Рішення

від 16.03.2023 по справі 916/2800/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/2800/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи:

за позовом: Товариства з обмеженою відповіда льністю "Чорноморська оптово-промислова компанія" (вул. Перлинна, буд. 1, кв. 452, житловий масив "Дружний", с. Лиманка, Овідіопольський р-н, Одеська обл., 65496)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Буделітстандарт" (Миколаївське шосе, буд. 20, м. Херсон, Херсонська обл., 73003)

про стягнення 103 926,68 грн

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог Товариства з обмеженою відповіда льністю "Чорноморська оптово-промислова компанія".

21.10.2022 Товариство з обмеженою відповіда льністю "Чорноморська оптово-промислова компанія" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Буделітстандарт", в якій просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 80 000 грн, 3% річних у сумі 3 129,86 грн, інфляційні збитки у сумі 20 796,82 грн.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.10.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповіда льністю "Чорноморська оптово-промислова компанія" № 2896/22 від 21.10.2022 на підставі ч.1 ст.174 ГПК України залишено без руху, встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом доказів сплати судового збору у сумі 2 481 грн.

Ухвала від 26.10.2022 була надіслана позивачу на вказану у позовній заяві електронну пошту та отримана останнім 31.10.2022, про що в матеріалах справи наявні відповідні докази.

31.10.2022 до суду від Товариства з обмеженою відповіда льністю "Чорноморська оптово-промислова компанія" надійшла заява про усунення недоліків, згідно якої позивач, на виконання вимог вищевказаної ухвали суду, зазначені недоліки усунув.

Ухвалою суду від 04.11.2022 за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/2800/22 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз`яснено відповідачу про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

Ухвала суду від 04.11.2022 була надіслана позивачу на електронну пошту, вказану у позовній заяві, та отримана останнім, про що свідчить відповідний електронний лист (а.с.45).

Відповідачу ухвала від 04.11.2022 була надіслана на офіційну електронну пошту, а в подальшому після відновлення поштового зв`язку з м. Херсон також на юридичну адресу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

За таких обставин, зважаючи на обставину повернення до суду надісланого відповідачу на юридичну адресу поштового відправлення із відміткою поштової установи "адресат відсутній за вказаною адресою", що підтверджується наявним в матеріалі справи поштовим відправленням та роздруківкою з сайту Укрпошти, суд зазначає про виконання обов`язку щодо повідомлення відповідача про вчинення судом відповідної процесуальної дії (відкриття провадження у справі).

Згідно з ч.ч.5,7 ст.252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від відповідача справи до суду не надходило.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно положень ст.248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Враховуючи ту обставину, що в умовах воєнного стану суди продовжують працювати в штатному режимі, з огляду на необхідність повідомлення учасників справи про наявність судового розгляду з метою забезпечення доступу до правосуддя, гарантованого державою та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути дану справу в межах розумного строку.

3. Позиція учасників справи.

3.1. Доводи Товариства з обмеженою відповіда льністю "Чорноморська оптово-промислова компанія".

Позивачем на виконання своїх зобов`язань за укладеним між сторонами договором №01/05/21 ПФД від 28.05.2021 було перераховано відповідачу згідно платіжних доручень 550 000 грн фінансової допомоги.

Відповідач частково повернув одержану фінансову допомогу у сумі 470 000 грн з простроченням строків виконання грошового зобов`язання.

Сума основного боргу відповідача перед позивачем за договором становить 80 000 грн.

Частина суми фінансової допомоги у сумі 300 000 грн була повернута керівником ТОВ "Будівельна компанія "Буделітстандарт". Проти зарахування вказаної суми в рахунок погашення заборгованості за договором №01/05/21 ПФД від 28.05.2021 позивач жодним чином не заперечує.

Враховуючи прострочення грошового зобов`язання, відповідачу на підставі положень ст. 625 ЦК України нараховано 3% річних та інфляційні втрати.

4. Фактичні обставини, встановлені судом.

28.05.2021 між Товариством з обмеженою відповіда льністю "Чорноморська оптово-промислова компанія" (Сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Буделітстандарт" (Сторона 2) було укладено договір №01/05/21 ПФД, відповідно до п. 1.1. якого Сторона 1 зобов`язалась надати Стороні 2 грошові кошти в якості безвідсоткової, поворотної фінансової допомоги в сумі 550 000 грн, а Сторона 2 зобов`язалась повернути Стороні 1 таку ж суму грошей після закінчення встановленого в цьому договорі терміну.

Допомога, що надається Стороною 1, є безвідсотковою, тобто за користування грошовими коштами плата не стягується. Допомога використовується Стороною 2 для ведення господарської діяльності відповідно до її статутних цілей (п.1.3.-1.4. договору).

Відповідно до п.2.1. договору Сторона 1 зобов`язана надати грошові кошти Стороні 2 в строк до « 30» червня 2021 р. Допомога надається в безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом перерахування необхідної суми грошових коштів на поточний рахунок Сторони 2, зазначений в Розділі 9 цього Договору, або іншими незабороненими чинним законодавством України способами.

Згідно п.2.2.-2.4. договору Сторона 2 зобов`язується повернути суму допомоги Стороні до « 30» червня 2021 року (включно). Термін, зазначений у пункті 2.2 цього договору, може бути продовжений за згодою Сторін. Сума допомоги повертається Стороною 2 у безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування необхідної суми грошових коштів на банківський рахунок Сторони 1, зазначений в Розділі 9 цього Договору або іншими способами, що незаборонені чинним законодавством України.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і припиняє свою дію після повернення повної суми грошової допомоги Стороною 2.

Відповідно до платіжних доручень №116 від 28.05.2021 року (а.с.19), №124 від 01.06.2021 (а.с.20) позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти у сумі 550 000 грн.

Дослідивши платіжні доручення, суд встановив, що в графі призначення платежу вказано: "поворотна фінансова допомога за Дог №01/05/21 від 28.05.2021.

Відповідачем було повернуто частину фінансової допомоги у сумі 469 999,99 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи меморіальні ордери від 16.07.2021 та платіжне доручення від 27.09.2021 (а.с.21-23). При цьому, як свідчать меморіальні ордери, сума фінансової допомоги у розмірі 299 999,99 грн була перерахована Шагієвим М.М. (призначення платежу договір №1507 від 15.07.2021).

Доказів повернення залишку суми позики у розмірі 80 000,01 грн матеріали справи не містять.

5. Позиція суду.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 14.1.257 ст. 14 ПК України визначено, що фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

За своєю цивільно-правовою природою поворотна фінансова допомога є позикою.

Згідно із статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч.1 ст. 1047 ЦК України ).

Надаючи правову оцінку склавшимся між сторонами договірним правовідносинам, суд зазначає, що укладений між сторонами договір фактично за своєю правовою природою є договором позики.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи положення ст. 204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину, який не був визнаний судом недійсним у встановленому порядку, договір позики є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи вищезазначене та те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 80 000 грн, відповідач, згідно приписів ст.ст. 74, 76-77 ГПК України, суду не надав, та вказана заборгованість підтверджується матеріалами справи, суд вважає позовні вимоги ТОВ "Чорноморська оптово-промислова компанія" в цій частині цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведені положення Закону, з огляду на порушення відповідачем строків повернення суми позики, суд вважає правомірним нарахуванням позивачем 3% річних та інфляційних втрат в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України. Додані позивачем до позовної заяви розрахунки суд вважає вірними, а отже вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 3 129,86 грн та інфляційних збитків у сумі 20 796,82 грн є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

6. Щодо витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1, 2, ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За приписами ч.3 - 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно п. 8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Заявляючи вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу, позивач зазначив, що такі витрати склали 10 000 грн.

У підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано суду договір про надання правової (правничої) допомоги №1710/22 від 17.10.2022 (а.с.8-14), укладений між ТОВ "Чорноморська оптово-промислова компанія" та Адвокатським бюро "Олексія Чорного", за змістом п.1.1. якого Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати клієнту правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Правова (правнича) допомога за цим договором надається в межах представництва інтересів клієнта в Господарському суді Одеської області та Південно-західному апеляційному господарському суді (за необхідністю) за позовом клієнта до ТОВ "Будівельна компанія "Буделітстандарт" з питання стягнення боргу за договором №01/05/21 ПФД про надання поворотної фінансової допомоги від 28.05.2021 року.

Відповідно до п.6.1. договору гонорар за надання правової допомоги є фіксованим і становить 10 000 грн за представництво клієнта у суді першої інстанції.

Оплата за даним договором здійснюється клієнтом протягом трьох банківських днів з моменту виставлення та/або передання адвокатським бюро рахунку на оплату клієнтові.

Враховуючи надання позивачем договору про надання правової допомоги, а також підписання адвокатом позовної заяви, суд зазначає про доведеність позивачем факту надання йому правничої допомоги.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим у частині п`ятій зазначеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 02.03.2023 по справі № 5019/1274/11.

В той же час суд зауважує, що оскільки позивачем детального опису робіт (наданих послуг) не надано, суд позбавлений можливості з`ясувати весь наданий адвокатом обсяг правової допомоги, натомість матеріалами справи фактично лише підтверджено обставину написання адвокатом Чорним О.В. позовної заяви.

При цьому адвокатом при подачі позовної заяви не було надано доказів сплати судового збору, що в свою чергу мало наслідком залишення позовної заяви без руху.

В той же час заява про усунення недоліків позовної заяви була подана адвокатом Смолка О.В., який згідно ордеру (а.с.37) здійснює індивідуальну адвокатську діяльність та надає позивачу правову допомогу на підставі договору про надання правової допомоги №3110/22 від 31.10.2022, який в матеріалах справи відсутній.

Відомостей про залучення адвоката Смолки О.В. адвокатським бюро "Олексія Чорного" до виконання договору про надання правової допомоги №1710/22 від 17.10.2022 матеріали справи не містять, як не містять і інформації, про те, що адвокат Смолка О.В. є учасником адвокатського бюро "Олексія Чорного".

Суд зауважує, що даний спір є спором незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку із неналежним виконанням договору позики, не потребує вивчення великого обсягу доказів, судова практика з даного питання є сталою, а розрахунки до позову є елементарними.

З урахуванням наведених висновків суду, стягнення адвокатських витрат у зазначеній позивачем сумі не відповідатиме критеріям розумності, необхідності, співмірності та справедливості, з огляду на що, зважаючи на характер спірних правовідносин, рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, враховуючи малозначність цієї справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження, суд вважає за необхідне та достатнє покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 000 грн.

Керуючись ст.ст. 129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Буделітстандарт" (Миколаївське шосе, буд. 20, м. Херсон, Херсонська обл., 73003, код ЄДРПОУ 42884124) на користь Товариства з обмеженою відповіда льністю "Чорноморська оптово-промислова компанія" (вул. Перлинна, буд. 1, кв. 452, житловий масив "Дружний", с. Лиманка, Овідіопольський р-н, Одеська обл., 65496, код ЄДРПОУ 39977847) основний борг у сумі 80 000 /вісімдесят тисяч/ грн, 3% річних у сумі 3 129 /три тисячі сто двадцять дев`ять / грн 86 коп., інфляційні збитки у сумі 20 796 /двадцять тисяч сімсот дев`яносто шість/ грн 82 коп., судовий збір у сумі 2 481 /дві тисячі чотириста вісімдесят одна/ грн, витрати на правову допомогу у сумі 2 000 /дві тисячі/ грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ю.М. Щавинська