Рішення

від 06.03.2023 по справі 938/538/20

ВЕРХОВИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №938/538/20

Провадження № 2/938/3/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2023 року селище Верховина

Верховинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Чекан Н.М.

з участю секретаря судового засідання Івасюк Г.Ю.

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Рашковської Л.О.

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_2

представника відповідача адвоката Гончарука В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог, ОСОБА_2 , Білоберізька сільська рада Верховинського району Івано-Франківської області про усунення перешкод у користуванні стежкою загального користування, -

ВСТАНОВИВ:

16.10.2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховинського районного суду Івано-Франківської області з позовною заявою до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог ОСОБА_2 , Довгопільська сільська рада про усунення перешкод у користуванні стежкою (проїздом) загального користування, яка проходить із АДРЕСА_1 , шляхом демонтування металевих та дерев`яних воріт, розташованих на цій стежці.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона, тобто позивач, проживає в с. Довгополе Верховинського району. Житловий будинок та земельну ділянку позивач успадкувала від матері ОСОБА_4 . Будинок знаходиться по АДРЕСА_2 . Її земельна ділянка межує зі стежкою загального користування, якою користуються, як мешканці АДРЕСА_1 , так і інші мешканці села Довгополе та навколишніх сіл. Цією стежкою ходять діти до школи як в селі Довгополе Верховинського району, так і до школи села Довгопілля Путильського району. Цією стежкою мешканці двох районів ходять та їздять велосипедами до аптеки та відділення Укрпошти в селі Довгополе та до кладки, яка з`єднує дві області - Івано-Франківську та Чернівецьку. Крім того, стежкою також проїжджали матері з дитячими візочками. Користуються стежкою більше 40 років, і вона зазначена в Державному акті на право власності на земельну ділянку, виданого на ім`я ОСОБА_5 в 1997році.Дана стежка зазначена також в документах, що підтверджують право власності на належну їй земельну ділянку та в документах сусідів. У травні 2020 року відповідач, яка також проживає неподалік, встановила на стежці загального користування з одного боку металеві ворота, а з іншого боку дерев`яні ворота, які закрила навісним замком, що перешкоджає вільному використанню стежки. З цього приводу позивач та сусіди відповідача неодноразово зверталися як до Довгопільської сільської ради, так і до дільничного інспектора Верховинського ВП ГУНП в Івано-Франківській області. Зокрема, 26.06.2020 року на місці конфлікту зібралися всі сусіди, голова сільської ради, дільничний інспектор та члени сім`ї відповідачки (чоловік та син), які показали первинний оригінал Державного акта на право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_5 спадкодавця відповідача, яка померла у 2017 році. Вона, сусіди та голова сільської ради звернули увагу, що в цьому Державному акті є спірна стежка, якою наразі забороняє користуватися відповідач. Голова сільської ради наказав скосити траву на стежці і не чинити перешкод у її користуванні, демонтувавши ворота, як залізні, так і дерев`яні. Жодної реакції зі сторони відповідача не було. Тому, 06.07.2020 року мешканці села Довгополе повторно звернулися до Довгопільської сільської ради, але вже письмово. У серпні 2020 року на місце конфлікту вийшла комісія та з цього приводу складено акт від 23.08.2020 року, яким підтверджено факт перекриття стежки відповідачем. При розгляді конфлікту відповідач вказала, що вона є власником земельної ділянки, оскільки успадкувала її після смерті ОСОБА_5 і вважає, що має право перекривати стежку.

Ухвалою суду від 21.10.2020 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою судувід 01.12.2020року витребуваноу приватного нотаріуса Верховинського району Мартищук О.Я. спадкову справу, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5 в 2017 році, а також з управління Держгеокадастру Івано-Франківської області оригінали всіх Державних актів на право власності на земельні ділянки в селі Довгополе Верховинського району, що видавалися на ім`я ОСОБА_5 з 1996 року та технічну документацію (проекти відведення) на ці земельні ділянки.

08.12.2020 року до суду поступили витребувані матеріали від приватного нотаріуса Верховинського району Мартищук О.Я.(а.с.58 71 т.1).

Ухвалою суду від 14.12.2020 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

05.01.2021 року до суду посупив відзив від представника відповідача адвоката Гончарука В.В. (а.с.90-105 т.1), в якому він просить відмовити у задоволенні позову повністю, вважаючи позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, оскільки в своїх обґрунтуваннях позивач стверджує, що саме ця стежка відповідно до рішення від 07.02.2014 року є громадською стежкою загального користування та надана в користування громади, тому позивачем по даний справі може бути лише громада села Довгополе, а точніше орган місцевого самоврядування, на території якого знаходиться земельна ділянка Довгопільська сільська рада с. Довгополе Верховинського району Івано-Франківської області, та не може бути третьою особою на стороні відповідача. Щодо звернення безпосередньо ОСОБА_1 до суду зі вказаним позовом зазначив, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 2620883001:01:002:0055, яка не межує з земельними ділянками, які належать відповідачу, сторони не є власниками суміжних земельних ділянок, їх земельні ділянки не мають спільної межі та знаходяться через три земельні ділянки одна від одної. Спірна «стежка» не належить позивачу ні на праві власності, ні на праві користування чи володіння, а право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування чи розпорядження майном має лише власник. Позивачем також не зазначено, яке саме її право порушено, оскільки вона вільно та безперешкодно може добиратися до свого дому. Згідно з даних офіційного сайту Публічної кадастрової карти України, беручи до уваги ситуаційну схему розташування земельних ділянок між ОСОБА_3 (кадастровий номер 2620883001:01:002:0221) та ОСОБА_6 (кадастровий номер 2620883001:01:002:0243) відсутні будь-які стежки, проходи, проїзди, земельні ділянки розташовані впритул одна до одної. Крім того, беручи до уваги дані з Публічної кадастрової карти України жодних обмежень, обтяжень, сервітутів на земельних ділянках з кадастровими номерами 2620883001:01:002:0221, 2620883001:01:002:0223, 2620883001:01:002:0243 не має.

13.01.2021 року до суду поступило клопотання представника позивача адвоката Рашковської Л.О. про призначення земельної інженерно-технічної експертизи та заява про додаткові питання у експертизі. (а.с. 111-116,119 т.1).

Ухвалою суду від 13.01.2021 року призначено в справі земельну інженерно-технічну експертизу, проведення якої доручено Івано-Франківському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, на час її проведення провадження по справі зупинено.

Ухвалою суду від 02.03.2021 року поновлено провадження у справі у зв`язку з надходженням клопотання експерта.

Ухвалами суду від 17.03.2021 року, від 09.04.2021 року та 27.04.2021 року погоджено експерту Івано-Франківського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз більш розумний строк для проведення земельно-технічної експертизи у даній цивільній справі, тобто понад 90 календарних днів, витребувано з відділу архітектури та містобудування Верховинської районної державної адміністрації, Білоберізької сільської ради та Управління Держгеокадастру Івано-Франківської області докази, які необхідні експерту.

14.04.2021 року та 26.04.2021 року від відділу архітектури та містобудування Верховинської районної державної адміністрації та від Довгопільського старостинського округу Білоберізької сільської ради до суду поступили витребувані матеріали (а.с.39-83 т.2, 90 т.2).

27.04.2021 року від Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області поступило до суду повідомлення про неможливість виконання ухвали суду про витребування доказів (а.с.91 т.2).

Ухвалою суду від 18.05.2021 року постановлено направити витребувані додатковідокументи судовому експерту Івано-Франківського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз,а такожуточнено питання,які поставленоексперту,на час проведення експертизи провадження по справі зупинено.

29.12.2021 року з Івано-Франківського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз до суду поступив висновок експерта від 21.12.2021 року №287/2567-2573/21-28 за результатом проведення судової земельно технічної експертизи у справі №938/538/20 (а.с.121 143 т.2).

Ухвалою суду від 30.12.2021 року поновлено провадження у справі.

08.02.2022 року від представника відповідача адвоката Гончарука В.В. поступило клопотання про призначення повторної судової земельно-технічної експертизи (а.с. 164 166 т.2)

Ухвалою суду від 29.04.2022 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Гончарука В.В. про призначення повторної судової земельно-технічної експертизи.

Цього ж дня в підготовчому засіданні представником відповідача адвокатом Гончаруком В.В. заявлено клопотання про призначення в цій справі додаткової судової земельно-технічної експертизи, в задоволенні якого відмовлено ухвалою суду.

17.05.2022 року від представника позивача адвоката Рашковської Л.О. поступило клопотання про залучення до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Білоберізьку сільську раду об`єднаної територіальної громади Верховинського району Iвано-Франківської області (а.с.226-230 т.2).

Ухвалою суду від 17.05.2022 року вищевказане клопотання представника позивача адвоката Рашковської Л.О. задоволено, залучено до участі в справі Білоберізьку сільську раду об`єднаної територіальної громади Верховинського району Iвано-Франківської області, яка є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Довгопільської сільської ради, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, з усіма визначеними ЦПК України правами та обов`язками.

Ухвалою суду від 08.07.2022 року закрито підготовче провадження в цій справі, яку призначено до судового розгляду.

15.11.2022 року від представника відповідача - адвоката Гончарука В.В. поступила заява про закриття провадження у справі, оскільки відповідач не чинить перешкод у користуванні громадською стежкою, що підтверджується відповідним фото, на якому зображено, що ворота відкрито, а тому відсутній предмет спору (а.с.81- 82 том 3).

Ухвалою суду від 15.11.2022 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача адвоката Гончарука В.В. про закриття провадження по даній справі у зв`язку з відсутністю предмета спору.

У судовому засіданні позивач, її представник адвокат Рашковська Л.О. та третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 просили позов задоволити з підстав, зазначених у позовній заяві, а представник відповідача адвокат Гончарук В.В. відмовити в задоволенні цього позову з підстав, вказаних у відзиві.

Представник Білоберізької сільської ради (Довгопільської сільської ради) Джуряк Д.Д., який був допитаний в якості свідка, вказав, що він працює старостою Довгопільського старостинського округу Білоберізької сільської ради, стежка була дійсно, яка проходила поблизу господарства Куриндаш.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 вказала, що їй відомо про те, що стежка була споконвіку. З 2010 року до кінця 2014 року вона працювала землевпорядником Довгопільської сільської ради. Під час роботи на посаді землевпорядника у 2014 році до сільської ради звертався ОСОБА_8 через те, що не пропускали ходити цією стежкою. Витребувавши державні акти ОСОБА_9 , було встановлено, що у них вказано про наявність стежки, зв`язку з чим її було відкрито. ОСОБА_8 користувався стежкою відкрито. Ця стежка іде біля огорожі ОСОБА_9 , Освіцінського та веде до центру села. Пройти іншим способом є можливість, однак це становить значну відстань.

Свідок ОСОБА_4 , яка є матір`ю позивача, в судовому засіданні зазначила, що вона з народження проживає в с.Довгополе та є сусідкою із ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Стежка іде через земельну ділянку ОСОБА_9 , цією земельною ділянкою користуються всі мешканці, що проживають поруч. Зараз користуватися стежкою не має можливості, оскільки теперішня власниця ОСОБА_11 поклала залізну браму та закриває браму на ключ. Попередня власниця ОСОБА_9 інколи закривала прохід стежкою, але потім відкривала. Вхід на стежку іде від пошти між ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , на прибудинкову територію будинку вчителів і школу. Зараз між домогосподарством ОСОБА_8 та ОСОБА_11 стоїть залізна брама. Домогосподарства ОСОБА_8 та ОСОБА_11 були огородженими давно, ходили попри огорожу. Відкривали ворота ОСОБА_9 і йшли земельною ділянкою.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні вказав, що він проживає в приватизованому багатоквартирному будинку (будинок вчителів), з прибудинковою територією якого межує ОСОБА_15 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , школа. Через прибудинкову територію є стежка, яка веде до пошти біля присадибної ділянки ОСОБА_11 . Зараз ОСОБА_11 перекрила стежку, її чоловік поставив там залізні ворота. Стежка перекрита близько 1-2 роки. Він, тобто свідок, проживає в селі з 1985 року постійно. Попередня власниця ОСОБА_9 могла перекрити стежку. Раніше ширина стежки була більшою, люди роками нею ходили від пошти до головної дороги села через прибудинкову територію ОСОБА_5 . Зараз ОСОБА_11 перекрили стежку, крім того вони конфліктують з ним, тобто свідком.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні зазначила, що у 1978 році побудували будинок вчителів в с.Довгополе Верховинського району, їй в цьому будинку дали квартиру і вона з 1978 року проживає в цій квартирі в с. Довгополе по даний час. Від будинку вчителів була стежка з часу, коли вона там проживає. ОСОБА_18 проходить біля ділянок ОСОБА_8 та ОСОБА_9 і вела до пошти. Потім цю стежку перекрили і зробили по ділянці ОСОБА_5 . Зробила це ОСОБА_9 , бо їй напевно так було зручніше. Стежку трохи посунули в сторону ОСОБА_9 . Це вона зробила у 80-х роках і користувалися цією стежкою з 80-х років. Потім ОСОБА_9 дали дорогу під її заїзд за рахунок прибудинкової території будинку вчителів. Спадкоємці ОСОБА_9 перекрили стежку в сторону пошти, встановивши залізні ворота на замку. У зв`язку з цим стежкою більше не ходила, бо ворота закриті. За воротами стежка продовжується і веде до пошти попри земельні ділянки ОСОБА_8 , ОСОБА_19 , ОСОБА_10 тобто між садибами. Вільно користуватися стежкою не можливо, хоча усі роки дорога була.

Оглянувши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які позивач посилається та щодо яких заперечує відповідач, суд ухвалює судове рішення про таке.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 зареєструвала право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2620883001:01:002:0221 площею 0,1868га та на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, які розташовані по АДРЕСА_3 , 23.02.2017 року (а.с.94,95 т.1).

Вказане нерухоме майно їй подаровано на підставі договорів дарування від 23.02.2017 року ОСОБА_5 (а.с.96,97 т.1).

Також відповідно до заповіту від 17.10.2016 року, зареєстрованого в реєстрі №8 (а.с. 61, т.1), ОСОБА_5 на випадок свої смерті все своє майно, де б воно не було та з чого б не складалося і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті, заповіла ОСОБА_3

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.60 т.1).

Зі спадкової справи №72/2017 (а.с. 58-71 т.1) вбачається, що ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_5 прийняла спадщину за заповітом від 17.10.2016 року та успадкувала земельну ділянку з кадастровим номером 2620883001:01:002:0223 площею 0,0541 га (а.с.100 т.1).

Також судом встановлено, що за ОСОБА_5 було зареєстровано право власності 1) 29.03.2013 року на земельну ділянку з кадастровим номером 2620883001:01:002:0221 площею 0,1868 га, яка розташована в с.Довгополе Верховинського району Івано-Франківської області (а.с.96 т.1, 42-44 т.2, 152, 203,209-210 т.3), 2) 09.12.2006 року на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_3 (а.с.97 т.1), 3) на земельну ділянку з кадастровим номером 2620883001:01:002:0223 площею 0,0541 га, яка розташована в с.Довгополе Верховинського району Івано-Франківської області ( а.с.152,194,200-201 т.3).

Право власності на вищевказані земельні ділянки ОСОБА_5 зареєструвала на підставі Державного акта на право приватної власності на землю від 02.06.1997 року та технічної документації по інвентаризації щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі на місцевості на території урочище Центр с.Довгополе, присвоєння кадастрового номера та одержання державних актів нового взірця.

Зокрема, встановлено, що відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю від 02.06.1997 року (а.с.156т.3),ОСОБА_5 було передано у приватну власність земельну ділянкув с.Довгополе Довгопільської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області, яка складається з трьох земельних ділянок, а саме: Діл.1 площею 0,2830 га, на якій розташовані будівлі, Діл.2 площею 0,0412 га та Діл.3 площею 0,2232 га.

У вказаному Державному акті земельна ділянка, яка позначена як Діл.1 площею 0,2830 га складається із двох частин, які розділені між собою лінією, яка бере початок від земель Освіцінського, які позначені в межах точок від А до Б, та закінчується в межах точок від А до Д, які позначені як землі запасу. Також вказана земельна ділянка межує в межах точок від Б до В із землями Освіцінського, від В до Г із землями запасу, від Г до Д із землями Дроняк, від Д до А - землі запасу. Саме на Діл.1 відображено наявність на ній будівель площею 0,02 га., які розташовані неподалік лінії, якою розділена ця ділянка на дві частини.

Надалі у 2012 році ОСОБА_5 розробила технічну документацію по інвентаризації щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі на місцевості на території урочище Ценрт с.Довгополе, присвоєння кадастрового номера та одержання державних актів нового взірця (а.с.152,153-175 т.3). У вказаній технічній документації наявна заява ОСОБА_5 від 10.07.2012 року(а.с.155 т.3), в якій вона просить провести розподіл її земельної ділянки та видати їй державні акти на право власності на 1) дві земельні ділянки площею 0,0541 га та 0,1868 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, 2) дві земельні ділянки площею 0,0281 га та 0,2200 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Із вищевказаної технічної документації (вбачається, що земельній ділянці площею 0,1868 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, на якій розташовані будівлі, присвоєно кадастровий номер 2620883001:01:002:0221 та яка межує зі земельною ділянкою ОСОБА_6 в межах точок від А до Б, із землями сільської ради (прибережна полоса) в межах точок від Б до В, зі земельною ділянкою ОСОБА_20 в межах точок від В до Г, зі землями загального користування (дорога, заїзд) в межах точок від Г до Д, землями загального користування (стежка) від Д до А (а.с.164,162,159 зворот т.3). Таким чином, вказана стежка в межах земельної ділянки ОСОБА_5 бере початок зі сторони земельної ділянки ОСОБА_6 ( ОСОБА_6 ), тобто від точки А, та спрямована до дороги (заїзду), тобто до точки Д.

Також із вищевказаної технічної документації вбачається, що земельній ділянці площею 0,0541 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, присвоєно кадастровий номер 2620883001:01:002:0223 та яка межує зі земельною ділянкою гр. без зазначення прізвища (однак з акта визначення та погодження меж земельної ділянки в натурі від 20.06.2012 року (а.с.163 зворот,165 зворот т.3) вбачається, що це ділянка ОСОБА_20 ) в межах точок від А до Б, із землями загального користування (дорога, заїзд) в межах точок від Б до В, зі земельною ділянкою ОСОБА_16 в межах точок від В до Г, зі земельною ділянкою ОСОБА_17 в межах точок від Г до А.

Як встановлено експертом та відображено у висновку судової земельно-технічної експертизи від 22.12.2021 року №287/2567-2573/21-28 (а.с.123-143 т.2), земельні ділянки з кадастровими номерами 2620883001:01:002:0221 та 2620883001:01:002:0223 утворилися шляхом поділу земельної ділянки, яка в Державному акті на право приватної власності на землю від 02.06.1997 року (а.с.135зворот-136зворот т.2),виданого ОСОБА_5 , позначена як Діл.1.

У кадастровому плані земельної ділянки з кадастровим номером 2620883001:01:002:0221 вказано, що вона межує від Б до В із землею сільської ради, які є прибережною смугою, яка встановлюється вздовж водних об`єктів. Зі зазначеного кадастрового плану вбачається, що стежка, яка бере початок від земельної ділянки ОСОБА_21 не може проходити до річки ОСОБА_22 , тобто до прибережної смуги, бо з одної сторони земельна ділянка відповідача ОСОБА_23 з кадастровим номером 2620883001:01:002:0221 межує зі земельною ділянкою ОСОБА_24 , а з іншого земельною ділянкою ОСОБА_21 .

Таким чином, судом встановлено, що спірна стежка повинна проходити 1) від земельної ділянки ОСОБА_21 2) між земельною ділянкою ОСОБА_3 (попередній власник ОСОБА_5 ) з кадастровим номером 2620883001:01:002:0221 та земельною ділянкою ОСОБА_20 3) до дороги (заїзду) загального користування, яка розмежовує дві земельні ділянки ОСОБА_3 (попередній власник - ОСОБА_5 ) із кадастровими номерами 2620883001:01:002:0221 та 2620883001:01:002:0223.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно зі ст. 77 ЦПК Українипредметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Крім того, в ст.81ЦПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем у даній справі сформульовано позовну вимогу про зобов`язання відповідача не чинити перешкоди в користуванні громадською стежкою (проїздом) загального користування, яка проходить із АДРЕСА_1 до підвісної кладки, яка веде з с.Догополе Верховинського району до с.Довгопілля Путильського району через річку ОСОБА_22 та демонтувати металеві й дерев`яні ворота, розташованих на цій стежці.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач ОСОБА_1 не конкретизувала свої позовні вимоги до відповідача ОСОБА_3 , а саме не вказала конкретно місце знаходження дерев`яних та металічних воріт, які слід демонтувати відповідачу. При цьому суд звертає увагу, що позивачем долучено до позовної заяви фото №2 (а.с.21 т.1) та флеш карту з відео та фотодоказами (додаток 1), на яких вказує на дерев`яні ворота, що перекривають прохід. Ці ворота відрізняються від воріт, які досліджував експерт та на які позивач також показував, як на такі, що перекривають прохід, оскільки позивач була присутня при фактичному обстеженні експертом об`єкта дослідження 10.12.2021 року (а.с.25), а саме на флешкарті зафіксовано дерев`яні ворота з хвірткою, а експерт досліджував інші дерев`яні ворота (без хвіртки), також є відмінність у місцевості, на якій вони розташовані.

Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку, що навіть позивачу не відомо, які саме дерев`яні ворота чинять йому перешкоди та їх місцезнаходження.

З приводу металічних воріт слід зазначити, що, як вбачається з висновку експерта, вони розташовані при наближенні до земельних ділянок з кадастровими номерами 2620883001:01:002:0221 та 2620883001:01:002:0223 (а.с.139 т.2), тобто фактично ними чиняться перешкоди в користуванні не спірної стежки, а дороги (заїзду), позначеної в технічній документації земельної ділянки з кадастровим номером 2620883001:01:002:0223 в межах точок від Б до В (а.с.163 зворот,165 зворот т.3).

У підготовчому засідання представник позивача адвокат Рашковська Л.О. конкретизувала позовні вимоги в цій справі, вказавши, що спірна земельна ділянка є стежкою загального користування, тому позовні вимоги стосуються стежки, а не проїзду (а.с.22 т.2).

Таким чином, оскільки судом не встановлено наявність будь-яких воріт (дерев`яних чи металічних), які б перешкоджали у користуванні стежкою, позначеною у технічній документації земельної ділянки з кадастровим номером 2620883001:01:002:0221 в межах точок від Д до А (а.с.164,162,159 зворот т.3), оскільки місцезнаходження дерев`яних воріт позивачем взагалі не доказано, а металічні ворота розташовані не на спірній стежці, а на початку дороги (заїзду), позначеної в технічній документації земельної ділянки з кадастровим номером 2620883001:01:002:0223 в межах точок від Б до В (а.с.163 зворот,165 зворот т.3), то суд з врахуванням заявлених позовних вимог в цій справі приходить до висновку щодо відмови в їх задоволенні.

Не заслуговують на увагу суду доводи позивача щодо рішення XV сесіїVI демократичного скликання Довгопільської сільської ради від 07.02.2014 року (а.с. 19 т.1), акта від 23.08.2020 року (а.с.10 том 1), складеного комісією в складі голови сільської ради Джуряка Д.Д., дільничного інспектора Бельмеги В., депутата сільської ради Михайлюк В., оскільки з цих доказів не вбачається, що вони стосуються спірної стежки.

Також суд звертає увагу, що відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, ст. 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

У ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності або обмежений у його здійсненні.

Згідно з ст.373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.

У разі порушення цього права власник має право на підставі ст. 391 ЦК України вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

У ст. 152 ЗК України закріплено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Отже, при розгляді спору суд повинен установити шляхом дослідження представлених позивачем належних, допустимих та достатніх доказів, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленоговирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Однак, позивач не довела,що спірнастежка проходитьдо земельнихділянок тажитлового будинку,які перебуваютьу їївласності,що встановленнявідповідачем дерев`янихта металічнихворіт наній позбавляєїї,тобто позивача,вільно користуватисяцією стежкоюта здійснюватипідхід неюдо володіння позивача,тобто утакий спосібїй,тобто позивачу,чиняться перешкодиу користуванніїї майномвідповідачем.Зокрема,позивачем упозовній заявіжодним реченнямне обгрунтовуєтьсяпорушення самеїї прававідповідачем,а зазначаєтьсяпро порушення інтересівжителів с.ДовгополеВерховинського району,в зв`язкуз чимтакий позовповинен бутизаявлений органоммісцевого самоврядування.Крім того,суд звертаєувагу,що вдержавному акті серії ЯЖ№571472, виданого ОСОБА_25 , яка у подальшому подарувала земельну ділянку позивачу (а.с.16 т.1) наявні землі загального користування у виді вулиці, а не стежки. Аналогічно і в державних актах на право власності на земельну ділянку серії ЯК№804857, ЯЕ№825694, виданих ОСОБА_26 , ОСОБА_27 (а.с.15,17 т. 1) вказана дорога (вулиця), а не стежка.

Судом також досліджено Генеральний план с.Довгопілля (а.с.40 т.2, 211 т.3), в якому на місці знаходження домогосподарста ОСОБА_3 ( ОСОБА_5 ) запроектовано стадіон.

Враховуючи вищевказане, суд проходить до переконання, що в задоволенні даної позовної заяви слід відмовити.

У ст. 265 ЦПК України закріплено, що у рішенні суду зазначаються розподіл судових витрат.

Питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно дост. 141 ЦПК України,

Так, згідно з ч. 1ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються із судового збору та витрат,пов`язаних із розглядом справи.

З урахуванням того, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, понесені позивачем судові витрати в частині сплати судового збору необхідно віднести на її рахунок.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати, пов`язані з проведенням експертизи та з професійною правничою допомогою (п.п.1,2 ч.2 ст. 133 ЦПК України).

Оскільки, позовні вимоги не підлягають задоволенню, понесені позивачем судові витрати, пов`язані з проведенням експертизи та з професійною правничою допомогою слід покласти на неї.

У ході судового розгляду даної справи до суду від представника відповідача - адвоката Гончурака В.В. поступило клопотання (а.с. 216 т.3) про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правову допомогу в сумі 15000 гривень, долучивши до цього клопотання відповідні докази, а саме:

-договір про надання правової допомоги від 10.12.2020 року, укладений між ОСОБА_3 та адвокатом Гончаруком В.В. (а.с.217 т.3);

- акт виконаних робіт від 17.02.2023 року (а.с. 218 т.3), згідно з яким адвокатом Гончаруком В.В. надано ОСОБА_3 такі послуги: підготовка, складання та подання відзиву по справі 6000 гривень, участь у судовому засіданні 05.01.2021 року 1000 гривень, участь у судовому засіданні 17.03.2021 року 1000 гривень, участь у судовому засіданні 18.05.2021 року 1000 гривень, участь у судовому засіданні 14.01.2022 року 1000 гривень, участь у судовому засіданні 28.04.2022 року 1000 гривень, участь у судовому засіданні 15.08.2022 року 1000 гривень, участь у судовому засіданні 07.09.2022 року 1000 гривень, участь у судовому засіданні 01.02.2023 року 1000 гривень, участь у судовому засіданні 17.02.2023 року 1000 гривень;

- виписку по рахунку від 15.02.2023 року (а.с.218 т.3), з якої вбачається, що ОСОБА_3 перерахувала ОСОБА_28 кошти в сумі 15000 гривень.

Вказане клопотання та долучені до нього докази вручено позивачу в судовому засіданні 17.02.2023 року, роз`яснено їй вимоги ст. 137 ЦПК України та відкладено судовий розгляд даної справи на 06.03.2023 року з метою надання позивачу можливістю скористатися правом підготування та подачі до суду клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно з ч.ч.1-6 ст. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У ч.4 ст.10 ЦПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»(далі - ЄСПЛ) на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовуватиКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

Визначаючи суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року в справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 року в справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 року в справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26.02.2015 року в справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Таким чином, суд, визначаючи суму відшкодування витрат, понесених на професійну правничу допомогу, повинен перевірити реальність адвокатських витрат та їх співмірність. При цьому суд звертає увагу, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ст. 37 ЦПК України). Вказана норма закону не стосується реальності адвокатських витрат, які суд зобов`язаний перевірити незалежно від клопотання сторони.

З приводу реальності витрат на правничу допомогу, то суд звертає увагу, що адвокат Гончарук В.В. дійсно приймав участь у судових засіданнях 05.01.2021 року, 17.03.2021 року, 18.05.2021 року, 14.01.2022 року, 15.08.2022 року, 07.09.2022 року, 01.02.2023 року, 17.02.2023 року. Щодо його участі в судовому засіданні 28.04.2022 року слід зазначити, що судове засідання в цій справі фактично відбувалося 29.04.2022 року, а не 28.04.2022 року, в якому адвокат Гончарук В.В. приймав участь, тому суд оцінює це як технічну описку (помилку).

З приводу не співмірності витрат на правову допомогу слід зазначити, що сторона позивача подала заперечення щодо стягнення витрат на правничу допомогу, надану відповідачу (а.с.225-226 т.3), тому суд наділений повноваженням щодо перевірки співмірністі вищевказаних витрат, понесених ОСОБА_3 .

Зокрема, адвокат Гончарук В.В. до акта наданих ОСОБА_3 послуг включив підготовку, складання та подання відзиву по справі вартістю 6000 гривень. Вказана сума є неспівмірною з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а саме підготовлений ним відзив складається з 5 сторінок, за які адвокат вимагає стягнути з позивача мінімальний розмір заробітної плати за місяць, встановлений ст.8 Закону України «Про державний бюджет на 2021 рік». Крім того, суд звертає увагу, що в Порядку оплати послугта відшкодуваннявитрат адвокатів,які надаютьбезоплатну вториннуправову допомогу,затвердженого постановоюКабінету МіністрівУкраїни від 17.09.2014 р. N 465, передбачено, що розмір винагороди адвоката за надання безоплатної правової допомоги обчислюється у відсотках від місячного розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом, та становить 20% за підготовку позовної заяви або відповідного заперечення на неї.

Оскільки адвокатом Гончаруком В.В. відзив на позовну заяву в цій справі підготовлено в січні 2021 року, то 20% від мінімальної заробітної плати, яка становила на той час 6000 гривень, відповідає 1200гривням, які підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

Адвокат Гончарук В.В. до акта наданих ОСОБА_3 послуг включив участь у судових засіданнях 17.03.2021 року, 28.04.2022 року, яке фактично відбулося 29.04.2022 року, 07.09.2022 року, 01.02.2023 року вартістю по 1000 гривень за кожне судове засідання. Судом встановлено, що судові засідання 17.03.2021 року, 29.04.2022 року, 07.09.2022 року, 01.02.2023 року тривали по дві та більше годин, тому суд вважає вказану суму співмірною з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, в зв`язку з чим слід стягнути з позивача на користь відповідача 4000гривень (4 судових засідань*1000 гривень=4000 гривень).

Адвокат Гончарук В.В. до акта наданих ОСОБА_3 послуг включив участь у судових засіданнях 05.01.2021 року, 14.01.2022 року, 17.02.2023 року вартістю по 1000 гривень за кожне судове засідання. Судом встановлено, що вказані судові засідання тривали від 10 до 20 хвилин і відкладалися наприклад для ознайомлення з матеріалами справи ( судове засідання 05.01.2021 року), для ознайомлення з висновком експертизи (судове засідання 14.01.2022 року), в зв`язку з чим суд зменшує вартість цих витрат до 400 гривень за кожне судове засідання (3 судові засідання*400 гривень=1200 гривень).

Адвокат Гончарук В.В. до акта наданих ОСОБА_3 послуг включив участь у судових засіданнях 18.05.2021 року, 15.08.2022 року, які тривали близько 1 години, в зв`язку з чим суд зменшує вартість цих витрат до 650 гривень за кожне судове засідання (2 судові засідання*650 гривень=1300 гривень).

Представником відповідача адвокатом Гончаруком В.В. не заявлялися будь-які клопотання щодо стягнення витрат на правничу допомогу за судове засідання, яке відбулося 06.03.2023 року. Також суд звертає увагу, що адвокатом не включено до акта виконаних робіт послуги з ознайомленням вищезазначеними матеріалами справи, не надано суду доказів витрат, потрачених на дорогу тощо, в зв`язку з чим суд не може стягнути вартість цих послуг/витрат.

Таким чином, з позивача слід стягнути на користь відповідача судові витрати на правничу допомогу в розмірі 7700 гривень (1200 +4000+1200+1300= 7700 гривень).

Керуючись ст. ст.258,259,264,265,268,352,354,355 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог, ОСОБА_2 , Білоберізька сільська рада Верховинського району Івано-Франківської області про усунення перешкод у користуванні стежкою загального користування, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу в сумі 7700 (сім тисяч сімсот) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Івано-Франківськогоапеляційного судучерез Верховинськийрайонний суд.

Найменування та ім`я учасників справи, їх місцезнаходження та проживання:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 , село Довгополе Верховинського району Івано-Франківської області;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_2 , село Яблуниця Верховинського району Івано-Франківської області;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_3 , село Довгополе Верховинського району Івано-Франківської області;

Білоберізька сільська рада, ЄДРПОУ 40468386, с. Білоберізка Верховинського району Івано-Франківської області.

Дата складання повного тексту рішення 16.03.2023 року.

Суддя Наталія ЧЕКАН