Рішення

від 06.03.2023 по справі 922/2184/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2023м. ХарківСправа № 922/2184/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кабельні-технології", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні електричні системи", м. Харків простягнення 483078,73 грн.за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кабельні-технології" (м. Харків) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні електричні системи" (м. Харків) про стягнення заборгованості в сумі 483078,73 грн. за договором поставки №КТ 45-18/03/21 від 18.03.21р., яка складається з: 439162,49 грн. - основного боргу; 4391,62 грн. - штрафу; а також позивач просить суд вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою суду від 21.11.2022 позовну заяву ТОВ "Кабельні-технології" (м. Харків) - залишено без руху. Надано позивачу строк десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, а саме надати до суду належні докази направлення на адресу відповідача позовної заяви з додатками.

Позивачем усунено недоліки позовної заяви у строк, встановлений в ухвалі суду від 21.11.2022.

Ухвалою суду від 15.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2184/22 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 26.01.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 13 лютого 2023 року о 14:00 год.

03.03.2023 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача.

Суд, розглянувши вищезазначену заяву, вважає за можливе її задовольнити у зв`язку з тим, що направлення уповноваженого представника в засідання є правом сторони, а також у зв`язку з тим, що участь представників в судовому засіданні обов`язковою не визнавалась.

Представник позивача в судове засідання 06.03.2023 не з`явився.

Представник відповідача в судове засідання 06.03.2023 не з`явився.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

18 березня 2021 року ТОВ "КАБЕЛЬНІ-ТЕХНОЛОГІЇ" (постачальник) уклало з ТОВ "СУЧАСНІ ЕЛЕКТРИЧНІ СИСТЕМИ" (покупець) договір поставки №КТ 45-18/03/21.

Предметом поставки за даним договором є визначені родовими ознаками вироби з найменуваннями, які зазначені у прейскурантах постачальника.

Номенклатура, асортимент, марка, кількість та ціна товарів визначається накладною (пункт 1.2. договору).

Згідно з п. 7.1. договору покупець повинен сплатити вартість поставлено товару не пізніше 45 днів з дати поставки партії товару.

Згідно з п. 7.2. договору оплата товару здійснюється у розмірі повної вартості партії товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника в цьому договорі.

Позивач в позові вказує, що ТОВ "КАБЕЛЬНІ-ТЕХНОЛОГІЇ" належним чином виконувало свої зобов`язання за договором та поставляло товар ТОВ "СУЧАСНІ ЕЛЕКТРИЧНІ СИСТЕМИ" протягом 2021 та 2022 року. Натомість ТОВ "СУЧАСНІ ЕЛЕКТРИЧНІ СИСТЕМИ" не повністю оплатило отриманий від ТОВ "КАБЕЛЬНІ-ТЕХНОЛОГІЇ" товар.

Згідно з п. 7.5. договору у випадку якщо покупець проводить перерахування передплати за партію товару за наявності заборгованості останнього за раніше поставлений товар, кошти, що поступили, вважаються такими, що поступили в рахунок погашення заборгованості за товар, що раніше поступив.

За твердженнями позивача, на даний час у ТОВ "СУЧАСНІ ЕЛЕКТРИЧНІ СИСТЕМИ" перед ТОВ "КАБЕЛЬНІ-ТЕХНОЛОГІЇ" виникла заборгованість за отриманий по договору товар у сумі 439162,49 гривень.

Як стверджує позивач, заборгованість за отриманий по договору товар у сумі 439162,49 гривень виникла за рахунок того, що відповідач не оплатив товар отриманий за видатковими накладними:

Номер видаткової накладної Дата накладної Сума боргу за накладною грн.

РН-0005626 15.02.2022 82,88

РН-0005622 15.02.2022 3593,92

РН-0005420 14.02.2022 2789,04

РН-0000886 13.01.2022 802,08

РН-44890 20.12.2021 5926,26

РН-44708 17.12.2021 818,40

РН-44703 17.12.2021 347,04

РН-43942 14.12.2021 3131,40

РН-43712 13.12.2021 544,66

РН-43711 13.12.2021 2511,00

РН-41924 02.12.2021 1595,58

РН-41907 02.12.2021 1413,46

РН-41906 02.02.2021 1351,20

РН-41509 30.11.2021 2315,65

РН-41508 30.11.2021 2373,88

РН-41427 29.11.2021 18505,73

РН-41426 29.11.2021 2428,61

РН-40682 24.11.2021 7350,53

РН-40681 24.11.2021 5789,95

РН-40306 23.11.2021 776,00

РН-40183 22.11.2021 5355,60

РН-39991 19.11.2021 86433,26

РН-39990 19.11.2021 22270,68

РН-39419 17.11.2021 3069,00

РН-39418 17.11.2021 1591,86

РН-37578 04.11.2021 238,80

РН-37544 04.11.2021 1019,88

РН-37543 04.11.2021 20578,32

РН-34303 12.10.2021 8568,48

РН-33908 12.10.2021 4144,56

РН-33882 08.10.2021 44398,98

РН-33881 08.10.2021 5733,79

РН-33097 04.10.2021 2496,00

РН-32887 01.10.2021 45238,49

РН-32886 01.10.2021 86357,58

РН-29942 13.09.2021 1075,10

РН-29806 10.09.2021 542,52

РН-29255 07.09.2021 29112,92

РН-28737 02.09.2021 566,50

РН-28706 (частково оплачена) 02.09.2021 5922,87

Разом (у т.ч. ПДВ) 439 162,49

Відповідно до п. 8.5. договору покупець зобов`язаний на вимогу постачальника сплати штраф у розмірі 10% (десять відсотків) від вартості партії товару під час поставки якої відбулись порушення.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані позивачем та викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт господарювання (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язків.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно частин першої, другої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, поставка товару здійснювалась на підставі видаткових накладних.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" із змінами та доповненнями (далі - Закону №996) визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст.9 Закону №996 первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Ведення зазначених документів передбачено положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.

Видаткова накладна -це первинний документ постачальника, який підтверджує факт передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи до іншої, від постачальника до покупця. Цей документ містить всю потрібну для бухгалтерського обліку інформацію про таку операцію: назву і кількість поставленого товару, ціну, місце постачання, дату здійснення операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно ч. 2 ст. 9 вищенаведеного закону, первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові по справі № 904/887/18 від 22.01.2019, закріпивши рішення суду першої інстанції, вважає, що видаткова накладна, складена відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", засвідчує факт здійснення господарської операції та договірних відносин. Відсутність певного документа за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 29.04.2015 у справі N 3-77гс15).

Отже, якщо видаткова накладна оформлена з урахуванням вищевказаних вимог, вона є первинним документом, який фіксує факт отримання/передачі товарів або послуг.

Проте, як вбачається з наданих позивачем копій видаткових накладних:

№РН-0005626 від 15.02.2022 на суму 82,88грн

№РН-0005622 від 15.02.2022 на суму 3593,92грн

№РН-0005420 від 14.02.2022 на суму 2789,04грн

№РН-0000886 від 13.01.2022 на суму 802,08грн

№РН-43942 від 14.12.2021 на суму 3131,40грн

№РН-43712 від 13.12.2021 на суму 544,66грн

№РН-43711 від 13.12.2021 на суму 2511,00грн

№РН-41907 від 02.12.2021 на суму 1413,46грн

№РН-41906 від 02.02.2021 на суму 1351,20грн, -

вони не містять ні підписів ні печаток Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні електричні системи".

Отже, на підставі викладеного, суд доходить висновку про те, що позивачем не надано суду належних доказів поставки та отримання товару відповідачем по вищевказаним накладним на суму 16219,64 грн.

Слід зазначити, що станом на момент розгляду справи, відповідач не сплатив 422942,85 грн. заборгованості та не надав суду доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду документи, які б підтверджували сплату заборгованості за договором у сумі 422942,85 грн., суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 422942,85 грн. заборгованості, законні, правомірні та обґрунтовані, та такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Втім, в частині заявлених до стягнення позовних вимог основного боргу в сумі 16219,64 грн. слід відмовити, оскільки позивач не довів суду факт отримання відповідачем товару.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до п. 8.5. договору покупець зобов`язаний на вимогу постачальника сплати штраф у розмірі 10% (десять відсотків) від вартості партії товару під час поставки якої відбулись порушення.

Приймаючи до уваги несплату відповідачем вартості товару у строки вказані в договорі поставки, суд вважає обґрунтованим нарахування відповідачу штрафу в розмірі 10% від вартості неоплаченого товару, що складає 4229,43 грн. В частині стягнення штрафу в сумі 162,19 грн., - слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог .

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 526, 530, 546, 548, 549, 610-611, 655, 712 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 179, 224, 225 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 73, 74, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ""Сучасні електричні системи" (61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури,1, корп. 12, код ЄДРПОУ 38493434) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кабельні-технології" (61157, м. Харків, вул. Селянська, 24, кв. 29, код ЄДРПОУ 32950551) заборгованості за договором поставки №КТ 45-18/03/21 від 18.03.21р. в сумі 422942,85 грн. основного боргу; 4229,43 грн. штрафу; судовий збір в сумі 6407,59 грн.

В частині стягнення основного боргу в сумі 16219,64 грн. та штрафу в сумі 162,19 грн., - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, або до суду першої інстанції відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "16" березня 2023 р.

СуддяЛ.В. Шарко