Рішення

від 14.03.2023 по справі 904/4684/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2023м. ДніпроСправа № 904/4684/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.

та представників:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Циганок Р.О.;

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Мельник М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за первісним позовом Приватного підприємства "Харсел" (м. Київ)

до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (м.Дніпро)

про стягнення заборгованості за договором про закупівлю № 21614 від 22.12.2021 у загальному розмірі 918 807 грн. 86 коп.

та

за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (м. Дніпро)

до Приватного підприємства "Харсел" (м. Київ)

про стягнення штрафних санкцій за договором про закупівлю № 21614 від 22.12.2021 у загальному розмірі 88 541 грн. 18 коп. С

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Харсел" (далі - позивач за первісним позовом) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (далі - відповідач за первісним позовом) заборгованість за договором про закупівлю №21614 від 22.12.2021 у загальному розмірі 918 807 грн. 86 коп.

Ціна первісного позову складається з наступних сум:

- 765 684 грн. 00 коп. - основний борг;

- 13 935 грн. 45 коп. - пеня;

- 123 140 грн. 51 коп. - інфляційні втрати;

- 16 047 грн. 90 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором про закупівлю № 21614 від 22.12.2021 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем 25.01.2022 товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 765 684 грн. 00 коп. За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 7.5. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 26.03.2022 по 24.09.2022 в сумі 13 935 грн. 45 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з квітня по жовтень 2022 року у сумі 123 140 грн. 51 коп., а також 3% річних за період прострочення з 26.03.2022 по 06.12.2022 у сумі 16 047 грн. 90 коп.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору у розмірі 13 782 грн. 11 коп., а також, витрати на правову допомогу.

Ухвалою суду від 19.12.2022 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача засобами електронного зв`язку надійшли заперечення проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження (вх. суду № 45314/22 від 22.12.2022), в яких він просив суд здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, посилаючись на таке:

- на думку відповідача розгляд даної судової справи в порядку спрощеного позовного провадження може призвести до того, що відповідач не зможе належним чином захистити свої права під час розгляду такої справи та обґрунтувати суду свою правову позицію щодо позовних вимог позивача та заперечень відповідача;

- суд не мав передбачених законом підстав постановляти ухвалу про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження;

- якщо судом буде відмовлено у задоволенні поданих відповідачем заперечень та буде продовжено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, то відповідач просить суд розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши заперечення відповідача проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, оцінивши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважав за необхідне відмовити у задоволенні заяви відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, з огляду на таке.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи; у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті; при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Судом було враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги категорію та складність справи, обраний позивачем спосіб захисту, характер спірних правовідносин та предмет доказування, а також надані сторонами пояснення та докази, суд не вбачав підстав для розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

В той же час, з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, суд вважав за доцільне здійснювати подальший розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 27.12.2022 вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, призначено перше судове засідання для розгляду справи по суті на 24.01.2023.

Від відповідача засобами електронного зв`язку надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 46210/22 від 28.12.2022), в якому він просить суд відмовити в задоволенні позовних у повному обсязі, посилаючись на таке:

- обов`язок оплати товару у відповідача з`являється при умові своєчасного надання позивачем належним чином оформленого рахунку-фактури, видаткової накладної та товарно-транспортної накладної із зазначенням в таких документах коду товару згідно з УКТ ЗЕД;

- у видатковій накладній № 17 від 25.01.2022, рахунку-фактурі № 23 від 18.01.2022 та товарно-транспортній накладній № Р17 від 25.01.2022 не зазначений код товару згідно з УКТ ЗЕД, що є недотриманням (порушенням) пункту 4.2. договору з боку позивача, у зв`язку з чим у відповідача не настав обов`язок щодо оплати поставленого товару на підставі документів, зміст яких не відповідає умовам договору;

- оскільки видаткова накладна № 17 від 25.01.2022, рахунок-фактура № 23 від 18.01.2022 та товарно-транспортна накладна № Р17 від 25.01.2022 позивача не відповідають встановленим вимогам в договорі, то в такому випадку у відповідача не настав обов`язок оплати поставленого товару, а тому відсутні підстави для подання позовної заяви;

- у товарно-транспортній накладній № Р17 від 25.01.2022 не зазначено дати фактичної передачі товару відповідачу, а зазначена лише дата формування такої видаткової накладної, яка зазначається по центру зверху в товарно-транспортних накладних. Жодної дати фактичної передачі товару відповідачу не міститься в товарно-транспортній накладній № Р17 від 25.01.2022;

- відповідач вважає, що день поставки товару у товарно-транспортній накладній № Р17 від 25.01.2022 не зазначений, а тому у відповідача не прошов строк з відтермінуванням 60-ти календарних днів з дня поставки товару для оплати товару;

- позивач та відповідач у договорі врегулювали питання відповідальності за порушення грошового зобов`язання (3% річних та інфляційних витрат) на власний розсуд, тому позивач не має підстав для стягнення 3% річних та інфляційних втрат з відповідача на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки така неможливість прямо передбачена пунктом 11.1. договору.

У подальшому до суду надійшла зустрічна позовна заява (вх. суду № 23/23 від 02.01.2023) Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" до Приватного підприємства "Харсел" про стягнення штрафних санкцій за договором про закупівлю № 21614 від 22.12.2021 у загальному розмірі 88 541 грн. 18 коп.

Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані порушенням відповідачем за зустрічним позовом зобов`язань за договором про закупівлю № 21614 від 22.12.2021 в частині своєчасної поставки товару, у зв`язку з чим, на підставі пункту 7.2. договору позивач за зустрічним позовом нарахував та просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом штраф у розмірі 20% від вартості несвоєчасно поставленого або непоставленого товару в сумі 30 864 грн. 00 коп. Крім того, на підставі пункту 7.4. договору позивач за зустрічним позовом нарахував та просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення поставки за кожен день прострочення, за загальний період з 19.01.2022 по 29.12.2022 в сумі 57 677 грн. 18 коп.

Також, позивач за зустрічним позовом просить суд вирішити питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою суду від 09.01.2023 зустрічну позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.

Судом було відзначено, що відповідно до частини 7 статті 180 Господарського процесуального кодексу України, у випадку подання зустрічного позову у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд постановляє ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 09.01.2023 здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, розпочато розгляд справи зі стадії відкриття провадження у справі, справу призначено до розгляду у підготовче засідання на 24.01.2023.

Від позивача за первісним позовом за допомогою системи "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив на первісну позовну заяву (вх. суду 1305/23 від 11.01.2023), в якій він просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на таке:

- код УКТЗЕД не є обов`язковим реквізитом в первинних документах;

- надана позивачем видаткова накладна № 17 від 25.01.2022 (далі - видаткова накладна №17) містить найменування суб`єктів господарювання, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, найменування товару, його кількість, вартість, та інші передбачені Положенням та Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" реквізити, тобто відповідає вимогам законодавства, тому є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Ані Положенням, ані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не передбачено вимогу щодо зазначення у видатковій накладній, рахунку на оплату, коду УКТЗЕД;

- на підтвердження здачі відповідачу товару було складено товарно-транспортну накладну № 17 від 25.01.2022 за формою № 1-ТН у відповідності до додатку № 7 до Правил перевезень. Товарно-транспортна накладна № 17 скріплена печатками та підписами позивача відповідача, що означає, що відповідач без заперечень прийняв товар за товарно-транспортною накладною № 17. Відповідно до товарно-транспортною накладною № 17 відповідач прийняв товар 25 012022 року, тобто в день складання товарно-транспортної накладної. Супровідним документом до товарно-транспортної накладної № 17 була видаткова накладна № 17 від 25.01.2022. Відповідно до видаткової накладної № 17 відповідач отримав товар. Таким чином днем поставки товару є 25.01.2022;

- отримання відповідачем поставленого товару є підставою виникнення у нього зобов`язання оплатити поставлений товар відповідно до умов договору і чинного законодавства на підставі оформленої видаткової накладної.

- оскільки відповідач не виконав взяте на себе зобов`язання за договором, а саме взагалі не сплатив на користь позивача суми за поставлений товар, то позивач має право стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати.

Від відповідача за первісним позовом засобами електронного зв`язку надійшли заперечення на відповідь на відзив на первісну позовну заяву (вх. суду № 2637/23 від 18.01.2023), в яких він не погоджується з доводами позивача, викладеними у відповіді на відзив на позовну заяву, та зазначає таке:

- між позивачем та відповідачем було укладено договір про закупівлю, а не договір поставки, а тому всі доводи позивача в межах даного факту не відносяться до реальних обставин по справі;

- посилання позивача на частину 6 статті 265 Господарського кодексу України не є коректним, оскільки в даній частині зазначається, що до договору поставки можуть застосовуватись положення Цивільного кодексу України, притаманні договору купівлі-продажу, проте не навпаки. Законодавство не передбачає застосування положень законодавства, притаманні договору поставки, до договорів купівлі-продажу;

- позивач знову вводить суд в оману та не зазначає повний текст пункту 4.2. договору, а саме: не зазначає дане речення: "У документах, а саме: рахунку-фактурі, видатковій накладній, транспортній накладній, податковій накладній зазначається код товару згідно з УКТ ЗЕД". Сторони в договорі погодили, що зазначення коду товару згідно УКТ ЗЕД обов`язковим у господарських взаємовідносинах між позивачем та відповідачем. Підписуючи договір позивач був повідомлений про дану вимогу. Крім того, договір було укладено на підставі процедури закупівлі, що є додатковим підтвердженням того, що позивач знав та розумів, які вимоги будуть встановлюватись до підготовлених документів позивача під час виконання умов договору. Тобто, вимогу щодо зазначення коду товару згідно УКТ ЗЕД в видатковій накладній, рахунку-фактурі та товарно-транспортній накладній встановлено саме в договорі, а не в будь-якому іншому місці, про які зазначає позивач у відповіді на відзив на позовну заяву;

- зазначена позивачем дата складання товарно-транспортної накладної не дорівнює даті фактичної передачі товару відповідачу, оскільки товар може не завантажитись в той же день, товар їде з одного обласного центру до іншого, товар може не доїхати взагалі, тощо;

- частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України чітко передбачає, що між сторонами в договорі може бути встановлений інший розмір процентів. Відповідно до пункту 11.1. договору сторони встановили, що прострочені замовником грошові зобов`язання, передбачені даним договором, повинні виконуватись без урахування індексу інфляції та 3% річних, тобто розмір процентів та інфляція прирівнюються до 0%;

- позивач та відповідач у пункті 11.1. договору чітко встановили, що розмір інфляційних витрат та 3% річних у господарських взаємовідносинах між позивачем та відповідачем - становить 0 (нуль) відсотків, що відповідає вимогам частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України аспекті.

Від відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву (вх. суду №3352/23 від 23.01.2023), в якому він просить суд у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом відмовити у повному обсязі, посилаючись на таке:

- твердження відповідача про те, що позивач прострочив поставку товару, нічим не підтверджено, оскільки не надано доказів направлення позивачу заявки;

- строк розрахунку пені за порушення строків поставки товару, який визначений пунктами 11-13, 17 заявки, відповідач визначив у 339 календарних днів (з 25.01.2022 по 29.12.2022). Проте, такий строк визначено невірно та з порушенням норм Господарського кодексу України;

- пункт 7.4. договору не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, наприклад, який є меншим або більшим 6-ти місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати;

- відповідач здійснив розрахунок штрафних санкцій на строк більший, ніж встановлено частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України;

- відповідно до пункту 7.4 договору за порушення строків поставки товару з постачальника стягується у розмірі 0,1% від вартості товару, з якого допущено прострочення поставки за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Тобто, договором визначено, що пеня нараховується у разі прострочення поставки товару. З тверджень відповідача, які викладені у зустрічному позові, виходить, що позивач взагалі не здійснив поставку товару, визначеного у пунктах 11-13, 17 Заявки на суму 154 320 грн. 00 коп., а тому можна дійти висновку, що прострочення не мало місце, оскільки такий товар взагалі не був поставлений. Прострочення мало б місце, якщо поставка цього нібито непоставленого товару відбулась, але з порушенням строків, визначених у договорі;

- 18.01.2022 позивач виставив відповідачу рахунок на оплату № 23, в якому перелічено товари, які позивач буде поставляти. Проте, жодних заперечень, претензій чи будь - якого іншого зворотного зв`язку від відповідача щодо асортименту, кількості товару у рахунку №23 не було;

- товар прийнято відповідачем за видатковою накладною № 17 від 25.01.2022 без заперечень та претензій щодо кількості і асортименту товару;

- у відзиві на первісний позов позивача відповідач стверджував, що неможливо визначити день поставки товару за видатковою накладною № 17, оскільки у товарно-транспортній накладній не вказано день поставки. Натомість, у своєму зустрічному позові відповідач вказує що поставка товару відбулась 25.01.2022, тобто відповідач підтвердив, що датою поставки товару за видатковою накладною № 17 є 25.01.2022, як це зазначав позивач у первісному позові та відповіді на відзив.

Від позивача за первісним позовом надійшов попередній розрахунок судових витрат (вх. суду № 3354/23 від 23.01.2023), в якому вказано, що попередній розмір судових витрат, які ПП "Харсел" очікує понести при розгляді зустрічного позову становить 10 000 грн. 00 коп.

Від позивача за первісним позовом надійшло клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу (вх. суду № 3355/23 від 23.01.2023), в якому він просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на правничу допомогу за первісним позовом у розмірі 35 000 грн. 00 коп. та витрати на правничу допомогу за зустрічним позовом у розмірі 10 000 грн. 00 коп.

У підготовче засідання 24.01.2023 з`явилися представники позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) та відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом).

У вказаному підготовчому засіданні представником позивача за зустрічним позовом було повідомлено суд про намір подати відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву.

Враховуючи вказане, у вказаному засідання судом протокольно було оголошено перерву до 14.02.2023.

Від позивача за зустрічним позовом засобами електронного зв`язку надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву (вх. суду № 4642/23 від 30.01.2023), в якій він просить суд поновити строк на подачу доказів для долучення до матеріалів справи та вказує про таке:

- доказом направлення до ПП "Харсел" рознарядки № 15-01/057 від 13.01.2022 на поставку товару - є наявний електронний лист на пошту ПП "Харсел", яка зазначена в реквізитах договору № 21614 від 22.12.2021, а саме на електронну пошту: harsel@ukr.net. В додатках до відповіді на відзив в якості додатку до матеріалів справи ПрАТ "ДТРЗ" долучає витяг з листа з електронний пошти, який підтверджує направлення рознарядки (заявка) № 15-01/057 від 13.01.2022 на поставку товару (далі - заявка) від ПрАТ "ДТРЗ" до ПП "Харсел";

- ПП "Харсел", зазначаючи що ПрАТ "ДТРЗ" було невірно розраховано суму пені для стягнення, не зазначило, який саме є правильний розрахунок на думку ПП "Харсел";

- фактично ПП "Харсел" навіть зараз має можливість виконати умови договору та поставити непоставлений товар із заявки, а тому твердження ПП "Харсел", що у ПрАТ "ДТРЗ" не має підстав стягувати пеню на підставі пункту 7.4. договору - є безпідставними;

- до заявки пункт 5.4. договору не має жодного відношення, оскільки ПрАТ "ДТРЗ" та ПП "Харсел" не звіряють фактично поставлений товар із відповідною заявкою ПрАТ "ДТРЗ";

- ПП "Харсел" не оспорює стягнення штрафу на користь ПрАТ "ДТРЗ" на підставі пункту 7.2. договору у розмірі 30 864 грн. 00 коп.

У підготовче засідання 14.02.2023 з`явився представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) у вказане засідання не з`явився, при цьому останній про день, час та місце підготовчого засідання 14.02.2023 був повідомлений належним чином, оскільки його представник був присутній у попередньому судовому засіданні, що відображено у протоколі судового засідання від 24.01.2023 (а.с. 114), а також підтверджується підписом представника на повідомленні про відкладення розгляду справи (а.с. 115).

У вказаному засіданні представником відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з наявністю наміру у сторін врегулювати спір мирним шляхом. Вказане клопотання було задоволено судом.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 14.02.2023 підготовче засідання було відкладено до 28.02.2023.

Від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) засобами електронного зв`язку надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. суду №9829/23 від 28.02.2023), в якому він зазначає про те, що 28.02.2023 представник товариства також приймає участь в іншому судовому провадженні, тому просить суд врахувати дані обставини, якщо представник запізниться до призначеного часу судового засідання з розгляду справи або не матиме можливості бути присутнім у вказаному засіданні.

У підготовче засідання 28.02.2023 з`явилися представники позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) та відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом).

У вказаному засіданні представники сторін підтвердили доцільність закриття підготовчого провадження.

У підготовчому засіданні 28.02.2023 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 28.02.2023 підготовче провадження було закрито та призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 14.03.2023.

У судове засіданні 14.03.2023 з`явилися представники позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) та відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом).

У вказаному судовому засіданні представником відповідача за первісним позовом було заявлено усне клопотання про повернення позовної заяви, з посилання на підписання її неуповноваженою особою. У задоволенні вказаного клопотання судом було відмовлено, з огляду на те, що питання повернення позовної заяви вирішується судом на стадії прийняття позовної заяви до розгляду, та не може бути предметом розгляду на стадії розгляду справи по суті.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 14.03.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) та відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом),

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору поставки, строк дії договору, умови поставки, факт поставки, загальна вартість поставленого товару, настання строку його оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати та наявність підстав для застосування наслідків такого прострочення у вигляді стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних у заявлених до стягнення сумах, допущення прострочення поставки товару та часткової недопоставки товару, а також наявність підстав для стягнення штрафу та пені за такі порушення.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 22.12.2021 між Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (далі - замовник, покупець, відповідач за первісним позовом) та Приватним підприємством "Харсел" (далі - постачальник, позивач за первісним позовом) укладено договір про закупівлю № 21614 (далі - договір, а.с. 8-12), відповідно до умов пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити (передати) у власність замовника товар, найменування, марка й кількість якого вказується в специфікації (додаток № 1), яка є невід`ємною частиною договору, на умовах, що викладені у договорі.

У пункті 10.1. договору сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2021, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань .

В подальшому між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 від 23.12.2021, в якій сторони дійшли згоди продовжити термін дії договору на термін, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, та внести в даний договір наступні зміни, а саме: викласти пункт 10.1. договору в наступній редакції: "Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 30.06.2022, але у будь-якому випадку до виконання зобов`язань постачальником по поставці продукції згідно з наданими заявником заявками в період дії договору та виконання замовником грошових зобов`язань по оплаті за отриману продукцію" (а.с.13).

Судом також встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплено печатками підприємств, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання.

Доказів визнання недійсним, зміни або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до пункту 1.2. договору найменування (асортимент) товару: прокат кольорових металів та вироби кольорових металів для ливарного виробництва.

Згідно з умовами пункту 1.3. договору кількість товарів: згідно з специфікацією.

Відповідно до пункту 1.4. договору ціна товару, що поставляється за договором, вказана в специфікації, що є невід`ємною частиною договору.

У відповідності до вказаних вище умов, позивачем та відповідачем було підписано Специфікацію № 1 до договору, в якій сторони погодили умови поставки товару на загальну суму 2 245 500 грн. 00 коп. (а.с.13-15).

Згідно з пунктом 3.1. договору загальна сума договору складає: 2 245 500 грн. 00 коп., у тому числі 20% ПДВ - 374 250 грн. 00 коп.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

У пункті 5.1. договору визначено, що поставка товарів здійснюється партіями, не пізніше 5-ти календарних днів з дня отримання постачальником письмової заявки замовника (за допомогою факсимільного зв`язку, телеграмою, або шляхом передачі через e-mail пошту, яка зазначена в розділі 15 договору). Кількість та асортимент товару визначається в заявці замовника (заявка реєструється ініціатором договору у відповідному підрозділі, службі, відділі з обов`язковими реквізитами).

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представниками обох сторін у судовому засіданні 14.03.2023, замовником було сформовано та направлено постачальнику на електронну пошту, зазначену у договорі, замовлення - Рознарядку № 15-01/057 від 13.01.2022 щодо поставки товару на загальну суму 893 784 грн. 00 коп. (а.с.56), яке було отримано постачальником 13.01.2022.

Враховуючи вказане, а також приймаючи до уваги положення умов пункту 5.1. договору, граничним строком поставки товару на суму 893 784 грн. 00 коп. є 18.01.2022.

Пунктом 1.5. договору визначено, що право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі або ушкодження товару переходить від постачальника до замовника у момент, коли товар поставлений відповідно до умов договору.

Згідно з пунктом 5.2. договору передачі товару замовнику здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях найменування, узгоджену ціну товару та загальну вартість партії товару, що постачається. На загальну вартість товару нараховується ПДВ за ставкою, встановленою чинним законодавством України. Разом з видатковою накладною постачальник зобов`язується надати замовнику 1 екземпляр товарно-транспортної накладної та за необхідності документи, визначені у пункті 6.3.6. договору. Датою поставки товару є дата фактичної передачі товару замовнику, яка зазначена в товарно-транспортній накладній на товар.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивачем за первісним позовом 25.01.2022 був поставлений відповідачу товар на загальну суму 765 684 грн. 00 коп., про що сторонами було складено та підписано видаткову накладну № 17 від 25.01.2022 (а.с. 57).

Суд зауважує, що товар, визначений умовами договору (Специфікації № 1), відповідає товару, що був поставлений згідно з вказаною видатковою накладною від 25.01.2022, а отже судом визначено, що сторонами в цій частині були дотримані умови договору.

Заперечення відповідача в частині дати поставки товару, викладені у відзиві на первісну позовну заяву, судом відхиляються, оскільки у зустрічній позовній заяві відповідач за первісним позовом підтвердив факт поставки товару саме 25.01.2022.

При цьому, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Так, підписання покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Товар, зазначений у вище казаній видатковій накладній, прийнято у позивача без будь-яких зауважень до її оформлення. Видаткова накладна підписана представником відповідача без будь-яких зауважень; підпис скріплено печаткою підприємства.

Таким чином, судом відхиляються заперечення відповідача за первісним позовом в частині відсутності у видатковій накладній відомостей щодо УКТ ЗЕД.

Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу отримання товару за вказаною вище видатковою накладною відповідачем за первісним позовом також не заявлено.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку продавця за договором поставити товар відповідає обов`язок покупця оплатити вартість цього товару.

У пункті 4.1. договору визначено, що розрахунки провадяться у безготівковому порядку на рахунок постачальника, вказаний у договорі, в національній валюті України - гривні.

Відповідно до пункту 4.2. договору замовник здійснює оплату поставленого товару з відтермінуванням 60 календарних днів з дня поставки товару та на підставі отриманого від постачальника оригіналу рахунку, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання постачальником належним чином оформлених рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, податкової накладної, документів щодо якості на товар. У документах, а саме: рахунку-фактурі, видатковій накладній, товарно-транспортній накладній, податковій накладній повинен бути код товару згідно з УКТ ЗЕД.

Суд не досліджує питання фактичного отримання рахунку на оплату поставленого 25.01.2022 товару, оскільки:

- за своєю природою рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, а в даному випадку такі реквізити містилися, зокрема у договорі поставки та видатковій накладній від 25.01.2022;

- ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а відсутність рахунку-фактури не звільняє боржника від обов`язку з оплати наданих товарів (послуг). Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у справі № 918/537/18 від 02.07.2019, у справі № 910/19702/17 від 20.12.2018, у справі № 910/21406/17 від 10.10.2018, у справі № 910/22589/17 від 05.09.2018, у справі № 905/915/17 від 13.07.2018.

З приводу заперечень відповідача за первісним позовом щодо передачі постачальником разом із товаром товаросупровідних документів суд зазначає таке.

Статтею 666 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Матеріали справи не містять, а сторонами у справі не надано доказів:

- звернення відповідача за первісним позовом до позивача з вимогою надати документи щодо якості чи інші документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з ним, встановивши при цьому, розумний строк для їх передання;

- відмови відповідача за первісним позовом від договору про закупівлю № 21614 від 22.12.2021;

- доказів повного повернення отриманого 25.01.2022 товару на суму 765 684 грн. 00 коп.;

- відмови від прийняття товару чи вчинення інших дій, які б могли свідчити про невиконання позивачем за первісним позовом своїх зобов`язань за договором у повному обсязі.

Враховуючи вказане, заперечення відповідача за первісним позовом в цій частині відхиляються судом.

Визначаючи граничний строк оплати поставленого товару, судом також враховано положення статті 254 Цивільного кодексу України, відповідно до яких, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Враховуючи вказане, судом встановлено, що граничним строком оплати товару на суму 765 684 грн. 00 коп., з урахуванням положень статті 254 Цивільного кодексу України, є 28.03.2022.

Як зазначає позивач за первісним позовом, та що не заперечується відповідачем за первісним позовом, поставлений 25.01.2022 товар на загальну суму 765 684 грн. 00 коп. оплачений у визначені договором строки не був, внаслідок чого у відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом утворилась заборгованість в сумі 765 684 грн.00 коп. За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 7.5. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 26.03.2022 по 24.09.2022 в сумі 13 935 грн. 45 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з квітня по жовтень 2022 року у сумі 123 140 грн. 51 коп., а також 3% річних за період прострочення з 26.03.2022 по 06.12.2022 у сумі 16 047 грн. 90 коп. Вказане і є причиною спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача за первісним позовом підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження повної оплати поставленого позивачем за первісним позовом 25.01.2022 товару на суму 765 684 грн. 00 коп. відповідач за первісним позовом не надав, доводи позивача за первісним позовом щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача за первісним позовом в цій частині є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги за первісним позовом щодо стягнення з відповідача на користь позивача за первісним позовом основного боргу в сумі 765 684 грн. 00 коп.

При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, відповідно до пункту 7.5. договору, у разі порушення строків оплати, замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,01% від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу, але не більше облікової ставки НБУ, що діє в період, за який нараховується пеня.

За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 7.5. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 26.03.2022 по 24.09.2022 в сумі 13 935 грн. 45 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем (а.с.7), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості, але невірно визначено період нарахування пені, оскільки не було враховано положення статті 254 Цивільного кодексу України, відповідно до яких, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Враховуючи вказане, судом встановлено, що граничним строком оплати товару на суму 765 684 грн. 00 коп., з урахуванням положень статті 254 Цивільного кодексу України, є 28.03.2022, отже пеня підлягає нарахуванню, починаючи з 29.03.2022.

Таким чином, розрахунок пені, здійснений позивачем за первісним позовом (а.с. 7), визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

У постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладений наступний правовий висновок:

"З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).".

Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.

Отже, враховуючи визначений судом період прострочення виконання відповідачем за первісним позовом грошового зобов`язання, застосувавши межі періоду, що визначені позивачем за первісним позовом у розрахунку, здійснивши власний розрахунок пені, судом встановлено, що пеня підлягає нарахуванню на суму 765 684 грн. 00 коп. у період з 29.03.2022 по 24.09.2022 та в цей період складає 13 782 грн. 31 коп.

Враховуючи викладене, вимоги позивача за первісним позовом в частині стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 13 782 грн. 31 коп.

Крім того, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з квітня по жовтень 2022 року у сумі 123 140 грн. 51 коп.

Заперечення відповідача в частині неправомірності заявлених до стягнення інфляційних втрат та узгодження у пункті 11.1. договору розміру інфляційних втрат на рівні 0% судом відхиляються, оскільки стаття 625 Цивільного кодексу України не надає сторонам права встановлювати умови застосування інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання або змінювати їх розмір.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем (а.с.7), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості та період нарахування інфляційних втрат, арифметично розрахунок здійснено вірно.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 123 140 грн. 51 коп.

Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за загальний період прострочення з 26.03.2022 по 06.12.2022 у сумі 16 047 грн. 90 коп.

В той же час, судом приймаються до уваги заперечення відповідача в частині неправомірності вказаних вимог позивача за первісним позовом, з огляду на таке.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку, сторони у пункті 11.1. договору домовилися, що прострочені замовником грошові зобов`язання, передбачені договором, повинні виконуватись без урахування індексу інфляції та 3% річних, тобто розмір процентів та інфляція прирівнюються до нуля відсотків.

Враховуючи викладене, у задоволенні вимог позивача за первісним позовом в частині стягнення 3% річних слід відмовити.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача за первісним позовом підлягають частковому задоволенню та у визначених вище сумах.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за первісним позовом покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог за первісним позовом; стягненню з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягає частина витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 13 539 грн. 10 коп.

Надаючи правову оцінку вимогам за зустрічним позовом, суд виходить із такого.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

У пункті 5.1. договору визначено, що поставка товарів здійснюється партіями, не пізніше 5-ти календарних днів з дня отримання постачальником письмової заявки замовника (за допомогою факсимільного зв`язку, телеграмою, або шляхом передачі через e-mail пошту, яка зазначена в розділі 15 договору). Кількість та асортимент товару визначається в заявці замовника (заявка реєструється ініціатором договору у відповідному підрозділі, службі, відділі з обов`язковими реквізитами).

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представниками обох сторін у судовому засіданні 14.03.2023, замовником було сформовано та направлено постачальнику на електронну пошту, зазначену у договорі, замовлення - Рознарядку № 15-01/057 від 13.01.2022 щодо поставки товару на загальну суму 893 784 грн. 00 коп. (а.с.56), яке було отримано постачальником 13.01.2022.

Враховуючи вказане, а також приймаючи до уваги положення умов пункту 5.1. договору, граничним строком поставки товару на суму 893 784 грн. 00 коп. є 18.01.2022.

Пунктом 1.5. договору визначено, що право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі або ушкодження товару переходить від постачальника до замовника у момент, коли товар поставлений відповідно до умов договору.

Згідно з пунктом 5.2. договору передачі товару замовнику здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях найменування, узгоджену ціну товару та загальну вартість партії товару, що постачається. На загальну вартість товару нараховується ПДВ за ставкою, встановленою чинним законодавством України. Разом з видатковою накладною постачальник зобов`язується надати замовнику 1 екземпляр товарно-транспортної накладної та за необхідності документи, визначені у пункті 6.3.6. договору. Датою поставки товару є дата фактичної передачі товару замовнику, яка зазначена в товарно-транспортній накладній на товар.

Як було встановлено судом вище, відповідачем за зустрічним позовом товар на суму 765 684 грн. 00 коп. був поставлений 25.01.2022.

Враховуючи вказане, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується наявність прострочення поставки товару на суму 765 684 грн. 00 коп. в період з 19.01.2022 по 24.01.2022 (6 днів).

Крім того, заявкою, якою є Рознарядка № 15-01/057 від 13.01.2022 було передбачено поставку товару на загальну суму 893 784 грн. 00 коп., при цьому, відповідач за зустрічним позовом поставив товар лише на суму 765 684 грн. 00 коп.; не поставленим залишився товар на загальну суму 154 320 грн. 00 коп., визначений у пунктах 11, 12, 13, 17 Рознарядки від 13.01.2022.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі непоставки товару або поставки товару не в повному обсязі, заявленому заявником, замовник має право стягнути з постачальника штраф у розмірі 20% від вартості несвоєчасно поставленого або непоставленого товару.

Згідно з пунктом 7.4. договору за порушення строків поставки товару з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1% від вартості товару, з якого допущено прострочення поставки за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня. При цьому, замовник має право стягнути з постачальника в повному розмірі понад неустойку (штраф, пеня).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується та відповідачем за зустрічним позовом не заперечується факт недопоставки товару на суму 154 320 грн. 00 коп., у зв`язку з чим на підставі пункту 7.2. договору позивач за зустрічним позовом нарахував та просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом штраф у розмірі 20% від вартості несвоєчасно поставленого або непоставленого товару в сумі 30 864 грн. 00 коп. Крім того, на підставі пункту 7.4. договору позивач за зустрічним позовом нарахував та просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення поставки за кожен день прострочення, за загальний період з 19.01.2022 по 29.12.2022 в сумі 57 677 грн. 18 коп.

Так, заперечуючи проти задоволення зустрічних позовних вимог в частині стягнення пені, відповідач за зустрічним позовом посилався на невірно визначений період нарахування пені (більше 6 місяців), оскільки згідно із частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Заперечення відповідача за зустрічним позовом в цій частині розцінюються судом критично, з огляду на таке.

Відповідно до положень пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний розділ доповнено пунктом 7 згідно із Законом № 540-IX від 30.03.2020, який набув чинності 02.04.2020.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", прийнятої відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 №760, від 13.10.2020 № 956, від 09.12.2020 № 1236, від 17.02.2021 № 104, від 21.04.2021 №405 був неодноразово продовжений і триває станом на час розгляду справи.

Спірний договір був укладений між сторонами 22.12.2021, що свідчить про обізнаність сторін зі змінами до положень, зокрема, статті 232 Господарського кодексу України, які набули чинності 02.04.2020, отже вже діяли на момент підписання договору (22.12.2021).

Господарським судом здійснено перевірку розрахунків пені та штрафу, зробленого позивачем за зустрічним позовом, та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суми заборгованості (вартість несвоєчасно поставленого/ недопоставленого товару) та період прострочення, арифметично розрахунки проведено також вірно. Отже, розрахунки пені та штрафу, наведені у зустрічній позовній заяві (а.с. 40), визнаються судом обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

При цьому, судом під час прийняття рішення у даній справі проаналізовано фактичні обставин справи на предмет можливості застосування до них права суду на зменшення розміру штрафних санкцій, за наслідками чого суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України суд має право зменшити розмір штрафних санкцій (штрафу, пені).

Санкції за прострочку виконання грошових зобов`язань передбачені статтями 217, 230, 231 Господарського кодексу України. При цьому, частина 1 статті 229 Господарського кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 218 Господарського кодексу України та статті 614 Цивільного кодексу України, які закріплюють принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобов`язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій або бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Тобто, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов`язання за будь-яких обставин.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Між тим, суд звертає увагу, що:

- відповідач за зустрічним позовом не навів суду жодного аргументу та не надав жодного пояснення з приводу причин неналежного виконання умов спірного договору;

- матеріали справи не містять жодного доказу, який би свідчив про майновий стан відповідача за зустрічним позовом;

- сторони знаходяться в рівних економічних умовах та штрафні санкції є спірозмірними порівняно з допущеним відповідачем за зустрічним позовом порушенням та його наслідками;

- відсутність будь-яких об`єктивних поважних причин невиконання відповідачем за зустрічним позовом зобов`язань за договором;

- інфляційні процеси в Україні: зростання загального рівня цін і зниження купівельної спроможності гривні за період прострочення.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказане, суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафних санкцій у даній справі.

Враховуючи вищезазначене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги за зустрічним позовом щодо стягнення 30 864 грн. 00 коп. штрафу та 57 677 грн. 18 коп. пені.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача за зустрічним позовом підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача за зустрічним позовом; стягненню з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом підлягають витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 2 481 грн. 00 коп.

Також, суд відзначає, що відповідно до частини 11 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

За змістом частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 11 статті 129 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Враховуючи вказане, приймаючи до уваги задоволення як первісного так і зустрічного позовів, суд вважає за необхідне в порядку частини 11 статті 238 та частини 11 статті 129 Господарського процесуального кодексу України провести зустрічне зарахування грошових сум, що підлягають до стягнення за первісним та зустрічним позовами та зарахувати первісні вимоги Приватного підприємства "Харсел" до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на користь Приватного підприємства "Харсел" 765 684 грн. 00 коп. основного боргу, 13 782 грн. 31 коп. - пені, 123 140 грн. 51 коп. інфляційних втрат та 13 539 грн. 10 коп. частину витрат по сплаті судового збору в рахунок погашення зустрічних вимог Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" до Приватного підприємства "Харсел" про стягнення 30 864 грн. 00 коп. - штрафу, 57 677 грн. 18 коп. - пені та 2 481 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за первісним позовом Приватного підприємства "Харсел" до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" про стягнення заборгованості за договором про закупівлю № 21614 від 22.12.2021 у загальному розмірі 918 807 грн. 86 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (вулиця Академіка Белелюбського, будинок 7, м. Дніпро, 49038; ідентифікаційний код 00659101) на користь Приватного підприємства "Харсел" (вулиця Бориспільська, будинок 9А, м. Київ, 02099; ідентифікаційний номер 37950949) 765 684 грн. 00 коп. основного боргу, 13 782 грн. 31 коп. - пені, 123 140 грн. 51 коп. інфляційних втрат та 13 539 грн. 10 коп. частину витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом - відмовити

Позовні вимоги за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" до Приватного підприємства "Харсел" про стягнення штрафних санкцій за договором про закупівлю № 21614 від 22.12.2021 у загальному розмірі 88 541 грн. 18 коп. - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного підприємства "Харсел" (вулиця Бориспільська, будинок 9А, м. Київ, 02099; ідентифікаційний номер 37950949) на користь Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (вулиця Академіка Белелюбського, будинок 7, м. Дніпро, 49038; ідентифікаційний код 00659101) - 30 864 грн. 00 коп. - штрафу, 57 677 грн. 18 коп. - пені та 2 481 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

В порядку частини 11 статті 238 та частини 11 статті 129 Господарського процесуального кодексу України провести зустрічне зарахування грошових сум, що підлягають до стягнення за первісним та зустрічним позовами.

Зарахувати первісні вимоги Приватного підприємства "Харсел" до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на користь Приватного підприємства "Харсел" 765 684 грн. 00 коп. основного боргу, 13 782 грн. 31 коп. - пені, 123 140 грн. 51 коп. інфляційних втрат та 13 539 грн. 10 коп. частину витрат по сплаті судового збору в рахунок погашення зустрічних вимог Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" до Приватного підприємства "Харсел" про стягнення 30 864 грн. 00 коп. - штрафу, 57 677 грн. 18 коп. - пені та 2 481 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Після проведення зустрічного зарахування грошових сум та судового збору, що підлягають до стягнення за первісним і зустрічним позовами:

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (вулиця Академіка Белелюбського, будинок 7, м. Дніпро, 49038; ідентифікаційний код 00659101) на користь Приватного підприємства "Харсел" (вулиця Бориспільська, будинок 9А, м. Київ, 02099; ідентифікаційний номер 37950949) - 765 684 грн. 00 коп. основного боргу, 48 381 грн. 64 коп. інфляційних втрат та 11 058 грн. 10 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 15.03.2023.

Суддя Ю.В. Фещенко