Постанова

від 14.03.2023 по справі 620/6794/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/6794/22 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Лічевецького І.О.,

Мельничука В.П.,

При секретарі: Борисовській Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аде Транс» до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області, про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аде Транс» звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області, в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 25.01.2022 №0943/25010700, №0944/25010700.

Позов обґрунтовано тим, що висновок податкового органу про заниження ним суми, відображеної у рядку 2120 «Інші операційні доходи» Звіту про фінансові результати за період з 01.01.2018 по 30.09.2021, за рахунок невідображення у складі доходу безоплатно отриманих паливно-матистильних матеріалів, загальною вартістю 2256233,33 грн., невідомого походження від невстановленого постачальника є помилковим.

Крім того, враховуючи, що отримане від контрагента дизельне паливо було придбано з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях з продажу цього самого товару іншим особам, тому ТОВ «Аде-Транс» на підставі первинних документів обґрунтовано включило до свого податкового кредиту податок на додану вартість, нарахований (сплачений) у зв`язку із придбанням такого товару.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомдення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області від 25.01.2022 №0943/25010700, №0944/25010700.

Відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскільки між позивачем та ТОВ «Сігма-Оіл» відбулось лише документальне оформлення первинних документів, які містять недоліки без фактичного здійснення господарської операції по постачанню товарів, зокрема дизельного палива, вказане свідчить про нереальність таких операцій.

Крім того, апелянт звертає увагу на те, що надані на перевірку товарно-транспортні накладні складені з порушенням вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях, затвердженої Наказом від 20.05.2008 №281/171/578/155.

На думку апелянта, під час перевірки не було надано сертифікати відповідності в підтвердження якісних характеристик палива на кожну партію, що придбавалась в періоді, який перевірявся, у наданих паспортах якості відсутній товарний знак та адреса підприємства-виробника; у наданих сертифікатах якості зазначено виробників дизельного пального, із якими відповідно до проведеного аналізу ланцюгів постачання ТОВ «Сігма-Ойл» не мало взаємовідносин.

Крім того, у ТОВ «Сігма-Ойл» відсутні об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, або через які проводиться діяльність відповідно до форми 20-ОПП, та згідно із фінансовою звітністю суб`єкта малого підприємництва у підприємства відсутні основні засоби.

З огляду на викладене, скаржник вважає, що фактичне постачання дизельного палива ТОВ «Сігма-Ойл» позивачеві не здійснювалось, а платником було безоплатно отримано та оприбутковано у січні-квітні 2019 року від невстановленого постачальника дизельне пальне невідомого походження.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем вказано про те, що твердження податкового органу про порушення суб`єктом господарювання норм податкового та іншого законодавства не знайшли свого підтвердження під час аналізу матеріалів справи, тому апеляційна скарга є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Cторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до частини другої ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у силу вимог частини четвертої ст. 229 КАС України, оскільки сторони у судове засідання не з`явились.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлень від 25.11.2021 №3828, №3829, №3830, №3831, від 03.12.2021 №3928, наказу від 09.11.2021 №1931-п, відповідно до ст. 20, ст. 77, ст. 82 Податкового кодексу України, посадовими особами Головним управлінням ДПС у Чернігівській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Аде-Транс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2018 по 30.09.2021, валютного законодавства за період з 01.01.2018 по 30.09.2021, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 05.03.2015 по 30.09.2021, іншого законодавства за період з 01.01.2019 по 30.09.2021.

За результатами перевірки посадовими особами Головним управлінням ДПС у Чернігівській області складено Акт від 24.12.2021 №9558/07/39675192, відповідно до якого встановлено порушення позивачем податкового законодавства, а саме:

- п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, п. 5 П(С)БО 11 «Зобов`язання», п. 12 П(С)БО 9 «Запаси», п. 5 П(С)БО 15 «Дохід», п. 4, 5, 6, 11, 17 П(С)БО 16 «Витрати» внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 541395 грн., у тому числі за 2018 рік на суму 135273 грн., за 2019 рік на суму 406122 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 451247 грн., в тому числі за березень 2019 року в сумі 226107 грн., за квітень 2019 року в сумі 212418 грн., за червень 2019 року в сумі 12722 грн.

На підставі викладеного, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.01.2022:

- №0943/25010700, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 676744,00 грн. (541395,00 грн. за основним зобов`язанням, 135349,00 грн. штрафні (фінансові) санкції);

- №0944/25010700, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 564509,00 грн. (451247,00 грн. за основним платежем, 112812,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем підтверджено належними і допустимими доказами, що у перевіряємий період останнє мало господарські взаємовідносини із ТОВ «Сігма-Ойл» щодо постачання нафтопродуктів (дизельного палива), тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

У силу вимог частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до підпунктів 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Також відповідно п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до статті 137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Згідно із п. 5 П(с)БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за №860/4153, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Відповідно до п. 5 П(с)БО 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2000 року за №85/4306, зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Пунктами 5, 6, 11 та 17 П(с)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248, передбачено, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Витрати, пов`язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

Отже, до складу валових витрат можуть бути віднесені витрати, які безпосередньо пов`язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг).

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємий період 11.01.2019 між позивачем (покупець) та ТОВ «Сігма-Ойл» (постачальник) було укладено договір постачання нафтопродуктів №093-01, підписаний повноважними представниками сторін, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався передати, а покупець прийняти й оплатити нафтопродукти (товар), в кількості, в асортименті, за цінами та термінами поставки відповідно до умов договору та додатків до нього.

Загальна кількість товару, що поставляється за даним договором, визначається виходячи з річних потреб покупця та складається з загальної кількості товару у всіх поставках за цим договором, закріплених у видаткових накладних (п. 2.1 Договору).

Якість товару, що поставляється за цим договором, повинна відповідати діючим державним стандартам. Товар вважається поставлений належним чином, а постачальник таким, що виконав свої зобов`язання з моменту передачі товару в узгодженому пункті призначення (пункти 3.1, 4.2 Договору).

У відповідності до пунктів 5.1 та 5.2 Договору ціна та загальна вартість товару, що належить до поставки, визначаються сторонами в додаткових угодах до даного договору чи у видаткових накладних. Розрахунки за товар здійснюються в безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (пункти 5.1, 5.2 Договору).

Відповідно до пунктів 6.1, 6.2 Договору приймання-передача товару за кількістю та якістю здійснюється відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України. Приймання-передача товару здійснюється сторонами шляхом підписання видаткової накладної на товар.

На виконання умов вказаного договору, ТОВ «Сігма-Ойл» на замовлення позивача здійснювало постачання дизельного палива Євро сорт Е, що підтверджується: видатковими накладними, товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів, паспортами якості, а позивачем у свою чергу здійснено оплату за отриманий від контрагента товар, про що надано відповідні платіжні доручення та зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У подальшому, придбане у контрагента дизельне паливо реалізоване позивачем іншим суб`єктам господарської діяльності, на підтвердження чого надано відповідні видаткові накладні.

З огляду на вказане вбачається, що у перевіряємий період ТОВ «Аде-Транс» мало господарські взаємовідносини із ТОВ «Сігма-Ойл» щодо постачання нафтопродуктів (дизельного палива), який придбаний з метою подальшого використання для здійснення основного виду господарської діяльності, що підтверджується належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, відтак ТОВ «Аде Транс» правомірно відображено дані, що стосуються податку на прибуток за перевіряємий період.

Щодо правомірності формування ТОВ «Аде-Транс» податкового кредиту, слід заначити наступне.

У силу вимог пп.14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України - податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду.

Підпунктом «а» п. 198.1, п.198.2, п.198.3 статті 198 ПК України закріплено право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

У силу вимог п. 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону - первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 9 вказаного Закону - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документа не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Таким чином, оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, які пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податку, а також відповідають змісту й обсягу, відображеному в укладених платником податку договорах та складених на їх підставі первинних документах, тому у разі якщо певна господарська операція не здійснювалась, визначення податкового кредиту було б безпідставним і сума ПДВ не підлягала би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, а також доказів сплати постачальнику сум ПДВ у складі вартості товару.

Як свідчать матеріали справи, у спірному періоді позивачем було відображено податкові зобов`язання зі сплати податку на додану вартість за рахунок взаємовідносин з ТОВ «Сігма-Ойл».

Разом з тим, апелянт звертає увагу на те, що у всіх видаткових накладних відсутні посади осіб постачальника, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, яка брала участь у здійсненні господарської операції; видаткові накладні не містять даних щодо наявності довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, надані на перевірку товарно-транспортні накладні складені з порушенням Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, під час перевірки не було надано сертифікати відповідності в підтвердження якісних характеристик палива на кожну партію, що придбавалась в періоді, який перевірявся, у наданих сертифікатах якості зазначено виробників дизельного пального, із якими відповідно до проведеного аналізу ланцюгів постачання зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних ТОВ «Сігма-Ойл» не мало взаємовідносин.

Однак, співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження здійснення господарських операцій вказує на те, що позивач здійснював замовлення товарів у ТОВ «Сігма-Ойл» для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Крім того, вказані первинні документи оформлені належним чином, містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів.

У даному випадку, згідно видаткових накладних відповідальним за здійснення господарської операції і правильність її оформлення був директор ТОВ «Сігма-Ойл», а отримував товар безпосередньо директор ТОВ «Аде-Транс», тому відсутність даних щодо наявності довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей не перешкоджає визнанню господарської операції, яка відбулася між позивачем та контрагентом.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що товарно-транспортні накладні у спірних операціях не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, надання послуг, тому, за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання послуг і використання їх у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Так, товарно-транспортні накладні не містяться в переліку первинних документів, які дають право на формування податкового кредиту.

Питання щодо наявності товарно-транспортних накладних, а також правильності її оформлення має оцінюватися в сукупності з іншими документами, створеними в процесі здійснення господарської операції.

Таким чином, дослідивши рух активів, наявність господарської мети при вчиненні позивачем угод з вищезазначеними контрагентами, колегія суддів звертає увагу на те, що усі наявні у матеріалах справи документи дають змогу визначити, які саме роботи виконувалися, за якою ціною, між якими контрагентами та надано належні докази використання робіт у власній господарській діяльності позивача та їх обліку.

Крім того, певні дефекти в оформленні документів (зокрема відсутність окремих реквізитів або помилки при їх заповненні) не позбавляють можливості ідентифікувати господарську операцію, обсяг товару, його вартість, тощо, і не повинні розглядатися як підстави для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту у разі реального здійснених господарських операцій.

У той же час, документи на перевезення товарно - матеріальних цінностей не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі - продажу чи поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, натомість факт передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04 вересня 2020 року у справі № 804/7153/15.

При цьому, ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. Власне відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг та окремих позицій у первинних облікових документах, які не впливають на зміст господарської операції, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Окрім того, за своїм економіко-юридичним змістом послуга являє собою діяльність, результати якої не мають матеріального виразу, а реалізуються та споживаються у процесі її здійснення.

Виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, акт наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг за напрямами, вказаними в договорі, є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 825/1391/17.

У той же час, всі операції з отримання послуг відображені в бухгалтерському обліку та використані в господарській діяльності, що є відповідним доказом фактичного руху активів.

У свою чергу, відповідач не надав суду належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагента по ланцюгу постачання трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару обумовленого укладеним договором з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які б свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

Крім того, висновки про відсутність у контрагента (по ланцюгу постачання) трудових та матеріально-технічних ресурсів, як і не подання такими контрагентами звітності, контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДПС. Проте така податкова інформація носить виключно інформативний характер.

Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, фактично будь-які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а отже така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Така позиція суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.03.2021 у справі №826/9061/17.

Також податковим органом не подано доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його контрагентів, як-от: пояснень посадової особи щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваного суб`єкта господарювання, судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Окрім того, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально поставляти на їх адресу товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Тобто, лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагентів може свідчити про незаконність формування показників податкової звітності за такими операціями. Однак у справі, що розглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Враховуючи наведене, суд вважає, що вказані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують реальність та здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентом у перевіряємий період.

Також контролюючим органом не спростовано того факту, що вказаний контрагент позивача у спірний період був платником податку на додану вартість та сплачував його. У матеріалах справи відсутні докази того, що під час перевірки контролюючий орган встановив обставини, які б свідчили про умисел позивача на укладення договорів з контрагентом (та його умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договорами.

Таким чином, оскільки господарські операції позивача з ТОВ «Сігма-Ойл» підтверджуються відповідними первинними документами, відображені у податкових накладних, зареєстрованих належним чином, господарська мета їх проведення, доцільність і економічний результат підтверджені, колегія суддів приходить до висновку, що висновки податкового органу щодо фіктивності таких операцій є безпідставними та необгрунтованими.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до частини першоїст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обгрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді І.О. Лічевецький

В.П. Мельничук