Постанова

від 16.03.2023 по справі 520/4809/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2023 р. Справа № 520/4809/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.08.2022 р. (ухвалене суддею Біленським О.О.) по справі № 520/4809/22

за позовом ОСОБА_1

до Сахновщинської селищної ради

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив: визнати протиправним та скасувати рішення Сахновщинської селищної ради від 28.01.2022 р. за №1935-VІІІ; зобов`язати Сахновщинську селищну раду після закінчення воєнного стану на території України розглянути на найближчій сесії заяву позивача від 06.08.2021 р, шляхом затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розташованої за межами населеного пункту на території Новочернещинського старостинського округу Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області, площею 2,0000 га, кадастровий номер 6324885000:01:000:0312 та передачі вказаної земельної ділянки у власність позивача.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.08.2022 р. адміністративний позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення Сахновщинської селищної ради від 28.01.2022 р. за № 1935-VIII; зобов`язано Сахновщинську селищну раду Красноградського району Харківської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.08.2021 р. про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розташованої за межами населеного пункту на території Новочернещинського старостинського округу Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області, площею 2,0000 га, кадастровий номер: 6324885000:01:000:0312 та передачі вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , після завершення дії воєнного стану в Україні або в місцевості, до якої належить Сахновщинська селищна рада Красноградського району Харківської області, з урахуванням висновків суду; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.08.2022 р. в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким зобов`язати Сахновщинську селищну раду після завершення дії воєнного стану в Україні або в місцевості, до якої належить Сахновщинська селищна рада розглянути на найближчій сесії клопотання ОСОБА_1 від 06.08.2021 р., шляхом затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розташованої за межами населеного пункту на території Новочернещинського старостинського округу Сахновщинської селищної ради, площею 2,0000 га, кадастровий номер: 6324885000:01:000:0312 та передачі вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 .

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: вимог Земельного кодексу України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру Харківській області від 17.05.2021 р. за № 1577-УБД позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,0000 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованої за межами населених пунктів Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області.

На підставі вищевказаного рішення на замовлення позивача ФОП ОСОБА_2 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, після розробки вказаного вище проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 2.0000 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Новочернещинського старостинського округу Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області, вказану земельну ділянку 15.07.2021 р. зареєстровано в Державному земельному кадастрі та присвоєно їй кадастровий номер 6324885000:01:000:0312, що підтверджується Витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку № HB-5318532482021 від 15.07.2021 р., наявним у матеріалах справи.

06.08.2021 р. позивач звернувся до Сахновщинської селищної ради із клопотанням, в якому просив затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із кадастровим номером 6324885000:01:000:0312, площею 2,0000 га, та передати у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованої у с. Калинівка на території Новочернещинського старостинського округу Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області. До клопотання додано копію проекту землеустрою та витяг з ДЗК.

Рішенням Сахновщинської селищної ради від 28.01.2022 р. за № 1935-VIII позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Новочернещинського старостинського округу Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області, площею 2.0000 га, кадастровий номер 6324885000:01:000:0312 та передачі її у власність. Підставою для відмови відповідачем у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі позивачу її у власність стало те, що відповідач станом на 28.01.2022 р. не є власником земельної ділянки із кадастровим номером 6324885000:01:000:0312, площею 2.0000 га.

Позивач, не погодившись з таким рішенням відповідача, звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено, що перевірку поданого на затвердження проекту землеустрою на предмет його відповідності вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації не може бути здійснено в межах розгляду даної справи, оскільки в матеріалах справи наявні докази, які свідчать про наявність можливості у суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення, з урахуванням висновків суду.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Підстави набуття права на землю шляхом передачі земельних ділянок у власність встановлюються нормами Земельного кодексу України ( в подальшому ЗК України).

Порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність регламентований положеннями ст. 118 ЗК України.

Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені ст. ст. 122, 123 ЗК України.

Частинами 7 та 8 статті 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади в межах своїх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Положеннями п. 31 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що питання регулювання земельних відносин відповідно до Закону вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Згідно із ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Статтею 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що рішення про затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою належить до виключних повноважень міської ради шляхом прийняття відповідних рішень на пленарному засіданні. Рішення, дії або бездіяльність міської ради про затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою, надання земельних ділянок, залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 13.01.2022 р. по справі № 200/13539/19-а.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами: 1) за допомогою оціночних понять, наприклад: "за наявності поважних причин орган вправі надати …", "у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…", "рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…" тощо; 2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав; 3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів; 4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду в справі № 560/1651/20 від 17.02.2022 р.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України, критеріям, за загальним правилом, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Водночас, зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.

Як вбачається з оскаржуваного рішення відповідача, селищна рада не перевірила належним чином проект землеустрою та не прийняла одного з двох рішень у спосіб, встановлений законом, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості втручатися у дискреційні повноваження відповідача та зобов`язувати його надати земельну ділянку.

Згідно із ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що для ефективного захисту прав позивача необхідним є зобов`язання Сахновщинську селищну раду Красноградського району Харківської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.08.2021 р. про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розташованої за межами населеного пункту на території Новочернещинського старостинського округу Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області, площею 2,0000 га, кадастровий номер: 6324885000:01:000:0312 та передачі вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , після завершення дії воєнного стану в Україні або в місцевості, до якої належить Сахновщинська селищна рада Красноградського району Харківської області, з урахуванням висновків суду.

Відповідно дост. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.08.2022 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Керуючись ст. ст.77,195,242,243,250,308,310,315,316,321,322,325,328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.08.2022 р. по справі № 520/4809/22 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич