Постанова

від 16.03.2023 по справі 826/17854/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2023 року

м. Київ

справа №826/17854/17

адміністративне провадження №К/9901/7126/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Стрелець Т.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційному порядку справу за позовом АМО КЕПІТАЛ ПАРТНЕРС ЛТД (AMO CAPITAL PARTNERS LTD) до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Національний депозитарій України», Департамент комунальної власності м. Києва виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Відкрите акціонерне товариство «Хліб Києва», про визнання протиправним та скасування рішення, за касаційною скаргою АМО КЕПІТАЛ ПАРТНЕРС ЛТД (AMO CAPITAL PARTNERS LTD) на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В., Кучми А.Ю. від 19.02.2019,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2018 року АМО КЕПІТАЛ ПАРТНЕРС ЛТД (AMO CAPITAL PARTNERS LTD) (далі також позивач) звернулося з позовом до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі також Національна комісія, НКЦПФР, відповідач), треті особи: Публічне акціонерне товариство «Національний депозитарій України», Департамент комунальної власності м. Києва виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Відкрите акціонерне товариство «Хліб Києва», у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Національної комісії цінних паперів та фондового ринку від 28.11.2017 №845 «Щодо врегулювання питання забезпечення обліку прав на цінні папери емітента ВАТ «Хліб Києва» (далі також спірне, оскаржуване рішення).

2. В обґрунтуванні вимог позовної заяви наводились аргументи про те, що Національна комісія, приймаючи оскаржуване рішення, допустила порушення норм пункту 14 частини другої та частини третьої статті 33 Закону України від 17.09.2008 №514-VI «Про акціонерні товариства», відповідно до яких питання щодо прийняття рішення про форму існування акцій віднесено до виключної компетенції загальних зборів акціонерного товариства, і такі повноваження не можуть бути передані іншим органам товариства.

3. Вважаючи вказане рішення безпідставним, прийнятим з порушенням вимог чинного законодавства України і прав АМО КЕПІТАЛ ПАРТНЕРС ЛТД на участь у господарському товаристві, тобто протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.10.2018 позов задоволено повністю.

5. Висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення цього позову ґрунтується на тому, що у Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку відсутні повноваження та компетенція на прийняття оскаржуваного рішення, а тому, на переконання суду, таке прийняте з перевищенням повноважень відповідача.

6. Судом першої інстанції взято до уваги й те, що представником відповідача не заперечувався факт подання Департаментом комунальної власності міста Києва Виконавчого органу Київської міської Ради (Київська міська державна адміністрація) не повного пакета документів для прийняття рішення, адже загальні збори товариства щодо прийняття рішення про переведення у бездокументарну форму іменних цінних паперів не проводились.

7. Водночас, суд першої інстанції відхилив твердження відповідача та третьої особи про відсутність порушених прав АМО КЕПІТАЛ ПАРТНЕРС ЛТД, оскільки оскаржуваним рішенням позивача позбавлено права на участь в управління акціонерним товариством.

8. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що прийняття рішення стосовно забезпечення існування іменних цінних паперів у бездокументарній формі та здійснення дій на виконання прийнятого рішення належить до компетенції уповноважених органів емітента (виконавчого органу, наглядової ради, загальних зборів), а тому оскаржуване рішення Національної комісії є протиправним та підлягає скасуванню.

9. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не погодилась й постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2019 ухвалене Окружним адміністративним судом міста Києва рішення по суті спору скасувала, прийнявши нове судове рішення у цій справі про відмову в позові.

10. Приймаючи таку постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення Національної комісії прийнято у межах повноважень, передбачених статтею 8 Законом України від 30.10.1996 №448/96-ВР «Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків», відповідно до визначеної законодавством мети державного регулювання ринку цінних паперів і на виконання завдань НКЦПФР у цій сфері, зокрема, з метою захисту прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів.

11. Тому, суд апеляційної інстанції констатував, що оскаржуване рішення є законним, оскільки прийнято Національною комісією на виконання її повноважень з метою захисту прав всіх інвесторів у цінні папери емітента ВАТ «Хліб Києва» (у тому числі позивача «АМО Кепітал Партнерз ЛТД»), які позбавлені прав на цінні папери/прав за цінними паперами, за результатами розгляду звернення суб`єкта управління корпоративними права територіальної громади міста Києва, в управлінні якого знаходиться частка в статутному капіталі емітента ВАТ «Хліб Києва» у розмірі 51% (контрольний пакет акцій).

12. Суд апеляційної інстанції також підкреслював, що спірне рішення є актом індивідуальної дії і не містить приписів про виконання АМО КЕПІТАЛ ПАРТНЕРС ЛТД (AMO CAPITAL PARTNERS LTD) яких - небудь дій, не створює для нього жодних додаткових обов`язків, не передбачених законом, сприяє захисту його прав як інвестора у цінні папери емітента, а отже не створює передумов для оскарження такого адміністративного акту позивачем у судовому порядку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

13. Не погоджуючись із вищевказаною постановою апеляційного суду, виконання АМО КЕПІТАЛ ПАРТНЕРС ЛТД (AMO CAPITAL PARTNERS LTD) подало касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Судами попередніх інстанцій встановлено, що до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку звернувся суб`єкт управління корпоративними права територіальної громади міста Києва - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в управлінні якого знаходиться частка в статутному капіталі емітента ВАТ «Хліб Києва» у розмірі 51% (контрольний пакет акцій).

15. Вищевказане звернення було мотивовано таким.

16. Починаючи з 2010 року ВАТ «Хліб Києва» (далі - Товариство) ігнорує вимоги Закону України «Про акціонерні товариства», а саме, ним не проведено жодних загальних зборів акціонерів товариства, що унеможливило приведення назви, статуту та внутрішніх положень Товариства до норм чинного законодавства.

17. Товариство не виконало вимоги статті 20 Закону України «Про акціонерні товариства», статті 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» та не забезпечило існування акцій емітента у бездокументарній формі.

18. Представником відповідача на підтвердження правомірності своїх дій зазначено, що комісією, з урахуванням змін, що були внесені Законом України від 19.03.2015 №272-VIII до абзацу першого частини другої статті 41 «Про акціонерні товариства», в порядку, встановленому статтею 47 цього ж Закону, неодноразово направлялися на адресу Товариства вимоги про проведення загальних зборів, у яких, зокрема, вимагалося провести загальні збори за визначеним порядком денним та відзвітувати перед акціонерами. Вимоги отримувалися Товариством, про що є відповідні відмітки, однак звернення щодо скликання та проведення зборів акціонерів Товариства ігноруються.

19. Невиконання органами управління Товариств обов`язків, передбачених Законом та Статутом, на думку відповідача призвели до неодноразового прийняття Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку постанов про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів;

20. Так, у зв`язку із виявленням порушення емітентами цінних паперів вимог пункту 5 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про акціонерні товариства» в частині не приведення статуту та внутрішніх положень у відповідні до норм цього Закону рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 09.12.2014 №1684 «Щодо усунення порушень та зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів», з 09.12.2014 зупинено внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів до усунення порушень, у тому числі, емітента ВАТ «Хліб Києва».

21. У період з 01.01.2012 по 01.12.2017 уповноваженими особами Комісії були винесені постанови про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів у відношенні ВАТ «Хліб Києва» (ідентифікаційний код юридичної особи - 33154039), а саме за: - не скликання річних загальних зборів; - не здійснення емітентом переведення випуску акцій документарної форми існування у бездокументарну форму існування; - не приведення статутів та внутрішніх положень товариства відповідно до норм Закону України «Про акціонерні товариства»; - бездіяльність наглядової ради щодо скликання позачергових загальних зборів акціонерів Товариства тощо.

22. Як свідчать матеріали справи та зазначається представником відповідача, за невиконання вимог законодавства на емітента ВАТ «Хліб Києва» були накладені санкції на загальну суму 85000 грн.

23. У зверненні Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), поданого до Національної комісії, заявник стверджував, що у зв`язку з невиконанням емітентом ВАТ «Хліб Києва» вимог законодавства щодо цінних паперів були порушені права акціонерів товариства в частині реалізації прав на цінні папери, а також реалізації прав за цінними паперами (права на участь у загальних зборах акціонерів, на отримання доходу, інші права, визначені законом) та завдані матеріальні збитки товариству. Вищенаведені обставини призвели до того, що територіальна громада міста Києва в порушення своїх прав, гарантованих Законом України «Про акціонерні товариства», позбавлена можливості приймати участь в управлінні акціонерним товариством, отримувати дивіденди до бюджету міста Києва та належним чином отримувати інформацію про господарську діяльність Товариства.

24. Представник відповідача у судовому засіданні підтвердив свою позицію про те, що за даними з Державного реєстру випусків цінних паперів станом на 27.11.2018. прості іменні акції ВАТ «Хліб Києва» існують в документарній формі.

25. 28.11.2017 Національною комісію з цінних паперів та фондового ринку прийнято рішення № 845 «Щодо врегулювання питання забезпечення обліку прав на цінні папери емітента ВАТ «Хліб Києва», яким, відповідно до Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», за результатами розгляду документів, надісланих Департаментом комунальної власності м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) листом від 03.11.2017 №062/12/31-10545 (вх. № 32438 від 07.11.2017), керуючись Положеннями про порядок забезпечення існування іменних цінних паперів у бездокументарній формі, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 22.01.2014 №47, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.02.2014 №241/25018, та з метою захисту прав, які належать територіальній громаді міста Києва, вирішила, зокрема, вважати за можливе виконання суб`єктом управління корпоративними правами територіальної громади міста Києва (якій належать права на 75997940 шт. простих іменних акцій ВАТ «Хліб Києва», що складає 51% статутного капіталу зазначеного емітента) - Департаментом комунальної власності міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) та іншими професійними учасниками депозитарної системи дій, пов`язаних з забезпеченням існування іменних цінних паперів у бездокументарній формі емітента ВАТ «Хліб Києва».

26. Вважаючи вказане рішення безпідставним і таким, що прийняте з порушенням вимог чинного законодавства України і прав АМО КЕПІТАЛ ПАРТНЕРС ЛТД на участь у господарському товаристві, тобто протиправними, позивач звернувся з адміністративним позовом про його скасування.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

27. Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували (не застосували) норми пункту 14 частини другої та частини третьої статті 33 Закону України «Про акціонерні товариства», якими встановлено, що питання стосовно прийняття рішення про форму існування акцій віднесено до виключної компетенції загальних зборів акціонерного товариства, і такі повноваження не можуть бути передані іншим органам товариства, а згідно з нормами частини першої статті 52, пункту 5 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» цього ж Закону питання щодо прийняття рішення про переведення випуску цінних паперів з документарної форми у бездокументарну (далі - рішення про дематеріалізацію) та забезпечення вчинення відповідних дій у визначеній вказаною нормою послідовності - до компетенції наглядової ради.

28. АМО КЕПІТАЛ ПАРТНЕРС ЛТД (AMO CAPITAL PARTNERS LTD) звертає увагу й на приписи статті 25 Закону України «Про акціонерні товариства», відповідно до якої власнику акції (акціонеру) надається сукупність прав, зокрема, участь в управлінні акціонерним товариством: отримання дивідендів та інші права, передбачені актами законодавства та статутом акціонерного товариства.

29. У касаційній скарзі акцентується й увага на приписах частини першої статті 167 Господарського кодексу України, якою визначено, що корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають, зокрема, правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

30. Скаржником також підкреслюється, що відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» акція - це іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи, серед іншого, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

31. Позивач наголошує, що акції, якими володіє позивач (у кількості 36 211 000 штук), мають безсумнівну економічну цінність та становлять «майно» в розумінні статті 1 Протоколу першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, положення якої та практику Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

32. Наводячи положення статті 1 Протоколу першого до Конвенції, яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, скаржник зауважує, що зазначена норма виражає принцип поваги до права власності, у тому числі невтручання органів державної влади у здійснення володільцями майна правомочностей власника.

33. З цього приводу скаржником викладається висловлена Європейським судом з прав людини позиція про те, що «...акція товариства є складною річчю. Вона свідчить про те, що власник має частину акціонерного капіталу та відповідні права. Тут мова не йде лише про непрямий контроль за акціонерними товариствами, оскільки й інші права, особливо право голосу та право впливати на товариство, можуть випливати з акції» (рішення ЄСПЛ у справі «Товариство 8. і Т. Проти Швеції» від 11.12.86, №11189/84).

34. Касаційна скарга обґрунтована й посиланням на норми частини першої статті 100 Цивільного кодексу України, згідно з якою право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі.

35. Наголошується скаржником і на тому, що право учасників господарського товариства брати участь в управлінні товариством закріплене й положеннями статті 116 Цивільного кодексу України та статтею 88 Господарського кодексу України.

36. При цьому, скаржник зазначає, що відповідно до приписів статей 92, 159 Цивільного кодексу України та статті 89 Господарського кодексу України управління господарським (акціонерним) товариством здійснюється через його органи, вищим з яких є загальні збори, у яких мають право брати участь усі його акціонери незалежно від кількості і виду акцій, що їм належать. Це є цивільним правом, які за приписами частин першої, другої статті 12 Цивільного кодексу України здійснюється його володільцем вільно і на власний розсуд, а нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення.

37. Позивач вважає, що внаслідок прийняття відповідачем спірного рішення його позбавлено можливості здійснювати вільно на власний розсуд своє суб`єктивне право на участь в управлінні господарським товариством шляхом участі у загальних зборах товариства, акціонером якого він є. Таке позбавлення полягає у прийнятті відповідачем оскаржуваного рішення, яке підмінює собою рішення загальних зборів товариства, а отже і робить непотрібним скликання та проведення загальних зборів, обов`язковим учасником яких є позивач.

38. На думку АМО КЕПІТАЛ ПАРТНЕРС ЛТД (AMO CAPITAL PARTNERS LTD), апеляційний суд в оскаржуваній постанові вищевикладених норм права не врахував і їх не застосував, хоча мав би це зробити.

39. На переконання скаржника, не враховано судом апеляційної інстанції і того, що чинним законодавством України не передбачено повноважень відповідача на ухвалення рішення про форму існування акцій, оскільки повноваження на прийняття такого рішення належить до виключної компетенції загальних зборів товариства. За позицією позивача не має відповідач повноважень й на прийняття рішення про переведення акцій товариства, які існують у документарній формі, у бездокументарну форму, оскільки такі повноваження належить до компетенції наглядової ради, а наділення (передача) повноваженнями, які згідно з законом належать емітенту (тобто, відповідним органам управління товариства - загальним зборам, наглядовій раді), іншого суб`єкта - окремого акціонера товариства - не допускається.

40. Посилаючись на вищевикладене, скаржник резюмує, що відповідач не має повноважень органів управління (загальних зборів, наглядової ради тощо) товариства (ВАТ «Хліб Києва), а тому не має права на передачу таких повноважень кому б то не було (у тому числі окремому акціонеру товариства).

41. Прийняте Національною комісією рішення, на думку скаржника, порушує принцип римського права - ніхто не може передати іншому більше прав, ніж має сам.

42. У даному ж випадку як стверджується у касаційній скарзі під передачею повноважень розуміється сприйняття відповідачем звернення усього лиш одного із акціонерів ВАТ «Хліб Києва» (листа Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 03.11.2017) у якості звернення уповноваженого органу емітента попри ту обставину, що окремий акціонер не має повноважень представляти інтереси акціонерного товариства в цілому.

43. Позивач переконаний, що чинним законодавством також не передбачено таких виняткових (надзвичайних) повноважень відповідача - здійснювати функції управління товариством - навіть у надзвичайних ситуаціях, навіть з метою захисту прав будь-кого із акціонерів чи то самого товариства. Принаймні, суд апеляційної інстанції, роблячи висновок про правомірність (відповідність чинному законодавству) спірного рішення, посилань на відповідні норми чинного законодавства не зробив.

44. Наведеними вище аргументами, на думку скаржника, спростовується висновок апеляційного суду про те, що «позивач не довів наявності у нього порушеного права з боку Комісії», оскільки таке порушення є очевидним та вбачається саме у позбавленні позивача належного йому права, позаяк до прийняття Національною комісією оспорюваного рішення позивачу належало право участі у загальних зборах ВАТ «Хліб Києва» та прийнятті у складі зборів рішень щодо управління товариством, зокрема, щодо форми існування акцій товариства, узгодження порядку та алгоритму дій органів товариства при здійсненні процедур з переведення існуючих акцій товариства (власником 36 211 000 штук яких є позивач) із документарної в бездокументарну форму, обранні депозитарної установи тощо. Ці права з прийняттям відповідачем спірного рішення позивачем втрачені.

45. З урахуванням наведеного, скаржник констатує, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків про відсутність у Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку повноважень та компетенції щодо прийняття спірного рішення, у зв`язку з чим обґрунтовано визнав його таким, що прийняте з перевищенням повноважень цього органу і позбавляє позивача права на участь в управлінні акціонерним товариством. Саме в цьому й полягає порушення його суб`єктивного права, за захистом якого він звернувся до суду, що також не враховано судом апеляційної інстанції під час розгляду цієї справи.

46. Це вказує на правильність позиції суду першої інстанції про наявність підстав для визнання спірного рішення протиправним і його скасування.

47. Містить касаційна скарга й посилання на низку порушень судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, вимог статті 242, 322 Кодексу адміністративного судочинства України щодо критеріїв законності та обґрунтованості судових рішень, змісту постанови суду апеляційної інстанції.

48. Крім того, за твердженнями скаржника, суд апеляційної інстанції взагалі не здійснив оцінки оскаржуваного рішення, правомірність якого є предметом спору в даній справі, на відповідність вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, навівши при цьому суперечливі висновки про те, що воно прийняте відповідачем «з метою захисту прав всіх інвесторів у цінні папери емітента ВАТ «Хліб Києва», що, однак, спростовується змістом самого спірного рішення, де зазначено, що воно прийняте «з метою захисту прав, які належать територіальній громаді міста Києва», тобто одному із акціонерів товариства, а також відсутністю посилання на конкретну правову норму, якою визначено повноваження Комісії на вчинення саме таких дій (прийняття відповідного рішення) за зверненням одного із акціонерів від імені товариства.

49. Судом апеляційної інстанції, на думку скаржника, порушено й норми частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, якою закріплено принцип презумпції вини відповідача у адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень. А саме - висновок суду апеляційної інстанції про те, що «позивач не довів наявності у нього порушеного права з боку Комісії» спростовується очевидністю порушення права, яке полягає у позбавленні позивача належного йому права на участь в управлінні акціонерним товариством самим фактом прийняття спірного рішення. Всупереч вимогам вищезгаданої норми процесуального права, суд апеляційної інстанції переклав тягар доказування на позивача попри те, що факт порушення права позивача підтверджується змістом спірного рішення та відсутністю волевиявлення емітента у формі відповідних рішень загальних зборів акціонерів (обов`язковим учасником яких є позивач) та наглядової ради акціонерного товариства.

50. У відзиві на касаційну скаргу Національна комісія наголошує на її безпідставності та вважає, що суд апеляційної інстанції прийняв у цій справі законну та обґрунтовану постанову, яка, за наведеного, скасуванню не підлягає.

51. Відповідач зазначає, що оскільки статутні документи та форма існування акцій емітента не були приведенні у відповідність до вимог законодавства, а уповноважені органи управління ВАТ «Хліб Києва» відсутні, то іншого способу усунути ці порушення законодавства, окрім як у спосіб, визначений оскаржуваним рішенням Національної комісії, не існує.

52. За наведеного, відповідач стверджує, що спірне рішення Національної комісії переслідує мету, визначену законодавством, прийнято з метою забезпечення дотримання прав усіх акціонерів емітента, інвесторів у його акції, та покликано усунути порушення законодавства, допущені емітентом.

53. Відповідач також підкреслює, що навіть у разі скасування спірного рішення Національної комісії, позивач усе одно не зможе реалізувати своє право на участь в управлінні господарським товариством, оскільки таке право реалізується виключно під час проведення загальних зборів, скликати які можливості не має.

54. Отже, відповідач повністю погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про необґрунтованість цього позову, оскільки, на його думку, апеляційний перегляд цієї справи проведено з урахуванням усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, з наданням належної оцінки усім аргументам учасників справи, а також обґрунтовано констатовано відсутність порушених прав позивача внаслідок прийняття спірного рішення.

55. Посилаючись на викладені вище аргументи, Національна комісія просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

56. Публічне акціонерне товариство «Національний депозитарій України» надало пояснення на касаційну скаргу, в яких зазначає про те, що 29.11.2017 Центральний депозитарій отримав рішення Національної комісії, яке є предметом оскарження у цій справі, а також частково викладає його зміст, наводить цитування норм законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

57. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

58. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази

59. Перевіряючи у межах повноважень, встановлених процесуальним законом, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і дотримання норм процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі та відзивах на неї, Верховний Суд виходить з такого.

60. Правові засади функціонування депозитарної системи України визначає Закон України від 06.07.2012 №5178-VI «Про депозитарну систему України», який також встановлює порядок реєстрації та підтвердження прав на емісійні цінні папери та прав за ними у системі депозитарного обліку цінних паперів, а також порядок проведення розрахунків за правочинами щодо емісійних цінних паперів (преамбула до Закону).

61. За визначенням понять, наведених у статті 4 Закону України «Про депозитарну систему України», система депозитарного обліку цінних паперів - сукупність інформації, записів про емісійні цінні папери (вид із зазначенням типу, номінальна вартість і кількість, обмеження обігу тощо) на рахунках у цінних паперах власників таких рахунків, про емітентів, власників цінних паперів, що мають права за цінними паперами та права на цінні папери, обмежень прав на цінні папери, уповноважених ними осіб, управителів, заставодержателів, інших осіб, наділених відповідними правами щодо цінних паперів, яка містить дані, що дають змогу ідентифікувати емісійні цінні папери і зазначених осіб, реєстр кодів цінних паперів (міжнародних ідентифікаційних номерів цінних паперів), а також інша передбачена законодавством інформація (далі - система депозитарного обліку).

62. Відповідно до абзацу третього пункту 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про депозитарну систему України», який набрав чинності 12.10.2013, іменні емісійні цінні папери, випуск яких зареєстровано до дня опублікування цього Закону, можуть існувати в документарній формі до дня набрання чинності цим Законом.

63. Отже, виходячи з таких приписів законодавства, існування цінних паперів у документарній формі було можливе до 12.10.2013.

64. А за правилами абзацу другого пункту 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про депозитарну систему України» емітенти іменних емісійних цінних паперів повинні протягом трьох місяців з дня реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку Правил Центрального депозитарію цінних паперів (рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 01.10.2013 №2092) забезпечити їх існування в бездокументарній формі та укласти договір з Центральним депозитарієм цінних паперів про обслуговування емісії цінних паперів.

65. При цьому, порядок дій емітента та професійних учасників депозитарної системи України щодо забезпечення існування у бездокументарній формі іменних цінних паперів, випуски яких не були переведені у таку форму в установленому законодавством порядку до набрання чинності Законом України «Про депозитарну систему України», а також порядок обслуговування в депозитарній системі рахунків у цінних паперах власників, відкритих емітентом у процесі дематеріалізації, у тому числі до набрання чинності Законом, врегульовано Положенням про порядок забезпечення існування іменних цінних паперів у бездокументарній формі, затвердженим рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 22.01.2014 №47 (далі також Положення).

66. Відповідно до пункту 1 розділу II Положення у випадку наявності документів системи реєстру у Центральному депозитарії, або в уповноваженій установі, або в емітента або відновлення емітентом реєстру власників іменних цінних паперів емітент повинен здійснити такі дії:

прийняти уповноваженим органом емітента (виконавчим органом, наглядовою радою або загальними зборами) рішення про забезпечення існування іменних цінних паперів у бездокументарній формі (далі - Рішення);

не пізніше 5 робочих днів від дати прийняття Рішення опублікувати в офіційному друкованому виданні НКЦПФР та місцевій газеті повідомлення про прийняття Рішення;

не пізніше 5 робочих днів від дати прийняття Рішення звернутися до НКЦПФР для заміни свідоцтва про реєстрацію випуску іменних цінних паперів документарної форми існування на свідоцтво про реєстрацію випуску іменних цінних паперів у бездокументарній формі;

не пізніше 3 робочих днів з дня отримання свідоцтва про реєстрацію випуску іменних цінних паперів у бездокументарній формі укласти договір про обслуговування випусків цінних паперів з Центральним депозитарієм (у разі відсутності) та договір про відкриття/обслуговування рахунків у цінних паперах власників з обраною ним депозитарною установою;

звернутись до Центрального депозитарію для відкриття рахунку у цінних паперах (у разі відсутності);

оформити та депонувати у Центральному депозитарії глобальний сертифікат випуску цінних паперів згідно з отриманим свідоцтвом про реєстрацію випуску іменних цінних паперів у бездокументарній формі.

67. За приписами пункту 2 розділу II Положення рішення оформлюється протоколом (наказом) уповноваженого органу емітента, який повинен містити:

реквізити емітента: повне та скорочене (за наявності) найменування згідно з установчими документами; код за ЄДРПОУ, реєстраційний код за ЄДРІСІ (для пайового інвестиційного фонду);

місцезнаходження згідно з реєстраційними документами;

адресу для поштових повідомлень;

телефон, факс;

перелік посадових осіб емітента, які мають право діяти від імені емітента без доручення;

реквізити випуску іменних цінних паперів документарної форми існування, щодо якого прийнято Рішення, - вид/характеристику/серію, різновид, тип цінних паперів;

дані свідоцтва про реєстрацію випуску (дата реєстрації, орган, що видав свідоцтво, та реєстраційний номер випуску);

міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів, що був призначений для випуску цінних паперів у документарній формі існування;

реквізити Центрального депозитарію, який буде обслуговувати випуск цінних паперів, щодо якого прийнято Рішення (найменування, код за ЄДРПОУ, місцезнаходження);

реквізити депозитарної установи, у якій емітент буде відкривати рахунки в цінних паперах власникам цінних паперів (найменування, місцезнаходження, телефони контактної особи, код за ЄДРПОУ;

дані ліцензії на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності, а саме депозитарної діяльності депозитарної установи - номер ліцензії, дата видачі, орган, що видав ліцензію);

кількість і відсоток голосів членів уповноваженого органу емітента, які беруть участь у засіданні, та кількість і відсоток голосів членів уповноваженого органу емітента, які голосували за прийняття рішення у разі, якщо рішення прийнято колегіальним органом.

68. З вищенаведеного констатується, що за вимогами Положення уповноважений орган емітента (виконавчий орган, наглядова рада або загальні збори) приймає рішення про забезпечення існування іменних цінних паперів у бездокументарній формі, та оформлює його протоколом (наказом).

69. Поряд із цим, згідно з вимогами пункту 5 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про акціонерні товариства» статути та внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність з нормами цього Закону не пізніше ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом (дата набрання чинності вказаним Законом 30.04.2009).

70. Абзацами п`ятим - дванадцятим підпункту 2 цього ж пункту прикінцевих та перехідних положень вищевказаного Закону визначено, що приведенням діяльності акціонерних товариств у відповідність із вимогами цього Закону в частині забезпечення існування акцій виключно у бездокументарній формі є здійснення таких дій: наглядова рада акціонерного товариства в порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, зобов`язана прийняти рішення про переведення випуску цінних паперів з документарної форми у бездокументарну (далі - рішення про дематеріалізацію) та забезпечити вчинення нижчезазначених дій у такій послідовності:

1) опублікування в офіційному друкованому органі повідомлення про прийняте рішення про дематеріалізацію цінних паперів та повідомлення про це персонально кожного акціонера, зареєстрованого в реєстрі власників іменних цінних паперів випуску, що дематеріалізується, у спосіб, визначений при прийнятті рішення про дематеріалізацію (крім випадку, коли акції товариства належать одній особі);

2) подання до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку документів для заміни свідоцтва про реєстрацію випуску іменних акцій документарної форми існування на свідоцтво про реєстрацію випуску акцій у бездокументарній формі існування. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку зобов`язана видати свідоцтво про реєстрацію випуску акцій у бездокументарній формі існування протягом 10 робочих днів з дати подання емітентом належним чином оформлених документів відповідно до встановлених нею вимог;

3) припинення обслуговування випуску цінних паперів у документарній формі у реєстроутримувача в системі реєстру власників іменних цінних паперів за цим випуском. Реєстроутримувач припиняє ведення реєстру протягом 10 робочих днів з дати публікації рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про видачу емітенту свідоцтва про реєстрацію випуску акцій у бездокументарній формі існування. Датою закриття реєстру є дата припинення ведення реєстру;

4) укладення в порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, договору про обслуговування емісії цінних паперів з обраним наглядовою радою депозитарієм, який буде обслуговувати випуск акцій, що дематеріалізується, з наступним відкриттям рахунку в цінних паперах емітента в цьому депозитарії та укладення договору про відкриття рахунків у цінних паперах власникам з обраним наглядовою радою зберігачем;

5) депонування глобального сертифіката в обраному депозитарії та надання йому необхідних розпоряджень та інших документів відповідно до вимог Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Депонування депозитарієм глобального сертифіката здійснюється протягом 10 робочих днів з дати публікації рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про видачу емітенту свідоцтва про реєстрацію випуску акцій у бездокументарній формі існування;

6) забезпечення передачі реєстру власників іменних цінних паперів та переведення обліку прав власності на акції у бездокументарній формі до зберігача. Передача реєстру власників іменних цінних паперів до зберігача здійснюється протягом трьох робочих днів з дати припинення ведення реєстру. Дата передачі реєстру власників іменних цінних паперів спільно визначається емітентом, реєстратором та зберігачем. Зберігач цінних паперів зобов`язаний відкрити рахунки в цінних паперах акціонерам та зарахувати на них акції на підставі договору з емітентом та переданого йому (зберігачу) реєстру власників іменних цінних паперів протягом двох місяців з дати передачі реєстру;

7) зберігання відповідно до законодавства реєстру власників іменних цінних паперів, складеного на дату припинення ведення системи реєстру, та інших документів.

71. Відповідно до статті 33 Закону України «Про акціонерні товариства» загальні збори можуть вирішувати будь-які питання діяльності акціонерного товариства. До виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема, прийняття рішення про форму існування акцій.

72. Проте, обставинами у справі, яка розглядається, встановлено, що у зв`язку із виявленням порушення емітентами цінних паперів вимог пункту 5 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про акціонерні товариства» в частині не приведення статуту та внутрішніх положень у відповідні до норм цього Закону рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 09.12.2014 №1684 «Щодо усунення порушень та зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів» з 09.12.2014 зупинено внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів до усунення порушень, у тому числі, емітента ВАТ «Хліб Києва».

73. У період з 01.01.2012 по 01.12.2017 уповноваженими особами Комісії були винесені постанови про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів у відношенні ВАТ «Хліб Києва», а саме за: не скликання річних загальних зборів; не здійснення емітентом переведення випуску акцій документарної форми існування у бездокументарну форму існування; не приведення статутів та внутрішніх положень товариства відповідно до норм Закону України «Про акціонерні товариства»; бездіяльність наглядової ради щодо скликання позачергових загальних зборів акціонерів Товариства тощо.

74. Це призвело до порушення прав акціонерів товариства в частині реалізації прав на цінні папери, а також реалізації прав за цінними паперами (права на участь у загальних зборах акціонерів, на отримання доходу, інші права, визначені законом) та завдані матеріальні збитки Товариству.

75. Судом апеляційної інстанції також встановлено, що до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку звернувся суб`єкт управління корпоративними права територіальної громади міста Києва, в управлінні якого знаходиться частка в статутному капіталі емітента ВАТ «Хліб Києва» у розмірі 51% (контрольний пакет акцій).

76. Зазначене звернення стосувалось того, що починаючи з 2010 року ВАТ «Хліб Києва» ігнорує вимоги Закону України «Про акціонерні товариства», а саме, ним не проведено жодних загальних зборів акціонерів товариства, що унеможливило приведення назви, статуту та внутрішніх положень Товариства до норм чинного законодавства;

77. У зверненні також зазначалось, що Товариство не виконало вимоги статті 20 Закону України «Про акціонерні товариства», статті 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» та не забезпечило існування акцій емітента у бездокументарній формі.

78. Колегія суддів апеляційного суду, здійснюючи апеляційний перегляд цієї справи, взяла до уваги доводи представника відповідача про те, що Національною комісією на адресу Товариства неодноразово направлялися вимоги про проведення загальних зборів, у яких, зокрема, вимагалося провести такі збори за визначеним порядком денним та відзвітувати перед акціонерами. Вимоги отримувалися Товариством, про що є відповідні відмітки, однак звернення щодо скликання та проведення зборів акціонерів Товариства ігноруються. Ці обставини підтверджені наявними у справі доказами та не спростовані.

79. Невиконання органами управління Товариства обов`язків, передбачених законом та Статутом, призвели до неодноразового прийняття Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку постанов про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів.

80. Загалом як встановив апеляційний суд за невиконання вищевикладених вимог законодавства на емітента ВАТ «Хліб Києва» були накладені санкції на загальну суму 85 000 грн.

81. Вищенаведені обставини, на переконання суду апеляційної інстанції, призвели до того, що територіальна громада міста Києва, в порушення своїх прав, гарантованих Законом України «Про акціонерні товариства», позбавлена можливості приймати участь в управлінні акціонерним товариством, отримувати дивіденди до бюджету міста Києва та належним чином отримувати інформацію про господарську діяльність Товариства.

82. Отже як вбачається з встановлених у цій справі обставин, прийняттю оскаржуваного рішення НКЦПФР передувало систематичне і упродовж тривалого часу невиконання органами управління Товариства обов`язків, які на них були покладені законом та статутними документами, що, врешті, призвело до порушення прав акціонерів (інвесторів), зокрема, корпоративних прав територіальної громади міста Києва, суб`єктом управління якими є Департамент комунальної власності м. Києва виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в управлінні якого знаходиться частка в статутному капіталі емітента ВАТ «Хліб Києва» у розмірі 51% (контрольний пакет акцій), який і звернувся з відповідним зверненням до Національної комісії з метою захисту цих прав.

83. Колегія суддів враховує, що Закон України від 30.10.1996 №448/96-ВР «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» визначає правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні.

84. За визначенням термінів, наведених у вищезгаданому Законі (стаття 1), державне регулювання ринку цінних паперів - здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері.

85. Відповідно ж до статті 5 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку здійснює державне регулювання ринку цінних паперів, комплексні заходи щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням, порушенням у цій сфері, а отже і органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій на ринку цінних паперів.

86. Статтею 6 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» встановлено, що Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку здійснює повноваження через центральний апарат і свої територіальні органи, а згідно з статтею 7 цього ж Закону основними завданнями Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку є, у тому числі, захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень.

87. Аналіз вищевикладених положень законодавства засвідчує, що Національна комісія уповноважена державою на здійснення відповідних функцій на ринку цінних паперів, здійснює захист прав інвесторів у цій сфері й з метою реалізації таких повноважень їй не заборонено надавати роз`яснень товариствам.

88. Оскаржуване ж у цій справі рішення НКЦПФР, як це вбачається з його змісту, має роз`яснювальний характер і прийняте в межах повноважень, наявних у Національної комісії, з тією метою, з якою вони надані цьому органу.

89. Також колегія суддів констатує, що вказане рішення. з огляду на його юридичну природу і мету, з якою воно видане відповідачем, не створює жодних негативних наслідків ні для позивача, ні для інших учасників Товариства, не змінює обсяг наявних у них прав та обов`язків.

90. Посилання позивача на порушення його корпоративних прав оцінюється Верховним Судом критично, оскільки саме собою рішення Національної комісії цінних паперів та фондового ринку від 28.11.2017 №845 «Щодо врегулювання питання забезпечення обліку прав на цінні папери емітента ВАТ «Хліб Києва» має лише роз`яснювальний характер і безпосередньо не створює впливу на такі права.

91. Колегія суддів також відзначає, що вищевикладені правові позиції узгоджуються з висновками Верховного Суду щодо застосування норм права, раніше викладеними у постанові від 11.11.2020 (справа №826/7090/16) у подібних правовідносинах, підстав для відступу від яких у цьому випадку не вбачається.

92. Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає, що наведені у касаційній скарзі доводи не зумовлюють скасування оскаржуваної позивачем постанови суду апеляційної інстанції і не ставлять під сумнів її законність та обґрунтованість, а отже не створюють наявності підстав для задоволення вимог скаржника.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

93. За правилами частин першої, другої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

94. Верховний Суд, провівши касаційний розгляд справи у межах доводів та вимог касаційної скарги, повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, не виявив неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та/або порушень норм процесуального права, а тому не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови, яка ухвалена відповідно до закону.

95. Керуючись статтями 340, 341, 343, 349, 350, 355, 356, Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу АМО КЕПІТАЛ ПАРТНЕРС ЛТД (AMO CAPITAL PARTNERS LTD) залишити без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2019 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді: Я.О. Берназюк

Т.Г. Стрелець