Рішення

від 16.03.2023 по справі 160/662/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2023 року Справа № 160/662/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю"ВТК-4" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю"ВТК-4" до Державної служби України з безпеки на транспорті в якій просить суд:

визнати протиправною та скасувати Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №317840 від 30.06.2022 року, винесену начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті, якою передбачено стягнення з ТОВ «ВТК-4» адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вимоги законодавства при винесенні оскаржуваної постанови відповідачем явно не були дотримані, зокрема відповідач не дотримався вимог законодавства в частині обов`язкового повідомлення позивача про час і місце розгляду справи під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням, а також в частині фактичної відсутності достатніх підстав для прийняття керівником органу державного контролю або його заступником для винесення оскаржуваних постанов про застосування адміністративно-господарських штрафів.

Ухвалою суду справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та надано термін для надання відзиву на позовну заяву.

Відповідач надав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що перевірка проведена у відповідності до вимог чинного законодавства, а доводи позовної заяви не підтверджують порушення в діях контролюючого органу під час проведення рейдової перевірки, а оскаржуваний акт індивідуальної дії є таким, що прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що на підставі направлення на перевірку №015075 від 31.01.2022 посадовими особами Укртрансбезпеки 01.02.2022 проводилась рейдова перевірка на а/д M-03 Київ - Харків - Довжанськ 516 км.

Відповідно до п. 3, 4 Порядку 422, був зупинений транспортний засіб марки MAN, державний номер НОМЕР_1 , який здійснював вантажні перевезення. Під час перевірки було встановлено, що на момент проведення перевірки у транспортному засобі не оформлена індивідуальна картка водія до цифрового тахографу (не використовується водієм), що передбачено ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та п. 3.3. Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 р. № 385 (далі - Інструкція № 385).

У зв`язку з виявленням вищезазначеного порушення посадовою особою Укртрансбезпеки було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 327256 від 01.02.2022 (далі - Акт), який відповідно до п. 21 Порядку № 1567, складається в одному примірнику.

Водій зі змістом акту ознайомився, пояснень та зауважень не надав.

На виконання вимог п.26 Порядку 1567, Укртрансбезпека на адресу Позивача направлено повідомлення про розгляд справи № 16663/23/24-22 від 13.06.2022 в якому зазначалося про необхідність явки до Відділу для розгляду справи на 30.06.2022.

30.06.2022 року на виконання п. 27 Порядку №1567 начальником Відділу було проведено розгляд акту та винесено постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу № 317840, відповідно до якої до Позивача було застосовано адміністративно - господарський штраф у сумі 17 000 гривень.

Статтею 2 Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон) визначено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «;Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про транспорт» нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, організації безпеки руху тощо, є обов`язковими для власників транспорту. Відповідно до ст. 18 Закону України «Про автомобільний транспорт»:

З метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Суд зазначає, що ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено перелік обов`язкових документів на підставі яких виконуються вантажні перевезення, для водія юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Також суд наголошує, що перелік документів згідно ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» не є вичерпним.

Тахограф - це обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385 (далі - Інструкція №385).

Відповідно до п. 2.5. Інструкції №385 тахографи підлягають повірці, яку здійснюють повірочні лабораторії відповідно до вимог Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність». Окрім цього згідно п. 2.6. Інструкції № 385 тахографи перевіряються та адаптуються до транспортного засобу пунктами сервісу тахографів періодично кожні два роки, а також в разі установлення або заміни тахографа, ремонту тахографа, зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу, якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, що може вплинути на роботу тахографа.

За результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу пункт сервісу тахографів оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу (п. 2.7. Інструкції №385). В разі позитивних результатів перевірки та адаптації тахографа пункт сервісу тахографів маркує транспортний засіб та опломбовує тахограф і його складові чітким відбитком тавра.

Відповідно до п. 3.3. Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, Інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

Згідно до п. 3.5 Інструкції №385, перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії.

Відповідно до п. 3.6 Інструкції №385, перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Враховуючи те, що транспортний засіб позивача обладнаний цифровим тахографом, відповідно до чинного законодавства України позивач зобов`язаний забезпечувати належну експлуатацію тахографу, а водій повинен мати при собі та використовувати особисту картку водія до цифрового тахографу, а також роздруківку даних роботи водія з цифрового тахографа.

Так, позивач зазначив, що водій ОСОБА_1 насправді на момент перевірки оформив індивідуальну картка водія до цифрового тахографа № НОМЕР_2 зі строком дії з 29.05.2017 року по 26.05.2022 року включно.

Щодо зазначеного в Акті №327256, що водій ОСОБА_1 згідно роздруківки тахографа з 1.02.2022 не використовував особисту картку водія позивач зазначив, що водій ОСОБА_1 , дійсно 01.02.2022 року не зміг використати особисту картку водія.

01.02.2022 року водій ОСОБА_1 при спробі використати індивідуальної картку водія № НОМЕР_2 виявив, що вона не зчитується тахографом.

Тому, 01.02.2022 року водій ОСОБА_1 , після виявлення ним непрацездатністю картки №UAD0000103890000, записував від руки усі дані щодо свого режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у тахографі, та забезпечив належне зберігання таких записів.

Зазначене підтверджуємо копією заповненого водієм ОСОБА_1 01.02.2022 року зворотного боку аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у тахографі, що додається до цього позову.

Проте, суд зазначає, що водієм в акті перевірки жодних заперечень з цього приводу не зазначено та не вказано про ті обставини, про які зазначає позивач.

Щодо посилань позивача на ту обставину, що товариство належним чином не було повідомлено про розгляд справи про накладення штрафу, то суд зауважує, що відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді, та, у зв`язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 01 березня 2018 року у справі №820/4810/17.

Так само, не є тією підставо для скасування оскаржуваних постанов, ненаправлення їх позивачу у визначені строки, оскільки вказане не спростовує виявлених порушень.

Частиною 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до положень ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. ч. 1 та 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За викладених обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст.243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова