Постанова

від 08.03.2023 по справі 910/17491/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/17491/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Волковицької Н. О.,

за участю секретаря судового засідання - Дерлі І. І.,

за участю представників сторін:

позивача - Проскурна Т. В. (адвокат),

відповідача - Колток О. М. (самопредставництво),

третьої особи - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Міністерства юстиції України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2022 (судді: Козир Т. П. - головуючий, Коробенко Г. П., Чорногуз М. Г.)

на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2023 (судді: Козир Т. П. - головуючий, Коробенко Г. П., Чорногуз М. Г.)

та на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2022 (суддя Бондарчук В. В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "База № 7"

до Міністерства юстиції України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1

про визнання незаконним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У жовтні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "База № 7" (далі - ТОВ "База № 7", Позивач) звернулося до Господарський суд міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Мін`юст, Відповідач) про визнання незаконним та скасування наказу Мін`юсту "Про задоволення скарги" №617/5 від 17.02.2021.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "База № 7" з жовтня 2019 року є власником нежитлових приміщень за адресою: м. Полтава, вул. Котляревського, 1/27, право вимоги на які було придбано Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕйПіЕс Україна" (далі - ТОВ "ЕйПіЕс Україна") на електронному аукціоні з продажу активів банків, що ліквідуються, і в подальшому відступлено Позивачу. Однак, ОСОБА_1 (далі - Третя особа) у квітні 2020 року було подано до Мін`юсту скаргу на реєстраційні дії, що стосувалися вказаного нерухомого майна, за результатами розгляду якої прийнято спірний наказ. За доводами Позивача, зазначений наказ прийнято з порушенням частини третьої, пункту 5 частини п`ятої, пункту 4 частини восьмої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", п. 5., 6. Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, оскільки: скарга оформлена без дотримання вимог, наведених у вказаному Законі, скаргу Третьої особи задоволено за наявної інформації про судове провадження за участю тих самих сторін та з тих самих предмета і підстав; Відповідачем не було повідомлено належним чином Позивача, як заінтересовану особу, про розгляд скарги; Мін`юстом скасовано рішення, про які скаржник у своїй скарзі не просив; Відповідачем порушено загальний строк розгляду скарги.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.2022 у справі №910/17491/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2022 задоволено позовні вимоги ТОВ "База №7". Визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №617/5 від 17.02.2021 "Про задоволення скарги".

2.2. Зазначені судові рішення обґрунтовано, зокрема, тим, що відповідно до норм статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Мін`юст не може розглядати скарги у випадку, коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір. Однак, на момент винесення Відповідачем оскарженого наказу був наявний судовий спір щодо рішень від 04.03.2016 №№ 28607832, 28607853, прийнятих приватним нотаріусом Самсонюком Ф. П., та рішення від 29.10.2019 №49410423, прийнятого державним реєстратором Гришком В. В., які вказаним наказом Мін`юста було скасовано, а також наявний спір про право власності на відповідне нерухоме майно. Отже, наявний судовий спір у справі № 554/1794/20 виключав можливість розгляду скарги на дії державних реєстраторів Міністерством юстиції України, оскільки це не належить до його компетенції в силу вказаного Закону.

Додатково суди зазначили про нерівні обставини повідомлення (що саме по собі і не є підставою для скасування наказу Мін`юсту), оскільки Відповідач, крім розміщення на веб-сайті оголошення, повідомив про засідання 15.09.2020 лише Третю особу (скаржника) і не повідомляв зацікавлених осіб, а про засідання 12.01.2021 намагався повідомити Позивача лише телефонограмою за номером про який у телефонограмі зазначено "не обслуговується", хоча у заяві ТОВ "База № 7" і його представника були інші номери телефонів та адреса електронної пошти, у той час як Третю особу було повідомлено телефонограмою, а його представника додатково електронною поштою.

2.3. У подальшому додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2023 частково задоволено заяву представника ТОВ "База № 7" про розподіл судових витрат. Стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ТОВ "База № 7" 19 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

2.4. Суд апеляційної інстанції, дослідивши поданий Позивачем акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 16.12.2022, частково погодився із доводами Відповідача про те, що заявлений розмір витрат є необґрунтованим та неспівмірним реальним витратам, оскільки дійсно більша частина тексту відзиву на апеляційну скаргу співпадає з доводами позовної заяви та відповіді на відзив на позову заяву, які подавались до суду першої інстанції. До того ж ТОВ "База № 7" зазначено про участь у судовому засіданні 10.11.2022, яке не відбулось у зв`язку зі зміною складу суду, а наведена в акті тривалість інших судових засідань (20.09.2022 та 15.12.2022) не відповідає їх фактичному часу (20 та 40 хвилин відповідно). Крім того, Позивачем не подавались додаткові пояснення від 15.12.2022, підготовка яких включена до акта. Таким чином, враховуючи рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду апеляційної інстанції адвокатом документів, їх значення для спору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що розумною та співмірною є компенсація витрат Позивача в сумі 19 500,00 грн.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг

3.1. Непогоджуючись з судовими рішеннями, прийнятими по суті спору, Мін`юст подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

3.2. Обґрунтовуючи наявність підстав для подання вказаної скарги, заявник посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосуваннянорм частини восьмої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", викладених в постанові від 29.01.2021 у справі № 640/12666/19, у аналогічних правовідносинах.

3.3. У якості підстави для подання наведеної скарги Відповідач також посилається на відсутність висновку Верховного Суду про застосування норм, зокрема, пункту 1 частини другої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" щодо визначення виключного переліку судових спорів, які є спорами про нерухоме майно в розрізі відсутності компетенції Мін`юсту розглядати скарги за наявності судового спору. При цьому скаржник посилається на постанови Верховного Суду від 17.10.2019 у справі № 905/1732/18, від 30.09.2020 у справі №911/2390/18.

3.4. У відзиві на касаційну скаргу Позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення, прийняті по суті спору, - без змін.

3.5. Також непогоджуючись з додатковою постановою суду апеляційної інстанції, Мін`юст подав касаційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у поновному обсязі у задоволенні заяви ТОВ "База № 7" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

3.6. Обґрунтовуючи наявність підстав для подання зазначеної скарги, заявник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування норм статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, викладених в постановах від 09.03.2021 у справі № 200/10535/19-а, від 11.03.2021 у справі № 911/2681/19, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 21.07.2020 у справі № 915/1654/19, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у аналогічних правовідносинах.

3.7. Від ТОВ "База № 7" надійшов відзив на вказану касаційну скаргу, в якому Позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржувану додаткову постанову - без змін.

4. Розгляд справи Верховним Судом

4.1. Ухвалою Верховного Суду від 30.01.2023(у складі колегії суддів Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Сухового В. Г.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2022 у справі № 910/17491/21 та призначено здійснити її розгляд у судовому засіданні 08.03.2023.

4.2. Ухвалою Верховного Суду від 07.02.2023 (у складі колегії суддів Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Сухового В. Г.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2023 у справі №910/17491/21 і також призначено здійснити її розгляд у судовому засіданні 08.03.2023.

4.3. Відповідно до розпорядження Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду №29.3-02/617 від 06.03.2023 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 910/17491/21у зв`язку з перебуванням судді Сухового В. Г. на лікарняному.

4.4. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 06.03.2023 для розгляду вказаних касаційних скарг Міністерства юстиції України у справі №910/17491/21 визначено колегію суддів у складі: Зуєв В. А. - головуючий, Берднік І. С., Волковицька Н. О.

5. Обставини, встановлені судами

5.1. Господарськими судами встановлено, що 03.03.2020 Октябрським районним судом м. Полтави постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі №554/1794/20 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "База № 7", державного реєстратора виконавчого комітету Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області Гришка В. В., за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Товариства з обмеженою відповідальністю "Елаксен" (далі - ТОВ "Елаксен") про:

- визнання припиненим з 28.04.2016 договору іпотеки, що укладений між ТОВ "Елаксен" та Публічного акціонерного товариства "Дельтабанк" (далі - ПАТ "Дельтабанк"), правонаступником якого є ТОВ "База № 7", що розташоване за адресою: м. Полтава, вул. Котляревського, 1/27, реєстраційний номер об`єкта №949941553101;

- скасування державної реєстрації права власності за ТОВ "База № 7" на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта № 949941553101;

- визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, серія та номер б/н, виданий 04.06.2019, видавник: ТОВ "Ейпіес Україна"/ТОВ "База № 7"; акт приймання-передачі, серія та номер б/н, виданий 04.06.2019, видавник ТОВ "Ейпіес Україна"/ТОВ "База №7", в частині прав на приміщення, що розташоване за наведеною адресою, реєстраційний номер об`єкта № 949941553101;

- визнання ОСОБА_1 добросовісним набувачем вказаного приміщення.

5.2. Разом з тим, 05.05.2020 Третя особа звернулася до Міністерства юстиції України зі скаргою на реєстраційні дії, проведені державним реєстратором, від 27.04.2020 в якій просив провести перевірку правомірності прийнятого рішення державного реєстратора, а саме:

1) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 49410423 від 29.10.2019 15:40:02, Гришко Віталій Володимирович, Виконавчий комітет Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, Полтавська область;

2) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 28607832 від 04.03.2016 20:46:59, приватний нотаріус Самсонюк Федір Павлович, Рівненський районний нотаріальний округ, Рівненська обл.;

3) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 28607853 від 04.03.2016 20:53:25, приватний нотаріус Самсонюк Федір Павлович, Рівненський районний нотаріальний округ, Рівненська обл.

Щодо відомостей про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може привести до скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ним у цій скарзі було зазначено про справу №816/532/18.

5.3. При цьому предметом розгляду у справі № 816/532/18 є встановлення наявності або відсутності підстав для визнання протиправними і скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексні номери: 29176521 та 29176500.

5.4. Як встановлено господарськими судами, 24.06.2020 Третя особа звернулася до Відповідача із заявою від 22.06.2020, в якій повідомив, що "рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 49410423 від 29.10.2019 15:40:02, Гришко Віталій Володимирович, Виконавчий комітет Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, Полтавська область", є предметом судового розгляду у справі № 554/1794/20 при цьому "рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 28607832 від 04.03.2016 20:46:59, приватний нотаріус Самсонюк Федір Павлович, Рівненський районний нотаріальний округ, Рівненська обл." та "рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 28607853 від 04.03.2016 20:53:25, приватний нотаріус Самсонюк Федір Павлович, Рівненський районний нотаріальний округ, Рівненська обл." не є предметом судового розгляду, тому щодо них комісією може бути прийняте відповідне рішення.

5.5. 11.09.2020 Мін`юст телефонограмою повідомив ОСОБА_1 про те, що 15.09.2020 відбудеться засідання Колегії Міністерства юстиції України з розгляду його скарги. Також в матеріалах справи містяться роздруківки з офіційного веб-сайту Міністерства юстиції України, з яких вбачається розміщення Відповідачем оголошення про призначення на 15.09.2020 засідання Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарги ОСОБА_1 .

5.6. 14.09.2020 Позивач звернувся до Відповідача із заявою, в якій просив відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 у зв`язку із судовим провадженням зі спору між тими ж самими сторонами, з такого самого предмету і тієї самої підстави, яке перебуває в Октябрському районному суді м. Полтави (справа № 554/1794/20). Також ТОВ "База № 7" до вказаної заяви було додано копію ухвали Октябрського районного суду м. Полтави про відкриття провадження у зазначеній справі.

5.7. Господарськими судами встановлено, що 10.11.2020 ОСОБА_1 звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави із заявою про збільшення позовних вимог, в якій просив суд:

- скасувати рішення про державну реєстрацію за ТОВ "База № 7" права власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта № 949941553101, та придбане ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 18.06.2016, посвідченим приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дяченком В. В. за реєстровим № 2044, яка (реєстрація) здійснена на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 49410423 від 29.10.2019 15:40:02, Гришко В. В., виконавчий комітет Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 28607832 від 04.03.2016 20:46:59, приватний нотаріус Самсонюк Ф. П., Рівненський районний нотаріальний округ, Рівненська область та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 28607853 від 04.03.2016 20:53:25, приватний нотаріус Самсонюк Ф. П., Рівненський районний нотаріальний округ, Рівненська обл. щодо іпотеки приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта № 949941553101, яке придбане за вищезазначеним договором;

- визнати ОСОБА_1 добросовісним набувачем вказаного приміщення;

- визнати припиненим, починаючи з 28.04.2016, договір іпотеки, укладений між ТОВ "Елаксен" та ПАТ "Дельтабанк", щодо наведеного приміщення;

- визнати недійсним договір про відступлення права вимоги, укладений між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та ТОВ "ЕйПіЕС Україна", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "СтарІнвестмент Ван", в частині права іпотекодержателя на вказане приміщення;

- визнати недійсними договір про відступлення права вимоги № б/н, виданий 04.06.2019, видавник: ТОВ "ЕйПіЕС Україна", правонаступником якого є ТОВ "СтарІнвестмент Ван"/ТОВ "База № 7"; акт приймання-передачі № б/н, виданий 04.06.2019, видавник ТОВ "ЕйПіЕС Україна", правонаступником якого є ТОВ "СтарІнвестмент Ван"/ТОВ "База № 7" в частині передачі зазначеного приміщення.

5.8. 10.11.2020 Октябрський районний суд м. Полтави ухвалою у справі №554/1794/20 прийняв до розгляду заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог.

5.9. Як вбачається з ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 07.12.2020 у справі № 554/1794/20 про закриття підготовчого засідання, представник Міністерства юстиції України Листопад О. А. приймав участь у підготовчому засіданні.

5.10. 05.01.2021 працівником Відповідача направлено телефонограму, якою повідомлено Позивача про те, що 12.01.2021 відбудеться засідання Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарги ОСОБА_1 . При цьому у телефонограмі зазначено, що телефонний номер ТОВ "База № 7" НОМЕР_1 не обслуговується.

5.11. Однак, представник ТОВ "База № 7" у заяві 14.09.2020, яка подавалась Колегії Мін`юсту, вказала телефон НОМЕР_2 , а у клопотанні про ознайомлення з матеріалами вказала телефон НОМЕР_3 та адресу електронної пошти, проте, відсутні докази направлення електронних листів/телефонограм за повідомленими номерами.

5.12. Також, Відповідач повідомив ОСОБА_1 та державного реєстратора Гришка В. В. про засідання Колегії Міністерства юстиції України з розгляду вищевказаної скарги, що призначене на 12.01.2021, шляхом направлення електронних листів та телефонограмами.

5.13. Як встановлено господарськими судами, приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Самсонюка Ф. П. Мін`юст повідомив телефонограмою від 05.01.2021.

5.14. Крім того, в матеріалах справи містяться роздруківки з офіційного веб-сайту Міністерства юстиції України, з яких вбачається розміщення Відповідачем оголошення про призначення на 12.01.2021 засідання Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарги ОСОБА_1 .

5.15. 12.01.2021 відбулося засідання Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції. За його результатами Колегія сформувала висновок, яким рекомендувала:

1. Скаргу ОСОБА_1 від 27.04.2020 задовольнити у повному обсязі.

2. Скасувати рішення від 04.03.2016 №№ 28607832, 28607853, прийняті приватним нотаріусом Самсонюком Ф. П.; від 29.10.2019 №№ 49410423, 49407389, 49406133, прийняті державним реєстратором Гришком В. В.

5.16. На підставі висновку Колегії від 12.01.2021 Міністерство юстиції України видало наказ № 617/5, яким скаргу ОСОБА_1 від 27.04.2021 задовольнило у повному обсязі та скасувало рішення від 04.03.2016 №№28607832, 28607853, прийняті приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Самсонюком Ф.П.; від 29.10.2019 №№ 49410423, 49407389, 49406133, прийняті державним реєстратором Виконавчого комітету Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області Гришком В. В.

5.17. Не погоджуючись із вказаним наказом Мін`юсту, Позивач звернувся до суду із даним позовом.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши наведені у касаційних скаргах та відзивах доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2022 у справі № 910/17491/21, відкрите з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити, а касаційну скаргу Міністерства юстиції України на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2023 у вказаній справі слід залишити без задоволення з огляду на наступне.

6.2. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.3. У якості підстави для подання касаційної скарги на судові рішення, прийняті по суті спору,Міністерство юстиції України, зокрема, посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм частини восьмої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", викладених в постанові від 29.01.2021 у справі № 640/12666/19, у аналогічних правовідносинах.

6.4. Відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

6.5. Отже, за змістом пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної у пункті 1 частини другої цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

6.6. При цьому згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

6.7. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

6.8. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де є схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

6.9. У постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) Велика Палата Верховного Суду конкретизувала визначення подібності правовідносин, згідно з яким на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, після чого застосувати змістовий критерій порівняння (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору), а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії, які матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт.

6.10. Таким чином, подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

6.11. Разом з тим, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

6.12. Так, у справі № 640/12666/19 розглядалися позовні вимоги приватного нотаріуса про визнання протиправним та скасувати наказу Міністерства юстиції України щодо скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Наведені вимоги було обґрунтовано тим, що на момент розгляду скарги третьої особи у зазначеній справі комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України зобов`язана була встановити всі обставини, що мають значення для правильного розгляду скарги, а саме, встановити наявність інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмету і підстав, та чи належить розгляд питань, порушених у скарзі, до компетенції органу. Зокрема, позивач наголошував на тому, що на момент розгляду скарги в Єдиному державному реєстрі судових рішень була наявна інформація про те, що Господарським судом міста Києва відкрите провадження у справі за позовом третьої особи до, у тому числі, Міністерства юстиції України про визнання права іпотеки, визнання недійсним договору та визнання незаконним і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Вказана обставина була підставою для відмови Міністерством юстиції України у задоволенні скарги третьої особи у наведеній справі.

При цьому ухвалюючи в справі № 640/12666/19 нову постанову про відмову в задоволенні позову приватного нотаріуса щодо визнання протиправним та скасування наказу, Верховний Суд виходив з того, що в частині восьмій статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"наведено вичерпний перелік підстав за яких Міністерство юстиції України відмовляє у задоволенні скарги, зокрема, згідно з пунктом 4 такою підставою є наявність інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами з тих самих предмета та підстав.

Скарга, що розглядалася відповідачем у вказаній справі - Міністерством юстиції України, була подана третьою особою у зазначеній справі на рішення та дії державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, що не був стороною у господарській справі, на яку, власне, посилався позивач.

Суд касаційної інстанції зазначив, що нетотожність чи відсутність хоча б одного елементу (ті самі сторони, той самий предмет і ті самі підстави) виключає таку підставу для відмови у задоволенні скарги, що наведена у пункті 4 частини восьмої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

6.13. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, 05.05.2020 Третя особа звернулася до Міністерства юстиції України зі скаргою на реєстраційні дії, проведені державним реєстратором, від 27.04.2020, в якій просив провести перевірку правомірності прийнятого рішення державного реєстратора, а саме:

1) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 49410423 від 29.10.2019 15:40:02, Гришко Віталій Володимирович, Виконавчий комітет Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, Полтавська область;

2) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 28607832 від 04.03.2016 20:46:59, приватний нотаріус Самсонюк Федір Павлович, Рівненський районний нотаріальний округ, Рівненська обл.;

3) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 28607853 від 04.03.2016 20:53:25, приватний нотаріус Самсонюк Федір Павлович, Рівненський районний нотаріальний округ, Рівненська обл.

6.14. У той же час, як встановлено господарськими судами, 03.03.2020 Октябрським районним судом м. Полтави постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі № 554/1794/20 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "База № 7", державного реєстратора виконавчого комітету Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області Гришка В. В., за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ТОВ "Елаксен", в якому ОСОБА_1 , з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, зокрема, просив:

- скасувати рішення про державну реєстрацію за ТОВ "База № 7" права власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта № 949941553101, та придбане ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 18.06.2016, посвідченим приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дяченком В. В. за реєстровим № 2044, яка (реєстрація) здійснена на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 49410423 від 29.10.2019 15:40:02, Гришко В. В., виконавчий комітет Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 28607832 від 04.03.2016 20:46:59, приватний нотаріус Самсонюк Ф. П., Рівненський районний нотаріальний округ, Рівненська область та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 28607853 від 04.03.2016 20:53:25, приватний нотаріус Самсонюк Ф. П., Рівненський районний нотаріальний округ, Рівненська обл. щодо іпотеки приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта № 949941553101, яке придбане за вищезазначеним договором;

При цьому Полтавський апеляційний суд у постанові від 07.09.2021 у справі №554/1794/20 встановив, що ОСОБА_1 неодноразово подавав до суду заяви про збільшення позовних вимог, в останній з яких визначив відповідачами: ТОВ "База № 7", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ТОВ "СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН", виконавчий комітет Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Самсонюка Ф. П.

6.15. За таких обставин господарські суди попередніх інстанцій з посиланням, у тому числі, на норми частини другої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"дійшли висновку, що на момент винесення Відповідачем оскарженого наказу був наявний судовий спір щодо рішень від 04.03.2016 №№ 28607832, 28607853, прийнятих приватним нотаріусом Самсонюком Ф. П., та рішення від 29.10.2019 № 49410423, прийнятого державним реєстратором Гришком В. В., які вказаним наказом Мін`юста було скасовано, а також наявний спір про право власності на відповідне нерухоме майно. Отже, за висновком судів, наявний судовий спір у справі № 554/1794/20 виключав можливість розгляду скарги на дії державних реєстраторів Міністерством юстиції України, оскільки це не належить до його компетенції в силу положень зазначеного Закону.

З викладеного вбачається, що правовою підставою для задоволення позову фактично стали положення частини другої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а не частини восьмої наведеної статті, чим спростовуються відповідні доводи скаржника.

6.16. Крім того, судове рішення Верховного Суду у справі № 640/12666/19, на яку посилається скаржник, та викладена у ньому правова позиція, була прийняті хоча і за схожого правового регулювання, проте за інших фактичних обставин, що формують зміст правовідносин у зазначеній справі, за іншими доказами, поданими сторонами на їх підтвердження та оціненими судами, тобто вищевказана справа і справа, судове рішення в якій переглядається, є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них за змістовним критерієм.

6.17. Що стосується посилання заявника в якості підстави для подання вищенаведеної касаційної скарги (на судові рішення, прийняті по суті спору) на відсутність висновку Верховного Суду про застосування, зокрема, норм пункту 1 частини другої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" щодо визначення виключного переліку судових спорів, які є спорами про нерухоме майно в розрізі відсутності компетенції Мін`юсту розглядати скарги за наявності судового спору, колегія судів виходить з наступного.

6.18. Як зазначалося вище, відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

6.19. Під час вивчення матеріалів справи колегією суддів встановлено, що Верховним Судом переглядалися у касаційному порядку судові рішення у справі №910/16115/20 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю до Міністерства юстиції України про скасування наказу останнього від 25.09.2020 №3340/5, обґрунтовані тим, що оспорюваний наказ виданий з прямим порушенням пункту 1 частини другої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки відповідачем було проігноровано факт існування судового спору щодо спірних об`єктів нерухомого майна, про що позивач у вказаній справі повідомляв у письмових поясненнях на скаргу товариства з обмеженою відповідальністю, за результатами розгляду якої було видано оскаржуваний наказ та скасовано державну реєстрацію позивача на нерухоме майно. Позивач наголошував на відсутності у Міністерства юстиції України повноважень на розгляд скарги у цьому випадку за наявності судового спору щодо нерухомого майна.

6.20. Досліджуючи правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій, у тому числі, пункту 1 частини другої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у вказаній справі, Верховний Суд зазначив, що згідно з пунктами 1, 8, 9 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Реєстраційна справа - сукупність документів, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документів, сформованих у процесі проведення таких реєстраційних дій, що зберігаються у паперовій та електронній формі. Реєстраційна дія - державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає реєстрації. Державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (частина перша статті 11 зазначеного Закону).

Згідно із частиною першою, пунктом 1 частини другої та частиною десятою статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення державного реєстратора можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав. Рішення Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір).

Згідно із частиною першою статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Статтею 182 цього Кодексу передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Так, за висновком Верховного Суду, зі змісту пункту 1 частини другої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вбачається, що у разі наявності судового спору щодо нерухомого майна у Міністерства юстиції України не має повноважень здійснювати розгляд скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на таке нерухоме майно. Зазначений спір про право підлягає вирішенню у судовому порядку.

З огляду на викладене Верховний Суд у справі № 910/16115/20 зазначив, що згідно з положеннями чинного законодавства безпосередньо до суду може бути оскаржене саме рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, і саме наявність інформації про судове провадження є підставою для відмови у задоволенні скарги. У той же час нормами пункту 1 частини другої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" виключено можливість розгляду скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав щодо нерухомого майна за наявності судового спору.

6.21. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18 зазначила, що за визначенням, яке дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполучення "з приводу" означає "у зв`язку з чим-небудь", тому словосполучення "з приводу нерухомого майна" треба розуміти як будь-який спір у зв`язку з нерухомим майно або певними діями, пов`язаними з цим майном.

6.22. З наведеного убачається, що Верховний Суд здійснював перегляд справи, правовідносини у якій за своїм змістом та правовим регулюванням є подібними до правовідносин у цій справі, і судом касаційної інстанції вже досліджувалося питання щодо застосування норм пункту 1 частини другої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у аналогічних правовідносинах.

6.23. При цьому, вирішуючи спір у цій справі, господарські суди попередніх інстанцій застосували наведені норми Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відповідно до вказаної правової позиції.

6.24. Так, як зазначалося вище, дослідивши предмет, підстави позову та склад учасників справи № 554/1794/20, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що на момент винесення Відповідачем оскарженого наказу був наявний судовий спір щодо рішень від 04.03.2016 №№ 28607832, 28607853, прийнятих приватним нотаріусом Самсонюком Ф. П., та рішення від 29.10.2019 № 49410423, прийнятого державним реєстратором Гришком В. В., які вказаним наказом Мін`юста було скасовано, а також наявний спір про право власності на відповідне нерухоме майно.

Отже, за висновком судів, наявний судовий спір у справі № 554/1794/20 виключає можливість розгляду скарги на дії державних реєстраторів Міністерством юстиції України, оскільки це не належить до його компетенції в силу положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а відтак оспорюваний наказ Мін`юсту є протиправним та підлягає скасуванню.

6.25. Водночас колегія суддів критично оцінює посилання заявника в контексті наведеної підстави касаційного оскарження (відсутність висновку Верховного Суду про застосування правової норми) на постанови Верховного Суду від 17.10.2019 у справі № 905/1732/18, від 30.09.2020 у справі №911/2390/18, оскільки вказане свідчить про суперечливий та непослідовний характер правової позиції скаржника з огляду на зміст такої підстави.

При цьому Суд звертає увагу, що правова позиція суду касаційної інстанції, викладена в постанові від 17.10.2019 у справі № 905/1732/18 фактично узгоджується з вищенаведеними правовими висновками Верховного Суду та зробленими на їх підставі висновками господарських судів попередніх інстанцій.

У свою чергу, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, 30.09.2020 Верховним Судом було постановлено саме ухвалу у справі №911/2390/18 про її передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду разом із касаційними скаргами товариства з обмеженою відповідальністю, амбулаторно-поліклінічного закладу та Заступника прокурора міста Києва на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2019, рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2019 і додаткове рішення Господарського суду Київської області від 25.03.2019.

Пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачає обов`язкове врахування апеляційними судами висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного саме в постанові Верховного Суду, а не в ухвалі суду касаційної інстанції.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

6.26. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

6.27. Таким чином, доводи скаржника про наявність передбачених як пунктом 1, так і пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстав для подання касаційної скарги є необґрунтованими та такими, що фактично спрямовані на спонукання Суду до необхідності переоцінки поданих сторонами доказів і встановлення нових обставин справи, що, відповідно до норм статті 300 Господарського процесуального кодексу України, виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

6.28. Що стосується касаційної скарги Мін`юсту на додаткову постанову суду апеляційної інстанції, то колегія суддів зазначає наступне.

6.29. Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

6.30. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

6.31. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

6.32. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

6.33. У частині третій статті 123 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

6.34. Відповідно до частин першої, другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

6.35. Однак, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

6.36. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

6.37. Водночас за змістом частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

6.38. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

6.39. За змістом положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

6.40. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

6.41. Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

6.42. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

6.43. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

6.44. Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

6.45. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

6.46. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

6.47. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

6.48. До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

6.49. Колегія суддів звертає увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін.

6.50. Як вбачається з матеріалів справи, 20.09.2022 Позивачем було подано заяву, у якій він вказав, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

21.12.2022 від представника Позивача надійшла заява про розподіл судових витрат (направлена до суду 19.12.2022), у якій він просить ухвалити додаткове рішення про стягнення з Відповідача 37 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У свою чергу, Відповідачем були подані заперечення, в яких він зазначив, що заявлений розмір витрат не відповідає критерію розумності, є необґрунтованим та неспівмірним реальним витратам, тому просить відмовити у їх стягнення.

6.51. Так, суд апеляційної інстанції, дослідивши поданий Позивачем акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 16.12.2022, частково погодився із доводами Відповідача про те, що заявлений розмір витрат є необґрунтованим та неспівмірним реальним витратам, оскільки дійсно більша частина тексту відзиву на апеляційну скаргу співпадає з доводами позовної заяви та відповіді на відзив на позову заяву, які подавались до суду першої інстанції.

До того ж, суд апеляційної інстанції встановив, що ТОВ "База № 7" зазначено про участь у судовому засіданні 10.11.2022, яке не відбулось у зв`язку зі зміною складу суду, а наведена в акті тривалість інших судових засідань (20.09.2022 та 15.12.2022) не відповідає їх фактичному часу (20 та 40 хвилин відповідно). Крім того, Позивачем не подавались додаткові пояснення від 15.12.2022, підготовка яких включена до акта.

Отже, враховуючи рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду апеляційної інстанції адвокатом документів, їх значення для спору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що розумною та співмірною є компенсація витрат Позивача в сумі 19 500,00 грн.

6.52. З огляду на викладене Суд відхиляє доводи касаційної скарги про неправильне застосування апеляційним судом норм статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України.

6.53. Водночас, доводи скаржника про те, що судом апеляційної інстанції було застосовано норми статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України без врахування висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 09.03.2021 у справі № 200/10535/19-а, від 11.03.2021 у справі №911/2681/19, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 21.07.2020 у справі №915/1654/19, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, є необґрунтованими, виходячи з наступного.

6.54. Підставою для касаційного оскарження судових рішень є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

6.55. Відповідно, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

6.56. Таким чином, колегія суддів вважає безпідставними доводи заявника про неврахування господарськими судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у наведених постановах.

6.57. Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду стосовно оцінки доказів та спрямовані на доведення необхідності їх переоцінки у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для відмови у поновному обсязі у задоволенні заяви ТОВ "База № 7" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

6.58. За таких обставин висновки господарського суду апеляційної інстанцій про часткове задоволення заяви представника ТОВ "База № 7" про розподіл судових витрат є законними і обґрунтованими, у зв`язку з чим оскаржувану додаткову постанову необхідно залишити без змін, а відповідну касаційну скаргу - без задоволення.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. Відповідно до частин першої - п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

7.2. Згідно з пунктами 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, а також якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

7.3. За змістом пунктів 4, 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом. Суд касаційної інстанції також закриває касаційне провадження, якщо після його відкриття на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

7.4. Одночасно, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

7.5. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

7.6. За змістом частини першої статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.7. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційних скаргах, про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права не отримали підтвердження, не спростовують висновків місцевого і апеляційного господарських судів, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2022 у справі № 910/17491/21, відкрите з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити, а касаційну скаргу Міністерства юстиції України на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2023 у вказаній справі слід залишити без задоволення, а вказану додаткову постанову - без змін.

8. Розподіл судових витрат

8.1. Ураховуючи закриття касаційного провадження та залишення касаційної скарги Міністерства юстиції України без задоволення, судові витрати, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються, на заявника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2022 у справі №910/17491/21, відкрите з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2023 у справі №910/17491/21 залишити без задоволення.

3. Додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2023 у справі №910/17491/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

Н. Волковицька