Рішення

від 13.03.2023 по справі 580/6433/22

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2023 року справа № 580/6433/22

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А.В., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до приватного підприємства "Охоронна компанія "Пересвіт" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ:

23.12.2022 до Черкаського окружного адміністративного суду звернулось Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю з позовною заявою до приватного підприємства "Охоронна компанія "Пересвіт", в якій просить стягнути з відповідача 51 618 грн. адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця особами з інвалідністю у 2021 році та 10 281 грн. 21 коп. пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що за даними звітів з єдиного соціального внеску середньооблікова кількість штатних працівників у відповідача складає 9 осіб і відповідач не працевлаштував осіб з інвалідністю, тому зобов`язаний сплатити адміністративно-господарські санкції у сумі 51 618 грн. та пеню у сумі 10 281 грн. 21 коп. У зв`язку із несплатою відповідачем адміністративно-господарських санкцій та пені, позивач звернувся до суду.

Відповідач проти позову заперечив. 13.02.2023 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач посилається на лист Головного управління ДПС в Черкаській області від 25.03.2022 №1490/23-00-24-01-02 «Про надання інформації», який не містить копії звітів по єдиному соціальному внеску за 1, 2, 3, 4 квартали 2021 року. Також такі звіти не містять такого показника як середньооблікова кількість штатних працівників за рік та мають квартальні показними.

Відповідач не мав об`єктивної можливості виконати норматив працевлаштування осіб з інвалідністю у 2021 році, оскільки норма щодо працевлаштування осіб з інвалідністю вважається виконаною, якщо інвалід пропрацював на підприємстві на менше 6 місяців звітного року. Середньооблікова чисельність працівників відповідача у 2021 році складала 8 осіб починаючи із жовтня 2021 року. Тобто, навіть у разі працевлаштування особи з інвалідністю у жовтні 2021 року інвалід пропрацював би менше 6 місяців. Тому у відповідача не виникло обов`язку працевлаштовувати особу з інвалідністю в 2021 році.

Відповідачем 13.06.2022 було прийнято на роботу ОСОБА_1 з 2 групою інвалідності.

З вказаних підстав просив у задоволенні позову відмовити.

23.02.2023 позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що викладені в листі Головного управління ДПС у Черкаській області №1490/5/23-00-24-01-02 від 25.03.2022 «Про надання інформації» відомості є узагальненим результатом опрацьованих останнім даних звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відсутність працевлаштованих осіб з інвалідністю у 2021 році визнано відповідачем визнано в листі №1295 від 19.09.2022.

У відповідача з вересня 2021 року середньооблікова кількість штатних працівників складала понад 8 осіб, тому саме з цього моменту виник обов`язок створення робочого місця для особи з інвалідністю.

Також відповідач не надав доказів на підтвердження вжиття ним заходів з метою пошуку та працевлаштування осіб з інвалідністю.

03.03.2023 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, в якій зазначив, що стягнення адміністративно-господарських санкцій за 12 місяців не працевлаштування особи з інвалідністю не відповідає принципу пропорційності.

Ухвалою суду від 13.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи.

З`ясувавши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті, дослідивши подані письмові докази, суд встановив наступне.

Відповідач приватне підприємство «Охоронна компанія «Пересвіт» (код ЄДРПОУ 33903633) зареєстроване як юридична особа.

Черкаським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю було проведено аналіз діяльності відповідача за наданими позивачем звітами про суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, поданими до територіального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно інформації Головного управління ДПС у Черкаській області, наданої листом №1490/5/23-00-24-01-02 від 25.03.2022, середньооблікова кількість штатних працівників у відповідача за 2021 рік складає 9 осіб, середньооблікова кількість працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, складає 0 осіб.

Із зазначених у відзиві на позовну заяву показників чисельності за 2021 рік вбачається, що в період з січня 2021 року по вересень 2021 року середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача наростаючим підсумком з початку року не перевищувала восьми осіб.

У жовтні 2021 року середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача складала 8 осіб, у листопаді 2021 року - 8 осіб, у грудні 2021 року - 9 осіб.

Згідно з розрахунком суми позову станом на 20.12.2022 сума адміністративно-господарських санкцій складає 51 618 грн., сума пені складає 10 281 грн. 21 коп., які на час розгляду справи не сплачені.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом, що визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами є Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 №875-XII (далі - Закон № 875).

Частиною першою статті 18 Закону № 875-XII передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, у тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України( частина друга статті 18 Закону №875-Х11).

Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

При цьому, частиною другою статті 19 вказаного Закону визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону (частина третя статті 19 Закону №875-Х11).

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю (частина дев`ята статті 19 Закону №875-Х11).

Частиною першою статті 20 Закону № 875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Згідно частини другої статті 20 Закону №875-Х11 порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів) (частина третя статті 20 Закону №875).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України (частина четверта статті 20 Закону №875).

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України від 05.07.2012 № 5067-VI «Про зайнятість населення» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням із Держстатом.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 затверджено Форму звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», яка подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Системний аналіз вищезазначених норм законодавства дає підстави для висновку, про те, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування інвалідів інформацію у порядку, передбаченому Законом «Про зайнятість населення» та Наказом № 316; звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Законом № 875-ХІІ та Порядком № 70; у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Водночас обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону № 875-XII.

Аналогічна позиція викладена, зокрема в постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № П/811/693/17, від 13.06.2018 у справі № 819/639/17, від 20.05.2019 у справі № 820/1889/17, від 13.05.2021 у справі № 260/554/19.

Отже підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно вжило необхідних заходів по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, їх відмова від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 15.03.2019 (справа №823/2157/17), обов`язок щодо створення робочого місця для особи з інвалідністю виникає у роботодавця не з моменту виникнення вакансій, а з моменту утворення у роботодавця середньооблікової кількості штатних працівників від 8 осіб і більше.

Судом встановлено, що в період з січня 2021 року по вересень 2021 року середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача наростаючим підсумком з початку року не перевищувала восьми осіб.

У жовтні 2021 року середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача складала 8 осіб, у листопаді 2021 року - 8 осіб, у грудні 2021 року - 9 осіб.

Отже, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю починаючи з жовтня 2021 року складав 1 робоче місце.

Проте відповідачем у 2021 році не було створено робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, про що відповідач зазначає у відзиві на позовну заяву.

Отже відповідач не виконав обов`язку щодо створення робочого місця для особи з інвалідністю починаючи з жовтня 2021 року, тому зобов`язаний сплатити штрафні санкції.

Зазначений висновок узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 20.06.2011 у справі № 21-60а11, Верховного Суду, викладеним у постановах від 14.02.2018 у справі № 820/2124/16, від 28.02.2018 у справі №807/612/16, від 11.09.2018 у справі №812/1127/18, від 19.12.2018 у справі №812/1140/18, від 23.07.2019 у справі №820/2204/16, від 31.07.2019 у справі №812/1164/18, від 13.05.2021 у справі №260/554/19.

Процедура сплати підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - роботодавці), суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (далі - сума адміністративно-господарських санкцій) визначається Порядком сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 №70 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 2 Порядку роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Згідно з розрахунком суми позову щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця, здійсненого відповідачем, сума адміністративно-господарських санкцій становить 51 618 грн.

Проте враховуючи, що відповідач допустив порушення щодо створення робочого місця за період з жовтня 2021 року по грудень 2021 року, тобто за 3 місяці, сума адміністративно-господарських санкцій становить: 51 618 грн. / 12 х 3 = 12 904 грн. 50 коп.

Пеня за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій станом на 20.12.2022 (дата розрахунку позивача) становить: 25% (ставка НБУ) х 120/365 дн = 0,08%.

Кількість днів прострочення - 249 днів.

Сума пені: (12 904 грн. 50 коп. х 0,08%) х 249 днів = 2570 грн. 58 коп.

Отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 15 475 грн. 08 коп. (12 904 грн. 50 коп. + 2570 грн. 58 коп.).

Посилання відповідача на ту обставину, що навіть у разі прийняття на роботу особи з інвалідністю після жовтня 2021 року норматив все одно не був би виконаним суд вважає необгрунтованими, оскільки як зазначено вище з моменту виникнення середньооблікової кількості штатних працівників від 8 осіб у роботодавця виникає обов`язок з працевлаштування особи з інвалідністю.

Інші доводи учасників справи значення для вирішення справи не мають, тому суд не надає їм правової оцінки.

Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб?єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб?єкта владних повноважень, пов?язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Охоронна компанія "Пересвіт" (бул. Шевченка, 419, кв. 13, м. Черкаси, 18006, код ЄДРПОУ 33903633) на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Благовісна, 269/105, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 21368023) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця особами з інвалідністю за 2021 рік у сумі 12 904 (дванадцять тисяч дев`ятсот чотири) гривні 50 копійок та пеню у сумі 2570 (дві тисячі п`ятсот сімдесят) гривень 58 копійок, усього 15 475 (п`ятнадцять тисяч чотириста сімдесят п`ять) гривень 08 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.

Головуючий Алла РУДЕНКО