Постанова

від 23.02.2023 по справі 340/4880/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 лютого 2023 року м. Дніпросправа № 340/4880/22

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Маловисківського відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Кіровоградській області

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.12.2022 року (головуючий суддя Жук Р.В.)

в адміністративній справі №340/4880/22 за позовом ОСОБА_1 до відповідачів: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області, Маловисківського відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Кіровоградській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася 20.10.2022 до суду з позовом до відповідачів: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області (відповідач-1), Маловисківського відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Кіровоградській області (відповідач2), в якому просила:

- визнати протиправним та нечинним з моменту прийняття рішення Маловисківського відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Кіровоградській області оформлене у вигляді постанови від 18.07.2022 року №35011/10026377/1/4 про відмову ОСОБА_1 у відшкодуванні 124384 грн. 94 коп., як суми витрат на лікування професійного захворювання її чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати Маловисківського відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Кіровоградській області прийняти рішення про відшкодування ОСОБА_1 124384 грн. 94 коп., як суми витрат на лікування професійного захворювання її чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 було витрачено кошти на лікування та поховання чоловіка ОСОБА_2 . На виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.03.2022 року Маловисківським відділенням Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Кіровоградській області повторно розглянута заява від 05.11.2021 року про компенсацію витрат на лікування, які були понесені в результаті лікування професійного захворювання її чоловіка та прийнята постанова від 18.07.2022 року №35011/10026377/1/4, якою відмовлено ОСОБА_1 у відшкодуванні 124 384 грн. 94 коп. на лікування професійного захворювання її чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.12.2022 року позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Маловисківського відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Кіровоградській області від 18.07.2022 року №35011/10026377/1/4 про відмову ОСОБА_1 у відшкодуванні 124 384 грн. 94 коп., як суми витрат на лікування професійного захворювання її чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язано Маловисківського відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Кіровоградській області прийняти рішення про відшкодування ОСОБА_1 124 384 грн. 94 коп.., як суми витрат на лікування професійного захворювання її чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що у відповідача наявні, а також надані відповідачу всі первинні документи щодо витрат на лікування потерпілого, однак відшкодування не здійснено, що свідчить про порушення прав позивачки як заінтересованої особи, передбачених нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 1105 та Положення про організацію лікування, медичної реабілітації та забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання лікарськими засобами та виробами медичного призначення, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 09.06.2010 року №18, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 08.07.2010 за № 489/17784.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Маловисківським відділенням Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Кіровоградській області (відповідачем-2) подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Вказує, що вимога позивачки про відшкодування їй суми витрат на лікування професійного захворювання її чоловіка не підлягає задоволенню, оскільки право має потерпілий, тобто її чоловік ОСОБА_2 , який помер, а не його дружина.

Управлінням виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Кіровоградській області (відповідачем-1) подано пояснення до апеляційної скарги, в яких вказує, що право на відшкодування витрат на лікування нерозривно пов`язане з потерпілим, не успадковується після його смерті. Його дружина не є застрахованою особою, відтак не має права на відшкодування витрат на лікування її чоловіка.

Позивачкою подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 , 16 років та 8 місяців пропрацював на Смолінській шахті ДП Східний гірничо-збагачувальний комбінат в шкідливих умовах праці із джерелом іонізуючого випромінювання, під впливом шкідливих виробничих факторів радіаційної природи родону і дочерних продуктів розпаду, довгоіснуючих радіонуклідів урану, зовнішнього гамма-випромінювання.

Рішенням лікарської експертної комісії Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 24.04.2007 було визнано, що такі захворювання є професійними і виникли в результаті роботи на Смолінській шахті ДП Східний гірничо-збагачувальний комбінат.

Так, з 25.06.2007 року ОСОБА_2 перебував на обліку у Маловисківському відділенні Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Кіровоградській області та отримував страхові виплати за наслідками професійного захворювання відповідно до акту П-4 від 13.06.2007. Діагноз: радикулопатія шийна та попереково-крижова з вираженим статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і периферичними синдромами, нейродистрофією у вигляді двустороннього плечелопаткового періартрозу, деформуючого артрозу ліктьових і колінних суглобів та трофічними порушеннями на кистях та травмою на виробництві відповідно до акту Н-1 від 18.09.1989 р., діагноз: травматична ампутація І фаланги 4 пальця лівої кисті.

Висновком огляду медико-соціальною експертної комісії м. Кропивницький від 17.08.2010 ОСОБА_2 було встановлено третю групу інвалідності та 65% втрати працездатності.

У січні 2021року ОСОБА_2 було встановлено діагноз у вигляді центральної бронхокарциноми верхньої частки лівої легені, метастази в печінку, лівий наднирник, над- та підключичні лімфовузли зліва, лімфовузли середостіння.

Висновком огляду медико-соціальної експертної комісії м. Кропивницький від 13.04.2021 ОСОБА_2 було встановлено першу групу інвалідності.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Медичним висновком клініки професійних захворювань ДУ «Інституту медичної радіології та онкології ім. С.П. Григорьєва від 13.05.2021 №1 (в подальшому медичний висновок від 13.05.2021 №1) захворювання центральної бронхокарциноми верхньої частки лівої легені, метастази в печінку, лівий наднирник, над- та піюключичні лімфовузли середостіння визнанні професійними.

14.09.2021 медико-соціальною експертною комісією м. Кропивницький було надано висновок у вигляді довідки серії 10ААА № 001700 про встановлення причинного зв`язку смерті ОСОБА_2 із професійними захворюваннями вказаними у медичному висновку клініки професійних захворювань ДУ «Інституту медичної радіології та онкології ім. С.П. Григорьєва від 13.05.2021 №1.

Весь курс лікування професійного захворювання ОСОБА_2 було проведено за спільні кошти позивачки та її чоловіка. Всього було витрачено з грудня 2020 по квітень 2021 року 124 384 грн. 94 коп.

Поряд з цим, позивачкою витрачено кошти на поховання чоловіка ОСОБА_2 . Поховання виконав фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (Код: НОМЕР_1 ). Згідно акту надання послуг від 16.04.2021 №25 та розрахункової квитанції серії ЛЛКД №63513 від 16.04.2021 позивачкою було витрачено 20600 грн., як оплату послуг з поховання.

05.11.2021 Позивачка, як дружина померлого чоловіка, звернулась до відповідачів з заявою про компенсацію витрат на лікування, які були понесені в результаті лікування професійного захворювання її чоловіка ОСОБА_2 за період з грудня 2020 по квітень 2021 року 124 384 грн. 94 коп. та витрат на поховання у розмірі 20600 грн.

Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Кіровоградській області надіслало лист від 23.11.2021 №01-11/М-163з/360 в якому повідомило, що відмовляє позивачці у компенсації витрат на лікування померлого її чоловіка.

Маловисківське відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Кіровоградській області видало постанову від 03.12.2021 №35011/10026377/1/2 Про відшкодування витрат на поховання потерпілого на виробництві та відшкодовано позивачці 1 564 грн.

Вважаючи протиправним рішення Маловисківського відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Кіровоградській області оформлене у вигляді постанови від 18.07.2022 року №35011/10026377/1/4 про відмову ОСОБА_1 у відшкодуванні 124384 грн. 94 коп., як суми витрат на лікування професійного захворювання її чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачка звернулася з позовом до суду.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.03.2022 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного суду від 07.07.2022 року у справі №340/513/22 позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано постанову Маловисківського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області від 03.12.2021 №35011/10026377/1/2 Про відшкодування витрат на поховання потерпілого на виробництві в частині розміру суми витрат на поховання потерпілого на виробництві.

Зобов`язано Маловисківське відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Кіровоградській області не пізніше 14 днів з дня набрання законної сили рішення суду, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.11.2021 року про відшкодування витрат на поховання та заяву від 05.11.2021 року про відшкодування витрат на самостійну оплату лікування професійного захворювання, з урахуванням висновків суду, та прийняти відповідні рішення.

На виконання рішення суду Маловисківським відділенням Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Кіровоградській області розглянуті заяви ОСОБА_1 .

За результатом розгляду відповідачем прийнято постанову від 18.07.2022 року №35011/10026377/1/4 про відмову ОСОБА_1 у відшкодуванні 124 384 грн. 94 коп., як суми витрат на лікування професійного захворювання її чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивачка вважає протиправною відмову відповідача у відшкодуванні 124 384 грн. 94 коп., як суми витрат на лікування професійного захворювання її чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд першої інстанції позов задовольнив.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 р. №1105-XIV, норми Положення про організацію лікування, медичної реабілітації та забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання лікарськими засобами та виробами медичного призначення, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 09.06.2010 р. №18.

Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 р. №1105-XIV передбачено, що Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Згідно частини 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (№1105-XIV), виконавча дирекція Фонду є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду.

Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду та провадить діяльність від імені Фонду в межах та в порядку, визначених статутом Фонду та положенням про виконавчу дирекцію Фонду, що затверджується його правлінням, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду.

Частиною 3 статті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (№1105-XIV) передбачено, що робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що створюються за рішенням правління Фонду на підставі затвердженої ним структури органів Фонду.

Управління виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, а також мають відділення в районах і містах обласного значення.

Відділення управлінь виконавчої дирекції Фонду є відокремленими підрозділами робочих органів виконавчої дирекції Фонду, що створюються за рішенням правління Фонду без статусу юридичної особи.

Робочі органи виконавчої дирекції Фонду та їх відділення провадять свою діяльність від імені виконавчої дирекції Фонду в межах та порядку, визначених цим Законом, статутом Фонду, типовим положенням про робочі органи виконавчої дирекції Фонду та їх відділення, що затверджується правлінням Фонду, та положенням, затвердженим директором виконавчої дирекції Фонду.

Основними завданнями Фонду та його робочих органів є:

- надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до цього Закону (п.2 ч.1 ст.9 ЗУ №1105-XIV).

Страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку (ч.1 ст.36 ЗУ №1105-XIV).

При цьому в розумінні пункту 10 ч.1 ст.1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (№1105-XIV) страхові випадки за соціальним страхуванням від нещасних випадків нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання (у тому числі встановлене чи виявлене в період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів), що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму; нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося внаслідок порушення застрахованим нормативних актів про охорону праці.

Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами (ч.2 ст.36 ЗУ №1105).

В силу пункту 4 ч.7 ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (№1105-XIV) страхові виплати складаються із страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду потерпілому з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання (п.1 ч.1 ст.47 ЗУ №1105)

Частиною 6 ст.47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (№1105-XIV) передбачено, що страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК.

Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду.

При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв`язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров`я.

Відповідно до п.2 Розділу І Положення про організацію лікування, медичної реабілітації та забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання лікарськими засобами та виробами медичного призначення, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 09.06.2010 р. №18 (Положення №18) фінансування витрат на лікування потерпілих, їх медичну реабілітацію, забезпечення лікарськими засобами, виробами медичного призначення здійснюється за прямими наслідками страхового випадку виконавчою дирекцією Фонду, робочими органами виконавчої дирекції Фонду відповідно до укладених договорів із аптечними закладами (постачальниками, виробниками), санаторно-курортними, реабілітаційними закладами (відділеннями), закладами охорони здоров`я державної та/або комунальної форм власності за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Підставою для фінансування витрат на лікарські засоби, вироби медичного призначення є висновок МСЕК про потребу потерпілого у такій допомозі (п.4 Розділу ІІ Положення №18)

Підставою для фінансування витрат на лікування потерпілих, їх медичну реабілітацію є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування хронічного професійного захворювання за формами, наведеними у додатках до Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року №1232, висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності та потребу потерпілого у такій допомозі (п.п.1, 2, 4 Розділу ІІІ Положення №18).

Фінансуванню підлягають витрати у разі надання потерпілим медичної допомоги у стаціонарах закладів охорони здоров`я (у тому числі спеціалізованих), реабілітаційних послуг у закладах охорони здоров`я (у тому числі спеціалізованих), санаторно-курортних, реабілітаційних закладах (відділеннях) та надання медичної допомоги в амбулаторних умовах під час тимчасової непрацездатності до встановлення МСЕК ступеня втрати професійної працездатності у відсотках або одужання.

У разі самостійної оплати лікування, медичної реабілітації їх вартість компенсується виконавчою дирекцією Фонду, робочими органами виконавчої дирекції Фонду потерпілим чи законним представникам потерпілих, роботодавцям за умови перебування потерпілого на обліку на підставі виданих лікарями рецептів, санаторно-курортних карток, довідок або рахунків, оригіналів розрахункових документів, що підтверджують їх витрати.

З оглядку на приписи Положення №18, фінансування витрат на лікування потерпілих здійснюється за наслідками страхового випадку.

При цьому пунктом 4 Розділу ІІІ Положення №18 передбачено відшкодування витрат потерпілим у разі самостійної оплати лікування.

Матеріалами справи підтверджується, що з 25.06.2007 року ОСОБА_2 перебував на обліку у Маловисківському відділенні Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Кіровоградській області та отримував страхові виплати за наслідками професійного захворювання відповідно до акту П-4 від 13.06.2007, при цьому, висновком огляду медико-соціальної експертної комісії м. Кропивницький від 13.04.2021 ОСОБА_2 було встановлено першу групу інвалідності.

Вказана обставина спростовує твердження відповідача, що для взяття на облік потерпілий (законний представник потерпілого) повинен був подати до робочих органів виконавчої дирекції Фонду перелік документів, визначених п.2 Розділу ІІ Положення №18, оскільки потерпілий вже перебував на обліку з 25.06.2007 року.

Частиною 1 статті 43 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (№1105-XIV) визначено, що для розгляду справ про страхові виплати до Фонду подаються:

1) акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та/або висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть;

2) документи про необхідність подання додаткових видів допомоги.

Фонд розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у 10-ти денний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів (ст.44 ЗУ №1105).

При цьому статтею 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (№1105-XIV) наведено вичерпний перелік підстав для відмови у страхових виплатах і наданні соціальних послуг.

Так, Фонд відмовляє у страхових виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо мали місце:

1) навмисні дії, а також бездіяльність (приховування захворювань, невиконання приписів та обмежень лікаря) потерпілого, спрямовані на створення умов для настання страхового випадку;

2) подання роботодавцем, іншими органами, що беруть участь у встановленні страхового випадку, або потерпілим Фонду свідомо неправдивих відомостей про страховий випадок;

3) вчинення застрахованим умисного злочину, що призвів до настання страхового випадку.

Фонд відмовляє у виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов`язаним з виробництвом.

Водночас матеріали справи не містять обставин та доказів для відмови у страхових виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому.

Також пунктом 1.10 Розділу І Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 р. №11 встановлено, що Управління (відділення) Фонду може відмовити у страховій виплаті потерпілому у випадках, передбачених статтею 45 Закону (№1105-XIV).

Отже, страхові виплати сплачуються Фондом у разі настання страхового випадку, яким, зокрема, є професійне захворювання.

Початок страхових виплат законодавчо пов`язаний з датою встановлення професійного захворювання.

При цьому, частиною 6 ст.47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (№1105-XIV) передбачена можливість виплати страхових виплат за минулий час за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв`язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров`я.

Матеріалами справи підтверджується, що рішенням лікарської експертної комісії Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 24.04.2007 року захворювання ОСОБА_2 було визнано захворюваннями, які є професійними і виникли в результаті роботи на Смолінській шахті ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат».

З 25.06.2007 року ОСОБА_2 перебував на обліку у Маловисківському відділенні Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Кіровоградській області та отримував страхові виплати за наслідками професійного захворювання відповідно до акту П-4 від 13.06.2007 року, що також встановлено Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.03.2022 року в ході розгляду справи №340/513/22, згідно якого визнано протиправною та скасовано постанову Маловисківського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області від 03.12.2021 №35011/10026377/1/2 Про відшкодування витрат на поховання потерпілого на виробництві в частині розміру суми витрат на поховання потерпілого на виробництві та зобов`язано Маловисківське відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.11.2021 року про відшкодування витрат на поховання та заяву від 05.11.2021 року про відшкодування витрат на самостійну оплату лікування професійного захворювання, з урахуванням висновків суду, та прийняти відповідні рішення.

Так, матеріали справи містять заяву ОСОБА_1 від 05.11.2021 року, згідно якої вона просить за період з 30.12.2020 року по 15.04.2021 року відшкодувати витрати на самостійну оплату лікування професійного захворювання її чоловіка ОСОБА_2 в сумі 124 384грн., 94 коп. (а.с. 105-110 ).

Також матеріалами справи підтверджується, що Висновком огляду медико-соціальною експертної комісії м.Кропивницький від 17.08.2010 року ОСОБА_2 встановлено третю групу інвалідності та 65% втрати працездатності. Висновком огляду медико-соціальної експертної комісії м. Кропивницький від 13.04.2021 року ОСОБА_2 встановлено першу групу інвалідності (а.с. 23).

При цьому, 14.09.2021 року медико-соціальною експертною комісією м. Кропивницький надано висновок у вигляді довідки серії 10ААА № 001700 про встановлення причинного зв`язку смерті ОСОБА_2 із професійними захворюваннями (а.с. 18).

Таким чином, діагноз встановлений ОСОБА_2 у квітні 2007 року підтверджено лікарсько-експертною комісією від 24.04.2007 року і таке захворювання визнано професійним відповідно до акта розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання П-4 від 13.06.2007 року.

Водночас, зважаючи на визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, актів огляду медико-соціальною експертною комісією підтверджено втрату позивачем працездатності та причинний зв`язок між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров`я.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, зазначені обставини не враховані відповідачем-2 під час повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 05.11.2021 р., що призвело до помилкових висновків постанови від 18.07.2022 року №35011/10026377/1/4 про відмову ОСОБА_1 у відшкодуванні 124 384 грн. 94 коп., як суми витрат на лікування професійного захворювання її чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що постанова Маловисківського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області від 18.07.2022 р. №350011/10026377/1/4 «Про відмову у страхових виплатах та наданні соціальних послуг» не містить посилань на жодну з підстав для відмови у страхових виплатах, визначених статтею 45 Закону №1105 (а.с.104).

Поряд з цим, судом досліджений комплект документів, що надавався позивачкою разом з заявою, тому зазначає наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що весь курс лікування професійного захворювання ОСОБА_2 було проведено за спільні кошти позивачки та її чоловіка. Всього було витрачено з грудня 2020 по квітень 2021 року 124 384 грн. 94коп..

У свою чергу витрати на лікування підтверджуються наступними фіскальними чеками, копії яких додано до матеріалів справи, а саме:

від 30.12.2020 на суму 950 грн.;

від 01.03.2021 на суму 6910 грн.;

від 01.03.2021 на суму 1373 грн. 60 коп.;

від 02.03.2021 на суму 10 грн. 40 коп.;

від 02.03.2021 на суму 973 грн.;

від 03.03.2021 на суму 114 грн.;

від 03.03.2021 на суму 234 грн.;

від 03.03.2021 на суму 1027 грн. 80 коп.;

від 04.03.2021 на суму 1315 грн. 02 коп.;

від 04.03.2021 на суму 91 грн. 42 коп.;

від 04.03.2021 на суму 90 грн. 51 коп.;

від 04.03.2021 на суму 29 грн.;

від 04.03.2021 на суму 5095 грн.;

від 05.03.2021 на суму 1084 грн. 90 коп.;

від 05.03.2021 на суму 44 грн. 60 коп.;

від 06.03.2021 на суму 308 грн.;

від 06.03.2021 на суму 5850 грн.;

від 08.03.2021 на суму 29 грн.;

від 08.03.2021 на суму 18710 грн.;

від 09.03.2021 на суму 3140 грн.;

від 10.03.2021 на суму 1645 грн. 14 коп.;

від 22.03.2021 на суму 29 грн.;

від 22.03.2021 на суму 145 грн. 80 коп.;

від 22.03.2021 на суму 335 грн. 20 коп.;

від 23.03.2021 на суму 99 грн. 20 коп.;

від 22.03.2021 на суму 235 грн.;

від 24.03.2021 на суму 188 грн. 40 коп.;

від 24.03.2021 на суму 438 грн. 80 коп.;

від 24.03.2021 на суму 29 грн.;

від 24.03.2021 на суму 30 грн. 90 коп.;

від 25.03.2021 на суму 30 грн. 90 коп.;

від 25.03.2021 на суму 341 грн. грн. 60 коп.;

від 26.03.2021 на суму 116 грн. 40 коп.;

від 26.03.2021 на суму 501 грн. 40 коп.;

від 29.03.2021 на суму 840 грн.;

від 29.03.2021 на суму 130 грн.;

від 03.04.2021 на суму 573 грн. 40 коп.;

від 04.04.2021 на суму 542 грн. 80 коп.;

від 04.04.2021 на суму 48 грн. 20 коп.;

від 04.04.2021 на суму 144 грн.;

від 05.04.2021 на суму 3 грн. 70 коп.;

від 05.04.2021 на суму 532 грн. 50 коп.;

від 06.04.2021 на суму 883 грн.;

від 06.04.2021 на суму 2275 грн. 80 коп.;

від 07.04.2021 на суму 5570 грн.;

від 08.04.2021 на суму 48 грн. 60 коп.;

від 08.04.2021 на суму 2175 грн. 10 коп.;

від 08.04.2021 на суму 3910 грн.;

від 09.04.2021 на суму 4645 грн.;

від 09.04.2021 на суму 1316 грн. 10 коп..

від 09.04.2021 на суму 834 грн. 70 коп.;

від 10.04.2021 на суму 2176 грн.;

від 11.04.2021 на суму 2533 грн. 84 коп.;

від 12.04.2021 на суму 18540 грн.;

від 12.04.2021 на суму 3747 грн. 50 коп.;

від 13.04.2021 на суму 2977 грн. 10 коп.;

від 13.04.2021 на суму 387 грн. 50 коп.;

від 13.04.2021 на суму 6440 грн.;

від 14.04.2021 на суму 3422 грн. 94 коп.;

від 15.04.2021 на суму 8140 грн.

Всього: 124 384 грн. 94 коп.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" розрахунковий документ - документ встановлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

З огляду на вищевказані норми, товарний чек є розрахунковим документом, який підтверджує факт придбання товарів та послуг.

При цьому, проведення лікування підтверджується актом надання послуг №50238 від 30.12.2020, медичними направленнями від 01.03.2021 №2091116; від 04.03.2021 №2093814; від 06.03.2021 №2095525; від 08.03.2021 №2095785; від 09.03.2021 №2096399; від 07.04.2021 №2117622; від 08.04.2021 №2118610; 09.04.2021 №2120152; від 12.04.2021 №2121420; від 13.04.2021 №2123170; від 15.04.2021 №2124153.

Крім того, на підтвердження проведеного лікування матеріали справи містять (а.с. 36-39, 41-42, 55-57):

епікриз №276 про лікування за період з 01.03. по 09.03.2021,

епікриз №386 про лікування за період з 22.03. по 26.03.2021,

посмертний епікриз №463 та протокол патолого-анатомічного дослідження №18 від 15.04.2021.

Слід зазначити, що відповідачем не оспорюється факт знаходження ОСОБА_2 на обліку у зв`язку з професійним захворюванням з 2007 року та виплатою йому страхових виплат з 2007 року, повторний переогляд та встановлення висновком МСЕК сукупного відсотку втрати професійної працездатності 65% .

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, Фонд відмовляючи ОСОБА_1 у відшкодуванні витрат на лікування, необґрунтовано посилався на вимоги статей 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», оскільки датою страхового випадку, який є підставою для відшкодування витрат на медичну допомогу, є дата встановлення професійного захворювання ОСОБА_2 у 2007 році згідно акту розслідування П-4 від 13.06.2007 року.

При цьому, у подальшому (2010 рік та 2021 рік) МСЕК здійснювався переогляд останньому у зв`язку з погіршенням його стану здоров`я, пов`язаного з професійним захворюванням.

Водночас, спірні правовідносини вже були предметом розгляду адміністративної справи №340/513/22 за позов ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Кіровоградській області та Маловисківського відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Кіровоградській області про визнання протиправними відмови у відшкодуванні 124 384 грн. 94 коп.

Зокрема в цій справі №340/513/22 суд першої інстанції зобов`язав відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.11.2021 року.

За наслідками апеляційного перегляду рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.03.2022 року у справі №340/513/22, постановою від 07.07.2022 року Третій апеляційний адміністративний суд залишив без змін рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.03.2022 року, та вказав наступне.

Пунктом 4 розділу ІІІ Положення про організацію лікування, медичної реабілітації та забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання лікарськими засобами та виробами медичного призначення, затвердженого постановою Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 09.06.2010 року №18 передбачено, що у разі самостійної оплати лікування, медичної реабілітації їх вартість компенсується виконавчою дирекцією Фонду, робочими органами виконавчої дирекції Фонду потерпілим чи законним представникам потерпілих, роботодавцям за умови перебування потерпілого на обліку на підставі виданих лікарями рецептів, санаторно-курортних карток, довідок або рахунків, оригіналів розрахункових документів, що підтверджують їх витрати. Тобто профільний пункт передбачає звернення до виконавчої дирекції Фонду, робочого органу виконавчої дирекції Фонду з заявою про компенсації витрат на лікування, медичної реабілітації не тільки самого потерпілого а й законного представника, роботодавцям.

Згідно п.14 ч.1 ст.1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» суб`єкти соціального страхування - застрахована особа, члени її сім`ї або інша особа у випадках, передбачених цим Законом, страхувальник та страховик.

Тому, суд апеляційної інстанції вказав, що Фонд соціального страхування чи його робочий орган може розглянути питання про право дружини померлого чоловіка на отримання компенсації витрат на лікування професійного захворювання потерпілого ОСОБА_2 .

Натомість при повторному перегляді заяви ОСОБА_1 від 05.11.2021 року, відповідач-2 не врахував висновки Третього апеляційного адміністративного суду, що викладені в постанові від 07.07.2022 у справі №340/513/22, та припустився помилкових висновків при прийнятті постанови від 18.07.2022 р. №350011/10026377/1/4 «Про відмову у страхових виплатах та наданні соціальних послуг» (а.с.104).

Отже, вказана постанова Маловисківського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області від 18.07.2022 р. №350011/10026377/1/4 «Про відмову у страхових виплатах та наданні соціальних послуг» підлягає скасуванню як протиправна.

Щодо тверджень відповідача про те, що потерпілий ОСОБА_2 , до 14.04.2021 року не звернувся із заявою про нарахування йому 124 384,94 грн., як суми відшкодування вартості самостійно придбаних лікарських засобів, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Виходячи з принципу розумності та здорового глузду, остаточну суму вартості самостійно придбаних лікарських засобів та лікування, яка підлягає відшкодуванню можливо обрахувати та вказати у поданій відповідній заяві лише після закінчення самого лікування, метою якого є усунення проявів того чи іншого захворювання, патологічного стану чи іншого порушення життєдіяльності, нормалізація порушених процесів життєдіяльності, і одужання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно фіскальних чеків придбання лікарських засобів для лікування здійснювалось з 01.03.2021 року по 08.04.2021 року. Проте, після процесу лікування ОСОБА_2 не одужав та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При цьому відповідач вважає, що з 08.04.2021 року по 14.04.2021 року потерпілий мав можливість вчини дії, а саме обрахувати та подати заяву про відшкодування.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції в зазначений період з урахуванням хвороби та стану здоров`я ОСОБА_2 була виключена можливість потерпілого самостійного звернутися до відповідача з відповідною заявою.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що частиною 3 статті 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина/чоловік, або один із батьків померлого чи інший член сім`ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли восьмирічного віку.

Отже спростовуються доводи відповідача, що ОСОБА_1 не має підстав для одержання відшкодування зазначених витрат.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно зі ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

В силу правової позиції Верховного Суду викладеної у справі № 243/2404/19 визначено, що «при вирішення спорів про право на спадщину на належні спадкоємцю за життя суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, визначальним є те, чи були такі виплати нараховані спадкодавцеві за життя, оскільки лише за умови, що такі суми були нараховані за життя, проте не отримані спадкоємцем, вони можуть увійти до складу спадщини».

Оскільки матеріали справи не містять підтверджень, що за життя потерпілого вказані суми були нараховані відповідачем (та не виплачені), то такі суми не можуть входити до складу спадщини.

Враховуючи викладену позицію Верховного Суду вбачається, що відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України), крім прав і обов`язків, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Проте, існують такі спадкові права, які можуть переходити у порядку спадкування, але їхній перехід може бути обмежений на підставі прямої вказівки закону.

Так, у відповідності до ст. 1227 ЦК України, згідно із якою суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Системний аналіз ст. 1219 ЦК України та статті 1227 ЦК України, при застосуванні до встановлених у цій справі обставин, діє підстави для висновку, що потрібно розрізняти:

право на відшкодування коштів на лікування, (як об`єкт цивільних прав), яке нерозривно пов`язане із особою і яке, відповідно не входить до складу спадщини та припиняється зі смертю особи, яка мала таке право; та

право на суми нарахованої суми відшкодування за життя спадкодавцю, тобто належали йому, але недоотримані за життя, які передаються членам його сім`ї, а у разі відсутності - входять до складу спадщини (ст. 1227 ЦК України).

Отже, право на відшкодування витрат на лікування не входить до складу спадщини, адже має на меті матеріальне забезпечення конкретної особи, а передумовою виникнення зазначених прав у спадкодавця була його участь у соціальних та трудових відносинах.

З огляду на те, що сума на відшкодування витрат на лікування не була нарахована за життя потерпілого, то така сума не входить до складу спадщини.

Однак, зазначені обставини не перешкоджають дружині потерпілого ( ОСОБА_1 ) реалізувати своє права на відшкодування витрат в розмірі 124 384 грн. 94 коп. на лікування професійного захворювання чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки у даних спірних правовідносинах ОСОБА_1 є заінтересованою особою (дружиною потерпілого), яка за власні кошти придбала ліки та оплачувала лікування, що підтверджується матеріалами справи.

Зокрема, відшкодування витрат на ліки та лікування потерпілого врегульовано на законодавчому рівні та гарантується державою.

Невиконання відповідачем вказаних вимог закону, а також виконання в неповному обсязі спричиняє порушенню прав позивачки щодо отримання в повному обсязі витрачених коштів на лікування померлого чоловіка.

Оскільки матеріалами справи підтверджується, що позивачкою надані відповідачу всі первинні документи щодо витрат на лікування потерпілого, однак відшкодування не здійснено, то відповідачем порушено права позивачки як заінтересованої особи, які передбачені нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 1105 та Положенням про організацію лікування, медичної реабілітації та забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання лікарськими засобами та виробами медичного призначення, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 09.06.2010 року №18, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 08.07.2010 за №489/17784.

В ході розгляду справи встановлено, що відповідач відмовив у відшкодуванні витрат на лікування з підстав, не передбачених Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», що тягне скасування постанови від 18.07.2022 р. №350011/10026377/1/4 «Про відмову у страхових виплатах та наданні соціальних послуг» (а.с.104).

Згідно з ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає право особи на ефективний судовий захист, та положень ч.4 ст.245 КАС України, а саме, при визнанні протиправним та скасуванні постанови і зобов`язання вчинити певні дії, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Виходячи з наведених норм права та встановлених по справі дійсних обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком сулу першої інстанції, що позовні вимоги щодо визнання протиправною та скасування постанови Маловисківського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області постанови від 18.07.2022 року №35011/10026377/1/4 про відмову ОСОБА_1 у відшкодуванні 124 384 грн. 94 коп., та зобов`язання прийняти рішення про відшкодуванню витрат на лікування професійного захворювання у сумі 124 384 грн. 94 коп. підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі Хаджинастасіу проти Греції національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Кузнецов та інші проти Російської Федерації зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи Серявін та інші проти України, Проніна проти України), з якої випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, зокрема, відповідно до п. 58 Рішення ЄСПЛ по справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04) від 10 лютого 2010 року визначено, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який, серед іншого, передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25 липня 2002 року; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22 листопада 2007 року).

Суд, також нагадує, що концепція майна в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися правом власності, а відтак і майном.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції матеріали справи дають підстави для висновку, шо позивачкою доведені обставини, на яких ґрунтуються її позовні вимоги.

При цьому, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються заперечення проти позовних вимог, не доведено правомірність дій/рішень відповідача як суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову.

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем та нормами законодавства України, що регулює дані правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

Виходячи з результатів апеляційного оскарження не підлягають розподілу судові витрати.

Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Маловисківського відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.12.2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 23.02.2022 та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня її прийняття шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий - суддяЮ. В. Дурасова

суддяЛ.А. Божко

суддяО.М. Лукманова