Постанова
від 16.03.2023 по справі 480/11568/21
ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: В.О. Павлічек

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2023 р. Справа № 480/11568/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Катунова В.В.,

Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.08.2022, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, по справі № 480/11568/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранс С"

до Сумської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євротранс С" (далі - позивач) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумської митниці (далі - відповідач), в якій просить визнати рішення Сумської митниці про коригування митної вартості товарів від 03.08.2021 № UА805000/2021/000060/2 протиправним та скасувати його.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення про коригування митної вартості № UA805000/2021/000060/2 (надалі - рішення) та картка відмови у митному оформленні №UA805020/2021/00135 необґрунтованими та безпідставними, оскільки під час митного оформлення позивачем надано всі документи на підтвердження вартості товарів і обраного методу її визначення, тоді як відповідачем у спірному рішенні не зазначено, в чому саме виявився обґрунтований сумнів у правильності визначення митної вартості товару. Крім того, позивач вважає, що застосування в спірних правовідносинах резервного методу суперечить положенням міжнародного договору.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 04.08.2022 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Сумської митниці про коригування митної вартості товарів від 03.08.2021 № UА805000/2021/000060/2.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранс С" (вул. Ярослава Мудрого, 69,м. Суми, Сумська область,40009, код ЄДРПОУ 41643544) за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці (вул. Юрія Вєтрова, 24, м. Суми, 40020, код ЄДРПОУ 44017631) суму судового збору в розмірі 2 270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.).

Відповідач, не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставин, що мають значення для справи, а також невірно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права.

Вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку про їх обґрунтованість. Зазначив, що підставою для прийняття оскаржуваних рішень, слугував встановлений митним органом за наслідками проведеного контролю заявленої позивачем митної вартості товару, факт невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару встановленим умовам, оскільки використані декларантом відомості не підтверджують в повному обсязі числові значення складової митної вартості, а саме, містять розбіжності. Відповідач зазначає, що позивачем під час декларування товару за МД №UA805020/2021/003654 до митниці не подано документи для підтвердження вартості перевезення та не було надано жодних банківських (платіжних) документів, які б підтверджували здійснення оплати за транспортні послуги. Крім того, із рахунку - фактури від 02.06.2021 №СФ-563 не можна встановити на яку саме поставку даний документ було виставлено. Також проаналізувавши платіжне доручення від 02.08.2021 неможливо встановити, чи дійсно відбулась оплата за вказані послуги, оскільки у графах «Проведено банком» та «Підписи банка» відсутня будь-яка інформація щодо здійснення оплати за товар. Вказані обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до положень частини 1 статі 54 Митного кодексу України (далі МК України) та обумовлювали необхідність письмово запитувати від декларанта встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. Додатково зазначив, що при прийнятті оскаржуваних рішень за основу було взято наявну в митниці цінову інформацію про митне оформлення товарів, що здійснені раніше.

Позивач письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції було розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи і сторонами не заявлялись клопотання про розгляд справи за їх участі, колегія суддів вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 20 липня 2021 року ТОВ «Євтотранс С» уклало з UAB «RIMARTAS» (Литовська республіка), як продавцем, зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу № 20/07-2, згідно умов якого продавець передає у власність покупця чотири уживані напівпричепи марки DONBUR 2008, 2009 років випуску (ідентифікаційні номери SEPPM39AW8L052758, SEPPM39BD9L054165, SEPPM39BD9L054266, SEPPM39BD9L054213), а покупець сплачує їх вартість в розмірі 2800 Євро за кожний напівпричіп. Загальна сума договору становить 11200 Євро та має бути сплачена до 20.10.2021. Умови поставки FCA - Плунге (Литовська Республіка) (а.с. 13-14).

02 серпня 2021 року декларантом ТОВ «Євротранс С» було подано до митного оформлення митну декларацію (надалі - МД) №UA805020/2021/003654, у якій вартість товару - напівпричіп уживаний марки DONBUR, 2008 року випуску, ідентифікаційний номер SEPPM39AW8L052758 - було визначено декларантом за основним методом на підставі зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу від 20.07.2021 № 20/07-2 . Крім самої МД до митного оформлення були подані також і інші документи, перелік яких було наведено у графі 44 вказаної МД, а саме: зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу №20/07-2 від 20.07.2021; рахунок-фактура ART №000737 від 20.07.2021; автотранспортна накладна №20072021-2 від 29.07.2021; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 10.04.2018; копія митної декларації країни відправлення 21LTVC0100FK1EE594 від 29.07.2021; платіжне доручення про оплату товару №407 від 02.08.2021; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №СФ-563 від 02.08.2021; калькуляція транспортних витрат №53/1 від 02.08.2021 (а.с. 13 - 23).

Згідно електронного повідомлення, яке було направлено митницею на адресу позивача, йому було запропоновано надати інформацію, зокрема: банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару (засвідчений); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (а.с. 68). В повідомленні №4 позивач зазначив, що надати будь які інші документи немає можливості (а.с. 70).

03 червня 2021 року Сумською митницею було прийняте Рішення про коригування митної вартості №UA805000/2021/000060/2 (надалі - рішення) та картку відмови у митному оформленні №UA805020/2021/00135, згідно з якими вартість товару, визначену декларантом для цілей нарахування митних платежів, було відхилено та визначено митну вартість за другорядним методом (резервним, числовий шифр « 6» в графі 31 рішення). Згідно із цим рішенням вартість товару для цілей нарахування митних платежів було визначено митницею в розмірі 3370 Євро замість заявленої декларантом 2800 Євро (а.с. 24-25, 26-27).

У вказаному Рішенні (графа 33) митниця, зокрема, зазначила: «У відповідності до вимог пункту 5 статті 55 та пункту 4 статті 57 Митного кодексу України проведена процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обміну наявною у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів. Результати проведеної консультації направлено електронним повідомленням. Обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість товару №1 не може бути визнано: невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також у зв`язку з тим, що подані декларантом та зазначені у частині 2 статті 53 МКУ документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: платіжне доручення щодо оплати товару не засвідчене банківською установою, що викликає сумніви щодо достовірності наданого документу. Тобто у митного органу існують обґрунтовані підстави вважати, що заявлені неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Крім цього, за інформацією цінової бази АСМО Інспектор вартість оцінюваного товару вища, ніж та, яка зазначена у наданих декларантом до митного оформлення документах. Відповідно до електронного повідомлення, яке було направлено митницею, було запропоновано надати інформацію, зокрема: банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару (засвідчений); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, з урахуванням Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 №476. Вищезазначених документів не надано.

Обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування митної вартості здійснено у відповідності до ст.60, 61 МК України за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів та Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 №476 з проведеним у разі необхідності коригуванням, передбаченим у главі 9 МК України: розрахунок митної вартості складає - товару №1 - 3370 Євро на одиницю товару. Наявна в митного органу інформація: митна декларація №UA 805020/2021/396 від 05.07.2021».

Не погоджуючись із правомірністю вказаного рішення митного органу про коригування митної вартості товарів та картки відмови, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої виходив з того, що надані позивачем при митному оформленні документи в повному обсязі підтверджують визначену декларантом ціну товару за основним методом, а тому висновок відповідача про наявність підстав для визначення митної вартості за другорядним (резервним) методом є недоведеним, а оскаржуване рішення протиправними.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України (далі за текстом МК України) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно із приписами ч.1, ч.2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу ч.1 та ч. 2 ст. 53 МК України вбачається, що наведені норми Кодексу містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказана норма закону кореспондує з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Зазначене вище також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, вказане узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу.

Зокрема, ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 та ч. 5 ст. 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За результатами аналізу положень ч. 3 ст. 53, ч. ч. 1, 2, 4 - 6 ст. 54, ст. 58 МК України вбачається, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.

При цьому митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 МК України.

Згідно з ч. 3 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу та додаткових документів.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані її складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як вбачається з матеріалів справи, в рішенні про коригування митної вартості товарів від 03.08.2021 № UА805000/2021/000060/2 як на підставу вважати митну вартість задекларованого товару непідтвердженою, Сумська митниця посилається на те, що платіжне доручення щодо оплати товару не засвідчене банківською установою, що викликає сумніви щодо достовірності наданого документу.

Проте, колегія суддів вважає вказані доводи відповідача необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 10.1. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 №22. оперативне ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обмін технологічною інформацією, визначеною в договорі між банком та клієнтом, клієнт може здійснювати за допомогою систем дистанційного обслуговування.

Дистанційне обслуговування рахунку клієнт може здійснювати за допомогою систем «клієнт - банк», «клієнт - Інтернет - банк», «телефонний банкінг», «миттєва безконтактна оплата» та інших систем дистанційного обслуговування. Під час здійснення розрахунків за допомогою систем «клієнт - банк», «клієнт - Інтернет - банк» тощо застосовуються електронні розрахункові документи (п.10.5 Інструкції).

В даних спірних відносинах переказ коштів згідно електронного платіжного доручення №407 від 02.08.2021 здійснено за допомогою системи дистанційного обслуговування «клієнт - банк» через систему SWIFT.

Сума, вказана у платіжному дорученні, становить 11200 Євро складається з вартості всіх чотирьох напівпричепів (2800 х 4 = 11200) згідно договору купівлі-продажу №20/07-2 від 20.07.2021 та списана з відповідного рахунку товариства, що додатково підтверджується банківською випискою (а.с. 21).

Згідно із ч.2 ст.53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість, зокрема, є зовнішньоекономічний договір, рахунок - фактура та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару - якщо рахунок оплачено.

Крім того, колегія суддів зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, договір купівлі-продажу №20/07-2 від 20.07.2021 та рахунок-фактура АRТ №000737 від 20.07.2021 містять вичерпну інформацію щодо вартості товару та повністю узгоджуються між собою. Тим більше, що умовами договору оплата товару передбачена в строк до 20.10.2021, тобто на момент митного оформлення 02.08.2021 її наявність не була обов`язковою.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем надано Сумській митниці для митного оформлення імпортованого товару всі документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, а тому відповідач не мав законних підстав для витребовування додаткових документів та, як наслідок, для відмови в митному оформленні товару за заявленою позивачем митною вартістю, оскільки не довів, що подані декларантом документи були недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликали сумнів у достовірності наданої інформації та не доведено наявності визначених законом обставин не застосовувати основний метод визначення митної вартості та витребовувати у позивача додаткові документи.

Відповідно до частин 2-8 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Згідно з частинами 3, 4 статті 64 МК України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Отже чинним законодавством чітко врегульовано, що застосування другорядних методів, до яких віднесено і резервний, здійснюється лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, та виключно після процедури консультацій між органом доходів і зборів та декларантом, в ході яких декларант обґрунтовує неможливість застосування основного та наступних методів.

У графі 33 спірного рішення зазначено: «Обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування митної вартості здійснено у відповідності до ст.60, 61 МК України за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів».

Проте, графа 31 даного рішення містить числовий шифр «6», що відповідає резервному методу, застосування якого унормовано ст. 64 Митного кодексу України.

Колегією суддів також встановлено, що джерелом інформації для даного рішення по товару зазначено наявну у митного органу інформацію, яка міститься у MД №UA 805020/2021/396 від 05.07.2021, відповідно до якої задекларовано товар: напівпричіп-платформа, тривісний, такий, що був у користуванні - 1 шт., марка DONBUR, модель РМ39ВD, № VIN SEPPM39BD9L054747, призначення - для перевезення вантажів по дорогах загального користування, календарний рік виготовлення - 2009, колір чорний, ціна товару 2800,00 Євро; тобто товар, який є ідентичним тому, що подано до митного оформлення за МД № UA805020/2021/003654 (а.с. 77). Крім того, в графі 43 зазначеної митної декларації вказано метод визначення митної вартості 6, а графа 43 містить суму коригування 109224,06. Отже митна вартість в зазначеній МД не є ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, а була визначена за резервним методом.

При цьому, відповідачем не було надано суду будь яких пояснень щодо причин коригування митної вартості в зазначений МД та джерела інформації для такого коригування.

На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що графа 33 оскаржуваного рішення не містить належного обґрунтування щодо застосування другорядного методу визначення митної вартості.

Крім того, колегія суддів зазначає, що статтею 55 МК України встановлено порядок коригування митної вартості товарів. Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Проте, як вбачається зі змісту спірного рішення про коригування митної вартості наведеного вище, відповідач, обґрунтовуючи числове значення митної вартості товару, скоригованого митним органом, в порушення вказаних вимог, обмежився лише посиланням на номер та дату митної декларації (наявна в митного органу інформація: MД №UA 805020/2021/396 від 05.07.2021), яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів.

Колегія суддів також враховує, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відповідачем вказано лише наступну підставу: платіжне доручення щодо оплати товару не засвідчене банківською установою.

Водночас в апеляційній скарзі відповідач наводить нові підстави, які в оскаржуваному рішенні не зазначено, а саме: не подано документи для підтвердження вартості перевезення, зокрема не надано договору на транспортно-експедиційні послуги та платіжних документів на оплату транспортних послуг. Тобто, наведені підстави виходять за межі спірного рішення про визначення митної вартості і зазначений представником митниці вже на стадії судового розгляду.

Верховний Суд у постановах по справі №804/11813/13-а від 06.02.2018 та по справі №821/1697/17 від 24.01.2019. висловив правову позицію зазначивши, що суди не мають права надавати оцінку доводам митниці про інші підстави для коригування митної вартості, які з`явились вже на стадії судового розгляду, але не були покладені в основу при прийнятті відповідного рішення про коригування.

Крім того, з матеріалів справи колегією суддів встановлено, що з метою підтвердження розміру витрат на транспортування товару до місця ввезення на митну територію України, які за умовами поставки мають додаватися до ціни товару позивачем було надано митному органу: рахунок-фактуру №СФ-563 від 02.08.2021 на оплату транспортних послуг по перевезенню напівпричепів DONBUR в кількості 4 штук по маршруту м. Плунге (Литва) - м/п Нова Гута/Нові Яриловичі та калькуляцію транспортних витрат №53/1 від 02.08.2021 по транспортуванню конкретного напівпричепа DONBUR 2758 (а.с. 22 23).

В зв`язку з чим, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про неможливість визначити митну вартість товару за основним методом.

Колегія суддів зазначає, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати та довести законність свого рішення. Таке рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару.

У ході судового розгляду справи відповідач не довів суду наявність застережень, передбачених частинами 1, 2 статті 58 МК України, щодо неможливості визначення митної вартості за основним методом, зокрема непідтвердження позивачем документально відомостей про митну вартість товару, а також не довів, що заявлені позивачем відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними.

У ході розгляду справи відповідач не виконав обов`язку щодо доведення того, що митна вартість, визначена ним за резервним методом, ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях, як це передбачено частиною 2 статті 64 МК України.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості товару, рішення про коригування митної вартості товарів від 03.08.2021 №UА805000/2021/000060/2 є необґрунтованим та таким, що не відповідає вказаним вище нормам МК України, тобто є протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 77 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятих рішень про коригування митної вартості товарів, що є предметом оскарження позивачем.

Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності відмови митного органу у визнанні задекларованої позивачем за основним методом митної вартості товару та визначенні митної вартості за резервним методом, та як наслідок обґрунтованості заявлених позовних вимог щодо скасування оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сумської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.08.2022 по справі № 480/11568/21 залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді І.С. Чалий І.М. Ральченко

СудДругий апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення16.03.2023
Оприлюднено20.03.2023
Номер документу109598395
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо визначення митної вартості товару

Судовий реєстр по справі —480/11568/21

Постанова від 16.03.2023

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Катунов В.В.

Ухвала від 20.01.2023

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Катунов В.В.

Ухвала від 20.01.2023

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Катунов В.В.

Ухвала від 08.11.2022

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Катунов В.В.

Рішення від 15.08.2022

Адміністративне

Сумський окружний адміністративний суд

В.О. Павлічек

Ухвала від 08.08.2022

Адміністративне

Сумський окружний адміністративний суд

В.О. Павлічек

Рішення від 03.08.2022

Адміністративне

Сумський окружний адміністративний суд

В.О. Павлічек

Ухвала від 02.08.2022

Адміністративне

Сумський окружний адміністративний суд

В.О. Павлічек

Ухвала від 26.11.2021

Адміністративне

Сумський окружний адміністративний суд

В.О. Павлічек

Ухвала від 15.11.2021

Адміністративне

Сумський окружний адміністративний суд

В.О. Павлічек

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні