Рішення

від 05.12.2022 по справі 910/4747/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.12.2022Справа № 910/4747/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., секретар судового засідання Мамонтова О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Канкріт»

про стягнення 2283769,56 грн,

Представники:

від позивача Фісенко Я.О.

від відповідача не прибули

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом акціонерне товариство «Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської» до товариства з обмеженою відповідальністю «Канкріт» про стягнення 2292591,86 грн, в тому числі: 1858654,48 грн боргу, 154279,71 грн пені, 83346,88 грн 10% річних, 196310,79 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконував умови договору поставки № БТРД-2020/12/124 бетонних сумішей готових та будівельних розчинів від 28.12.2020.

Суд своєю ухвалою від 21.06.2022 відкрив провадження у справі № 910/4747/22 та постановив розглядати справу у порядку загального позовного провадження.

Позивач подав заяву про зміну розміру позовних вимог до 2283769,56 грн. Позивач зменшив розмір боргу до 1684771,73 грн та одночасно збільшив розміри пені до 201204,86 грн, 10% річних до 93869,72 грн, інфляційних втрат до 303923,25 грн.

Відповідач не подав відзив на позов.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі ст. 165 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

28 грудня 2020 року акціонерне товариство «Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської» (постачальник) та товариство з обмеженою відповідальністю «Канкріт» (покупець) уклали договір поставки № БТРД-2020/12/124 бетонних сумішей готових та будівельних розчинів (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця, а покупець - прийняти та своєчасно оплати бетонні суміші готові та будівельні розчини (товар).

Відповідно до пункту 4.3 Договору покупець здійснює оплату товару протягом 14 (чотирнадцяти) днів з дати поставки товару.

В період з 01.11.2021 по 20.11.2021 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1744572,73 грн, що підтверджується підписаними сторонами накладними.

Відповідач сплатив за товар частково, внаслідок чого у нього виник борг на суму 1684771,73 грн.

Станом на день розгляду справи в суді відповідач не сплатив 1684771,73 грн боргу.

Згідно з нормами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем на суму 1684771,73 грн належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 5.2 Договору в разі несвоєчасного внесення покупцем належної плати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також 10% річних від простроченої суми. Нарахування пені за цим договором не припиняється через шість місяців з дня, коли відповідне зобов`язання має бути виконане.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов`язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив до стягнення з відповідача 201204,86 грн пені, 93869,72 грн 10% річних та 303923,25 грн інфляційних втрат.

Суд перевірив розрахунок позивача та встановив, що позивач помилився в даті початку прострочення частини платежів.

Так платежі на суму 36974,74 грн, 180820,62 грн та 30057,15 грн є простроченими з 23.11.2021, а не з 21.11.2021, а платіж на суму 56413,39 грн є простроченим з 07.12.2021, а не з 05.12.2021. Таке твердження суду ґрунтується на приписах ч. 5 ст. 254 ЦК України, якою передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Оскільки 21.11.2011 та 05.12.2021 припадає на вихідний день (неділя), обов`язок з оплати є простроченим з наступного дня, що слідує за першим робочим днем після 21.11.2021 та 05.12.2021.

За розрахунком суду, пеня за прострочення з 23.11.2021 по 16.06.2022 оплати:

36947,74 грн становить 4462,29 грн;

180820,62 грн становить 21822,32 грн;

30057,15 грн становить 3627,45 грн.

Пеня за прострочення з 07.12.2021 по 16.06.2022 оплати 56413,39 грн становить 6440,4 грн.

Оскільки вимоги про стягнення пені за прострочення оплати 180820,62 грн позивачем заявлено у меншому розмірі (19409,73 грн), ніж вони фактично становлять (21822,32 грн), вони підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі. Вимоги про стягнення пені за прострочення оплати 36947,74 грн, 30057,15 грн та 56413,39 грн підлягають задоволенню за розрахунком суду. Розрахунок пені за прострочення інших з платежів позивачем зроблено вірно.

Також, внаслідок невірного визначення періоду прострочення вищевказаних оплат, позивачем невірно визначений розмір 10% річних та інфляційних втрат. За розрахунком суду, 10% річних за прострочення оплати 36947,74 грн становлять 2086,79 грн, за прострочення оплати 180820,62 грн становлять 10205,22 грн, за прострочення оплати 30057,15 грн становлять 1696,38 грн, за прострочення оплати 56413,39 грн становлять 2967,5 грн. Інфляційні втрати за прострочення оплати 180820,62 грн становлять 32755,73 грн. Розрахунок 10% річних та інфляційних втрат з інших платежів є вірний. Як і при визначенні розміру пені, при визначені суми щодо стягнення 10% річних та інфляційних втрат суд вважає застосувати розрахунки позивача щодо стягнення 10% річних (8818,1 грн) та інфляційних втрат (31481,91 грн) за прострочення оплати 180820,62 грн, оскільки вони заявлені у меншому розмірі, ніж фактично становлять.

Отже, за розрахунком суду з відповідача слід стягнути 201089,87 грн пені, 93802,08 грн 10% річних. Суд відмовляє в частині стягнення 114,99 грн пені та 67,64 грн 10% річних. Вимоги про стягнення 303923,25 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов`язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивач належним чином довів порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в частині стягнення 1684771,73 грн боргу, 201089,87 грн пені, 93802,08 грн, 303923,25 грн інфляційних втрат, а загалом 2283586,93 грн. Суд відмовляє в іншій частині позову.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суд повертає позивачеві 132,34 грн судового збору із зменшеного розміру позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позов акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської» до товариства з обмеженою відповідальністю «Канкріт».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Канкріт» (вул. Героїв Севастополя, 35-А, кв. 396, м. Київ, 03061, код 41772320) на користь акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської» (вул. Будіндустрії, 7, м. Київ, 01013, код 05523398) 1684771,73 грн боргу, 201089,87 грн пені, 93802,08 грн, 303923,25 грн інфляційних втрат, 34253,80 грн судового збору.

Відмовити в іншій частині позову.

Повернути акціонерному товариству «Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської» (вул. Будіндустрії, 7, м. Київ, 01013, код 05523398) з Державного бюджету України 132,34 грн судового збору.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 16.03.2023.

Суддя С. А. Ковтун