Рішення

від 13.03.2023 по справі 918/121/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2023 р. Справа № 918/121/23

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., за участі секретаря судового засідання Костюкович Ю.С.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом фізичної особи-підприємця Якимчук Катерини Василівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропринт"

про стягнення заборгованості в сумі 42 387 грн 09 коп.,

у судовому засіданні приймали участь:

позивач -Якимчук К.В.;

від позивача - Шаблій В.І., ордер серія ВК № 1068579 від 06.02.2023 р.;

від відповідача - не з`явився.

Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

У судовому засіданні 13 березня 2023 року, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В лютому 2023 року фізична особа-підприємець Якимчук Катерина Василівна (далі - Підприємець, позивач) звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропринт" (далі - Товариство, відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 42 387 грн 09 коп., з яких:

- 24 818 грн 11 коп. - основний борг;

- 465 грн 65 коп. - пеня, нарахована на суму заборгованості 849 818 грн 11 коп., за період з 03.02.2022 року по 04.02.2022 року;

- 69 грн 85 коп. - 3% річних, нарахованих на суму заборгованості 849 818 грн 11 коп.;

- 10 083 грн 62 коп. - пеня, нарахована на суму заборгованості 24 818 грн 11 коп., за період з 04.02.2022 року по 06.02.2023 року;

- 6 199 грн 20 коп. - інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості 24 818 грн 11 коп., за період з 04.02.2022 року по 06.02.2023 року;

- 750 грн 66 коп. - 3% річних, нарахованих на суму заборгованості 24 818 грн 11 коп., за період з 04.02.2022 року по 06.02.2023 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неналежним чином виконано свої зобов`язання з оплати поставленої позивачем відповідно до умов, укладеного між Підприємцем та Товариством, Договору поставки від 02.02.2022 року № 1, продукції, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 24 818 грн 11 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання позивачем на підставі пункту 4.3. вказаного договору заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 10 549 грн 27 коп. (465 грн 65 коп. - пеня, нарахована на суму заборгованості 849 818 грн 11 коп., за період з 03.02.2022 року по 04.02.2022 року; 10 083 грн 62 коп. - пеня, нарахована на суму заборгованості 24 818 грн 11 коп., за період з 04.02.2022 року по 06.02.2023 року). Також у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат в розмірі 6 199 грн 20 коп. та 3% річних в розмірі 820 грн 51 коп. Стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат заявлено з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Також Підприємець просить судові витрати покласти на відповідача. В позовній заяві позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи, та які складаються з судового збору, сплаченого при подачі позовної заяви, в розмірі 2 684 грн 00 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 239 грн 00 коп.

Ухвалою суду від 13 лютого 2023 року позовну заяву Підприємця від 06.02.2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи призначено на 13 березня 2023 року.

16 лютого 2023 року від представника позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява про зменшення позовних вимог від 16.02.2023 року, згідно якої просить стягнути з Товариства на користь Підприємця:

- 1 862 грн 62 коп. - пені, нарахованої на суму заборгованості 849 818 грн 11 коп., за період з 03.02.2022 року по 06.02.2022 року;

- 279 грн 39 коп. - 3% річних, нарахованих на суму заборгованості 849 818 грн 11 коп.;

- 9 838 грн 84 коп. - пені, нарахованої на суму заборгованості 24 818 грн 11 коп., за період з 07.02.2022 року по 31.01.2023 року;

- 6 447 грн 34 коп. - інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості 24 818 грн 11 коп., за період з 07.02.2022 року по 31.01.2023 року;

- 732 грн 31 коп. - 3% річних, нарахованих на суму заборгованості 24 818 грн 11 коп., за період з 07.02.2022 року по 31.01.2023 року.

Також Підприємець просить судові витрати в розмірі 2 684 грн 00 коп. сплаченого судового збору та 1 916 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу покласти на відповідача. Як вбачається з вказаної заяви позивачем зменшено позовні вимоги на суму основного боргу в розмірі 24 818 грн 11 коп. та збільшено позовні вимоги в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат. Заява представника позивача про зменшення позовних вимог від 16.02.2023 року прийнята судом.

У судовому засіданні 13 березня 2023 року Підприємець та його представник підтримали вимоги, викладені у позовній заяві, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 16.02.2023 року, та наполягали на їх задоволенні.

Відповідач у судове засідання 13 березня 2023 року не з`явився, про дату, час і місце даного засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення відповідного поштового відправлення № 3301312393680, а саме ухвали суду від 13.02.2023 року (а.с. 34). В той час про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).

Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, а неявка останнього не перешкоджає розгляду цієї справи та вирішенню спору по суті, то за висновками суду справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про судове засідання, призначене на 13.03.2023 року, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності Товариства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення Підприємця та його представника, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

2 лютого 2022 року між фізичною особою-підприємцем Якимчук Катериною Василівною (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пропринт" (далі - Покупець) укладено договір поставки № 1 (далі - Договір, а.с. 9-10), за умовами якого Постачальник зобов`язується виготовити та поставити продукцію: крафт - папір мішковий (далі - продукція), разом з усіма документами, що стосуються продукції та підлягають переданню разом з нею відповідно до вимог чинного законодавства України, а Покупець зобов`язується своєчасно й належним чином у порядку та на умовах, визначених договором, прийняти й оплатити таку продукцію по ціні та кількості, обумовлених в заявках та накладних.

Кількість товару, який передається по даному договору визначається в заявках Покупця. Згідно технічних умов виробництва допускається відхилення в поставці продукції від обумовленої кількості в замовленнях та відповідно в сумі ± 10%. При цьому оплата проводиться за фактично поставлену кількість (пункт 1.2. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору Постачальник зобов`язується поставити Покупцю продукцію по ціні і в кількості згідно підписаних заявок та видаткових накладних, які є невід`ємною частиною договору та складають загальну суму договору.

У відповідності до п. 2.2. Договору Продавець зобов`язується прийняти продукцію за цінами і на умовах, передбачених в договорі і у відповідних накладних та попередньо зробити 100% передоплату.

Загальна сума договору визначається за сумою всіх видаткових накладних виданих Постачальником та погоджених Покупцем протягом дії даного Договору (пункт 3.1. Договору).

Назва, асортимент та ціни за кожну окрему одиницю Продукції, а також загальна ціна Продукції вказується у видатковій накладній, яка є невід`ємною частиною Договору (пункт 3.3. Договору).

Відповідно до п. 3.4. Договору розрахунки за продукцію здійснюються шляхом повної оплати грошових сум до повного розміру вартості Продукції згідно виписаних рахунків або видаткових накладних у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Постачальника у терміни визначені п. 2.2.

Згідно пункту 3.5. Договору моментом переходу прав власності на Продукцію вважається момент підписання представниками Покупця видаткової накладної на поставлену Продукцію. Ризик випадкової загибелі Продукції переходить від постачальника до Покупця відповідно до базисних умов поставки Продукції.

Сторони несуть відповідальність одна перед одною за невиконання зобов`язань у встановленому чинним законодавством України порядку (пункт 4.1. Договору).

В пункті 4.3. Договору сторони погодили, що за затримку проведення розрахунку за отриманий товар Покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен календарний день протермінування. Сторони домовилися, що нарахування пені здійснюється за весь період існування простроченої заборгованості, а саме з дня виникнення заборгованості і до моменту, коли така заборгованість погашена.

Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2022 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань. У випадку коли ні одна з Сторін за 15 (п`ятнадцять) календарних днів до закінчення терміну дії Договору письмово не повідомить другу сторону про розірвання Договору, дія існуючого Договору автоматично продовжується на тих самих умовах на кожен наступний рік (п. 7.1. Договору).

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін, підпис зі сторони Товариства скріплений печаткою юридичної особи.

Як встановлено судом, 2 лютого 2022 року між сторонами підписано Специфікацію № 1 до Договору (а.с. 11).

Згідно Специфікації сторони погодили поставку товару: крафту - паперу мішкового з 100% целюлози в кількості 21,406 т. на загальну суму 849 818 грн 11 коп. (а.с. 11).

3 лютого 2022 року Підприємцем виставлено рахунок-фактуру № 1 про оплату крафту - паперу мішкового з 100% целюлози в кількості 21,406 т. на загальну суму 849 818 грн 11 коп. (а.с. 12).

На виконання умов Договору позивачем було передано відповідачу товар на загальну суму 849 818 грн 11 коп., що підтверджується видатковою накладною від 3 лютого 2022 року № 1 та товарно-транспортною накладною від 4 лютого 2022 року № 1 (а.с. 13, 17).

Судом встановлено, що зазначена видаткова та товарно-транспортна накладні підписані сторонами, підпис зі сторони Товариства скріплений печаткою юридичної особи.

З матеріалів справи вбачається, що Товариством видано довіреність № 25 від 4 лютого 2022 року на отримання від Підприємця цінностей згідно рахунку № 1 від 03.02.2022 року (Договір поставки № 1 від 02.02.2022 року).

З видаткової накладної від 3 лютого 2022 року № 1 вбачається, що в графі про отримувача зазначено про отримання товару за довіреністю № 25 від 04.02.2022 року.

Таким чином, видаткова накладна від 3 лютого 2022 року № 1 підписана відповідачем 4 лютого 2022 року.

Відтак, враховуючи умови п. 3.5. Договору, позивачем було передано відповідачу товар на загальну суму 849 818 грн 11 коп. - 04.02.2022 року.

Відповідачем здійснена часткова оплата прийнятого за видатковою накладною від 3 лютого 2022 року № 1 товару в розмірі 825 000 грн 00 коп., що підтверджується копією платіжного доручення від 4 лютого 2022 року № 102 (проведено банком 07.02.2022 року) (а.с. 18), наявною в матеріалах справи.

Претензією від 16 січня 2023 року № 3 позивач звернувся до відповідача про сплату заборгованості за договором поставки від 02.02.2022 року № 1.

Проте відповідачем вимоги претензії не виконані.

За твердженням позивача, відповідач свої зобов`язання щодо оплати поставленого за договором поставки від 02.02.2022 року № 1 товару в повному обсязі не виконав у зв`язку з чим за останнім на момент звернення з позовом до суду обліковувалася заборгованість в розмірі 24 818 грн 11 коп.

Вказане стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом у даній справі.

В заяві про зменшення позовних вимог від 16.02.2023 року позивачем зазначено, що 1 лютого 2023 року відповідачем сплачено заборгованість за поставлений за договором поставки від 02.02.2022 року № 1 товар в розмірі 24 818 грн 11 коп.

Відтак, згідно заяви про зменшення позовних вимог від 16.02.2023 року позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з Товариства на користь Підприємця:

- 1 862 грн 62 коп. - пені, нарахованої на суму заборгованості 849 818 грн 11 коп., за період з 03.02.2022 року по 06.02.2022 року;

- 279 грн 39 коп. - 3% річних, нарахованих на суму заборгованості 849 818 грн 11 коп.;

- 9 838 грн 84 коп. - пені, нарахованої на суму заборгованості 24 818 грн 11 коп., за період з 07.02.2022 року по 31.01.2023 року;

- 6 447 грн 34 коп. - інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості 24 818 грн 11 коп., за період з 07.02.2022 року по 31.01.2023 року;

- 732 грн 31 коп. - 3% річних, нарахованих на суму заборгованості 24 818 грн 11 коп., за період з 07.02.2022 року по 31.01.2023 року.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно з ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст. 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 2.2. Договору Продавець зобов`язується прийняти продукцію за цінами і на умовах, передбачених в договорі і у відповідних накладних та попередньо зробити 100% передоплату.

Відповідно до п. 3.4. Договору розрахунки за продукцію здійснюються шляхом повної оплати грошових сум до повного розміру вартості Продукції згідно виписаних рахунків або видаткових накладних у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Постачальника у терміни визначені п. 2.2.

Отже сторонами спору в договірному порядку узгоджено порядок оплати за поставлений товар шляхом здійснення покупцем попередньої оплати на користь постачальника. При цьому, умовами договору сторонами не встановлено певного строку здійснення відповідачем-покупцем попередньої оплати на користь позивача-постачальника.

Суд зазначає, що ст. 531 ЦК України передбачає можливість позивача як боржника відносно обов`язку з поставки виконати своє зобов`язання достроково, чинне законодавство України та умови договору поставки № 1 від 02.02.2022 року не містять обмеження такого права. В свою чергу, прийняття відповідачем дострокової поставки товару без зауважень дає підстави стверджувати про узгодження сторонами такого порядку виконання цього зобов`язання, що в силу його зустрічного характеру у розумінні ст. 538 ЦК України з обов`язком з оплати, обумовлює необхідність виконання відповідачем такого обов`язку.

Вказане кореспондується з приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України, яка регламентує подальшу оплату товару та підлягає застосуванню в даному випадку до спірних правовідносин в силу хронологічної неможливості здійснення оплати саме як попередньої у відношенні вже здійснених до такої оплати поставок.

Відповідно до п.1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов`язку з повної та своєчасної оплати отриманого товару. В свою чергу, першим днем прострочення оплати слід вважати наступний день після підписання видаткової накладної (прийняття товару/продукції), якою опосередковувалась дострокова (без отримання попередньої оплати) поставка товару, що приймався відповідачем без зауважень.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідач від поставленої продукції не відмовився, при отриманні продукції відповідачем жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов`язань з поставки продукції, в тому числі щодо неналежної якості та неналежної комплектності, не подавалось.

Тобто, продукція була поставлена постачальником та прийнята належним чином відповідачем без застережень щодо недоліків за кількістю, якістю та відсутності необхідних товаросупровідних документів.

Враховуючи, наведені вище норми законодавства та встановлені судом фактичні обставини щодо отримання відповідачем товару за договором поставки від 02.02.2022 року № 1 та згідно видаткової накладної від 03.02.2022 року № 1 на загальну суму 849 818 грн 11 коп. у останнього виникло зобов`язання з його оплати.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, строк виконання відповідачем грошового зобов`язання по оплаті вартості поставленого позивачем товару за видатковою накладною від 02.02.2022 року № 1 - 04.02.2022 року включно. Відтак, з 5 лютого 2022 року відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання за даною накладною.

При цьому, відповідачем здійснена оплата прийнятого за видатковою накладною товару в розмірі 849 818 грн 11 коп., що підтверджується копією платіжного доручення від 04.02.2022 року № 102 на суму 825 000 грн 00 коп. (проведено банком 07.02.2022 року) та копією виписки по рахунку Підприємця за період 01.02.2023 року по 01.02.2023 року на суму 24 818 грн 11 коп., наявних в матеріалах справи.

Відтак, відповідач розрахувався за поставлений позивачем за договором поставки від 2 лютого 2022 року № 1 товар в повному обсязі.

Як встановлено судом, відповідач свого грошового зобов`язання у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), а відтак є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Позивачем, з врахування заяви про зменшення позовних вимог від 16.02.2023 року, заявлено вимоги про стягнення з Товариства:

- 1 862 грн 62 коп. - пені, нарахованої на суму заборгованості 849 818 грн 11 коп., за період з 03.02.2022 року по 06.02.2022 року;

- 279 грн 39 коп. - 3% річних, нарахованих на суму заборгованості 849 818 грн 11 коп.;

- 9 838 грн 84 коп. - пені, нарахованої на суму заборгованості 24 818 грн 11 коп., за період з 07.02.2022 року по 31.01.2023 року;

- 6 447 грн 34 коп. - інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості 24 818 грн 11 коп., за період з 07.02.2022 року по 31.01.2023 року;

- 732 грн 31 коп. - 3% річних, нарахованих на суму заборгованості 24 818 грн 11 коп., за період з 07.02.2022 року по 31.01.2023 року.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В пункті 4.3. Договору сторонами було погоджено, що за затримку проведення розрахунку за отриманий товар Покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен календарний день протермінування. Сторони домовилися, що нарахування пені здійснюється за весь період існування простроченої заборгованості, а саме з дня виникнення заборгованості і до моменту, коли така заборгованість погашена.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013 року).

В той час, положення Договору містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 ГК України, відтак нарахування штрафних санкцій здійснюється за умовами, визначеними у Договорі, тобто позивач має право нараховувати пеню до повного виконання зобов`язання відповідача щодо оплати заборгованості.

Враховуючи умови Договору період нарахування пені не обмежується шестимісячним строком, визначеним ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відтак, нарахування позивачем пені більш ніж шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, судом визнається обґрунтованим, оскільки відповідає положенням Договору та чинному законодавству.

При дослідженні матеріалів справи судом було встановлено, що при здійсненні розрахунку заявленої до стягнення з Товариства суми пені, Підприємцем були допущені помилки.

Як було зазначено судом вище, відповідачем оплата заборгованості за Договором мала бути здійснена 4 лютого 2022 року. Відтак нарахування штрафних санкцій необхідно здійснювати з 5 лютого 2022 року.

В той час, як вбачається з наданого позивачем розрахунку, останнім нарахування пені здійснено з 03.02.2022 року, а не з 05.02.2022 року.

Як було встановлено судом вище, відповідачем було оплачено поставлену продукцію в сумі 825 000 грн 00 коп. згідно платіжного доручення від 04.02.2022 року № 102 та в сумі 24 818 грн 11 коп. згідно виписки по рахунку Підприємця за період 01.02.2023 року по 01.02.2023 року.

Як вбачається з платіжного доручення від 04.02.2022 року № 102 платіж на суму 825 000 грн 00 коп. проведено банком 07.02.2022 року. Відтак, сума заборгованості в розмірі 825 000 грн 00 коп. оплачена відповідачем 07.02.2022 року.

Крім того як вбачається з виписки по рахунку Підприємця за період 01.02.2023 року по 01.02.2023 року сума заборгованості в розмірі 24 818 грн 11 коп. сплачена відповідачем 01.02.2023 року.

Що стосується розрахунку пені в розмірі 11 701 грн 46 коп. (1 862 грн 62 коп., нарахованої на суму заборгованості 849 818 грн 11 коп., за період з 03.02.2022 року по 06.02.2022 року; 9 838 грн 84 коп., нарахованої на суму заборгованості 24 818 грн 11 коп., за період з 07.02.2022 року по 31.01.2023 року), здійсненого позивачем, то суд, перевіривши зазначений розрахунок, встановив, що при його здійсненні позивач врахував, що день сплати коштів в погашення боргу, не вважається днем прострочення грошового зобов`язання, як це передбачено пунктом 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14.

Врахувавши вищенаведене суд, здійснивши власний розрахунок пені за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій (https://ips.ligazakon.net/calculator/ff) встановив, що обґрунтований розмір пені становить:

- 931 грн 31 коп., нарахованої на суму заборгованості 849 818 грн 11 коп.;

- 9 838 грн 85 коп., нарахованої на суму заборгованості 24 818 грн 11 коп., за період з 07.02.2022 року по 31.01.2023 року, при заявленому:

- 1 862 грн 62 коп., нарахованої на суму заборгованості 849 818 грн 11 коп.;

- 9 838 грн 84 коп., нарахованої на суму заборгованості 24 818 грн 11 коп., за період з 07.02.2022 року по 31.01.2023 року.

Відтак суд дійшов висновку про те, що стягненню з відповідача підлягає пеня, нарахована на суму заборгованості 849 818 грн 11 коп., в розмірі 931 грн 31 коп.

Оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог, то стягненню з відповідача підлягає пеня, нарахована на суму заборгованості 24 818 грн 11 коп., за період з 07.02.2022 року по 31.01.2023 року, у заявленому позивачем розмірі 9 838 грн 84 коп.

За таких обставин, вимога позивача до відповідача про стягнення пені:

- 1 862 грн 62 коп., нарахованої на суму заборгованості 849 818 грн 11 коп.;

- 9 838 грн 84 коп., нарахованої на суму заборгованості 24 818 грн 11 коп., за період з 07.02.2022 року по 31.01.2023 року, підлягає частковому задоволенню в розмірі:

- 931 грн 31 коп., нарахованої на суму заборгованості 849 818 грн 11 коп.;

- 9 838 грн 84 коп., нарахованої на суму заборгованості 24 818 грн 11 коп., за період з 07.02.2022 року по 31.01.2023 року.

В частині стягнення пені, нарахованої на суму заборгованості 849 818 грн 11 коп., в розмірі 931 грн 31 коп. необхідно відмовити.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення 3% річних та інфляційних витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, судом встановлено, що при здійсненні даного розрахунку позивачем допущені ті ж самі помилки, що і при здійсненні розрахунку пені, в зв`язку з чим судом здійснено власний розрахунок 3% річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій (https://ips.ligazakon.net/calculator/ff).

Судом встановлено, що розмір обґрунтованих відсотків річних становить:

- 139 грн 70 коп., нарахованих на суму заборгованості 849 818 грн 11 коп.;

- 732 грн 30 коп., нарахованих на суму заборгованості 24 818 грн 11 коп., за період з 07.02.2022 року по 31.01.2023 року, при заявленому:

- 279 грн 39 коп., нарахованих на суму заборгованості 849 818 грн 11 коп.;

- 732 грн 31 коп. - 3% річних, нарахованих на суму заборгованості 24 818 грн 11 коп., за період з 07.02.2022 року по 31.01.2023 року.

Відтак суд дійшов висновку про те, що стягненню з відповідача підлягають відсотки річних, які за розрахунком суду складають:

- 139 грн 70 коп., нарахованих на суму заборгованості 849 818 грн 11 коп.;

- 732 грн 30 коп., нарахованих на суму заборгованості 24 818 грн 11 коп., за період з 07.02.2022 року по 31.01.2023 року.

За таких обставин, вимога позивача до відповідача про стягнення 3% річних:

- 279 грн 39 коп., нарахованих на суму заборгованості 849 818 грн 11 коп.;

- 732 грн 31 коп. - 3% річних, нарахованих на суму заборгованості 24 818 грн 11 коп., за період з 07.02.2022 року по 31.01.2023 року, підлягає частковому задоволенню в розмірі:

- 139 грн 70 коп., нарахованих на суму заборгованості 849 818 грн 11 коп.;

- 732 грн 30 коп., нарахованих на суму заборгованості 24 818 грн 11 коп., за період з 07.02.2022 року по 31.01.2023 року.

В решті позовних вимог в частині стягнення 3% річних:

- 139 грн 69 коп., нарахованих на суму заборгованості 849 818 грн 11 коп.;

- 01 коп., нарахованих на суму заборгованості 24 818 грн 11 коп., за період з 07.02.2022 року по 31.01.2023 року, необхідно відмовити.

Крім того, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що наданий розрахунок позивача є арифметично вірним, а відтак позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 6 447 грн 34 коп. є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, а також перевіривши суми заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця Якимчук Катерини Василівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропринт" є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі:

- 931 грн 31 коп. - пені, нарахованої на суму заборгованості 849 818 грн 11 коп.;

- 139 грн 70 коп. - 3% річних, нарахованих на суму заборгованості 849 818 грн 11 коп.;

- 9 838 грн 84 коп. - пені, нарахованої на суму заборгованості 24 818 грн 11 коп., за період з 07.02.2022 року по 31.01.2023 року;

- 6 447 грн 34 коп. - інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості 24 818 грн 11 коп., за період з 07.02.2022 року по 31.01.2023 року;

- 732 грн 30 коп. - 3% річних, нарахованих на суму заборгованості 24 818 грн 11 коп., за період з 07.02.2022 року по 31.01.2023 року.

В решті позовних вимог в частині стягнення:

- 931 грн 31 коп. - пені, нарахованої на суму заборгованості 849 818 грн 11 коп.;

- 139 грн 69 коп. - 3% річних, нарахованих на суму заборгованості 849 818 грн 11 коп.;

- 01 коп. - 3% річних, нарахованих на суму заборгованості 24 818 грн 11 коп., за період з 07.02.2022 року по 31.01.2023 року, відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Абзацом 1 частини восьмої статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

В позовній заяві Підприємцем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи, та які складаються з судового збору, сплаченого при подачі позовної заяви, в розмірі 2 684 грн 00 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 239 грн 00 коп.

Згідно заяви про зменшення позовних вимог від 16.02.2023 року, яка прийнята судом, позивач просить судові витрати в розмірі 2 684 грн 00 коп. сплаченого судового збору та 1 916 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу покласти на відповідача.

Суд звертає увагу, що правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову, Підприємцем, заявляючи вимогу про стягнення заборгованості, було сплачено 2 684 грн 00 коп. судового збору, що підтверджується квитанцією від 06.0.22023 року № 0.0.2846548125.1.

В той час, 16 лютого 2023 року від представника позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява про зменшення позовних вимог від 16.02.2023 року, яка прийнята судом.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв`язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.

Загальна сума ціни позову, з урахування поданої позивачем заяви про зменшення позовних вимог, становить - 19 160 грн 50 коп.

Таким чином, сума судового збору за позовними вимогами у зв`язку з їх зменшенням становить - 1 213 грн 26 коп., тобто (19 160,50*100%?42 387,09)*2 684,00.

В той час зменшуючи позовні вимоги на суму основного боргу, позивач збільшив позовні вимоги про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені.

За таких обставин, з урахуванням зменшення та збільшення позовних вимог, позивачу підлягає поверненню судовий збір в сумі 1 470 грн 74 коп. (2 684,00-1 213,26).

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин, суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутися з відповідним клопотанням про повернення судового збору в зв`язку зі зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 1 145 грн 44 коп. ((18 089,49*100%?19 160,50)*1 213,26).

Витрати по оплаті судового збору в частині відмови в задоволенні позовних вимог в розмірі 67 грн 82 коп. залишаються за позивачем.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, Підприємцем не надано докази, що підтверджують розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1 916 грн 00 коп., а відтак судом не вирішується питання щодо понесених позивачем вказаних судових витрат при прийнятті рішення.

Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 178, 202, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропринт" (33016, м. Рівне, вул. Фабрична, буд. 6, код ЄДРПОУ 38822418) на користь фізичної особи-підприємця Якимчук Катерини Василівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ):

- 931 (дев`ятсот тридцять одну) грн 31 коп. - пені, нарахованої на суму заборгованості 849 818 грн 11 коп.;

- 139 (сто тридцять дев`ять) грн 70 коп. - 3% річних, нарахованих на суму заборгованості 849 818 грн 11 коп.;

- 9 838 (дев`ять тисяч вісімсот тридцять вісім) грн 84 коп. - пені, нарахованої на суму заборгованості 24 818 грн 11 коп., за період з 07.02.2022 року по 31.01.2023 року;

- 6 447 (шість тисяч чотириста сорок сім) грн 34 коп. - інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості 24 818 грн 11 коп., за період з 07.02.2022 року по 31.01.2023 року;

- 732 (сімсот тридцять дві) грн 30 коп. - 3% річних, нарахованих на суму заборгованості 24 818 грн 11 коп., за період з 07.02.2022 року по 31.01.2023 року, та 1 145 (одну тисячу сто сорок п`ять) грн 44 коп. - витрат по оплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

У задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця Якимчук Катерини Василівни про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропринт":

- 931 грн 31 коп. - пені, нарахованої на суму заборгованості 849 818 грн 11 коп.;

- 139 грн 69 коп. - 3% річних, нарахованих на суму заборгованості 849 818 грн 11 коп.;

- 01 коп. - 3% річних, нарахованих на суму заборгованості 24 818 грн 11 коп., за період з 07.02.2022 року по 31.01.2023 року, - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16 березня 2023 року.

Суддя Політика Н.А.