Рішення

від 15.03.2023 по справі 904/4893/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2023м. ДніпроСправа № 904/4893/22

за позовом Селянського (фермерського) господарства "КАС", смт. Петропавлівка, Петропавлівський район, Дніпропетровська область

до 1. Української сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, селище Українське, Синельниківський район, Дніпропетровська область

2. Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області, смт. Петропавлівка, Петропавлівський район, Дніпропетровська область

про визнання права постійного користування земельною ділянкою

Суддя Ярошенко В.І.

Секретар судового засідання Головаха К.К.

Представники:

від позивача: Сиромятников Е.О.;

відповідач 1: не з`явився;

відповідач- 2: не з`явився.

ПРОЦЕДУРА

Селянське (фермерське) господарство "КАС" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1: Української сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області та відповідача-2: Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області, в якому просить суд:

- визнати за Селянським (фермерським) господарством "КАС" (ідентифікаційний код юридичної особи: 23022895) згідно до Державного акта на право постійного користування землею серії ДП, виданого 22 листопада 1994 року, та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 41 право постійного користування земельною ділянкою площею 21, 14 гектарів, що розташована на території Української сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області та Петропавлівської селищної ради.

Ухвалою суду від 27.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 18.01.2023.

17.01.2023 від Української сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача-1.

Ухвалою суду від 18.01.2023 відкладено розгляд справи на 15.02.2023.

31.01.2023 від Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача-2 та про визнання позову.

Ухвалою суду від 15.02.2023 закрито підготовче провадження. Справу призначено до розгляду в засіданні на 15.03.2023.

Відповідачі 1-2 в судове засідання 15.03.2023 не з`явилися, повідомляли суд про розгляд справи без участі їх представників.

В ході судового засідання 15.03.2023 розглянуто справу по суті, встановлено обставини справи та досліджено наявні у матеріалах справи докази.

В судовому засіданні 15.03.2023 у нарадчій кімнаті ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частин.

Позиція позивача викладена у позовній заяві

Позивач зазначає, що 28.07.1993 відбулась державна реєстрація Селянського (фермерського) господарства «КАС», засновниками якого були ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ № 636475. Головою створеного Селянського (фермерського) господарства «КАС» був ОСОБА_1 .

22.11.1994 ОСОБА_1 отримав Державний акт на право постійного користування землею серії ДП, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 41.

На підставі Державного акту на право постійного користування землею від 22.11.1994 серії ДП, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 41 ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства було надано у постійне користування земельна ділянка площею 21, 14 гектарів.

Отже, право постійного користування земельною ділянкою, яке відразу після створення господарства від засновника перейшло до Селянського (фермерського) господарства «КАС» не припинилося, ані через зміни у земельному законодавстві, ані через смерть засновника, ані через перейменування господарства, тому на думку позивача право постійного користування земельною ділянкою перейшло до позивача з моменту його державної реєстрації.

Позиція відповідача-1

Відповідач-1 не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву.

Позиція відповідача-2 викладена у заяві

Відповідач-2 визнає позовні вимоги в повному обсязі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

Рішенням Петропавлівської селищної ради народних депутатів Петропавлівського району Дніпропетровської області від 05.05.1993 № 206 надана ОСОБА_1 у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства СФГ «КАС».

28.07.1993 відбулась державна реєстрація Селянського (фермерського) господарства «КАС», засновниками якого були ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ № 636475. Головою створеного Селянського (фермерського) господарства «КАС» був ОСОБА_1 .

Відповідно до Статуту Селянського (фермерського) господарства «КАС», затвердженого зборами засновників господарства 05 вересня 1995 року, засновниками Селянського (фермерського) господарства «КАС» є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

22.11.1994 ОСОБА_1 отримав Державний акт на право постійного користування землею серії ДП, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 41.

На підставі Державного акту на право постійного користування землею від 22 листопада 1994 р. серії ДП, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 41 (далі за текстом - Державний акт на право постійного користування землею), ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства було надано у постійне користування земельна ділянка площею 21, 14 гектарів.

11.01.1995 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, що підтверджується Свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 11.01.1995 Додатково відповідно до Свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 11.01.1995, після укладення шлюбу чоловікові та дружині присвоєні прізвища ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 07.06.2017.

Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 11.01.2018 спадкоємцем ОСОБА_1 є ОСОБА_4 .

Згідно з Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 11.01.2018 серії ННА № 138041, спадщина, на яку видано це свідоцтво складається з прав засновника (власника) селянського (фермерського) господарства «КАС». При цьому, відповідно до Свідоцтва про право на спадщину, відносно майна померлого відсутні будь-які обтяження.

12.01.2018 засновником С(Ф)Г «КАС» - ОСОБА_5 було прийнято рішення № 1/2018, яким було:

- затверджено статут С(Ф)Г «КАС» у новій редакції;

- виключено зі складу засновників С(Ф)Г «КАС» ОСОБА_1 у зв`язку з його смертю;

- на підставі Свідоцтва про право на спадщину, а також враховуючи зміну прізвища (у зв`язку з одруженням) співзасновника господарства - ОСОБА_6 , одноосібним засновником, кінцевим бенефіціарним власником та головою С(Ф)Г «КАС» встановлено ОСОБА_7 ;

- створено статутний фонд С(Ф)Г «КАС» у розмірі 1 000, 00 грн;

- встановлено розмір частки ОСОБА_8 у статутному фонді С(Ф)Г «КАС» в розмірі 1 000, 00 грн, що складає 100 % статутного капіталу.

Відповідно до пункту 6.1 Статуту Селянського (фермерського) господарства «КАС», затвердженого рішенням Голови С(Ф)Г «КАС» № 1/2018 від 12 січня 2018 року, фактично у С(Ф)Г «КАС» у постійному користуванні перебуває дві земельні ділянки:

- земельна ділянка для селянсько-фермерського господарства площею 11, 5000 га, на підставі Державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею, виданого 08.07.1993 Петропавлівською селищною радою на підставі рішення від 05.05.1993 № 206;

- земельна ділянка для ведення селянського (фермерського) господарства площею 21, 1400 га, надана на підставі Державного акта на право постійного користування землею, виданого Петропавлівською селищною радою народних депутатів на підставі рішення від 05.05.1993 № 206.

Відповідно до відповіді Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 13.01.2022 № 29-4-0.332-263/2-22, земельна ділянка право постійного користування якою належить С(Ф)Г «КАС» на підставі Державного акта на право постійного користування землею була передана у комунальну власність Українській сільській об`єднаній територіальній громаді та Петропавлівській селищній об`єднаній територіальній громаді.

Згідно з Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 06.06.2018 № 4-2221/15-18-СГ, Українській сільській об`єднаній територіальній громаді (Українській сільській раді) було передано у комунальну власність за актом приймання-передачі земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 3881, 8250 га, згідно з додатком до акта приймання-передачі.

Факт передачі Українській сільській об`єднаній територіальній громаді в особі Української сільської ради частини земельної ділянки, право постійного користування якою належить С(Ф)Г «КАС» на підставі Державного акта на право постійного користування землею підтверджується Актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність від 06.06.2018 разом з Додатком до акту від 06.06.2018, відповідно до якого на земельну ділянку з кадастровим номером 1223885900:01:001:5027, загальною площею 13, 0089 га встановлено обтяження речових прав на земельну ділянку на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ДП від 22.11.1994, який було видано ОСОБА_1 .

В Додатку до акту від 06.06.2018, земельна ділянка з кадастровим номером 1223885900:01:001:5027, загальною площею 13, 0089 га розташована в Троїцькій сільській раді. Водночас, у відповідності до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 р. № 709-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Дніпропетровської області», до складу Української сільської об`єднаної територіальної громади в особі Української сільської ради увійшла Троїцька сільська рада.

В свою чергу, відповідно до Наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 24.12.2020 № 66-ОТГ, Петропавлівській селищній територіальній громаді (Петропавлівській селищній раді) було передано у комунальну власність за актом приймання-передачі земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 3692, 3741 га згідно з додатком до акта приймання-передачі.

Факт передачі Петропавлівській селищній територіальній громаді в особі Петропавлівської селищної ради частини земельної ділянки, право постійного користування якою належить С(Ф)Г «КАС» на підставі Державного акта на право постійного користування землею підтверджується Актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність від 24.12.2020 разом з Додатком до акту від 24.12.2020, відповідно до якого на земельну ділянку з кадастровим номером 1223855100:02:001:5172, загальною площею 8, 4597 га встановлено обтяження речових прав на земельну ділянку на підставі державного акта на право постійного користування серії ДП від 22.11.1994, виданого Корх А.С.

Враховуючи вказане, позивач звернувся до суду з позовом про визнання права постійного користування земельною ділянкою.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Суд звертає увагу на специфіку даного спору, яка полягає в тому, що правовідношення сторін регулювалися як нормативними актами, які на даний час втратили чинність (Закон України «Про селянське (фермерське) господарство (в редакції 1991 року), Законом України «Про фермерське господарство» в редакції 2002 раку, Земельний кодекс України ред. 1992 року та ред. 2002 року); так і нормативними актами, які в період дії спірних правовідносин були визнані неконституційними (п. 6 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України ред. 2001 року).

На думку суду, саме недоліки законодавчого регулювання майнових прав в значній мірі обумовили наявність даного спору. Отже, суд вважає, що вирішення спору повинно ґрунтуватися на принципах справедливості, добросовісності та розумності, передбачених пунктом 6 частини 1 статті 6 ЦК України, та на прецедентній практиці ЄСПЛ.

Щодо визнання права постійного користування земельною ділянкою

На час надання одному із засновників селянського (фермерського) господарства "КАС" Корх А.С. права постійного користування спірною земельною ділянкою діяв Земельний кодекс Української РСР від 18 грудня 1990 року, який у відповідній редакції передбачав таке регулювання відносин щодо права постійного користування земельною ділянкою:

Постійним визнавалося землекористування без заздалегідь установленого строку (частина друга статті 7 зазначеного кодексу (тут і далі - у редакції, чинній на час надання спірної земельної ділянки засновникові)). Право постійного користування землею посвідчували державні акти. їх видавали та реєстрували сільські, селищні, міські, районні Ради народних депутатів (частина перша статті 23 Земельного кодексу Української РСР від 18 грудня 1990 року).

Громадянам України, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, земельні ділянки передавалися у власність або надавалися в користування, в тому числі на умовах оренди, включаючи присадибний наділ (частина перша статті 50 вказаного кодексу). Землю у постійне користування надавали Ради народних депутатів, зокрема і для ведення громадянами України селянського (фермерського) господарства (пункт 1 частини п`ятої статті 7 Земельного кодексу Української РСР від 18 грудня 1990 року).

Громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздив з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подавали до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписував голова створюваного селянського (фермерського) господарства. У заяві зазначали: бажані розмір і місце розташування ділянки, кількість членів селянського (фермерського) господарства, повідомляли про їх досвід роботи в сільському господарстві та наявність кваліфікації або спеціальної підготовки. Можливими були також інші обґрунтування щодо виділення земельної ділянки (частини перша та друга статті 51 Земельного кодексу Української РСР від 18 грудня 1990 року).

Право користування земельною ділянкою чи її частиною припинялося, зокрема, у разі припинення діяльності селянського (фермерського) господарства (пункт 3 частини першої статті 27 Земельного кодексу Української РСР від 18 грудня 1990 року).

На час заснування СФГ «КАС» відносини, пов`язані зі створенням і діяльністю селянських (фермерських) господарств, регулював Закон № 2009-ХІІ, приписи якого були спеціальними до відповідних приписів інших Законів України, зокрема і до Земельного кодексу Української РСР від 18 грудня 1990 року.

Селянське (фермерське) господарство було формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Інтереси селянського (фермерського) господарства перед підприємствами, установами та організаціями, окремими громадянами представляв голова господарства. На його ім`я видавався Державний акт на право приватної власності на землю або Державний акт на право постійного користування землею; з головою селянського (фермерського) господарства укладався договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, складалися інші документи відповідно до законодавства України (частини перша, четверта та плята статті 2 Закону № 2009-ХІІ).

Право на створення селянського (фермерського) господарства мав кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, виявив таке бажання, мав документи, що підтверджують його здатність займатися сільським господарством, і пройшов конкурсний відбір. Першочергове право на створення селянського (фермерського) господарства надавалося громадянам, які проживали в сільській місцевості і мали необхідну кваліфікацію або досвід роботи в сільському господарстві (частина перша статті 4 Закону №2009-ХІІ.

Земельні ділянки громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства передавалися у приватну власність і надавалися в користування, в тому числі на умовах оренди. У постійне користування земля надавалася громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства із земель, що перебували у державній власності. У тимчасове користування земельні ділянки надавалися, зокрема, із земель запасу, а також могли надаватися із земель лісового та водного фондів (частина друга статті 4 Закону № 2009-ХІІ).

Громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування, в тому числі в оренду, подавали до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, підписану головою створюваного селянського (фермерського) господарства. У заяві зазначали: бажані розмір і місце розташування ділянки, кількість членів селянського (фермерського) господарства, документально підтверджували їх досвід роботи в сільському господарстві та наявність кваліфікації або спеціальної підготовки, обґрунтування щодо розмірів земельної ділянки і перспектив діяльності селянського (фермерського) господарства (частина перша статті 5 Закону № 2009-ХІІ).

Після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягало у 30-денний строк державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) й одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набувало статусу юридичної особи, одержувало печатку з його найменуванням і адресою, відкривало розрахунковий та інші рахунки в установах банку, вступало у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнавалося державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону (частини перша та друга статті 9 Закону № 2009-ХІІ).

Діяльність селянського (фермерського) господарства припиняється у разі припинення права власності на землю, права користування земельною ділянкою у випадках, передбачених статтями 27 і 28 Земельного кодексу України (пункт 2 частини першої статті 29 Закону № 2009-ХІІ).

За змістом наведених приписів на час створення СФГ «КАС» можливість реалізації права на створення селянського (фермерського) господарства була підпорядкована фактичному одержанню громадянином, зокрема, права постійного користування земельною ділянкою для ведення такого господарства. Наявність у засновника визначеного законом права на земельну ділянку була однією з умов державної реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи.

Відтак законодавством, чинним на момент створення СФГ «КАС» було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності CФГ як юридичної особи. Водночас, одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто Закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.

Право користування земельною ділянкою мало припинятися з припиненням діяльності селянського (фермерського) господарства (пункт 3 частини першої статті 27 Земельного кодексу Української РСР від 18 грудня 1990 року), а припинення права користування земельною ділянкою мало наслідком припинення діяльності цього господарства (пункт 2 частини першої статті 29 Закону № 2009-ХН).

Враховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки інакше, ніж за її цільовим призначенням (пункт 1 частини першої статті 40 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року), а також юридичні наслідки її використання не за цільовим призначенням (пункт 7 частини першої статті 27, частина друга статті 29, частина перша статті 88 Земельного кодексу Української РСР від 18 грудня 1990 року), надана громадянину у встановленому порядку для ведення селянського (фермерського) господарства земельна ділянка за її правовим режимом була та є такою, яку слід використовувати виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб цього громадянина.

Передбачені законом особливості надання фізичній особі земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства підтверджують те, що таку ділянку можна було безоплатно отримати лише для створення відповідного господарства, після чого її використання можливе було тільки для ведення селянського (фермерського) господарства, тобто для вироблення. переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції (частина перша статті 2 Закону № 2009-ХІІ). Таку діяльність здійснює саме селянське (фермерське) господарство, а не його засновник.

Державна реєстрація права постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства за його засновником не змінює вказаний висновок, оскільки після державної реєстрації такого господарства саме воно як суб`єкт підприємницької діяльності могло використовувати відповідну ділянку за її цільовим призначенням, тобто бути постійним користувачем. Відповідно з часу державної реєстрації цього господарства воно повноважне зареєструвати за собою право постійного користування земельною ділянкою, яку раніше для ведення селянського (фермерського) господарства отримав його засновник.

З наведеного вбачається, що на момент надання земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 , земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення фермерського господарства надавалась фізичній особі не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

Після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Отже, з 1994 року користувачем земельної ділянки є Селянське (фермерське) господарство «КАС».

1 січня 2002 року набрав чинності Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року, згідно з частиною першою статті 92 якого право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Вичерпний перелік осіб, які могли набувати земельні ділянки у постійне користування, був визначений у частині другій статті 92 ЗК України від 25 жовтня 2001 року. Фермерські господарства та фізичні особи до вказаного переліку не належали. Але у пункті 6 розділу X Перехідні положення зазначеного кодексу було передбачено, що громадянина юридичні особи, які вже мали у постійному користуванні земельні ділянки, не могли мати їх на такому праві та повинні були у визначений строк переоформити право власності або право оренди на них відповідно до встановленого порядку. При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду її строк мав визначатися відповідно до закону.

Пунктом 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, який діяв з 01 січня 2002 року до 22 вересня 2005 року, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01 січня 2002 року, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте Конституційний Суд України своїм Рішенням N 5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Тому, громадяни та юридичні особи, які до 01 січня 2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Отже, громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

З моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 по справі № 922/989/18.

Велика Палата Верховного суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №615/2197/15-ц (провадження №14-533цс18).

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

Так, за приписами статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: 1) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; 2) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; 3) припинення діяльності релігійних, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; 4) використання земельної ділянки способами, які суперечать економічним вимогам; 5) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; 6) систематична несплата земельного податку або орендної плати; 7) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; 8) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; 9) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Відповідно до частини 1 статті 27 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 13.03.1992, яка діяла до 01.01.2002), право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) використання землі не за цільовим призначенням; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і двох років - для несільськогосподарського виробництва; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

З наведеного випливає, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство.

Матеріалами справи підтверджено, що земельна ділянка площею 21, 14 га, що розташована на території Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області, була надана в постійне користування громадянину ОСОБА_1 , саме з метою введення селянського (фермерського) господарства, яке було ним створено та зареєстровано 28.07.1993.

Враховуючи вказане та наведені вище законодавчі норми, до Фермерського господарства «КАС» перейшли права та обов`язки землекористувача щодо зазначеної земельної ділянки.

Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення ФГ і подальшої державної реєстрації ФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

Таким чином, право постійного користування спірною земельною ділянкою виникло у Фермерського господарства "Селянське (фермерське) господарство "КАС" з моменту його державної реєстрації і зберігається за фермерським господарством до часу припинення його діяльності.

Виходячи з положень статті 15 Цивільного кодексу України, визначено три окремі підстави для захисту цивільного права особи: порушення, невизнання, оспорювання цивільного права.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 по справі № 910/6642/18, за змістом статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Отже, встановивши наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення права і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши, зокрема, відсутність порушення права.

Станом на день вирішення спору позивач - Фермерське господарство "Селянське (фермерське) господарство "КАС" продовжує здійснювати фермерську діяльність та використовувати земельну ділянку на праві постійного користування.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про доведення позивачем наявності у Селянського (фермерського) господарства «КАС» згідно до Державного акта на право постійного користування землею серії ДП, виданого 22 листопада 1994 року, та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 41 право постійного користування земельною ділянкою площею 21, 14 гектарів, що розташована на території Української сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області та Петропавлівської селищної ради.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма закріплена в частині 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне в порядку, визначеному частиною 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України та частиною 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір", повернути позивачу 50% сплаченого ним при поданні позову судового збору (у розмірі 620, 25 грн), оскільки до початку розгляду справи по суті відповідачем-2 було визнано позов.

У відповідності до пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому, судовий збір позивача у розмірі 1 240, 50 грн слід покласти на відповідача-1 та судовий збір у розмірі 620, 25 грн на відповідача-2.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 202, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати за Селянським (фермерським) господарством "КАС" (52700, Дніпропетровська область, Петропавлівський район, смт. Петропавлівка, вул. Червона, буд. 155; ідентифікаційний код 23022895) згідно до Державного акта на право постійного користування землею серії ДП, виданого 22 листопада 1994 року, та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 41 право постійного користування земельною ділянкою площею 21, 14 гектарів, що розташована на території Української сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області (52720, Дніпропетровська область, Синельниківський район, с-ще Українське, вул. Миру, буд. 22; ідентифікаційний код 04339126) та Петропавлівської селищної ради (52700, Дніпропетровська область, Синельниківський район, смт. Петропавлівка, вул. Героїв України, буд. 62; ідентифікаційний код 04338486).

Стягнути з Української сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області (52720, Дніпропетровська область, Синельниківський район, с-ще Українське, вул. Миру, буд. 22; ідентифікаційний код 04339126) на користь Селянського (фермерського) господарством "КАС" (52700, Дніпропетровська область, Петропавлівський район, смт. Петропавлівка, вул. Червона, буд. 155; ідентифікаційний код 23022895) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 240, 50 грн.

Стягнути з Петропавлівської селищної ради (52700, Дніпропетровська область, Синельниківський район, смт. Петропавлівка, вул. Героїв України, буд. 62; ідентифікаційний код 04338486) на користь Селянського (фермерського) господарством "КАС" (52700, Дніпропетровська область, Петропавлівський район, смт. Петропавлівка, вул. Червона, буд. 155; ідентифікаційний код 23022895) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 240, 50 грн.

Повернути з Державного бюджету України на користь Селянському (фермерському) господарству "КАС" (52700, Дніпропетровська область, Петропавлівський район, смт. Петропавлівка, вул. Червона, буд. 155; ідентифікаційний код 23022895) суму сплаченого судового збору у розмірі 620, 25 грн (шістсот двадцять гривень 25 коп.).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 16.03.2023

Суддя В.І. Ярошенко