Рішення

від 16.03.2023 по справі 160/20824/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2023 року Справа № 160/20824/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сидоренко Д.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "БУД-ПРОМСНАБ" (код ЄДРПОУ 39090491, 49051, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул.Дніпросталівська, будинок 11) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658, 49000, ДНІПРОПЕТРОВСЬКА область, місто ДНІПРО, вулиця СІМФЕРОПОЛЬСЬКА, будинок 17-А) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

Обставини справи: 28.12.2022 року засобами поштового зв`язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БУД-ПРОМСНАБ" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0105700701 від 25.11.2022 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було отримано акт №2214/04-36-04-01/39090491 від 04.11.2022р. документальної позапланової виїзної перевірки щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2022 року від`ємного значення з ПДВ у сумі 557783,00 грн., у т.ч. заявленого відшкодування з бюджету у сумі 279999,00 грн., з урахуванням періодів формування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків. Згідно висновків вказаного акту, перевіркою, зокрема встановлено завищення суми податкового кредиту на загальну суму 144588,00 грн. Враховуючи висновки акту перевірки від 04.11.2022 року податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 25.11.2022 №0105700701 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 216882,00 грн., у т.ч. 144588,00 грн. за основним платежем, 72294,00 грн. за штрафними санкціями. Позивач з вказаним податковим повідомленням-рішенням не погоджується, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 09.01.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

06.02.2023 року від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що Головне управління проти позову заперечує в повному обсязі, з огляду на наступне. Причиною виникнення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту у Декларації є здійснення експортних операцій у лютому товару власного виробництва найменуванням «Суміші шамотні: корундокарбід кремнієвий бетон» обсягом постачання без ПДВ 2697726 грн., питома вага у складі податкових зобов`язань яких складає 100%, покупець-нерезидент ОП ООО ПКФ «Техпром». Перевіркою показників, відображених у декларації ряд.10.1 (колонка А) «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України з основною ставкою» у сумі 0 встановлено, що даний показник сформовано за рахунок придбання у лютому сировини на території України у сумі 1399995 грн., необхідної для виготовлення продукції корундокарбід кремнієвий бетон. Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «КСК-Альянс», то до ГУ ДПС у Запорізькій області було направлено запит щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «КСК-Альянс» по взаємовідносинах з ТОВ «БУД-ПРОМСНАБ» за період лютий 2022 року. На дату підписання акта перевірки відповідь від ГУ ДПС у Запорізькій області не надходила. Перевіркою неможливо встановити достатність необхідних трудових та матеріальних ресурсів на ТОВ «КСК-Альянс» для здійснення задекларованого виду діяльності з урахуванням віддаленості місцезнаходження та кількості підприємств покупців у лютому 2022 році. Договір постачання з ТОВ «КСК-Альянс» відсутній. Відповідачем встановлено нереальність здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «КСК-Альянс» та їх документальне оформлення для прикриття фіктивних операцій із залученням контрагентів по ланцюгу постачання. ТОВ «КСК-Альянс» здійснювало діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам, а саме ТОВ «БУД-ПРОМСНАБ». Аналогічні відносини позивача встановлено з ТОВ «СМАРТМІ ГРУП». З огляду на вищенаведене, встановлена невідповідність між наданими документами та базами даних АІС «Податковий блок», ЄРПН, відсутність джерела походження товару свідчить про неможливість здійснення господарської діяльності в розумінні пп. 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України та частин першої і другої ст.3 Господарського кодексу України.

Станом на 16.03.2023 року відповідь на відзив від позивача на адресу суду не надходила.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "БУД-ПРОМСНАБ" (код ЄДРПОУ 39090491, 49051, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул.Дніпросталівська, будинок 11) зареєстроване 11.02.2014року, про що внесено запис №12241020000068211.

Основний вид діяльності: 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами.

Товариство з обмеженою відповідальністю "БУД-ПРОМСНАБ" перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області, в тому числі і як платник податку на додану вартість.

Судом встановлено, що у період з 24.10.2022 року по 28.10.2022 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, відповідно до п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 18.10.2022 року №2937-п було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «БУД-ПРОМСНАБ» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2022 року від`ємного значення з ПДВ у сумі 557783,00 грн., у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету в сумі 279999,00 грн., з урахуванням періодів формування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків.

За результатами перевірки 04.11.2022 року складено акт №2214/04-36-07-01/39090491, у висновку якого зазначено про встановлення порушень: ТОВ «БУД-ПРОМСНАБ» у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2022 №9163022113 від 19.08.2022 (з урахуванням уточнюючого розрахунку №9162878852 від 19.08.2022): завищено суму податкового кредиту на загальну суму 144588,00грн., внаслідок чого порушено п.44.1 ст.44, п.1981, п.198.2 ст.198 Кодексу, що в свою чергу призвело до порушення ст.200 Кодексу, що вплинуло на формування суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (ряд.19) та завищення суми ПДВ, яка заявлена до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку, відображеного у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за липень 2022 на 144588,00 грн.; не встановлено порушень при декларуванні бюджетного відшкодування з ПДВ у декларації за липень 2022 року у сумі 135411,00 грн.

На підставі акта перевірки №2214/04-36-07-01/39090491від 04.11.2022 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято: податкове повідомлення-рішення №0105700701 від 25.11.2022 р., яким ТОВ «БУД-ПРОМСНАБ» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 144588,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 72294,00 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - Податковий кодекс України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

За приписами пункту 198.3 наведеної статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт «в» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України).

У відповідності до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Із наведеного вбачається, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та як підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до пункту 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з пунктом 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Сама по собі наявність первинних документів (актів надання послуг та податкових накладних) не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій, а також не доведення факту дійсного руху активів та товару між учасниками відповідних операцій.

З цього приводу також звертається увага, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету на суму податкового кредиту. Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Отже, надаючи оцінку правомірності винесення податкових повідомлень-рішень, судом підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між позивачем та контрагентами-постачальниками ТОВ «КСК-Альянс» та ТОВ «Смартмі Груп».

Так, ТОВ «БУД-ПРОМСНАБ» як покупець у лютому 2022 року мало господарські операції з ТОВ «КСК-Альянс», що підтверджено видатковими накладними № РН-0000017 від 09.02.2022 р., № РН-0000024 від 21.02.2022 р.

Постачання товару здійснювалось перевізником ПП «Куін Роудс» на замовлення позивача, що підтверджено товарно-транспортними накладними №РН-0000017 від 09.02.2022 р., № РН-00000024 від 21.02.2022 р.

На підтвердження проведення розрахунку по вказаним операціям позивачем надано до суду платіжні доручення №100 від 03.02.2022 р., №109 від 11.02.2022 р., №123 від 23.02.2022р., №130 від 07.03.2022р.

Також ТОВ «БУД-ПРОМСНАБ» як покупець у лютому 2022 року мало господарські операції з ТОВ «Смартмі Груп», що підтверджено видатковою накладною №8 від 24.02.2022р.

Постачання товару здійснювалось перевізником ПП «Куін Роудс» на замовлення позивача, що підтверджено товарно-транспортними накладними №240222 від 24.02.2022р.

На підтвердження проведення розрахунку по вказаним операціям позивачем надано до суду платіжні доручення №120 від 22.02.2022 р., №122 від 23.02.2022 р.

Суд зазначає, що наведені документи, складені за результатами здійснення вище наведених господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, а тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону, тобто містять: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, і, як наслідок, вони є такими, які підлягають обов`язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Таким чином, вказані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують реальність та здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами-постачальниками ТОВ «КСК-Альянс» та ТОВ «Смартмі Груп» у перевіряємий період.

Суд вказує, що в матеріалах справи відсутні докази того, що під час перевірки контролюючий орган встановив обставини, які б свідчили про умисел позивача на укладення договорів з контрагентами (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором.

Навпаки, документально доведено виконання зобов`язань щодо отримання та оплати товару.

Відповідно до частини першої та другої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин підприємства, контрагенти позивача ТОВ «КСК-Альянс» та ТОВ «Смартмі Груп» були зареєстровані як юридичні особи, були платниками податку на додану вартість, що відповідачем не спростовано.

При цьому, відповідачем не наведено будь-яких посилань на наявність актів податкових органів документальних або зустрічних перевірок підприємств та/або рішень судів, якими було б встановлено відсутність господарських операцій у спірний період.

Також в акті перевірки не наведено інформації про наявність судових рішень, щодо визнання укладених правочинів недійсними.

Суд зазначає, що відсутність у контрагента позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 року № К/9901/873/18.

Відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом в постановах від 30.01.2018 року у справі № 2а/1770/3360/12, від 19.06.2018 року у справі № 826/7704/16.

Суд зауважує, що типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, зокрема "Подорожній лист вантажного автомобіля", "Товарно-транспортна накладна", були затверджені наказом Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України № 488/346 від 29.12.1995 року, проте наказом Міністерства інфраструктури № 1005/1454 від 10.12.2013 року визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля".

Отже, за умови відсутності затвердженої типової форми товарно-транспортної накладної, доводи відповідача щодо неналежного оформлення наданих до перевірки товарно-транспортних накладних є безпідставними.

Суд зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагента трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів поставки, укладеного з позивачем, як не було надано і доказів про наявність встановлених судами фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

Також суд не бере до уваги і посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагента позивача по ланцюгах постачання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною четвертою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також враховуючи умови укладеного договору та специфіку придбаних товарів, суд робить висновок, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст.204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на такого суб`єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований позивачем податковий кредит за господарськими операціями з придбання товару у ТОВ «КСК-Альянс» та ТОВ «Смартмі Груп» сформовано безпідставно за господарськими операціями, які в реальності не виконувались.

Суд звертає увагу на те, що неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб`єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. На сьогоднішній день, при вирішенні спорів з податковими органами можуть бути застосовані три основні рішення Європейського суду з прав людини у справах: Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

Рішення Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності). За інших обставин платник податку не має нести відповідальність за порушення законодавства своїми контрагентами.

Так, в пункті 7.1 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: ...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі Бізнес СепортСентре проти Болгарії, пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес СепортСентре) це не мало б.

У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі Федорченко та Лозенко проти України висловлено позицію, відповідно до якої суд, при оцінці доказів, керується критерієм доведення поза розумними сумнівом. Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

У справі Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства (рішення від 25 листопада 1999 року) Європейський суд з прав людини вказав, що однією з вимог, яка випливає зі словосполучення встановлений законом, є передбачуваність. Норму не можна вважати законом, якщо вона не сформульована достатньо чітко, що дає особі можливість керуватися цією нормою у своїх діях. З іншого боку, хоча визначеність у законі надзвичайно бажана, забезпечення її може призвести до надмірної ригідності, тоді як закон ніколи не повинен відставати від обставин, що змінюються. Ступінь чіткості, яку мають забезпечувати формулювання національних законів і яка в жодному випадку не може охопити всі непередбачувані обставини, значною мірою залежить від змісту певного документа, сфери, на яку поширюється закон, а також від кількості та статусу тих, кому він адресований.

З наведеного вбачається, що особа, діючи у відповідності до встановленої законодавством України поведінки у рамках певних обставин, очікує досягнення певного результату та прогнозує конкретні ситуації у правовідносинах з контролюючим органом.

А саме, при сплаті податку на додану вартість особа має розраховувати на використання податкового кредиту в порядку, визначеному податковим законодавством.

Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Наявні у матеріалах справи документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Отже, під час судового розгляду позивачем підтверджено реальне здійснення господарських операцій з придбання товару та послуг, їх використання в господарській діяльності, підтверджено виконання умов укладених договорів, надано доказів факту виконання договірних зобов`язань та відповідних розрахунків за укладеними договорами.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що висновки акту перевірки №2214/04-36-07-01/39090491від 04.11.2022 року, які ґрунтуються на нереальності правовідносин з вказаними контрагентами-постачальниками, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, відсутності належних доказів правомірності прийнятого відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БУД-ПРОМСНАБ» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0105700701 від 25.11.2022 року підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 3253,24 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №12 від 13.12.2022 року.

З огляду на задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 3253,24 грн. підлягає стягненню з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0105700701 від 25.11.2022 року .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, б.17-а, м. Дніпро, 49005, ІК ВП в ЄДРПОУ 44118658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУД-ПРОМСНАБ» (вул.Дніпросталівська, буд.11, м.Дніпро, 49127, ЄДРПОУ 39090491) понесені позивачем судові витрати в сумі 3253,24 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.В. Сидоренко