Ухвала

від 16.03.2023 по справі 274/1222/23

БЕРДИЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №274/1222/23

Провадження № 2/0274/676/23

У Х В А Л А

Імемен України

про відмову у відкритті провадження

"16" березня 2023 р. м. Бердичів

Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Хуторна І.Ю., розглянувши позовну заяву Керівника Бердичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Семенівської сільської ради до ОСОБА_1 про повернення земельної ділянки,

в с т а н о в и л а :

Керівник Бердичівської окружної прокуратури Віталій Шпак звернувся до суду із позовом, в інтересах держави в особі Семенівської сільської ради до ОСОБА_1 , у якому просить зобов`язати ОСОБА_1 повернути Семенівській сільській раді земельну ділянку площею 33,3306 га, кадастровий номер 1820882300:05:000:0475, шляхом підписання акта прийому-передачі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 із порушенням Земельного кодексу України та ЗУ «Про фермерське господарство» отримав в оренду спірну земельну ділянку, яку у подальшому передав у суборенду Фермерському господарству «Агрозермін».

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області, яке набрало законної сили 08.11.2022:

- визнано незаконним та скасовано розпорядження Бердичівської районної державної адміністрації № 211 від 21.05.2012 про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держземагентства в Житомирській області (на даний час Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області) від 15.07.2014 № 6-747/14-14 СГ, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 , загальною площею 33,3306 га, для ведення фермерського господарства.

- визнано недійсним договір оренди № 382/06 від 30.07.2014, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру в Житомирській області та ОСОБА_1 щодо передачі в оренду земельної ділянки, кадастровий номер 1820882400:05:000:0475.

Прокурор вважає, що наявні підстави для зобов`язання відповідача повернути Семенівській сільській раді земельну ділянку площею 33,3306 га, кадастровий номер 1820882300:05:000:0475, шляхом підписання акта прийому-передачі.

Розглянувши надані матеріали, суддя відмовляє у відкритті провадження із таких підстав.

Згідно із частиною першоюстатті 15 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першоюстатті 16 цього Кодексукожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

За змістом частини першоїстатті 19 Цивільного процесуального кодексу України(далі -ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 4 ГПК Україниправо на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 ГПК Українивстановлені особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем. Спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами розглядаються господарськими судами.

Відповідно до пункту першого частини 1 статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Вирішуючи питання відкриття провадження, суд виходять із такого.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановахВерховного Суду.

У постанові № 922/1830/19 від 5жовтня 2022року Велика Палата Верховного Суду, відступаючи від попередніх висновків щодо вирішення в порядку цивільного судочинства спорів із фізичними особами, які отримали земельну ділянку для ведення фермерського господарства, дійшла таких висновків:

« 6.25.Згідно із частиною першоюстатті 1 Закону України від 19 червня 2003 року № 973-IV«Про фермерське господарство»(далі - Закон № 973-IV) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

6.26.Устатті 2 Закону№ 973-IVзакріплено, що відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюютьсяКонституцією України,Земельним кодексом України, цимЗакономта іншими нормативно-правовими актами України. Тобто спеціальним нормативно-правовим актом у таких правовідносинах єЗакон №973-IV.

6.27.За частиною першою статті5, частиною першою статті7 Закону№973-IVправо на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

6.28.Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленомузакономдля державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону№ 973-IV).

6.29.Тобто можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

6.30.Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. Натомість відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умовзаконудля отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства.

6.31.Зі змісту положеньстатті 12 Закону №973-IVвбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

6.32.З комплексного аналізу норм статей1,5,7,8,12 Закону№973-IVможна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство мало бути зареєстроване в установленомузакономпорядку і з дати реєстрації набути статусу юридичної особи. З цього часу землекористувачем земельної ділянки є фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

6.33.Фермерські господарства створюються для вироблення товарної сільськогосподарської продукції, здійснення її переробки та реалізації з метою отримання прибутку.

6.34.За положеннямстатті 42 Господарського кодексу України(далі -ГК України) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

6.35.Таким чином, і відповідно достатті 1 Закону № 973-IV, і відповідностатті 42 ГК Українифермерське господарство є формою підприємницької діяльності, а надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення власної підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб.

6.36.Тобто земельні відносини, які є основою створення та діяльності фермерського господарства, проходять у динаміці два етапи:

1) отримання засновником фермерського господарства права (власності або оренди) на землю як передумова створення фермерського господарства;

2) створення фермерського господарства, внаслідок чого особу засновника заміщує фермерське господарство як землекористувач, який веде господарську діяльність на земельній ділянці.

6.37.Цей комплекс відносин є нерозривним, одне не існує без іншого в межах легітимної процедури створення фермерського господарства.

6.38.Хоча, як зазначалося вище, земельна ділянка надається фізичній особі, однак метою надання є подальше створення фермерського господарства як суб`єкта підприємництва (господарювання) з переданням цьому суб`єкту земельної ділянки. Отже, в процесі створення фермерського господарства його засновник має обмежені правомочності щодо землі, оскільки його обов`язком є створення фермерського господарства, що і буде користувачем цієї землі.

6.39.Аналізуючи відносини щодо створення фермерського господарства і набуття ним права власності (користування) землею, можна зробити висновок, щоde jureотримує землю фізична особа - засновник фермерського господарства, однакde factoвін діє в інтересах створюваного ним фермерського господарства.

6.40.У спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб`єктному складу (фізична чи юридична особа). Адже господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб- підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб`єкта господарювання.

…

6.53.Судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак, коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні (пункт 49 цього Висновку).

6.54.Згідно з положеннями частини першої, пункту 1 частини другоїстатті 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»Велика Палата Верховного Суду як постійно діючий колегіальний орган Верховного Суду забезпечує, зокрема, у визначенихзакономвипадках здійснення перегляду судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

..

6.58.У постанові від 12 травня 2020 року у справі № 357/1180/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що землекористувач оспорювані земельні ділянки отримав із земель сільськогосподарського призначення державної власності в оренду для створення фермерського господарства та за встановлених обставин справи право користування зазначеними земельними ділянками не могло перейти до раніше створеного цією особою фермерського господарства. Таким чином, з огляду на суб`єктний склад сторін, характер спірних правовідносин у цій справі спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому суди попередніх інстанцій правильно дійшли висновку про необхідність розгляду справи в порядку цивільного судочинства.

6.59.Аналіз наявної практики Великої Палати Верховного Суду засвідчує, що як у випадку визначення цивільної юрисдикції, так і у випадку визначення господарської юрисдикції спору спірні земельні ділянки виділялися для ведення фермерського господарства фізичній особі, що оформлялося відповідним актом уповноваженого органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.

6.60.При цьому Велика Палата Верховного Суду в якості критерію при визначенні юрисдикції зважала на те, що із заявами про надання земельної ділянки повторно звертається фізична особа, підстави ототожнювати яку з фермерським господарством, яке було раніше створене цією фізичною особою, чи з фермерським господарством, створеним після отримання повторно земельної ділянки для ведення фермерського господарства, відсутні.

6.61.Таким чином, у кожній окремій справі юрисдикція спору ставиться у залежність від обставин справи, які не є визначальними ані з точки зору суб`єктного складу спору, ані з точки зору змісту правовідносин (прав і обов`язків учасників спірних правовідносин).

6.62.Фактично визначення юрисдикції спору поставлено в залежність від додержання вимог законодавства в межах фактичної процедури створення фермерського господарства, на підставі чого і подано позов.

6.63.Підхід до визначення юрисдикції залежно від обставин, які встановлюватимуться після відкриття провадження у справі, під час розгляду справи по суті, значно ускладнює вибір юрисдикції, що, в свою чергу, негативно відображається на доступі до правосуддя.

6.65.Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 619/1680/17-ц, від 3 квітня 2019 року у справі № 621/2501/18, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18, від 12травня 2020року усправі №357/1180/17, стосовно належності до цивільної юрисдикції спорів про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства.

6.67.З метою забезпечення єдності та сталості судової практики Велика Палата Верховного Суду зазначає, що спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство.»

За такого, у відкритті провадження слід відмовити, оскільки позовна заява Керівника Бердичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Семенівської сільської ради до ОСОБА_1 про повернення земельної ділянки заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Суд роз`яснює прокуророві право на звернення з даним позовом до Господарського суду Житомирської області.

Керуючись ст.ст. 19, 186,259-260, 263,353 ЦПК України, ст.ст. 4, 20 ГПК України, суддя

п о с т а н о в и л а:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою Керівника Бердичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Семенівської сільської ради до ОСОБА_1 про повернення земельної ділянки

Роз`яснити право на звернення з даним позовом до Господарського суду Житомирської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя І.Ю. Хуторна