Рішення

від 15.03.2023 по справі 909/49/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.03.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/49/23

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом: Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів"

до відповідача: Малого приватного підприємства "Газсервіс"

про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 104147 грн 62 коп.

встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк "Львів" із позовною заявою до Малого приватного підприємства "Газсервіс" про стягнення заборгованості за кредитним договором №355/В/2021 від 05.05.2021 в сумі 104147 грн 62 коп.

Вирішення судом процесуальних питань.

16.01.2023 суд відкрив провадження у справі та ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив відповідачу строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі та ухвали повідомлення суд надіслав відповідачу на адресу, що зазначена в позовній заяві та Витязі з Єдиного державного реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Поштове відправлення, яке суд надсилав відповідачу, повернулось до суду із відміткою відділення Укрпошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії суд направив за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвали для вчинення відповідних дій за належною адресою та які повернулися до суду у зв`язку з їх неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання вимог суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Відзиву на позов у встановлений судом строк відповідач не подав.

Згідно з ч. 1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Як вбачається із ч. 4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань із повернення суми отриманого кредиту згідно з умовами кредитного договору №355/В/2021 від 05.05.2021 виникла заборгованість з основного боргу в сумі 96774 грн 24 коп. та заборгованість за відсотками в сумі 7373 грн 38 коп. Позивач обґрунтував позов ст.525, 526, 530, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України.

Позиції відповідачів.

Відповідач відзиву на позов не подав, не надав заперечень щодо факту отримання кредитних коштів та не спростував суми заявленої до стягнення заборгованості за кредитним договором.

Обставини справи. Оцінка доказів.

05.05.2021 АТ АКБ "Львів" (банк) та МПП "Газсервіс" (позичальник) уклали кредитний договір № 355/В/2021.

Відповідно до п.2.1 договору банк видає позичальнику кредит, а позичальник приймає його на наступних умовах:

- розмір та валюта кредиту - 200000 грн 00 коп. (п. 2.1.1),

- призначення кредиту - поповнення обігових коштів (п. 2.1.2),

- процентна ставка - 23,88 % річних (п. 2.1.3),

- дата повернення кредиту в повному обсязі - 04.11.2023 (п. 2.1.4),

- порядок видачі кредиту - безготівково на поточний рахунок банку позичальника НОМЕР_1 (п. 2.1.5),

- графік повернення кредиту - згідно графіка погашення кредиту оформленого додатком № 1 до цього договору, що є його невід`ємною частиною (п. 2.1.6).

Згідно з п. 2.7 договору банк має право вимагати дострокового повернення кредиту у випадку невиконання/неналежного виконання позичальником зобов`язань, передбачених цим договором та/або договорами, якими забезпечується виконання зобов`язань за цим додатковим договором, а також у випадку несвоєчасної сплати процентів та/або повернення кредиту або його частини.

Проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом "факт/360" (фактична кількість днів у місяці, але умовно 360 днів у році), за ставкою, визначеною у п. 2.1.3 цього договору з моменту видачі кредиту до терміну, вказаному в п. 2.1.4 цього договору (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 4.1. та 4.2 договору позичальник зобов`язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені цим договором та/або додатками до нього. Повернення кредиту здійснюється шляхом безготівкових перерахунків або внесенням готівки в касу банку.

Позивач прийняті на себе зобов`язання згідно кредитного договору виконав, перерахував на поточний рахунок позичальника кошти в розмірі 200000 грн 00 коп., що підтверджується меморіальним ордером № 113398 від 05.05.2021.

05.05.2021 банк та позичальник уклали додаток № 1 до кредитного договору, яким узгоджений графік повернення кредиту.

Згідно з наданими виписками з банку суд встановив, що відповідач частково виконав взяті на себе зобов`язання, однак станом на 04.01.2023 у нього наявна заборгованість перед позивачем в сумі 96774 грн 24 коп. основного боргу та заборгованість з відсотків в сумі 7373 грн 38 коп.

У п. 4.8 договору сторони погодили, що банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших платежів за договором, у разі настання одного (або кількох) з таких випадків: несвоєчасної сплати процентів та/або повернення суми кредиту (частини кредиту); наявності обставин, які свідчать про те, що наданий позичальникові кредит не буде повернуто у строки, визначені кредитним договором; іншого істотного порушення умов кредитного договору.

Пунктом 4.9. кредитного договору передбачено, що позичальник зобов`язаний протягом 10-ти банківських днів з моменту отримання письмової вимоги банку (п. 4.8) достроково повернути кредити, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за цим договором.

06.12.2022 банк надіслав позичальнику лист-вимогу вих. № 2462/0-05 про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором та заборгованість за процентами в 10-ти денний термін з дати одержання вимоги. Докази направлення приєднані до матеріалів справи.

Однак вимога позивача залишена відповідачем без відповіді та виконання, що стало підставою для звернення за захистом свого порушеного права до господарського суду.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як визначено в ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як передбачено ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктом 1 ст.530 Цивільного кодексу України обумовлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов"язання. Відповідач доказів належного виконання своїх зобов"язань не надав, доводи позивача не спростував.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Висновки суду.

Факт прострочення повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування ними підтверджується матеріалами справи та не спростований відповідачем.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача 96774 грн 24 коп. - заборгованості за кредитним договором та 7373 грн 38 коп. - заборгованості за відсотками.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 2684 грн 00 коп., що підтверджується меморіальним ордером №178750 від 04 січня 2023 року.

Враховуючи задоволення позову, судовий збір в сумі 2684 грн 00 коп. суд покладає на відповідача.

Керуючись ст. 8, 124, 129 Конституції України, статтями 2,129, 233, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів" до Малого приватного підприємства "Газсервіс" про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 104147 грн 62 коп. задовольнити.

Стягнути з Малого приватного підприємства "Газсервіс", вул. Грушевського, буд. 11, м. Долина, Калуський район, Івано-Франківська область, 77500 (код 31916352) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів", вул. Сербська, буд. 1, м. Львів, 79008 (код 09801546) - 96774 (дев"яносто шість тисяч сімсот сімдесят чотири) грн 24 коп. основної заборгованості та 7373 (сім тисяч триста сімдесят три) грн 34 коп. заборгованість за відсотками, а також 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 16.03.2023

Суддя Т. В. Максимів