Постанова

від 09.03.2023 по справі 480/13119/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2023 р.Справа № 480/13119/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,

Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. ,

за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної екологічної інспекції у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31.01.2022 року, головуючий суддя І інстанції: С.О. Бондар, м. Суми, повний текст складено 02.02.22 року у справі № 480/13119/21

за позовомпублічного акціонерного товариства «Укрнафта»

доДержавної екологічної інспекції у Сумській області

про визнання протиправним та скасування пункту припису,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, публічне акціонерне товариство «Укрнафта», звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у Сумській області, в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати пункт 4 розділу «Качанівський ГПЗ» припису №179/02 від 13.07.2021 року.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 31.01.2022 року у справі № 480/13119/21 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано пункт 4 розділу «Качанівський ГПЗ» припису №179/02 від 13.07.2021 року, складеного Державною екологічною інспекцією у Сумській області.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції у Сумській області на користь Публічного акціонерного товариства«Укрнафта» судовий збір в сумі 2270,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31.01.2022 року у справі № 480/13119/21, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що нормами Водного кодексу України встановлені вимоги щодо охорони всіх водних об`єктів на території України незалежно від мети їх використання чи водопостачання, тому висновок суду першої інстанції про те, що зони санітарної охорони встановлюються виключно в районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних і оздоровчих потреб, є помилковими.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що у період з 23.06.2021 року по 07.07.2021 року посадовими особами Державної екологічної інспекції у Сумській області проведено плановий захід державного нагляду (контролю) публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (далі ПАТ «Укрнафта») щодо дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, за результатами якої складено акт № 299/02 від 07.07.2021 року, за висновками якого встановлено порушення позивачем по об`єкту Качанівський ГПЗ, зокрема:

- п. 6 ст. 44, п. 4 ст.98 Водного кодексу України, ПКМУ 2024 від 18.12.1998, п. 15 ДБН В.2.5-74:2013 не розроблені та не затверджені проекти зон санітарної охорони поверхневого водозабору р. Ворскла (а.с. 5-31).

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем винесений припис №179/02 від 13.07.2021 року, пунктом 4 розділу «Качанівський ГПЗ» якого позивачу приписано розробити та затвердити проекти зон санітарної охорони поверхневого водозабору р. Ворскла; термін виконання - 31.12.2021 року (а.с. 39-41).

Вважаючи протиправним пункт 4 розділу «Качанівський ГПЗ» вищевказаного припису №179/02 від 13.07.2021 року, позивач звернулося до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що зони санітарної охорони встановлюються лише у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних і оздоровчих потреб, водночас ПАТ «Укрнафта» Качанівський ГПЗ не здійснює забір води для централізованого водопостачання населення, лікувальних і оздоровчих потреб з поверхневого забору р. Ворскла.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Статтею 13 Конституції України закріплено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно преамбули Водного кодексу України усі води (водні об`єкти) на території України є національним надбанням Українського народу, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту.

Водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного і рослинного світу і є обмеженими та уразливими природними об`єктами.

В умовах нарощування антропогенних навантажень на природне середовище, розвитку суспільного виробництва і зростання матеріальних потреб виникає необхідність розробки і додержання особливих правил користування водними ресурсами, раціонального їх використання та екологічно спрямованого захисту.

Згідно частини першої статті 2 Водного кодексу України, завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об`єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування.

У відповідності до частини 2 статті 2 Водного кодексу України водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом,Законом України«Про охорону навколишнього природного середовища» та іншими актами законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 5 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V) передбачено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Частиною сьомою статті 7 Закону № 877-V передбачено, що у разі необхідності вжиття заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

У відповідності до частини 8 статті 7 Закону № 877-V припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства.Приписне передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Статтею 3 Водного кодексу України передбачено, що усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд.

До водного фонду України належать:

1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали, крім каналів на зрошувальних і осушувальних системах; інші водні об`єкти;

2) підземні води та джерела;

3) внутрішні морські води та територіальне море.

Статтею 44 Водного кодексу України передбачено, що водокористувачі зобов`язані:

1) економно використовувати водні ресурси, дбати про їх відтворення і поліпшення якості вод;

2) використовувати воду (водні об`єкти) відповідно до цілей та умов їх надання;

3) дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території;

4) використовувати ефективні сучасні технічні засоби і технології для утримання своєї території в належному стані, а також здійснювати заходи щодо запобігання забрудненню водних об`єктів стічними (дощовими, сніговими) водами, що відводяться з неї;

5) не допускати порушення прав, наданих іншим водокористувачам, а також заподіяння шкоди господарським об`єктам та об`єктам навколишнього природного середовища;

6) утримувати в належному стані зони санітарної охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання, прибережні захисні смуги, смуги відведення, берегові смуги водних шляхів, очисні та інші водогосподарські споруди та технічні пристрої;

7) здійснювати засобами вимірювальної техніки, у тому числі автоматизованими, облік забору та використання вод, контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об`єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об`єктів у контрольних створах, а також подавати відповідним органам звіти в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законодавчими актами;

8) здійснювати погоджені у встановленому порядку технологічні, лісомеліоративні, агротехнічні, гідротехнічні, санітарні та інші заходи щодо охорони вод від вичерпання, поліпшення їх стану, а також припинення скидання забруднених стічних вод;

9) здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу;

10) безперешкодно допускати на свої об`єкти державних інспекторів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, а також громадських інспекторів з охорони довкілля, які здійснюють перевірку додержання вимог водного законодавства, і надавати їм безоплатно необхідну інформацію;

11) своєчасно сплачувати збори за спеціальне водокористування та інші збори відповідно до законодавства;

12) своєчасно інформувати центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування про виникнення аварійних забруднень;

13) здійснювати невідкладні роботи, пов`язані з ліквідацією наслідків аварій, які можуть спричинити погіршення якості води, та надавати необхідні технічні засоби для ліквідації аварій на об`єктах інших водокористувачів у порядку, встановленому законодавством;

14) виконувати інші обов`язки щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів згідно з законодавством.

Отже, у відповідності до п. 6 частини першої статті 44 Водного кодексу України водокористувач зобов`язаний, зокрема, утримувати в належному стані зони санітарної охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання.

У відповідності до статті 93 Водного кодексу України з метою охорони водних об`єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних і оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони, які поділяються на пояси особливого режиму.

Межі зон санітарної охорони водних об`єктів встановлюються місцевими радами на їх території за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища.

За визначенням, наведеним у статті 1 Водного кодексу України, зона санітарної охорони - територія і акваторія, де запроваджується особливий санітарно-епідеміологічний режим з метою запобігання погіршення якості води джерел централізованого господарсько-питного водопостачання, а також з метою забезпечення охорони водопровідних споруд.

Пунктом 4 частини 1 статті 98 Водного кодексу України передбачено, що забороняється введення в дію, зокрема водозабірних споруд - без рибозахисних пристроїв та облаштованих відповідно до затверджених проектів зон санітарної охорони водозаборів.

Отже, законом передбачено заборону введення в дію водозабірних споруд без облаштованих відповідно до затверджених проектів зон санітарної охорони водозаборів.

Не є спірною обставиною у цій справі, що на підставі дозволу на спеціальне водокористування № 479/СМ/49д-19 від 15.05.2019 року (далі Дозвіл) публічне акціонерне товариство «Укрнафта», Качанівський газопереробний завод (ЄДРПОУ: 00135390) здійснює спеціальне водокористування, а саме забір поверхневої води з річки Ворскла в с. Чернеччина Чернеччинської об`єднаної громади Охтирського району (басейн р. Ворскла) для виробничих потреб, а також передачу води вторинним користувачам для технічних потреб.

Пунктами 1, 2 , 6 Умов спеціального використання вищевказаного Дозволу передбачено виконання водокористувачем у повному обсязі у встановлені терміни умов погодження контролюючих органів, приписів та водоохоронних заходів; виконання вимог статей 44, 49, 94, 95, 98-101, 105 Водного кодексу України; додержання норм ДБН та санітарних вимог при експлуатації водозаборів.

У відповідності до підпункту 15.2.2.1 пункту 15.2.2 «Поверхневі джерела водопостачання» ДБН В.2.5-74:2013 Водопостачання. Зовнішні мережі та споруди. - межу першого поясу зони санітарної хорони (далі ЗСО) поверхневого джерела водопостачання, у тому числі водопідвідного каналу або ковша, слід встановлювати від водозабірної споруди на відстані: а) для водотоків (річки, канали): - вгору за течією - не менше ніж 200 м; - вниз за течією - не менше ніж 100 м; - по прилеглому до водозабірної споруди берегу - не менше ніж 100 м (від урізу води під час літньо-осінньої межені).

Отже, у відповідності до норм ДБН В.2.5-74:2013 Водопостачання. Зовнішні мережі та споруди. передбачено встановлення зон санітарної охорони для поверхневих джерел водопостачання, у тому числі - від водозабірних споруд для водотоків (річки, канали).

Також, як вказувалось вище, пунктом 4 частини 1 статті 98 Водного кодексу України передбачено заборону введення в дію водозабірних споруд без облаштованих відповідно до затверджених проектів зон санітарної охорони водозаборів.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про помилковість висновків суду першої інстанції стосовно того, що зони санітарної охорони встановлюються виключно в районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних і оздоровчих потреб.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав вважати протиправним оскаржуваний пункт 4 розділу «Качанівський ГПЗ» припису №179/02 від 13.07.2021 року щодо необхідності розробки та затвердження позивачем проекту зон санітарної охорони поверхневого водозабору р. Ворскла.

Доводи апеляційної скарги доводять помилковість висновків суду першої інстанції, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно частини 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи..

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Сумській області задовольнити.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31.01.2022 року у справі № 480/13119/21 скасувати.

Прийняти постанову, якою у задоволенні адміністративного позову публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Державної екологічної інспекції у Сумській області про визнання протиправним та скасування пункту припису відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. МінаєваСудді В.А. Калиновський З.О. Кононенко Повний текст постанови складено 16.03.2023 року