повідомлення Відділу у Петриківському районі міськрайонного управління у Петриківському районі та у м. Кам`янське ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області №Ч-58/0-0.191-54/152-21 від 29.01.2021 свідчить про те, що відповідно до даних Державного земельного кадастру та відповідно до "Технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки СР ЗАТ "Дніпровець", виготовленої на підставі розпорядження Петриківської РДА від 29.01.2011 №535-р-11 "Про надання дозволу на проведення інвентаризації земельних ділянок СР ЗАТ "Дніпровець", розпорядження Петриківської РДА від 19.09.2021 №833-р-12 "Про затвердження технічної документації із землеустрою, щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки", рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2012 та від 04.10.2012, зазначені земельні ділянки також обліковуються на праві власності за ПАТ "Дніпровець". Право власності ПАТ "Дніпровець" посвідчено Державними актами на право власності серія ЯМ №841476 від 29.12.2012 та серія ЯМ №841492 від 29.12.2012.

Позивач зазначає, що вищезазначені Державні акти на право власності на землю скасовані рішенням суду, а отже є підстави для усунення перешкод у отриманні позивачем Свідоцтва про право на спадщину за законом на майно спадкодавця.

Позивач вважає, що наявність реєстрації права власності на земельні ділянки за ПАТ "Дніпровець" порушує його права щодо володіння, користування та розпорядження належним йому спадковим майном.

ІІ. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2022 позов задоволено частково; скасовано державну реєстрацію права власності ПАТ "Дніпровець" на земельну ділянку, що розташована на території Курилівської селищної ради Петриківського району Дніпропетровської області та має цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яке набуде згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯМ №841476 від 29.12.2012 (площа 20,0165 га, кадастровий номер 1223756800:01:001:2879), а саме запису про право власності/довірчої власності №5015061, дата державної реєстрації 13.03.2014, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрації права та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 11707979 від 18.03.2014; скасовано державну реєстрацію права власності ПАТ "Дніпровець" (ідентифікаційний код юридичної особи 30593910) на земельну ділянку, що розташована на території Курилівської селищної ради Петриківського району Дніпропетровської області та має цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яке набуде згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯМ №841492 від 29.12.2012 (площа 37,9074 га, кадастровий номер 1223756800:01:001:2921), а саме запису про право власності/довірчої власності №5126266, дата державної реєстрації 21.03.2014, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрації права та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 11951171 від 27.03.2014; стягнуто з публічного акціонерного товариства «Дніпровець» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270,00 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що позивачем належним чином не обґрунтовано та недоведено як саме інформація, що міститься на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин чинить перешкоди позивачі в реалізації права позивача на отримання спадщини. Також позивачем недоведено, що спосіб захисту, а саме вилучення з публічної кадастрової карти запису про присвоєння земельним ділянкам відповідних кадастрових номерів, призведе по відновлення його порушеного права.

Щодо припинення речового права на спірні земельні ділянки, судом зазначено, що на момент розгляду даного спору речові права відповідача на спірні земельні ділянки вже не існують відповідно до рішень Петриківського районного суду від 27.08.2015 у справі №187/442/15-ц та від 16.03.2017 у справі №187/87/17, що є підставою для відмови у задоволенні позову у цій частині.

Щодо скасування державної реєстрації права власності відповідача на земельні ділянки судом зазначено, що оскільки Петриківським районним судом визнано недійсним документи, на підставі яких державним реєстратором проведено державну реєстрацію прав відповідача на земельні ділянки, скасування державної реєстрації права власності є належним способом захисту прав та законних інтересів позивача.

ІІІ. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи учасників справи

3.1 Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Публічне акціонерне товариство "ДНІПРОВЕЦЬ" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати, у задоволенні позову відмовити повністю.

Аргументуючи апеляційну скаргу, заявник вказує, що ПАТ "Дніпровець" не є належним відповідачем у справі, оскільки відповідач не вирішує питань, пов`язаних із внесенням або зміною будь-яких даних Державного земельного кадастру, не може вилучати з публічної кадастрової карти жодну інформацію та не може скасовувати державну реєстрацію права та припиняти речові права, так як це відноситься до компетенції відповідного державного органу, уповноваженого здійснювати регулювання земельних відносин.

Скаржник зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які висновки належним чином уповноважених землевпорядних організацій, які б мали відповідні дозволи на виконання робіт з землевпорядкування, або ж висновки експертів, які б підтверджували факт накладення меж земельної ділянки, яка належала померлому та земельні ділянки, які зареєстровані за ПАТ "Дніпровець".

Заявник апеляційної скарги вважає, що судом першої інстанції не було визначено належним чином коло осіб, які повинні бути притягнуті до участі у справі.

Щодо невірного вибору позивачем засобу захисту права, скаржник вказує, що ОСОБА_2 є акціонером ПАТ "Дніпровець", йому належить 5 233 іменних акцій підприємства на суму внеску 5 233 грн. Наявність зареєстрованих за спадкодавцем іменних акцій, свідчить про передачу ним свого майна - земельної ділянки та грошових коштів до статутного фонду ПАТ "Дніпровець". Тобто, після цього ОСОБА_2 був вже не власником спірної земельної ділянки, а був акціонером. Саме тому правильним у даному випадку було б звернення до суду з позовними вимогами щодо визнання права власності на акції підприємства.

Скаржник стверджує, що позивачем було пропущено строк позовної давності, оскільки про порушення свого права і померлий і його спадкоємець повинні та мали реальну можливість дізнатися не у 2021 році, а значно раніше, як тільки ПАТ "Дніпровець" почало використовувати земельну ділянку ОСОБА_2 в цілях вирощування продукції, що мало місце вже з 2000 року.

3.2 Доводи інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду залишити без змін.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач вказує, що відновити своє порушене право власності на спірну земельну ділянку позивач позбавлений можливості та скористатись будь-яким іншим способом захисту своїх прав, крім обраного - скасувати державну реєстрацію права власності ПАТ "Дніпровець" з Державного реєстру прав, оскільки такий спосіб захисту прав не суперечить загальним засадам цивільного законодавства та є єдиним можливим способом відновлення порушеного права позивача.

Позивач вважає, що ним обрано належного відповідача (державна реєстрація права власності ПАТ "Дніпровець" існує в реєстрі речових прав на нерухоме майно) та вірний спосіб захисту своїх прав.

Щодо тверджень скаржника, що судом не було визначено належним чином коло осіб, які повинні бути притягнуті до участі у справі, на думку позивача, ці твердження не заслуговують на увагу, оскільки визнання недійсними та скасування спірних державних актів були предметом розгляду в інших судових справах, рішення яких набрали чинності.

Позивач зазначає, що ПАТ "Дніпровець" належним чином не довів факт виконання установчого договору шляхом передачі йому ОСОБА_2 земельної ділянки, в якості оплати акцій.

Позивач звертає увагу, що ПАТ "Дніпровець" з 2012 року користується спірними земельними ділянками без будь-яких правовстановлюючих документів, лише на підставі того, що в реєстрі речових прав на нерухоме майно наявна державна реєстрація права власності, яка продовжує діяти без будь-яких законних підстав.

VІ. Апеляційне провадження. Апеляційне провадження

4.1 Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2022 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Коваль Л.А., Мороз В.Ф.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 22.08.2022 відкладено вирішення питання щодо прийняття апеляційним господарським судом певного процесуального рішення з розгляду апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "Дніпровець" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2022 до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи №904/5669/21 (904/9516/21).

До суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.09.2022 апеляційну скаргу залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання доказів сплати судового збору в розмірі 3 405,00 грн, тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали.

На виконання вимог ухвали суду від 05.09.2022, скаржником надано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 21.09.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Дніпровець" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2022; призначено справу до розгляду на 17.11.2022 на 11 годин 00 хвилин.

17.11.2022 у судовому засіданні оголошено перерву до 08.12.2022 на 12:00 годин.

У зв`язку із аварійними/екстренними відключеннями енергопостачання у м. Дніпрі в Центральному апеляційному господарському суді була відсутня електроенергія, що унеможливило проведення судового засідання 08.12.2022 та розгляд апеляційної скарги у даній справі не відбувся.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 12.12.2022 призначено справу до розгляду на 31.01.2023 на 14 годин 45 хвилин.

31.01.2023 у судовому засіданні оголошено перерву до 07.03.2023 на 16:00 годин.

07.03.2023 у судове засідання з`явилися представники позивача та відповідача, які надали відповідні пояснення.

Інші учасники справи наданим їм процесуальним правом не скористалися та не забезпечили у судове засідання явку повноважних представників.

Колегія суддів вважає, що неявка інших учасників не перешкоджає розгляду справи.

07.03.2023 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

4.2 Стислий виклад обставин справи, встановлених судам

ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка, що розташована на території Курилівської селищної ради Петриківського району Дніпропетровської області, загальною площею - 4,4562 га, що складається з ріллі - 3,449 га та кормових угідь - 1,0072 га.

Право власності ОСОБА_2 на зазначену вище земельну ділянку підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 23, який виданий на підставі рішення Курилівської селищної ради народних депутатів №14-3/ХХІІІ від 25.03.1999.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 відкрилася спадщина.

Відповідно до спадкової справи №97/2020, позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем ОСОБА_2 .

Спадкове майно спадкодавця складається із земельної ділянки (паю) загальною площею 4,4562 га, з них 3, 449 га ріллі та 1, 0072 га кормових угідь, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Курилівської селищної ради Петриківського району, Дніпропетровської області, яка надана ОСОБА_2 (спадкодавцю) на підставі рішення Курилівської селищної Ради народних депутатів №14-3/ХХІІІ від 25.03.1999, відповідно до якого головою Курилівської селищної ради народних депутатів на ім`я спадкодавця видано Державний Акт на право власності на землю серія ДП, що зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю №23.

28.01.2021 приватний нотаріус Петриківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Лимар Є.В. звернувся до Відділу Петриківському районі міськрайонного управління у Петриківському районі та у м. Кам`янське ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області із заявою про надання позивачу Витягу з Державного земельного кадастру на земельну ділянку загальною площею 4,4562 га на підставі державного акту на право власності на землю серія ДП, що зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю №23.

У відповідь на заяву приватного нотаріуса Відділ у Петриківському районі міськрайонного управління у Петриківському районі та у м. Кам`янське ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області листом №Ч-58/0-0.191-54/152-21 від 29.01.2021 відмовив у видачі відповідного Витягу з Державного земельного кадастру.

Також у вказаному листі зазначено, що відповідно до даних Державного земельного кадастру та відповідно до "Технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки СР ЗАТ "Дніпровець", виготовленої на підставі розпорядження Петриківської РДА від 29.01.2011 №535-р-11 "Про надання дозволу на проведення інвентаризації земельних ділянок СР ЗАТ "Дніпровець", розпорядження Петриківської РДА від 19.09.2021 №833-р-12 "Про затвердження технічної документації із землеустрою, щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки", рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2012 та від 04.10.2012, зазначені земельні ділянки також обліковуються на праві власності за ПАТ "Дніпровець". Право власності ПАТ "Дніпровець" посвідчено Державними актами на право власності серія ЯМ №841476 від 29.12.2012 та серія ЯМ №841492 від 29.12.2012.

Підставою для виготовлення зазначених вище Державних актів на право власності СР ЗАТ Дніпровець (ПАТ Дніпровець) слугували наступні документи: розпорядження голови Петриківської РДА від 20.09.2011 № 535-р-11; розпорядження голови Петриківської РДА від 19.09.2012 №833-р-12; постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2012 по справі №2а/0470/4316/12 та від 04.10.2012 по справі №2а/0470/11198/12.

На момент звернення позивачем із позовом, документи, які слугували підставою для виготовлення та видачі СР ЗАТ Дніпровець вищевказаних державних актів на право власності на земельну ділянку, а саме: розпорядження голови Петриківської райдержадміністрації від 19.09.2012 № 833-р-12 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки Сільськогосподарському риболовецькому закритому акціонерному товариству Дніпровець скасовано, що підтверджується 1) постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.07.2012 у справі № 2а/0470/4323/12; 2) ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013 у справі №2а/0470/4323/12; 3) постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.02.2015 у справі № 2а/0470/14427/12; 4) постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015 у справі №804/17320/14; 5) постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 у справі №804/12930/14; 6) ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.04.2015 у справі № К/800/68371/14; 7) постановою Дніпропетровського апеляційним адміністративного суду від 11.06.2014 у справі №2а/0470/4316/12; 8) ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.10.2014 у справі №К/800/36817/14; 9) постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2015 у справі №8014/17313/14; 10) постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2014 у справі №23н-14/2а/0470/11198/12; 11) постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області від 07.04.2015 у справі № 804/12684/14.

Заочним рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 27.08.2015 по справі №187/442/15-ц визнано недійсним та скасовано Державний акт на право власності на земельну ділянку загальною площею 37,9074 га, серія ЯМ №841492 від 29.12.2012, кадастровий номер 1223756800:01:001:2921, виданий Сільськогосподарському риболовецькому ЗАТ "Дніпровець" на підставі розпорядження голови Петриківської РДА Дніпропетровської області від 19.09.2012 №833-р-12, постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2012 по справі №2а/0470/11198/12 та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі №1122370002000055, яке оприлюднено 14.09.2015.

Вищевказане рішення суду набрало законної сили 09.10.2015.

Заочним рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 16.03.2017 по справі №187/87/17 визнано недійсним та скасовано Державний акт на право власності на земельну ділянку загальною площею 20, 0165 га, серія ЯМ №841476 від 29.12.2012, кадастровий номер 1223756800:01:001:2879, виданий Сільськогосподарському риболовецькому ЗАТ "Дніпровець" на підставі розпорядження голови Петриківської РДА Дніпропетровської області від 19.09.2012 №833-р-12, постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2012 по справі №2а/0470/11198/12 та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі №1122370002000055, яке оприлюднено 27.03.2017.

Вищевказане рішення суду набрало законної сили 17.04.2017.

Відповідно до установчого договору про створення і діяльність Сільськогосподарського риболовецького закритого акціонерного товариства ДНІПРОВЕЦЬ (в подальшому - ПАТ ДНІПРОВЕЦЬ) вирішено створити Сільськогосподарське риболовецьке закрите акціонерне товариство ДНІПРОВЕЦЬ. Засновниками акціонерного товариства виступили громадяни України за списком згідно з додатком 1; ВАТ ДНІПРОЕНЕРГО; ТОВ ПРОМТОВАРИ; КСРП ПРИДНІПРОВЕЦЬ. Укладеним установчим договором визначено основні питання діяльності СР ЗАТ ДНІПРОВЕЦЬ - предмет та цілі діяльності, правова характеристика товариства, статутний фонд, органи управління та контролю тощо.

Засновники в порядку викупу акцій зобов`язувались внести до статутного фонду: ВАТ ДНІПРОЕНЕРГО - майно та нематеріальні активи в сумі 6891520,00 грн у вигляді прямої інвестиції в обмін на корпоративні права; КСРП ПРИДНІПРОВЕЦЬ - майно в сумі 389765,00 грн; ТОВ ПРОМТОВАРИ - майно та кошти в сумі 100000,00 грн; фізичні особи право приватної власності на земельні ділянки та кошти в сумі 2465243,00 грн.

Рішенням господарського суду від 04.10.2010 по справі №К39/140-10 відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , відповідача-1: Сільськогосподарського риболовецького Закритого акціонерного товариства "Дніпровець", відповідача-2: Колективного сільськогосподарського риболовецького підприємства "Придніпровець", відповідача-3: Відкритого акціонерного товариства "Дніпроенерго", відповідача-4:Товариство з обмеженою відповідальністю "Промтовари" про визнання недійсним установчого договору від 23.12.1999 про створення і діяльність сільськогосподарського риболовецького закритого акціонерного товариства „Дніпровець, статуту зазначеного товариства з урахуванням наступних змін та доповнень, та ліквідацію сільськогосподарського риболовецького закритого акціонерного товариства „Дніпровець.

13.02.2014 рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/8877/13, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.08.2015, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 до публічного акціонерного товариства Дніпровець про визнання частково недійсним Установчого договору Сільськогосподарського риболовецького закритого акціонерного товариства Дніпровець від 23.12.1999, в частині внесення фізичними особами, у кількості 477 осіб, в статутний фонд Сільськогосподарського риболовецького закритого акціонерного товариства Дніпровець права приватної власності позивачів на земельні ділянки, визнання частково недійсним Статуту Сільськогосподарського риболовецького закритого акціонерного товариства Дніпровець, в частині передання фізичними особами, у кількості 477 осіб, права приватної власності позивачів на земельні ділянки.

4.3 Позиція апеляційного господарського суду у справі

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх учасників справи, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Предметом апеляційного перегляду є рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних щодо скасування державної реєстрації права власності відповідача на спірні земельні ділянки.

Положеннями частини першої статті 2 Господарського процесуального кодекс України до завдань господарського судочинства віднесено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушенням уважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді із застосуванням способів захисту, які передбачені частиною другою статті 16 цього Кодексу. Частиною другою статті 20 Господарського кодексу України визначено способи захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16. Тобто це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №310/11024/15-ц та від 01.04.2020 у справі №610/1030/18.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18, від 09.02.2021 у справі №381/622/17 та від 02.02.2021 у справі №925/642/19.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. The UnitedKingdom) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) виснував, що зазначена норма Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення саме порушеного права особи, яка звернулася за судовим захистом.

Позовні вимоги в частині скасування державної реєстрації права власності відповідача на спірні земельні ділянки мотивовані посиланням на те, що реєстрація права власності за ПАТ "Дніпровець" порушує права позивача як єдиного спадкоємця, оскільки він позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом. Крім того, право власності ПАТ "Дніпровець" посвідчено Держаними актами на право власності серія ЯМ №841476 від 29.12.2012 та серія ЯМ №841492 від 29.12.20212, які скасовані рішенням суду.

Згідно зі статтею 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За приписами ст.ст.1218,1231 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені

у статті 1219 Цивільного України.

Відповідно до частини другої статті 1220 Цивільного кодексу України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

Частиною п`ятою статті 1268 Цивільного кодексу України встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 396 ЦК України передбачено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 Цивільного кодексу України, в тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача.

У спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 Цивільного кодексу України. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає в нього з моменту державної реєстрації цього майна (частина друга статті 1299 Цивільного кодексу України). Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребовувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених статтею 388 Цивільного кодексу України, зокрема у разі, якщо воно вибуло з володіння спадкодавця поза волею останнього.

Зазначене відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 23 січня 2013 року у справі № 6-164цс12 та у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №303/6974/16-ц, від 04 червня 2020 року у справі №760/16793/16-ц.

Відповідно до частини першої статті 1296 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Частиною першою статті 1297 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 Цивільний кодекс України).

Отже, системний аналіз зазначених норм права та їх тлумачення свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Проте відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України "Про реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень" не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №303/6974/16).

ОСОБА_15 в установленому законом порядку звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом після померлого ОСОБА_2 .

Таким чином, ОСОБА_15 вважає себе власником спірної земельної ділянки.

відповідач вважає, що ОСОБА_15 обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки спадкодавець є акціонером публічного акціонерного товариства "Дніпровець", а тому власником спірної земельної ділянки є вказане товариство.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку, у тому числі на нерухоме майно, до якого віднесено і земельні ділянки, є наявність підтвердженого належними доказами права власності позивача щодо нерухомого майна, а також підтвердженого належними доказами факту порушення (невизнання або оспорювання) цього права.

За загальним правилом, передбаченим статтею 331 Цивільного кодексу України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Правовідносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом 13.12.2021.

На момент пред`явлення позову у даній справі діяв Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, відповідно до якого статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої якої відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Зміст зазначених правових норм свідчить про те, що, на відміну від частини другої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав, як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:

- судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

- судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

- судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що позивач позбавлений можливості ефективного захисту законного інтересу у спосіб, шляхом ухвалення судового рішення про скасування державної реєстрації прав на спірну земельну ділянку без одночасного вирішення питання щодо набуття, зміни або припинення права власності та/або інших речових прав на нерухоме майно, що прямо передбачено вимогами статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у відповідній редакції.

Колегія суддів звертає увагу на те, що захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 Цивільного кодексу України.

Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 та 388 Цивільного кодексу України, є неефективними (зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/18).

Власник з дотриманням вимог статей 387 та 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Враховуючи викладене, встановивши, що позивачем обраний неналежний спосіб захисту порушеного права, колегія суддів доходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині скасування державної реєстрації права власності ПАТ "Дніпровець" на спірні земельні ділянки.

Встановивши наведені обставини, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем.

В решті рішення господарського суду не оскаржується, а тому відповідно до приписів ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України судом апеляційної інстанції не переглядається.

4.4 Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи і дав їм неправильну юридичну оцінку, а також неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що свідчить про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення господарського суду та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

4.5 Розподіл судових витрат

З урахуванням приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.269,275,277,281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дніпровець" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2022 у справі №904/5669/21 (904/9516/21) скасувати.

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь публічного акціонерного товариства "Дніпровець" (вул.Гагаріна, 6, смт.Курилівка, Петриківський район, Дніпропетровська область, 51840, код ЄДРПОУ 30593910) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 6 810,00 грн.

Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Постанова складена у повному обсязі 15.03.2023

Головуючий суддя В.О. Кузнецов

Суддя Л.А.Коваль

Суддя В.Ф.Мороз