Рішення

від 15.03.2023 по справі 912/1692/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,

тел. (0522) 32 05 11, факс 24 09 91, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2023 рокум. Кропивницький Справа № 912/1692/22

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Закуріна М.К., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Д.Б. Інтернаціональне Агентство"

до Центральноукраїнського національного технічного університету

про стягнення 611697,06 грн,

за участі:

- секретаря судового засідання Лещенка О.А.,

- представників сторін: позивача Бречка Д.В., Котиги І.В., від відповідача Цехмістера Є.В.,

у с т а н о в и в:

ДІЇ ТА АРГУМЕНТИ ПОЗИВАЧА

17.11.2022 ТОВ "Д.Б. Інтернаціональне Агентство" (надалі Товариство) звернулося з позовом до Центральноукраїнського національного технічного університету (надалі Університет) про стягнення 611697,06 грн, з яких: 479400 грн заборгованості з переплачених коштів за навчання, 79580,40 грн пені, 46175,81 грн інфляційних та 6540,85 грн річних.

У якості обґрунтування власної позиції Товариство вказало, що:

- 06.10.2020 уклало з Університетом договір № 192 про організацію навчання іноземних громадян, за умовами якого зобов`язався здійснити набір відповідних студентів, а Університет організувати їх навчання;

- у межах договору повинне було сплатити вартість навчання за кожного студента на першому курсі, а тому у період з 19.08.2011 по 22.02.2022 перерахував Університету 935000 грн за навчання 55 студентів на підготовчому відділенні (по 17000 грн за кожного); перерахування коштів здійснив з рахунку директора, що допускається законодавством при ведені господарської діяльності;

- у свою чергу, відповідними наказами Університет зарахував на навчання 55 студентів;

- окремо з кожним із студентів уклало договір про надання послуг, однією з умов яких було здійснення ним оплати за навчання студента навчальному закладу;

- відповідно до пункту 2.7. договорів оплата освітніх послуг не включається до вартості послуг, а є витратами студента на оплату навчання, яка здійснюється виключно через нього;

- підписанням договорів про надання послуг студенти засвідчили передачу йому коштів у якості оплати освітніх послуг;

- за умовами пункту 4.3.4. договорів про надання послуг у випадку дострокового припинення навчання за власним бажанням або у зв`язку із невідворотними обставинами Товариство зобов`язане вчинити належні дії для повернення студентам вартості навчання у розмірі, який відповідає частині неотриманого навчання; повернення коштів здійснюється Університетом виключного через нього;

- укладені між Університетом та студентами окремі договори не відповідають частині 16 статті 44 Закону України «Про вищу освіту» та Типовій формі такого договору; ці договори укладені в порушення пункту 2.1.3. договору № 192 від 06.10.2020;

- при їх укладенні студенти не знали української мови, а тому підписуючи їх не розуміли значення пункту 3.15. щодо неповернення коштів у випадку відрахування за власним бажанням; більш того, на його думку, підписи у договорах не належать студентам;

- за наявною у нього інформацією станом на 19.05.2022 студенти договори з Університетом не підписували, оскільки знаходилися поза межами України, підтвердженням чому є електронне листування між сторонами;

- у період з 01.03.2022 по 05.05.2022 студенти були відраховані з навчального закладу за власним бажанням у зв`язку з військовою агресією; цим було достроково припинене навчання;

- 26.05.2022 Товариство звернулося до Університету з вимогою про повернення 550800 грн вартості ненаданих послуг з навчання, проте той її проігнорував та повідомив, що студентам із Камеруну кошти у сумі 61200 грн будуть повернуті; ці кошти він повернув 30.06.2022;

- Університет листом від 13.07.2022 № 36-15/20-634 підтвердив існування заборгованості з повернення коштів у сумі 479400 грн, але послався на форс-мажорні обставини (збройну агресію) як підставу для неможливості їх сплати;

- твердження Університету про форс-мажорні обставини є необґрунтованими, оскільки навчання не припиняв, та він не повідомив про їх наявність у відповідності до умов пункту 4.2. договору;

- у зв`язку з неповерненням коштів Університет повинен сплатити 79580,40 грн пені, 46175,81 грн інфляційних та 6540,85 грн річних;

- правовою підставою позову є положення діючого законодавства щодо невиконання договірних зобов`язань.

ДІЇ ТА АРГУМЕНТИ ВІДПОВІДАЧА

Центральноукраїнський національний технічний університет позовні вимоги не визнав та зазначив, що:

- у межах укладеного з Товариством договору № 192 від 06.10.2020 кошти безпосередньо від нього не отримував, оскільки вони були перераховані з особистого рахунку ОСОБА_1 ; у зв`язку з цим Товариство не довело належними доказами факт перерахування коштів;

- 55 іноземних студентів були зараховані на підготовчий курс університету, а не на перший, а тому відповідні твердження Товариства є помилковими;

- повернення 61200 грн пов`язане з тим, що деякі іноземні громадяни на навчання не прибули і на підготовчому курсі не навчалися, а тому ця сума повернута як помилково перерахована;

- з кожним із студентів університет уклав окремий договір, за умовами якого кошти за навчання підлягають поверненню безпосередньо кожному із студентів, а не Товариству.

ПРЕДМЕТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

З викладених позицій сторін слідує, що існуючий між ними спір пов`язаний із різним сприйняттям наявних правовідносин щодо повернення грошових коштів за навчання студентів після їх відрахування за власним бажанням: Товариство вважає, що, виступаючи у якості агента студентів, має право на представлення їх інтересів та отримання від Університету залишку невикористаних коштів; Університет уважає, що за договірними умовами сплачені кошти за навчання у випадку відрахування за власним бажанням за період навчання не повертаються, а Товариство не має право виступати від власного імені у цих відносинах. Для відповіді на питання обґрунтованості позовних вимог потребується судовий аналіз загальної характеристики договірних відносин та окремо за кожним з договорів.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ ТА РІШЕННЯ

Ухвалою від 18.11.2022 суд відкрив провадження у справі за правилами загального провадження та установив сторонам строки для подачі процесуальних заяв. Зокрема, Університет подав відзив на позов, а Товариство відповідь на відзив.

Підготовче провадження суд здійснив у засіданнях 21.12.2022, 25.01.2023, 08.02.2023, 15.02.2023 та 22.02.2023; справу по суті розглянув 15.03.2023.

УСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ

06.10.2020 ТОВ "Д.Б. Інтернаціональне Агентство" та Центральноукраїнський національний технічний університет уклали договір № 192 «про організацію навчання іноземних громадян» (т. 1, а.с. 15-16). За умовами договору Товариство зобов`язалося здійснити набір іноземних громадян (студентів), а Університет організувати їх навчання на підготовчому відділенні та основних факультетах з метою отримання вищої освіти (пункти 1.2., 1.2.).

У межах договору Університет зобов`язався (з-поміж іншого): укласти з кожним прибулим на навчання студентом та Товариством договір на навчання на умовах (пункт 2.1.3.); зарахувати студентів на відповідну форму навчання та організувати їх навчання (пункт 2.1.4.).

Товариство взяло на себе обов`язок (з-поміж іншого): рекламувати здобуття вищої освіти в Університеті, проводити маркетингові заходи, спрямовані на залучення іноземних громадян для навчання (пункт 2.2.2.); проводити набір студентів на 2020/2021 навчальний рік (пункт 2.2.3.); організувати зустріч студента при перетині державного кордону України (пункт 2.2.7); довести до відома студентів вартість усіх витрат, пов`язаних з навчанням і проживанням в Україні (пункт 2.2.15.).

У розділі 3 договору сторони врегулювали фінансові його умови, а саме: вартість навчання студентів встановлюється щорічно відповідним наказом по університету (пункт 3.1.); оплата за навчання кожного студента на першому курсі проводиться виключно Товариством на розрахунковий рахунок Університету; від початку і до закінчення навчання студента в університеті Університет не приймає оплату за навчання від студента без Товариства (пункт 3.2.).

Сторони також передбачили умови виконання зобов`язань при настанні форс-мажорних обставин. Зокрема, у розділі 4 договору установили, що жодна із сторін не нестиме відповідальність за повне чи часткове невиконання своїх зобов`язань, якщо невиконання буде наслідком обставин нездоланної сили, що виникли після укладення договору та спричинені подіями надзвичайного характеру, яких сторона не могла ні передбачити, ні запобігти (пункт 4.1.); сторона, для якої виконання зобов`язань стало неможливим, має негайно письмово сповістити іншу сторону про початок, очікувану тривалість і припинення обставин (пункт 4.2.); у випадку настання форс-мажорних обставин час, передбачений для виконання зобов`язань, продовжується відповідно періоду дії обставин (пункт 4.3.).

Пунктом 7.1. договору сторони визначили, що він набирає чинності з моменту підписання і дії до 30.12.2021.

Як слідує з переліку студентів, Товариство забезпечило набір 55 студентів громадян іноземних держав: Темдемноу Апполінарій, Джофак Тсамо Маріус, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Коудзо Зібазі Рішеллі Аудрей, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , Моуафо ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 (т. 1, а.с. 17).

Суд також установив, що Товариство уклало з кожним іноземним громадянином за наведеним списком договір про надання послуг (т. 1, а.с. 134 250; т. 2, а.с. 1-155). Договори ідентичні за змістом.

Зокрема, за умовами договорів Товариство зобов`язалося надати іноземному громадянину послуги з посередництва та сприяння в отримані освітніх послуг в Університеті, а саме, з-поміж інших, здійснення оплати за навчання від імені та за кошти такого громадянина (пункт 1.1.). Сторони договорів установили, що Товариство діє як агент або представник іноземного громадянина (пункт 1.2.).

Пунктом 2.7. договорів його учасники визначили, що оплата освітніх послуг не включається у вартість послуг Товариства; оплата освітніх послуг в Університеті здійснюється виключно через Товариство; підписанням договору замовник послуг засвідчує передачу Товариству коштів у сумі, яка відповідає вартості освітніх послуг; Товариство здійснює оплату освітніх послуг від імені, за рахунок та в інтересах замовника послуг.

У договорах їх учасники також передбачили певний обов`язок Товариства у випадку дострокового припинення отримання освітніх послуг. Так, відповідно до пункту 4.3.4. у випадку, якщо замовник послуг достроково припиняє отримувати освітні послуги за власним бажанням або у зв`язку із невідворотними обставинами (форс-мажор), Товариство зобов`язується вчинити всі дії щодо повернення замовникам послуг коштів, внесених за оплату освітніх послуг в університеті, який відповідає частині неотриманих послуг; повернення коштів університетом здійснюється виключно через Товариство.

За пунктом 10.1. договорів вони набувають чинності з дати підписання і діють до повного та належного виконання сторонами зобов`язань.

З банківських виписок Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» по витратам по рахунку НОМЕР_1 /картковому рахунку НОМЕР_2 (т. 1, а.с. 19-66), належного ОСОБА_1 відповідно до довідки від 30.09.2022 (т. 1, а.с. 18), банківських квитанцій з цього рахунку (т. 1, а. с. 67-94) вбачається, що з карткового рахунку НОМЕР_2 ОСОБА_54 здійснив перерахування Університету за навчання кожного з вказаних осіб по 17000 грн, а всього 935000 грн (17000 грн х 55 = 935000 грн). У призначенні платежу платник відобразив відповідну підставу за навчання конкретної особи із зазначенням імені, прізвища.

Безпосередньо зв`язок витрат, які здійснив директор ОСОБА_1 на сплату Університету 935000 грн, та самого Товариства вбачається зі Звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (т. 2, а.с. 218-237) та оборотно-сальдової відомості по рахунку за січень 2021 року по грудень 2022 року (т. 2, а.с. 238) Товариства. За їх змістом у період з 20.08.2021 по 23.02.2022 ОСОБА_1 взяв у підзвіт від Товариства 935053 грн.

Відповідно до наказів ректора: № 64-02і від 01.09.2021 (т. 1, а.с. 118); № 87-02і від 21.09.2021 (т. 1, а.с. 119); № 114-02і від 18.10.2021 (т. 1, а.с. 120); № 119-02і від 26.10.2021 (т. 1, а.с. 121); № 120-02і від 26.10.2021 (т. 1, а.с. 122); № 124-02і від 08.11.2021 (т. 1, а.с. 123); № 135-02і від 24.11.2021 (т. 1, а.с. 124); № 137-02і від 25.11.2021 (т. 1, а.с. 125); № 156-02і від 15.12.2021 (т. 1, а.с. 126); № 157-02і від 20.12.2021 (т. 1, а.с. 127); № 158-02і від 20.12.2021 (т. 1, а.с. 128); № 09-02і від 20.01.2022 (т. 1, а.с. 129); № 33-02і від 07.02.2022 (т. 1, а.с. 130); № 42-02і від 10.02.2022 (т. 1, а.с. 131); № 48-02і від 15.02.2022 (т. 1, а.с. 132); № 50-02і від 16.02.2022 (т. 1, а.с. 133); Університет зарахував названих іноземних громадян слухачами на підготовче відділення.

Поряд з викладеним безпосередньо Університет додатково уклав з кожним із зарахованих на підготовче відділення іноземних громадян договір «на підготовку до вступу у вищі навчальні заклади України з числа іноземних громадян» (т. 3, а.с. 14-178). У наданих Університетом до матеріалів справи договорах наявні підписи студентів.

Проте, відповідно до електронного листування через застосунок Вайбер між керівником товариства директором Бречко Д.В. та працівником Університету Ковеня А.П. (т. 3, а.с. 198-204) примірники договорів, які знаходилися у відділі маркетингу не підписані студентами.

З пояснення працівника Університету, відповідального за укладення договорів ОСОБА_55 , наданого ректору Університету (т. 3, а.с. 210), слідує, що один примірник договорів був підписаний їх учасниками і вони передані до іноземного відділу, а другий не підписувався та знаходився у відділі маркетингу. Вона, як працівник відділу маркетингу, не знала про наявний факт підписання іншого примірника договорів. У зв`язку з цим, не володіючи відповідною інформацією, вела переписку з керівником Товариства про обов`язковість їх підписання. На даний час другий примірник договорів так і знаходиться у відділі маркетингу без підписів.

З іншого пояснення працівника Університету Стеннік В.А. (т. 3, а.с. 211), наданого ректору, вбачається, що підписані екземпляри договорів до відділу передав директор Товариства ОСОБА_1 .

Водночас, за змістом пояснень Товариства (т. 3, а.с. 228-230) директор Бречко Д.В. не отримував у ОСОБА_55 примірники договорів та не повертав їх до іноземного відділу з підписами студентів.

З наданого Товариством витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (т. 3, а.с. 231) слідує, що за його заявою Слідчим управлінням ГУНП в Кіровоградській області до Реєстру внесені відомості про реєстрацію кримінального провадження за обставинами внесення недостовірних даних у договори про надання платної освітньої послуги студентам іноземним громадянам та привласнення коштів за навчання тих студентів, які були відраховані за власним бажанням.

Безпосередньо за умовами цих договорів:

- Університет зобов`язався організувати навчання студента на підготовчому відділенні (пункт 1.1.);

- студент зобов`язався своєчасно здійснювати оплату навчання відповідно установленої вартості і умов договору за пунктом 7.3. (пункт 2.2.2.);

- припинення навчання регулюється умовами, викладеними у п. 3 додатку № 1 (пункт 5.1.);

- у випадку успішного закінчення навчання Слухачу видається державний сертифікат установленого зразка (пункт 6.1.);

- при вступі студент до початку навчання вносить на рахунок Університету належну до оплати суму (пункт 7.2.);

- розмір оплати за надання освітньої послуги становить 17000 грн (пункт 7.3.);

- жодна зі сторін не має права передавати третій стороні свої права і обов`язки без письмової згоди іншої сторони (пункт 11.1.).

Відповідно до пункту 3 додатку № 1 до кожного з договорів Університет та студенти передбачили підстави для дострокового припинення навчання, а саме у пункті 3.1. вказали, що воно можливе за власним бажанням. Водночас, у пункті 3.15. додатку вони обумовили, що при відрахуванні з університету сплачені кошти за надані послуги не повертаються.

Згідно з наказами ректора: № 58-02і від 01.03.2022 (т. 2, а.с. 156); № 60-02і від 01.03.2022 (т. 2, а.с. 157); № 63-02і від 01.04.2022 (т. 2, а.с. 158); № 68-02і від 05.05.2022 (т. 2, а.с. 159); Університет відрахував названих іноземних громадян з підготовчого відділення за їх власним бажанням.

25.05.2022 Товариство звернулося до Університету із заявою про повернення 550800 грн сплачених коштів за навчання студентів через їх відрахування за власним бажанням (т. 2, а.с. 160-164). У свою чергу, листом без номера і дати (т. 2, а.с. 165) Університет підтвердив отримання коштів від Товариства за навчання іноземних громадян та переплачену суму у зв`язку з їх відрахуванням 550800 грн. Проте, Університет вказав, що через форс-мажорні обставини він не взмозі повернути їх.

Відповідно до банківської виписки АТ КБ «Приватбанк» від 31.10.2022 (т. 2, а.с. 180) Університет перерахував Товариству 61200 грн.

Як слідує з наказів ректора № 55-05 від 07.04.2022 (т. 2, а.с. 177) та № 66-05 від 25.05.2022 (т. 2, а.с. 178) перерахування коштів Університет здійснив як повернення отриманих за навчання студентами: ОСОБА_56 , ОСОБА_46 , ОСОБА_40 та ОСОБА_57 .

13.07.2022 Товариство вдруге звернулося до Університету із заявою про повернення 479400 грн сплачених коштів за навчання студентів через їх відрахування за власним бажанням (т. 2, а.с. 166). Університет листом № 36-15/20-634 від 13.07.2022 (т. 2, а.с. 167) підтвердив наявну заборгованість перед Товариством, але відхилив вимогу, пославшись на форс-мажорні обставини.

ОЦІНКА УСТАНОВЛЕНИХ ОБСТАВИН ТА НОРМ ЗАКОНОДАВСТВА

Щодо загальної характеристики договірних відносин

Договірна конструкція наявних правовідносин окреслена укладеними договорами між:

- Товариством та Університетом щодо набору студентів;

- Товариством та з кожним іноземним громадянином стосовно надання послуг з організації навчання;

- Університетом та з кожним іноземним громадянином стосовно навчання.

У контексті договору, укладеного між Товариством та Університетом, з урахуванням суб`єктного складу та характеру правовідносин за ним, суд зазначає, що господарським зобов`язанням за частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктами господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт зобов`язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб`єкта. Однією з підстав виникнення господарських зобов`язань згідно зі статтею 174 ГК України є господарський договір або інша угода. У зв`язку з цим цей договір укладений у сфері господарських правовідносин.

Стосовно інших договорів, при аналізі яких враховуються їх суб`єктний склад та характер правовідносин, - вони укладені у сфері цивільних правовідносин. Зокрема, відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити кошти тощо). У свою чергу, частини 1 та 2 статті 11 ЦК України визначають підстави виникнення цивільних прав і обов`язків: вини виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; з-поміж інших підставою виникнення є договори та інші правочини.

Отже, на підставі двосторонніх договорів у його сторін виникли зобов`язання одне до одного. Такі зобов`язання стосуються виключно сторін кожного з них.

Згідно з частиною 1 статті 526 ЦК України та частини 1 статті 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, закону.

Відтак, сторони кожного з договорів зобов`язані виконувати зобов`язання належним чином. Виконання повинне здійснюватися виключно у межах договірних умов та безпосередньо стороною відповідного правочину.

Договори укладені між особами, які мають різний правовий статус, а тому для визначення прав та обов`язків їх учасників потребується визначення правової природи кожного з них з наступними відповідями на питання спірних правовідносин.

Окреслення правової природи договорів та обов`язків їх учасників безпосередньо впливає на оцінку позовної вимоги про стягнення коштів з Університету на користь Товариства, оскільки у договорі № 192 відсутній обов`язок зі сплати відповідних коштів. Водночас право Товариства на стягнення коштів урегульоване договорами, за якими Університет не є їх учасником.

Щодо договору, укладеного між Товариством та Університетом, договірних відносин за ним

Безпосередньо визначення освітньої послуги надане у пункті 18 частини 1 статті 1 Закону України «Про освіту»: нею є комплекс визначених законодавством, освітньою програмою та/або договором дій суб`єкта освітньої діяльності, що мають визначену вартість та спрямовані на досягнення здобувачем освіти очікуваних результатів навчання.

Отже, освітня послуга, як складова частина освітньої діяльності навчального закладу, спрямована на організацію, забезпечення та реалізацію освітнього процесу.

Умови та зміст договору № 192 не передбачають безпосередні обов`язки з навчання та організації освітнього процесу в навчальному закладі для конкретного студента, а спрямовані лише на: урегулювання взаємних прав та обов`язків щодо пошуку осіб серед іноземних громадян, які бажають навчатися в Університеті; підготовку необхідних документів для навчання та проживання в Україні; вчинення дій від імені таких осіб, які пов`язані з оплатою навчання; укладення окремих договорів на навчання іноземця.

Відтак, з урахуванням положень статей 173, 174, 175, 179 Господарського кодексу України, якими урегульовані правові підстави виникнення майново-господарських зобов`язань, за своєю юридичною природою договір № 192 наближений за умовами до договору послуг. При цьому послуги за договором фактично надаються взаємні.

Так, статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відсутність у договорі умов щодо оплатності послуги не впливає на окреслення його як договору послуг, оскільки згідно з наведеною нормою та частиною 1 статті 903 ЦК України допускається безоплатність договору. Поряд з цим, основною ознакою надання послуг є її споживання у процесі вчинення певної дії. Це означає, що послуга не матеріалізується.

Таким чином, за укладеним договором № 192:

- Товариство зобов`язалося надати послуги Університету (з-поміж інших) щодо: здійснення пошуку осіб серед іноземних громадян, які бажають навчатися в Університеті; підготування необхідних документів для навчання та проживання в Україні; вчинення дій від імені таких осіб, які пов`язані з оплатою навчання; забезпечення укладення окремих договорів на навчання іноземця;

- Університет зобов`язався надати послугу Товариству (з-поміж інших): надання необхідних документів для в`їзду іноземних громадян для навчання; документального забезпечення перебування їх на території України; укладення з кожним іноземцем договору про навчання та їх зарахування на навчання; видачі документа про навчання.

У справі суд установив, що Товариство на виконання умов договору здійснило пошук 55 іноземних громадян, які бажали вступити до Університету, підготувало необхідні документи для зарахування та сплатило від їх імені вартість навчання на підготовчому відділенні у загальній сумі 935000 грн.

У свою чергу, Університет також вчинив відповідні дії щодо виконання договору, а саме надав Товариству запрошення іноземним громадянам на навчання, підготував необхідні документи для перетину кордону України, забезпечив документальні підстави для перебування іноземців в Україні, прийняв кошти за навчання та зарахував студентів на підготовче відділення.

Під час розгляду справи сторони не висловили заперечень щодо об`єму та якості наданих взаємних послуг.

Суд також зазначає, що договір № 192 не містить умов щодо порядку, підстав тощо повернення Університетом сплачених за навчання коштів безпосередньо Товариству, або іноземним студентам, а тому на його основі між сторонами не виникли майново-господарські зобов`язання стосовно сплати таких коштів. Відсутність зобов`язань Університету щодо повернення коштів за цим договором вказує на безпідставність вимог про їх стягнення саме на його підставі.

Щодо договорів, укладених між Університетом та іноземцями, договірних відносин за ними

Попередньо суд навів визначення освітньої послуги, яка є складовою частиною освітньої діяльності навчального закладу, спрямованою на організацію, забезпечення та реалізацію освітнього процесу.

За змістом пункту 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про вищу освіту» вища освіта це сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти.

Отже, положення Закону України «Про вищу освіту» розповсюджуються лише на правовідносин, які виникають у сфері отримання вищої освіти.

Безпосередньо правовідносини в освітній сфері регулюються Законом України «Про освіту». У зв`язку з цим твердження Товариства про невідповідність цих договорів частині 16 статті 44 Закону України «Про вищу освіту» та Типовій формі такого договору, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2020 № 735 є помилковими.

Зокрема, відповідно до частини 3 статті 8 Закону України «Про освіту» однією з видів освіти є неформальна освіта. Це освіта, яка здобувається, як правило, за освітніми програмами та не передбачає присудження визнаних державою освітніх кваліфікацій за рівнями освіти, але може завершуватися присвоєнням професійних та/або присудженням часткових освітніх кваліфікацій.

Можливість надання платних послуг у цій сфері освіти закладами освіти надана пунктом 4 «Переліку платних послуг, які можуть надаватися закладами освіти, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796. За його змістом у сфері освітньої діяльності заклади освіти мають право надавати платні послуги з підготовки до вступу до закладів вищої освіти.

Зміст та умови договорів, укладених між Університетом та іноземними громадянами (у тому числі умова пункту 6.1. щодо видачі сертифіката установленого зразка за результатами успішного закінчення навчання), вказує на відсутність у них умов, які б могли характеризувати їх як договори про надання освітніх послуг для отримання вищої освіти. Навпаки, у них наявна умова про навчання слухачів на підготовчому відділенні університету з метою майбутнього вступу до нього.

Відтак, за своєю правовою природою договори, укладені між Університетом та іноземними громадянами, є договорами про надання послуг в освітній сфері.

Сторонами договорів є Університет та іноземні громадяни. Товариство не є його стороною. У зв`язку з цим між Товариством та Університетом не виникли взаємні права та обов`язки щодо повернення коштів саме Товариству.

Водночас, у контексті спірних правовідносин ключовою умовою укладених договорів є умова пункту 3.15 додатку № 1 до договорів. За її змістом при відрахуванні з університету сплачені кошти за надані послуги не повертаються. Ці договори та додатки підписані обома їх сторонами, тобто Університетом та кожним з іноземних громадян.

Загальні положення про договір встановлені приписами статей 626, 627 ЦК України. За їх нормами договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626). Сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору (частина 1 статті 627).

Поряд з цим, відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами є умови про предмет, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, умова пункту 3.15 додатку № 1 до кожного з договорів є істотною умовою договорів і щодо неї між учасниками договорів досягнута згода. Відповідна згода стосується того, що у випадку відрахування з підготовчого відділення університету сплачені кошти за надані послуги (за період фактичного навчання) не повертаються. І напроти, договір не містить умови неповернення коштів за інший період «період ненавчання».

Згідно зі статтею 204 ЦК України установлена презумпція правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Укладені між Університетом та іноземними громадянами договори не містять положень, які б вказували на їх недійсність відповідно до закону, а безпосередньо Товариство не надало доказів визнання їх недійсними у судовому порядку. У зв`язку з цим, суд сприймає договори як правомірні.

При цьому суд вважає необґрунтованими належними доказами твердження Товариства про непідписання договорів іноземними громадянами, оскільки вони мітять відповідні підписи, а неналежність їм цих підписів не доведена.

Щодо договорів, укладених між Товариством та іноземцями, договірних відносин за ними

Змістом договору у відповідності до частини 1 статті 628 ЦК України є умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частина 2 цієї ж статті надає сторонам право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). У такому разі у змішаному договорі до відносин сторін у відповідних частинах застосовуються положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановленого договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договори, які укладені між Товариством та іноземцями містять у собі елементи договорів послуг та представництва.

Безпосередньо елементи представництва наявні в умовах укладених договорів у контексті спірних правовідносин щодо стягнення коштів, оскільки у пункті 4.3.4. кожного з договорів їх учасники передбачили обов`язок Товариства у випадку дострокового припинення отримання освітніх послуг іноземцями за власним бажанням або у зв`язку із невідворотними обставинами (форс-мажорними) вчинити всі дії щодо повернення їм коштів, внесених за оплату освітніх послуг в університеті. Умова договору передбачає, що повернення коштів Університетом здійснюється виключно через Товариство.

Зокрема, стаття 237 ЦК України визначає, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина 1); представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Стаття 238 ЦК України окреслює межі правочинів, які може вчиняти представник: представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє (частина 1); представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє (частина 2); представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом (частина 3).

Водночас, за статтею 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

З викладених правових положень слідує, що:

- представник не виступає стороною правочину, а здійснює представництво шляхом реалізації наданих йому повноважень по його укладенню від імені і в інтересах особи, яку він представляє;

- основним правом представника є повноваження діяти від імені і за рахунок особи, яку він представляє;

- повноваження не лише надає представнику можливість діяти від імені особи, яку він представляє, а й визначає зміст і межі таких дій, виступаючи як вид і міра можливої поведінки;

- представник зобов`язаний діяти в межах наданого повноваження і в інтересах того, кого представляє, а після виконання обов`язків передати права і все отримане за укладеним ним правочином особі, яку він представляє;

- особа, яку представляють, має створити умови, необхідні для реалізації повноваження представником (видати довіреність, надати необхідні документи тощо) і прийняти все виконане відповідно до наданого повноваження;

- особливістю відносин представництва є те, що вони виникають і реалізуються не в інтересах того, хто безпосередньо укладає правочини (представника), а з метою здійснення та захисту прав та інтересів того, кого представляють;

- у відносинах представництва розрізняються три суб`єкти: що представляється (представлюваний); представник; третя особа, з яким у того, що представляється виникає правовий зв`язок завдяки діям представника;

- право на здійснення правочинів від імені іншої особи (повноваження представника) ґрунтується на різних юридичних фактах, з якими закон пов`язує його виникнення: договір (наприклад, договір доручення); припис закону; акт органу юридичної особи; та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства;

- вчинення правочину представником є підставою виникнення відповідних правовідносин між представлюваним і особою, з якою уклав правочин представник.

Отже, представник у правовідносинах з представництва діє не у власних інтересах щодо конкретного правочину, а в інтересах особи, яку він представляє; саме така особа набуває прав та обов`язків за відповідним правочином, вчиненим від її імені представником.

Умова договорів щодо вчинення Товариством дій на користь іноземних студентів з повернення коштів є його обов`язком, який виник із договору представництва. Повернення коштів є правочином, котрий повинен вчинятися між Університетом та іноземцями за представництва Товариства. Безпосередньо Товариство у такому випадку не є стороною правочину, а виступає представником іноземних студентів перед Університетом при поверненні коштів.

Сам механізм повернення коштів урегульований між Товариством та іноземними громадянами умовою пункту 4.3.4 кожного з договорів, укладених між ними (повернення коштів університетом відбувається виключно через Товариство). Більш того, кошти, які сплачені за навчання, за умовами договорів не складали вартість послуг Товариства, а фактично перебували у транзиті: від іноземних громадян - Товариству, від Товариства Університету.

Таким чином, Товариство наділене правом на представництво іноземних студентів у питанні повернення коштів за наявності випадку дострокового припинення навчання, але воно повинне діяти не від власного імені, а від імені таких студентів, із застосуванням механізму повернення: від Університету Товариству, від Товариства іноземним громадянам.

Щодо відсутності у Товариства права на судовий захист у спірних правовідносинах

Статтею 15 ЦК України надані права кожній особі на захист: свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина 1); свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (частина 2).

У свою чергу, відповідний захист реалізується за правилами статті 16 ЦК України: кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1).

Поряд з цим, частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів.

Частинами 1 та 2 статті 5 ГПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

З наведених приписів слідує, що установлення, з`ясування наявності в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, є обов`язком суду. У судовому порядку захищаються права та інтереси лише у випадку їх порушення, невизнання або оспорювання.

Попередньо суд виснував, що Товариство у спірних правовідносинах виступає представником іноземних студентів за відповідним договором представництва, а тому у питанні повернення коштів безпосередньо права та інтереси щодо їх повернення стосуються саме студентів, а не його. Відтак, безпосередньо права та інтереси Товариства неповерненням Університетом коштів іноземним студентам не порушені.

Поряд з цим, процесуальний закон дозволяє судове представництво за законом. Так, відповідно до статті 53 ГПК України у випадках, встановлених законом, з-поміж інших, юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб та брати участь у цих справах (частина 1). У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача (частина 5).

З цих положень слідує, що судове представництво за законом іншої особи можливе, але лише в інтересах такої особи та вона має процесуальний статус позивача.

На підставі викладеного суд виснує, що Товариство не набуло право на звернення до суду з вимогами, які фактично стосуються інших осіб. Сам механізм повернення коштів (через Товариство) не змінює статусу Товариства як представника іноземних громадян та не наділяє його самостійним правом на захист власних інтересів у спірних правовідносинах.

ВИСНОВКИ

На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, обставин справи та законодавства, суд висновує, що Товариство у спірних правовідносинах виступає у якості представника від імені іноземних громадян, а тому безпосередньо його права та інтереси неповерненням коштів цим особам не порушені. У зв`язку з цим суд не робить висновків стосовно законності самої вимоги про повернення коштів, сплати пені, річних та інфляційних, а також не здійснює аналіз інших підстав позову.

За таких обставин позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судовими витратами у справі є витрати Позивача на сплату судового збору у сумі 9175,46 грн, які згідно з приписами статті 129 ГПК України відносяться на нього.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України,

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суд склав 16.03.2023

Суддя М.К. Закурін

Копії рішення направити:

- ТОВ "Д.Б. Інтернаціональне Агентство": вул. Тарковського Арсенія, б.41А, кв.2, м. Кропивницький, 25006;

- Центральноукраїнському національному технічному університету: проспект Університетський, б.8, м. Кропивницький, 25006.