Рішення

від 16.03.2023 по справі 910/14608/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.03.2023Справа № 910/14608/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Національного інституту стратегічних досліджень

до Виробничого кооперативу "Науково-проектний інститут Будпроектіндустрія"

про стягнення 68 930,02 грн

без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Національний інститут стратегічних досліджень (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Виробничого кооперативу "Науково-проектний інститут Будпроектіндустрія" (далі - відповідач) про стягнення 68 930,02 грн, з яких 51 849,20 грн - заборгованість, 3 162,79 грн - втрати від інфляції, 10 067,19 грн - пеня, 3 850,84 грн - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 2010/К від 01.12.2010 в частині оплати витрат на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг у встановлений таким договором строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2022 відкрито провадження у справі № 910/14608/22, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій.

Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Ухвала суду від 28.12.2022 була направлена позивачу, проте поштове відправлення № 0105493277355 повернуто до суду з довідкою відділення зв`язку, в якій причиною невручення поштового відправлення зазначено «за закінченням терміну зберігання».

17.01.2022 позивачем отримано ухвалу суду, про що свідчить підпис представника позивача на ухвалі суду.

Крім того, як вбачається з заяв позивача від 19.01.2023 № 293/54 та від 03.03.2023 № 293/176, які адресовані суду, позивач обізнаний з відкриттям провадження у даній справ.

Відповідачем копія ухвали суду, яка направлена йому поштовим відправленням № 0105493277339, отримана 17.01.2023, що підтверджується даними трекінгу згідно з вказаним поштовим відправленням.

Ухвалу суду, направлену за юридичною адресою відповідача, повернуто з довідкою пошти «за вказаною адресою організації не розшукано/вибули».

Крім того, ухвала суду від 28.12.2022 про відкриття провадження була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 29.12.2022 за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/108137737.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався, заперечень проти розгляду справи у спрощеному позовному провадженні до суду не надходило.

19.01.2023 від позивача надійшла заява від 19.01.2023 № 293/54 щодо долучення до матеріалів справи доказів.

03.03.2023 від позивача надійшла заява про пришвидшення розгляду справи.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Суд відзначає, що сторонам було надано достатньо часу (з урахуванням введеного на території України воєнного стану та затримок у доставці поштової кореспонденції) для подання всіх пояснень, заяв та клопотань.

Від сторін не надходило клопотань про розгляд даної справи з повідомленням (викликом) представників сторін.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

У розпорядженні Кабінету Міністрів України від 19.09.1997 № 517-р зазначено, що до остаточного вирішення питання слід взяти до відома, що Український інститут досліджень навколишнього середовища і ресурсів (правонаступником якого є позивач у даній справі) надасть у користування інституту "Украгропроектіндустрія" та орендному підприємству "Будпроектіндустрія" (правонаступником якого є відповідач у даній справі) займані ними приміщення у будинку по Чоколівському бульвару, 13, на умовах фактичних витрат, пов`язаних з утриманням будинку.

01.12.2010 між позивачем (далі - Інститут) та відповідачем (далі - підприємство) укладено договір про відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг (далі - договір), згідно з п. 1.1 якого погоджено, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.09.1997 № 517-р та розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.09.2010 № 1769-р Інститут надає у користування підприємству приміщення у будинку Інституту за адресою: 03186, м. Київ, Чоколівський бульвар, 13.

Відповідно до п. 1.2 договору Інститут забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі за адресою: 03186, м. Київ, Чоколівський бульвар, 13, яка перебуває на балансі Інституту (далі - будівля), загальною площею 8 460,80 кв. м., а також утримання прибудинкової території та надання комунальних послуг, а підприємство бере участь у витратах Інституту на виконання вказаних послуг пропорційно займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих Інститутом за цим договором.

Згідно з п. 1.2 договору розмір фактично займаних підприємством приміщень становить 368,90 кв. м. (третій поверх), а також у вказаному пункті погоджено номери кімнат, які передаються відповідачу, та їх площа.

Пунктом 1.3 договору сторонами погоджено витрати на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг.

Згідно з п. 2.1 договору розмір щомісячних платежів по відшкодуванню фактичних витрат на утримання будинку розраховується пропорційно до площі фактично займаних підприємством приміщень згідно з фактичними витратами Інституту на утримання будинку на підставі рахунків-фактур, виставлених Інститутом на адресу підприємства, з додаванням копій документів, що підтверджують фактичні витрати Інституту на утримання будинку.

Оплата виставлених Інститутом рахунків-фактур здійснюється протягом 5 банківських днів з моменту отримання відповідного рахунку-фактури підприємством шляхом перерахування коштів з поточного рахунку підприємства на поточний рахунок Інституту (п. 2.2 договору).

Як погоджено в п. 5.1 договору, останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до моменту виконання умов розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.09.1997 № 517-р в частині надання підприємству окремих приміщень.

Крім того, 05.03.2020 між сторонами укладено додаткову угоду № 2020, сторонами внесено зміни до п. 1.2, п. 1.3 договору, при цьому з урахування вказаної додаткової угоди сторонами погоджено, що під фактичними витратами на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг, які використовує підприємство та зобов`язується відшкодовувати інституту, сторони розуміють: витрати за спожиту електроенергію (на підставі актів обстеження); витрати з технічного обслуговування будівлі (пропорційно займаній площі); витрати з охорони будівлі (пропорційно займаній площі); витрати на водопостачання та водовідведення (на підставі узгодженого розрахунку з урахуванням кількості працівників підприємства); витрати на обслуговування ліфтів (пропорційно займаним площам); витрати за санітарне обслуговування прибудинкової території та приміщень (пропорційно займаним площам); витрати на опалення (пропорційно займаним площам); відшкодування сум земельного податку (пропорційно від займаних площ будівлі до площі забудови); відшкодування послуг з профілактичної гідродинамічної прочистки каналізаційних мереж та споруд (пропорційно займаним площам); відшкодування послуг з визначення фізико-хімічного складу стічних вод (пропорційно займаним площам).

До вказаної додаткової угоди сторонами складено розрахунок відшкодування за використання питної води та водовідведення від 04.05.2020, розрахунок відшкодування витрат за користування електроенергією від 05.03.2020, також між сторонами підписано акт обстеження від 19.02.2020.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.03.2021 № 263-р внесено зміни до розпорядження Кабінету Міністрів України № 517-р від 19.09.1997, зокрема вилучено абзаци третій та четвертий.

Додатковою угодою № 1/2021 від 21.04.2021 сторонами погоджено у зв`язку з прийняттям вищевказаного розпорядження (від 31.03.2021 № 263-р) припинити дію договору № 2010/К від 01.12.2010 та останнім днем строку його дії вважати 21.04.2021.

Крім того, судом встановлено, що 14.07.2022 позивач звернувся до відповідача з претензією за вищевказаним договором у розмірі 51 849,20 грн, яка виникла на підставі отриманих актів виконаних робіт від 19.04.2021 № 62-к на суму 16 515,05 грн, від 22.04.2021 № 77-к на суму 12 280,32 грн, від 11.05.2021 № 92-к на суму 1 579,37 грн, від 12.05.2021 № 110-к на суму 12 719,97 грн, від 31.05.2021 № 122-к на суму 54,92 грн, від 01.06.2021 № 131-к на суму 8 692,23 грн, від 27.07.2021 № 200-к від 7,34 грн.

Копія вказаної претензії отримана відповідачем 26.07.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0200252892035, яке долучено позивачем до заяви від 19.01.2023.

При цьому, в позовній заяві позивачем вказано, що рахунки та акти отримано особисто відповідачем, водночас до матеріалів справи позивачем не долучено рахунків та актів, в яких є посилання в претензії від 14.07.2022 № 293/471.

Проте, позивачем до заяви від 19.01.2023 долучено опис вкладення в цінний лист від 15.12.2022, який підтверджує надіслання відповідачу вищевказаних рахунків та актів здачі-приймання послуг, вказане відправлення отримано відповідачем 26.12.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105493365564.

Тобто відповідачем отримано рахунки та акти здачі-приймання наданих послуг 26.12.2022, що підтверджується документами, які містяться в матеріалах справи.

Крім того, отримання відповідачем претензії від 14.07.2022 № 293/471 підтверджується також відповіддю відповідача на вказану претензію від 03.08.2022 № 0308/21-01-П, в якій відповідачем не заперечується існування у нього заборгованості перед позивачем в певному розмірі, але заперечується розмір такої заборгованості з урахуванням коригування відшкодування суми земельного податку та частково нарахувань про відшкодування електроенергії, які мотивовані тим, що відповідачем здійснено часткове повернення приміщень.

Також у відповіді на претензію відповідач посилався на настання форс-мажорних обставин починаючи з 24.02.2022, які, на переконання відповідача, підтверджуються листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, що призвело до неможливості виконання договірних зобов`язань у встановлені терміни.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність заявлених позивачем вимог, суд керувався таким.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Під час розгляду даної справи відповідачем не надано суду заперечень щодо нарахувань позивачем розміру відшкодування витрат на утримання нерухомого майна згідно з укладеним договором № 2010/К від 01.12.2010, вказаних у претензії до відповідача, а також зазначених у рахунках та актах, які надіслані відповідачу позивачем.

При цьому, під час розгляду даної справи відповідачем не надано свого контррозрахунку заборгованості щодо відшкодування витрат.

Також відповідачем не надано суду доказів оплати виставлених рахунків. Зважаючи на викладене, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 51 849,20 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача втрат від інфляції в розмірі 3 162,79 грн, які нараховані за період з 01.06.2022 по 30.11.2022.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд зазначає, що за розрахунком суду розмір втрат від інфляції за заявлений позивачем період становить 5 392,02 грн, проте враховуючи, що у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог, розмір витрат від інфляції підлягають задоволенню в сумі 3 162,79 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення пені в розмірі 10 067,19 грн та штрафу в розмірі 3 850,84 грн.

Вказані вимоги обґрунтовані позивачем з посиланням на ст. 231 Господарського кодексу України та п. 3.4.5 договору.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до п. 1 статуту позивача Інститут є консультативно-дорадчим органом при Президентові України.

Згідно з п. 4 вказаного статуту Інститут підпорядкований Президентові України.

Майно Інституту є державною власністю і належить його на праві оперативного управлення (п. 30 статуту).

Відповідно до п. 33 статуту фінансування діяльності Інституту здійснюється за рахунок коштів загального та спеціального фондів Державного бюджету України, інших джерел, не заборонених законом.

Позивач у даній справі є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки.

Водночас, суд зазначає, що штрафні санкції передбачені частиною 1 статті 231 Господарського кодексу України за порушення строків виконання негрошового зобов`язання.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21 та від 23.08.2022 у справі № 910/9375/21.

У даному випадку відповідачем прострочено саме виконання грошового зобов`язання з відшкодування позивачу витрат на утримання нерухомого майна.

За вказаних обставин, суд зазначає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 0,1% в сумі 10 067,19 грн та штрафу в розмірі 7% в сумі 3 850,84 грн, нарахованих відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України, є безпідставними, у зв`язку з чим суд відмовляє в таких вимогах.

Крім того, відповідно до п. 3.4.5 договору, якщо кошти по відшкодуванню витрат перераховані несвоєчасно або не у повному обсязі, з підприємства на користь Інституту стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати).

Проте, згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Тобто у позивача є право на нараховувати відповідачу пеню в порядку, передбаченому договором (в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості), проте таке нарахування має здійснюватись в межах строків, визначених частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Так, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд зазначає, що позивачем розрахунок здійснено за період з 01.06.2022 по 30.11.2022, тобто поза межами строків нарахування визначених частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України (шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано).

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення заборгованості в розмірі 51 849,20 грн, а також втрат від інфляції в розмірі 3 162,79 грн. У задоволенні вимог про стягнення 3 850,84 грн штрафу та 10 067,19 грн пені суд відмовляє.

Судові витрати зі сплати судового збору з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 2 142,06 грн.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Виробничого кооперативу "Науково-проектний інститут Будпроектіндустрія" (юридична адреса: 03186, м. Київ, Чоколівський бульвар, 13; фактична адреса: 03056, м. Київ, проспект Перемоги, 21, кв. 104, код 21633376) на користь Національного інституту стратегічних досліджень (01004, м. Київ, вул. Басейна, 9, кім. 3, код 36852220) заборгованість в розмірі 51 849,20 грн (п`ятдесят одна тисяча вісімсот сорок дев`ять грн 20 коп.), інфляційні втрати в розмірі 3 162,79 грн (три тисячі сто шістдесят дві грн 79 коп.), а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 142,06 грн (дві тисячі сто сорок дві грн 06 коп.).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення підписано 16.03.2023.

Суддя О.Г. Удалова