Рішення

від 07.03.2023 по справі 910/10834/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.03.2023Справа № 910/10834/22За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОФТ ЛТД" (Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоренмайн - трейд компані")

про стягнення 5 947 099,81 грн.

Cуддя Борисенко І.І.

секретар судового засідання Шилін Є.О.

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕСТТ" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОФТ ЛТД", в якому просило суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 5 947 099,81 грн., з яких: 4 698 093,75 грн. - основний борг, 1 085 893,30 грн. - інфляційна складова боргу, 159 374,34 грн. - 3 % річних, 3 738,42 грн. - пені за Договором про надання послуг технікою (будівельною, спеціальною та іншим видом автотранспорту) № О-22/06-21 від 22.06.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем за умовами вказаного договору було надано відповідачу визначену таким техніку, проте розрахунок за надані послуги відповідачем здійснено частково.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 позовну заяву залишено без руху, надано час для виконання вимог ухвали та усунення недоліків позовної заяви.

15.11.2022 до суду надійшло клопотання про виконання вимог ухвали суду від 01.11.2022.

За таких обставин, господарський суд ухвалою від 23.11.2022 відкрив провадження у справі, розгляд справи вирішив здійснювати у порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання на 20.12.2022. Вказаною ухвалою суд запропонував відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати відзив на позовну заяву чи заперечення.

Підготовче засідання призначене на 20.12.2022 відкладено за клопотанням позивача до 17.01.2023.

06.01.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнав частину суми основного боргу в розмірі 3 660 687,50 грн., вказав про готовність сплатити позивачу вказану суму коштів, решту заявленої суми основного боргу, 3 % річних, інфляції та пені не визнавав, просив суд відмовити в цій частині позову. Також, зазначив про не можливість своєчасного та належним чином виконання свого зобов`язання по сплаті позивачу коштів зважаючи на збройну агресію рф проти України. Звернув увагу суду, що позивачем не зареєстровані податкові накладні за наслідком господарських операцій, що свідчить, на переконання відповідача про порушення податкового законодавства. Також, відповідач просив суд зменшити заявлений позивачем до стягнення розмір пені, зважаючи на воєнний стан в Україні.

У підготовчому засіданні 17.01.2023 оголошено перерву за клопотанням позивача для ознайомлення з відзивом до 07.02.2023.

27.01.2023 позивач подав відповідь на відзив, в якій заперечував проти доводів відповідача викладених у відзиві.

Протокольною ухвалою від 07.02.2023 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 14.02.2023.

13.02.2023 від відповідача надійшло клопотання щодо відсутності на обліку у відповідача перед позивачем боргу на суму 1 037 406,35 грн. у зв`язку з відсутністю у нього оригіналів первинних документів, а саме актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) по яким така сума позивачем заявлена.

Далі, за наслідками підготовчого засідання 14.02.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 28.02.2023. Також, суд витребував у позивача для огляду у судовому засіданні оригінали актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) за якими заявлена позивачем сума боргу.

21.02.2023 позивач подав до суду оригінали витребуваних судом доказів, які були досліджені судом у судовому засіданні.

В судовому засіданні 28.02.2023 судом досліджено надані позивачем оригінали актів здачі - прийняття робіт (надання послуг). При цьому, спростувань щодо достовірності наданих доказів відповідачем не заявлено та відповідних доказів до справи не додано. За наслідком засідання суд оголосив перерву до 07.03.2023.

06.03.2023 позивач подав заяву про зміну найменування та адреси відповідача на Товариство з обмеженою відповідальністю "Лоренмайн - трейд компані" (код ЄДРПОУ: 41141925, адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Барикадна, 16). Також, надав копію Витягу з ЄДР, згідно якої вбачається, що зміна назви та юридичної адреси відповідача здійснена 03.03.2023.

Суд зазначає, що зміна назви (найменування) сторони не тягне за собою правонаступництва. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі КЦС від 05.03.2019 у справі № 191/81/17.

Отже, при розгляді справи суд враховує актуальні відомості станом на час прийняття рішення у справі, належна назва відповідача є - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лоренмайн - трейд компані" (код ЄДРПОУ: 41141925).

Також, відповідно до ч.2 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

За таких обставин, зважаючи, що зміна адреси відповідача відбулась після відкриття провадження у справі, в силу норм процесуального закону (ч.2 ст. 31 ГПК України) такі обставини не мають наслідком зміну територіальної підсудності.

Так, у засіданні 07.03.2023 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити, представник відповідача проти позову заперечував в частині стягнення суми 1 037 406,35 грн., просив суд відмовити у його задоволенні з підстав викладених у відзиві.

За наслідком дослідження матеріалів справи, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

У судовому засідання 07 березня 2023 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕСТТ" (далі по тексту - ТОВ "ВЕСТТ", Позивач, Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛОФТ ЛТД" (далі по тексту - ТОВ "ЛОФТ ЛТД", Відповідач, Замовник) укладено Договір про надання послуг технікою (будівельною, спеціальною та іншим видом автотранспорту) № 0-22/06-21 від 22.06.2021 року.

Відповідно до положень даного Договору:

п. 1.1. Виконавець за замовленням Замовника (усним або письмовим) надає послуги будівельною технікою на Об`єкті Замовника, а Замовник зобов`язується оплатити такі послуги.

п. 3.1. Строк надання послуг за цим договором визначається в Актах здавання - приймання виконання робіт (дання послуг).

п. 4.4. оплата за надання послуг технікою здійснюється на підставі рахунків Виконавця. Підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) є підставою для оплати послуг.

п. 4.6. акти надання послуг в двох примірниках надаються Виконавцем Замовнику протягом 3 (трьох) робочих днів після фактичного надання послуг.

п. 4.7. Замовник після отримання Актів надання послуг зобов`язаний прийняти виконані належним чином послуги, підписати Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту їх отримання, повернути Виконавцеві один примірник підписаного Акту, або надати мотивовану письмову відмову в підписанні Актів.

п. 4.9. оплата за надані послуги вноситься Замовником на розрахунковий рахунок Виконавця в українських гривнях, шляхом прямого безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок Виконавця на підставі рахунків - фактур останнього протягом трьох днів після підписання Акту здачі - приймання робіт (надання послуг).

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що позивачем як виконавцем надано в повному обсязі, а відповідачем як замовником прийнято послуги за Договором № 0-22/06-21 від 22.06.2021, що підтверджується наступними актами, підписаними сторонами без зауважень:

Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 99 від 30.06.2021 року на суму 45 000,00 грн.;

Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 100 від 30.06.2021 року на суму 60 000,00 грн.;

?Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 106 від 30.06.2021 року на суму 185 437,50 грн;

?Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 111 від 12.07.2021 року на суму 250 000,00 грн.;

?Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 113 від 13.07.2021 року на суму 250 000,00 грн.;

?Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 125 від 30.07.2021 року на суму 537 406,25 грн.;

?Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 130 від 31.07.2021 року на суму 1 363 093,75 грн.;

?Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 131 від 31.07.2021 року на суму 1 136 906,25 грн.;

?Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 134 від 31.07.2021 року на суму 656 062,50 грн.;

?Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 155 від 30.09.2021 року на суму 333 562,50 грн.;

?Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 156 від 30.09.2021 року на суму 275 937,50 грн.;

?Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 157 від 30.09.2021 року на суму 207 687,58 грн.;

?Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 158 від 30.09.2021 року на суму 362 531,26 грн.;

?Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 159 від 30.09.2021 року на суму 322 437,49 грн.;

?Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 171 від 29.10.2021 року на суму 39 875,00 грн.

Отже, загальна вартість наданих позивачем відповідачу послуг складає 6 074 937,50 грн.

Також, матеріали справи свідчать, що позивачем у відповідності до положень п. 4.9. Договору, були виставлені рахунки - фактури на оплату послуг по вказаних вище актах, проте такі відповідачем були оплачені лише частково згідно платіжних доручень, а саме:

Акт здачі-прийняття послугВиставлений рахунокПлатіжне доручення на проведення оплатиБорг№98 від 30.06.2021 p.№ 137 від 22.06.2021 p. на суму 49 000,00№713 від 24.06.2021 р. на суму 49 000,00Відсутній№ 99 від 30.06.2021 p.№ 138 від 22.06.2021 р. на суму 45 000,00№714 від 24.06.2021 р. на суму 45 000,00Відсутній№ 100 від 30.06.2021 p.№ 139 від 22.06.2021 р. на суму 60 000,00№715 від 24.06.2021 р. на суму 60 000,00Відсутній№ 106 від 30.06.2021 p.№ 149 від 02.07.2021 р. на суму 185 437,50№718 від 02.07.2021 р. на суму 185 437,50Відсутній№ 111 від 12.07.2021 p.№ 152 від 05.07.2021 р. на суму 250 000,00№727 від 12.07.2021 р. на суму 250 000,00Відсутній№ 113 від 13.07.2021 p.№ 165 від 12.07.2021 р. на суму 250 000,00№ 728 від 13.07.2021 р. на суму 250 000,00Відсутній№ 130 від 31.07.2021 р.№ 191 від 09.08.2021 р. на суму 1 363 093,75Відсутня оплата1 363 093,75№ 131 від 31.07.2021 р.№ 203 від 27.08.2021 р. на суму 1 136 906,25Відсутня оплата1 136 906,25№ 134 від 31.07.2021 р.№209 від 02.09.2021 р. на суму 656 062,50Відсутня оплата656 062,50№ 155 від 30.09.2021 р. № 156 від 30.09.2021 р. № 157 від 30.09.2021 р.№238 від 17.09.2021 р. на суму 817 187,50Відсутня оплата817 187,50№ 158 від 30.09.2021 р. № 159 від 30.09.2021 р.№244 від 30.09.2021 р. на суму 684 968,75Відсутня оплата684 968,75№ 171 від 29.10.2021 р.№284 від 28.10.2021 р. на суму 39 875,00Відсутня оплата39 875,00Всього:6 074 937,501 376 843,754 698 093,75

Доказів оплати позивачу наданих послуг на суму 4 698 093,75 грн. відповідачем не надано, а матеріали справи не містять.

Заходи досудового врегулювання спору позивачем не проводилися.

Такі обставини щодо порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг слугували підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду міста Києва.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд відзначає наступне.

Статтею 175 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії. а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов`язання.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Укладений між сторонами договір № 0-22/06-21 від 22.06.2021 року за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 526, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до договору.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивачем належним чином доведено факт надання послуг відповідачу за договором № 0-22/06-21 від 22.06.2021 року згідно актів здачі - приймання робіт (надання послуг) за переліком, наведеним судом вище на суму 6 074 937,50 грн. Підтвердженням надання послуг є підписані сторонами акти без будь - яких зауважень щодо кількості чи якості послуг з боку відповідача.

Сторонами, відповідно до п. 4.9. договору, визначено, що оплата за надані послуги вноситься Замовником на розрахунковий рахунок Виконавця в українських гривнях, шляхом прямого безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок Виконавця на підставі рахунків - фактур останнього протягом трьох днів після підписання Акту здачі - приймання робіт (надання послуг).

Проте доказів оплати вартості наданих позивачем послуг на суму 4 698 093,75 грн. відповідачем не надано, а матеріали справи не містять.

При цьому, в силу положень п. 4.9. Договору, строк оплати є таким, що настав.

Судом береться до уваги, що відповідач визнає суму основного боргу розмірі 3 660 687,50 грн. за надані позивачем послуги за актами здачі - приймання робіт (надання послуг). Решту суму основного боргу 1 037 406,25 грн. відповідач заперечує. Разом з тим, варто зазначити, що відповідачем не наведено переліку актів за якими визнана сума боргу, як і не надано суду відповідного розрахунку з якого випливає така сума.

Суд відхиляє як безпідставні та необґрунтовані твердження відповідача про невідповідність актів без зазначення їх дат і номерів за формою та змістом на суму наданих позивачем послуг 1 037 406,25 грн., з огляду на те, що всі акти здачі - приймання робіт (надання послуг) за спірний період є ідентичними в частині форми та змісту, відповідають умовам договору та, більш того, підписані директором відповідача та скріплені печаткою без будь - яких зауважень.

Також, суд зазначає, що оригінали всіх актів за спірний період досліджені судом в засіданні 28.02.2023. Доказів спростування щодо достовірності наданих актів відповідачем не надано.

Судом відхиляються, також, як безпідставні твердження відповідача щодо не реєстрації позивачем податкових накладних за результатом здійснення господарських операцій, оскільки такі твердження повністю спростовуються матеріалами справи та наданими позивачем квитанціями про реєстрацію ПН.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача основної суми боргу 4 698 093,75 грн. визнається судом обґрунтованою та доведеною, у зв`язку з чим задовольняється судом повністю.

Також, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 1 085 893,30 грн. та 3 % річних 159 374,34 грн.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов`язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Отже, стягнення 3 % річних та інфляції не є штрафною санкцію, і не передбачає їх стягнення лише за умовами письмового погодження в укладеному між сторонами договорі.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17.10.2011 у справі № 6-42цс11.

За таких обставин, суд критично оцінює та відхиляє як необґрунтовані і безпідставні посилання відповідача на відсутність підстав для стягнення 3 % річних та інфляції, з огляду на відсутність погодження такого стягнення умовами укладеного між сторонами договору. Також, суд зазначає, що у своїх поясненнях в даному аспекті у тексті відзиву, відповідачем помилково зазначено про договір поставки. Проте суд зауважує, що спірні відносини виникли на підставі договору про надання послуг.

За результатами здійсненої перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що їх розмір відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства і є арифметично вірним, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 159 374,34 грн. та інфляційних втрат на суму 1 085 893,30 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором про надання послуг технікою (будівельною, спеціальною та іншим видом автотранспорту) № 0-22/06-21 від 22.06.2021 року.

Також позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 3 738,42 грн. пені.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Згідно з положеннями ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч. 1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п. 7.2. за прострочення оплати Замовник на вимогу Виконавця сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період прострочення, від суми несвоєчасно здійсненої плати за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Оскільки заявлений позивачем до стягнення розмір пені є арифметично вірним, розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, здійснений в межах спеціального строку позовної давності, позовна вимога про стягнення з відповідача пені в розмірі 3 738,42 грн. також підлягає задоволенню судом.

Щодо посилань відповідача на настання форс - мажорних обставин, а саме воєнного стану в Україні з 24.02.2022 та рішення ТПП України, що у відповідності до п. 8.1. Договору звільняє відповідача від відповідальності у вигляді сплати пені, суд зазначає.

Звільнення від відповідальності у разі настання форс - мажору настає у разі не можливості учасником господарських відносин виконати своє основне зобов`язання належним чином у результанті настання таких форс - мажорних обставин. При цьому, застосування звільнення від відповідальності у результаті форс - мажору застосовується за настання умов, встановлених законом та договором.

При цьому, суд констатує, що господарські відносини між учасниками даного спору здійснювались у період з червня по жовтень 2021 року, а воєнний стан в Україні введено з 24.02.2022.

Отже, за таких обставин, з огляду на відсутність причинно - наслідкового зв`язку між введенням воєнного стану та не можливістю відповідачем вчасно виконати грошове зобов`язання, у суду відсутні правові підстави для звільнення відповідача від відповідальності у вигляді сплати пені.

За таких обставин, суд відхиляє як необґрунтовані і безпідставні посилання відповідача на форс - мажор та звільнення його від відповідальності у вигляді сплати пені за прострочення виконання грошового зобов`язання перед позивачем за Договором про надання послуг технікою (будівельною, спеціальною та іншим видом автотранспорту) № О-22/06-21 від 22.06.2021.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Так, доводи Позивача, викладені у його позовній заяві підтверджені належними та допустимими доказами, а Відповідачем не надано доказів на спростування доводів і тверджень позивача чи сплати наявної суми боргу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Як було вказано судом вище, відповідачем у відзиві на позовну заяву визнано частину основного боргу у розмірі 3 660 687,50 грн.

У зв`язку з цим, суд зазначає, що у відповідності до ч. 1 ст. 130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Проте, з огляду на те, що відповідачем не наведено переліку актів надання послуг за якими визнана сума боргу, як і не надано суду відповідного розрахунку з якого випливає така сума, також, з огляду на диспозицію статті щодо визнання відповідачем позову, а не частини його вимог, суд дійшов висновку про розподіл судових витрат у порядку, визначеному ст. 129 ГПК України. Так, судовий збір відповідно до вимог ст. 129 ГПК України покладається на відповідача повністю у зв`язку з задоволенням позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТТ" (65013, м. Одеса, провулок 4 - ий Локомотивний, 38 - А, код ЄДРПОУ: 39112612) задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоренмайн - трейд компані" (код ЄДРПОУ: 41141925, адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Барикадна, 16) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТТ" (65013, м. Одеса, провулок 4 - ий Локомотивний, 38 - А, код ЄДРПОУ: 39112612) 4 698 093 (чотири мільйони шістсот дев`яносто вісім тисяч дев`яносто три) грн.75 коп. - основний борг, 1 085 893 (один мільйон вісімдесят п`ять тисяч вісімсот дев`яносто три) грн. 30 коп. - інфляційна складова боргу, 159 374 (сто п`ятдесят дев`ять тисяч триста сімдесят чотири) грн. 34 коп. - 3 % річних, 3 738 (три тисячі сімсот тридцять вісім) грн. 42 коп. - пені та 89 206 (вісімдесят дев`ять тисяч двісті шість) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 15.03.2023.

Суддя І.І. Борисенко