Рішення

від 16.03.2023 по справі 910/965/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.03.2023Справа № 910/965/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Князькова В.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Управління поліції охорони в м.Києві, м.Київ

до відповідача: : Релігійної організації "Християнська релігійна організація "Посольство Благословенного Царства Божого для всіх народів", м. Київ

про стягнення 4022,42 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Управління поліції охорони в м.Києві звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Релігійної організації "Християнська релігійна організація "Посольство Благословенного Царства Божого для всіх народів" про стягнення 4022,42 грн, з яких основний борг в сумі 3455,24 грн та пеня в розмірі 567,18 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх обов`язків за договором №1571/29/16/ОБ/ТС-2019 від 01.12.2019 про спостереження за станом засобів сигналізації, що встановлені на об`єкті з реагуванням наряду поліції в частині оплати послуг за серпень-грудень 2022 року.

Ухвалою суду від 23.01.2023 відкрито провадження в справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.

Відповідач відзиву на позов не подав, клопотання про продовження строку на подачу відзиву не заявив, проте, про розгляд справи був повідомлений належним чином. При цьому, суд зазначає таке.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02132, місто Київ, вул.Іжевська, будинок 2.

Поштове відправлення було повернуто на адресу суду з відміткою "адресат відмоввився від отримання поштового відправлення".

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Наразі, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, з огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2019 між Управлінням поліції охорони в м.Києві (виконавець) та Релігійною організацією "Християнська релігійна організація "Посольство Благословенного Царства Божого для всіх народів" (замовник) було укладено договір №1571/29/16/ОБ/ТС-2019 про спостереження за станом засобів сигналізації, що встановлені на об`єкті з реагуванням наряду поліції, за умовами розділу 1 якого виконавець здійснює в інтересах замовника: спостереження за станом та технічне обслуговування сигналізації, що встановлена на об`єктах замовника, перелік та адреси яких зазначені у дислокації (додаток 1 до договору), що є невід`ємною частиною цього договору; у разі надходження на ПЦС сигналу про спрацювання сигналізації забезпечує реагування НР для встановлення причин його надходження, а в разі необхідності - припинення правопорушення або злочину на об`єкті.

За цим договором виконавець не приймає майно замовника на зберігання та не вступає у володіння ним (п.1.3 договору №1571/29/16/ОБ/ТС-2019 від 01.12.2019).

Ціна однієї години спостереження, технічного обслуговування однієї умовної установки сигналізації за цим договором визначається на підставі розрахунку нарахованих валових витрат, пов`язаних з цією діяльністю та узгоджується протоколом узгодження ціни (додаток 4 до договору), що є невід`ємною частиною цього договору.

В разі збільшення видатків виконавця, безпосередньо пов`язаних з організацією та здійсненням охоронних послуг, у тому числі зміни норм законодавства, які безпосередньо впливають, вартість послуг, що надаються виконавцем за цим договором, останній має право змінити їх вартість про що письмово повідомляє замовника. У разі якщо замовник протягом 30-ти днів з дня отримання такого повідомлення не укладе із виконавцем додаткової угоди про зміну вартості послуг, останній має право достроково в односторонньому порядку розірвати даний договір (п.2.1 договору №1571/29/16/ОБ/ТС-2019 від 01.12.2019).

Оплата охоронних послуг відповідно до визначених тарифів та кількості годин охорони здійснюється замовником на умовах попередньої оплати, шляхом перерахування замовником відповідної суми, вказаної у розрахунку вартості наданих послуг (додаток 2 до договору), що є невід`ємною частиною цього договору, на рахунок виконавця до 10 числа поточного місяця за послуги, які будуть надані в наступному місяці (п.2.2 договору №1571/29/16/ОБ/ТС-2019 від 01.12.2019).

Згідно п.п.2.4, 2.5 договору №1571/29/16/ОБ/ТС-2019 від 01.12.2019 до закінчення поточного місяця виконавець надає замовнику два примірники акта приймання наданих послуг, який останній зобов`язаний протягом п`яти перших робочих днів наступного місяця підписати і один примірник підписаного акта повернути виконавцю. У випадку наявності у замовника заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці, замовник зобов`язаний в той же строк у письмовій формі, надати виконавцю свої обґрунтовані заперечення. За умови неповернення замовником підписаного акта приймання наданих послуг чи ненадання обґрунтованих заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці, в строк, визначений п.2.3 даного договору, вважається, що послуги у такому місяці надані виконавцем в повному обсязі і прийняті замовником без зауважень.

У п.п.10.1, 10.2 договору вказано, що останній набирає чинності з 01.12.2019 та діє протягом 1 місяця. Якщо за 15 днів до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не вимагатиме у письмовій формі його припинення або перегляду, договір вважається продовженим на тих же умовах на той же термін.

У додатках до договору №1571/29/16/ОБ/ТС-2019 від 01.12.2019 контрагентами дислокацію, розрахунок вартості спостереження за тривожною сигналізацією в приміщенні, інструкцію з користування сигналізацією, протокол погодження договірної ціни.

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.01.2018 по справі №203/2612/13-ц та постанові від 19.06.2018 по справі №5023/3905/12.

Слід зауважити, що на теперішній час договір №1571/29/16/ОБ/ТС-2019 від 01.12.2019 у передбаченому чинним законодавством України порядку недійсним визнано не було. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Отже, виходячи з наведеного вище, з огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №1571/29/16/ОБ/ТС-2019 від 01.12.2019 як належну підставу у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Як вказано в позовній заяві, 29.12.2022 Управлінням поліції охорони в м.Києві супровідним листом №2778/43/31/5-2022 від 29.12.2022 було направлено Релігійній організаціїї "Християнська релігійна організація "Посольство Благословенного Царства Божого для всіх народів" акти прийому-передачі виконаних послуг за серпень 2022 на суму 899,90 грн, за вересень 2022 на суму 873,50 грн, за жовтень на суму 899,90 грн, за листопад 2022 на суму 873,50 грн, за грудень 2022 на суму 580,58 грн.

На підтвердження направлення вказаних документів позивачем додано до матеріалів справи фіскальний чек від 29.12.2022.

Позивачем зазначено, що відповідачем підписаних актів повернуто не було, заперечень з приводу їх змісту не надано, надані у серпні-грудні 2022 року послуги не оплачено, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Як вказувалось вище, оплата охоронних послуг відповідно до визначених тарифів та кількості годин охорони здійснюється замовником на умовах попередньої оплати, шляхом перерахування замовником відповідної суми, вказаної у розрахунку вартості наданих послуг (додаток 2 до договору), що є невід`ємною частиною цього договору, на рахунок виконавця до 10 числа поточного місяця за послуги, які будуть надані в наступному місяці (п.2.2 договору №1571/29/16/ОБ/ТС-2019 від 01.12.2019).

Згідно п.п.2.4, 2.5 договору №1571/29/16/ОБ/ТС-2019 від 01.12.2019 до закінчення поточного місяця виконавець надає замовнику два примірники акта приймання наданих послуг, який останній зобов`язаний протягом п`яти перших робочих днів наступного місяця підписати і один примірник підписаного акта повернути виконавцю. У випадку наявності у замовника заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці, замовник зобов`язаний в той же строк у письмовій формі, надати виконавцю свої обґрунтовані заперечення. За умови неповернення замовником підписаного акта приймання наданих послуг чи ненадання обґрунтованих заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці, в строк, визначений п.2.3 даного договору, вважається, що послуги у такому місяці надані виконавцем в повному обсязі і прийняті замовником без зауважень.

Судом було встановлено, що 29.12.2022 Управлінням поліції охорони в м.Києві супровідним листом №2778/43/31/5-2022 від 29.12.2022 було направлено Релігійній організації "Християнська релігійна організація "Посольство Благословенного Царства Божого для всіх народів" акти прийому-передачі виконаних послуг за серпень 2022 на суму 899,90 грн, за вересень 2022 на суму 873,50 грн, за жовтень на суму 899,90 грн, за листопад 2022 на суму 873,50 грн, за грудень 2022 на суму 580,58 грн. На підтвердження направлення вказаних документів позивачем додано до матеріалів справи фіскальний чек від 29.12.2022.

Наразі, докази повернення відповідачем підписаних актів як і заперечень з приводу їх змісту в матеріалах справи відсутні.

Отже, виходячи з наведеного вище у сукупності, суд дійшов висновку, що у Релігійної організації "Християнська релігійна організація "Посольство Благословенного Царства Божого для всіх народів" виник обов`язок з оплати послуг, які Управлінням поліції охорони в м.Києві було надано у серпні-грудні 2022 року на підставі договору №1571/29/16/ОБ/ТС-2019 від 01.12.2019, строк виконання якого настав.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У ст.77 Господарського процесуального кодексу України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.сЖодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Наразі, суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи ст.79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Проте, вступереч викладеного вище, відповідачем обставини, які повідомлено позивачем, належними та допустими доказами не спростовано, доказів належного виконання своїх обов`язків за договором №1571/29/16/ОБ/ТС-2019 від 01.12.2019 в частині оплати в повному обсязі послуг за серпень-грудень 2022 не надано.

За таких обставин, виходячи з вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Управління поліції охорони в м.Києві до Релігійної організації "Християнська релігійна організація "Посольство Благословенного Царства Божого для всіх народів" в частині стягнення основного боргу на суму 3455,24 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог про стягнення пені суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати (ч.5 ст.694 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 5.2.2 укладеного між сторонами правочину передбачено, що у разі несвоєчасної (неповної) оплати наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період надання послуг, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

З огляду на порушення відповідачем своїх обов`язків в частині повної та своєчасної оплати послуг за серпень-грудень 2022, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення пеню на загальну суму 567,18 грн.

Здійснивши перервірку наведеного заявником розрахунку, судом вставновлено, що останній містить арифметичні помилки, а обгрунтованим є стягнення з відповідача неустойки на суму 561,08 грн, а отже, позовні вимоги Управління поліції охорони в м.Києві до Релігійної організації "Християнська релігійна організація "Посольство Благословенного Царства Божого для всіх народів" в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково, а саме на суму 561,08 грн.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Управління поліції охорони в м.Києві до Релігійної організації "Християнська релігійна організація "Посольство Благословенного Царства Божого для всіх народів" про стягнення 4022,42 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Релігійної організації "Християнська релігійна організація "Посольство Благословенного Царства Божого для всіх народів" (02132, місто Київ, вул.Іжевська, будинок 2, ЄДРПОУ 22868549) на користь Управління поліції охорони в м.Києві (04050, місто Київ, вул.Студентська, будинок 9, ЄДРПОУ 40109147) заборгованість в розмірі 3455,24 грн, пеню в сумі 561,08 грн та судовий збір в сумі 2477,24 грн.

3. В задоволенні позовних вимог про стягнення пені на суму 6,10 грн відмовити.

4. Судовий збір в сумі 3,76 грн залишити за позивачем.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного господарського суду.

Повний текст складено 16.03.2023.

Суддя В.В. Князьков