Рішення

від 06.03.2023 по справі 554/10903/22

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 06.03.2023Справа № 554/10903/22 Провадження № 2/554/1112/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2023 року Октябрський районний суд м.Полтави

в складі головуючого судді Чуванової А.М.

за участю секретаря Проскурня Я.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення частки у спільному сумісному майні та визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 у жовтні 2022 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення частки у спільному сумісному майні та визнання права власності на спадкове майно, в якому просить визначити, що частка спадкодавця ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , в праві спільної сумісної власності становить 3/10 частки земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5310137000:19:001:0465, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1000 га, вартістю 64170,00 грн.; визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 3/10 частки земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5310137000:19:001:0465, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1000 га, вартістю 64170,00 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько ОСОБА_4 . ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , звернулася до Другої полтавської державної нотаріальної контори з метою успадкування майна після смерті свого батька ОСОБА_4 . Спадкова справа зареєстрована в книзі обліку і реєстрації спадкових справ Другої полтавської державної нотаріальної контори 01.02.2021 року за порядковим номером №16.

Позивач є єдиним спадкоємцем першої черги. Після смерті спадкодавця залишилась спадщина, яка складається з домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала померлому на праві спільної часткової власності, та земельної ділянки за тією ж адресою, кадастровий номер 5310137000:19:001:0465, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1000 га, яка належала померлому на праві спільної сумісної власності, частка в майні якого не була виділена за його життя.

Згідно заведеної спадкової справи після смерті ОСОБА_4 позивач успадкувала 3/10 частки домоволодіння. Проте, отримала відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на частку земельної ділянки, площею 0,1 га з кадастровим номером 5310137000:19:001:0465. Підставою відмови є відсутність відомостей про частку, яка належала померлому ОСОБА_4 .

Згідно з Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, земельна ділянка кадастровий номер 5310137000:19:001:0465, площею 0,1000 га перебуває у спільній сумісній власності трьох осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та померлого ОСОБА_4 .

Згідно Договору про зміну розміру часток у праві спільної часткової власності та встановлення порядку володіння та користування домоволодінням від 03.06.2019 року, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 змінили розміри часток у праві спільної часткової власності та встановили порядок володіння та користування домоволодінням. Відповідно ОСОБА_2 визналася власником 17/50 часток домоволодіння, ОСОБА_3 визналася власником 9/25 часток домоволодіння та ОСОБА_4 визнався власником 3/10 часток домоволодіння. Отже, померлому ОСОБА_4 належало 3/10 частки земельної ділянки, площею 0,1 га з кадастровим номером 5310137000:19:001:0465.

ОСОБА_1 є донькою померлого ОСОБА_4 та, відповідно до положень ст.1261 ЦК України, має право на спадкування після смерті батька, як спадкоємець першої черги.

Ухвалою суду від 05.12.2022 року було відрито провадження у справі та вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та розпочато підготовче провадження з дня постановлення цієї ухвали.

У судове засідання позивач та її представник не з`явилися, просили про розгляд справи у їх відсутність.

Від відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до суду надійшли заяви про розгляд справи без їх участі. У заявах відповідачі зазначили, що позовні вимоги визнають, справу просять розглянути у їх відсутність.

Відповідно до ч.4 ст. 200 ЦПК України, ухвалення у підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Частиною 4 ст. 206 ЦПК України встановлено, що у разі визнання позову відповідачем суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, на підставі наявних у справі даних і доказів.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи,ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 (а.с.14).

Після смерті ОСОБА_4 залишився спадок у вигляді домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яке належало померлому на праві спільної часткової власності, та земельної ділянки за тією ж адресою, кадастровий номер 5310137000:19:001:0465, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1000 га, яка належала померлому на праві спільної сумісної власності, частка в майні якого не була виділена за його життя (а.с.26 - витяг).

Згідно Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, земельна ділянка кадастровий номер 5310137000:19:001:0465, площею 0,1000 га, перебуває у спільній сумісній власності трьох осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та померлого ОСОБА_4 .

Згідно Договору про зміну розміру часток у праві спільної часткової власності та встановлення порядку володіння та користування домоволодінням від 03.06.2019 року, відповідно: ОСОБА_2 визналася власником 17/50 часток домоволодіння, ОСОБА_3 визналася власником 9/25 часток домоволодіння та ОСОБА_4 визнався власником 3/10 часток домоволодіння. Отже, померлому ОСОБА_4 належало 3/10 частки земельної ділянки, площею 0,1 га з кадастровим номером 5310137000:19:001:0465 (а.с.11-12).

ОСОБА_1 28.01.2022 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_4 на 3/10 часток домоволодіння за АДРЕСА_1 (а.с.13).

Постановоюдержавного нотаріуса Другої полтавської державної нотаріальної контори Шестун Н.Г. відмовлено позивачу у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на частку земельної ділянки, площею 0,1 га з кадастровим номером 5310137000:19:001:0465, оскільки відсутні відомості про частку, яка належала померлому ОСОБА_4 (а.с.14).

Згідно зі ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до вимог ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно з ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно з ч.1 ст.1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1226 ЦК України, частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

Згідно зі статтею 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників ), належить їм на праві спільної власності ( спільне майно ); майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності; право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом; спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Пунктом п`ятим постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» судам роз`яснено, що частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності ( крім сумісної власності подружжя ) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

Згідно ст. 370 ЦК України, співвласники мають право на виділ в натурі частки майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Зі змісту ст. 357 ЦК вбачається, що під терміном "визначення часток" законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.

Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю (ч.1 ст.368 ЦК України). Відповідно до ч.1, 2 ст.370 ЦК України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Відповідно до п.«г» ч.1 ст.81 ЗК України, громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини. Згідно з ч.1 ст.86 ЗК України, земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність). Відповідно до ч.4 та ч.5 ст.89 ЗК України, співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом. Ч.1 ст.131 ЗК України також передбачена можливість набуття права власності на земельну ділянку на підставі успадкування.

За результатами аналізу встановлених обставин справи та вищенаведених правових норм можна дійти таких висновків.

Зі змісту п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» №20 від 22.12.1995 року вбачається, що частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.п.10, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» згідно ст.1225 Цивільного кодексу України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Аналіз вказаних норм матеріального права дає підстави вважати, що в разі смерті співвласника майна, що перебуває в спільній сумісній власності, частки кожного з співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними. Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду. Для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця. З огляду на викладене, способом захисту прав позивача буде визначення частки померлої у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку, що дасть можливість отримати у нотаріальному порядку свідоцтво про право на спадщину за законом на належну земельну ділянку.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз.десятий п.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Враховуючи вимоги цивільного законодавства в частині регулювання режиму спільної сумісної власності на майно, те, що співвласники зазначеного майна не спростували обставин, на які посилається позивач, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Проаналізувавши вищевикладене, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення зазначених позовних вимог, визначивши, що частка спадкодавця ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , в праві спільної сумісної власності становить 3/10 частки земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5310137000:19:001:0465, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1000 га, вартістю 64170,00 грн.; визнавши за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 3/10 частки земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5310137000:19:001:0465, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1000 га, вартістю 64170,00 грн.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд зважає на положення ч.1 ст.141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач не наполягала на стягненні з відповідачів судових витрат, суд, враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, що полягає у розгляді справи у межах заявлених вимог, не стягує з відповідачів понесені позивачем документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81,200, 223,259,263-265,268 ЦПК України, ст.ст.16,328,355,357,368,370, 1216,1218,1268 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення частки у спільному сумісному майні та визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визначити, що частка спадкодавця ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , в праві спільної сумісної власності становить 3/10 частки земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5310137000:19:001:0465, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1000 га, вартістю 64170,00 грн.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 3/10 частки земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5310137000:19:001:0465, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1000 га, вартістю 64170,00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцяти денний строк з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ;

відповідач: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .

Суддя А.М.Чуванова