Ухвала

від 09.03.2023 по справі 756/19482/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №756/19482/21 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/929/2023 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2023 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою, з доповненнями представника третьої особи ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 20 грудня 2021 року, -

за участю:

прокурора ОСОБА_8 ,

представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 20 грудня 2021 року задоволено клопотання прокурора, яке подане в рамках кримінального провадження, внесеного 05.07.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021102050000104, про арешт майна та накладено арешт у кримінальному провадженні, внесеного 05.07.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021102050000104, на нерухоме майно, а саме земельну ділянку площею 40024 кв. м, кадастровий номер 8000000000:85:036:003, за адресою: АДРЕСА_1 , з розташованими на ній недобудованими об`єктами нерухомості, які складаються із 14 будівель.

Заборонено на час досудового розслідування відчужувати, розпоряджатись та користуватись вказаним майном будь-яким особам.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представником третьої особи ОСОБА_6 - адвокатом ОСОБА_7 , подано апеляційну скаргу, також третьою особою ОСОБА_6 подано доповнення до апеляційної скарги.

В зазначеній апеляційній скарзі, з доповненнями апелянт просить поновити третій особі ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 20 грудня 2021 року та скасувати оскаржувану ухвалу. Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора, яке подане в рамках кримінального провадження, внесеного 05.07.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021102050000104, про арешт майна.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги, з доповненнями зазначається, що ОСОБА_6 є інвестором та володільцем одного з реконструйованих будинків (об`єкта незавершеного будівництва), на який в тому числі накладено арешт оскаржуваною ухвалою, в складі бази відпочинку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:85:036:0003.

Належність сукупності майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва -будинок відпочинку сімейного типу тип 1 черга/корпус 14 в комплексу «База відпочинку сімейного типу по АДРЕСА_1 » за адресою, АДРЕСА_1 .» - підтверджується укладеними ОСОБА_6 з ТОВ «БУДПРОМАЛЬЯНС» правочинами в їх сукупності, якими є: Попередній договір №27032017-1 від 27.03.2017 року, що укладений з ТОВ «БУДПРОМАЛЬЯНС»; Договір про заміну первісного зобов`язання за Попереднім договором №27032017-1 від 27.03.2017 року, що укладений з ТОВ «БУДПРОМАЛЬЯНС» 01.07.2021 року; Договір №27032017-1 від 01.07.2021 року купівлі-продажу майнових прав на нежитлову будівлю (будинок відпочинку сімейного типу), що укладений з ТОВ «БУДПРОМАЛЬЯНС».

Відповідно до статті 177 ЦК України Об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Статтею 190 ЦК України визначено, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

ОСОБА_6 на виконання умов вищевказаних правочинів було сплачено ТОВ «БУДПРОМАЛЬЯНС» грошові кошти в сумі 4 012 200,00 грн. шляхом безготівкового розрахунку, що підтверджується Випискою по рахунку ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в АТ «Кредобанк» (копія додається).

Таким чином ОСОБА_6 є власником (володільцем)майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва - будинок відпочинку сімейного типу тип 1 черга/корпус 14 в комплексу «База відпочинку сімейного типу по АДРЕСА_1 » за адресою, АДРЕСА_1.»

З огляду на вищезазначене, ОСОБА_6 , являючись власником майнових прав на об`єкти, які арештовані оскаржуваною ухвалою, має право на її оскарження в апеляційному порядку, оскільки вважає ухвалу слідчого судді про задоволення клопотання прокурора про накладення арешту неправосудним судовим рішенням, яке було постановлено внаслідок неповного з`ясування обставин справи та яке підлягає скасуванню.

Апелянт вказує на те, що усі висновки слідчого судді щодо можливих порушень містобудівних умов допущених ТОВ «Будпромальянс» носять суто гіпотетичний характер та не підтвердженні жодними належними доказами. Зокрема, ні прокурор в поданому клопотанні, ні слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі не навели факти існування будь - яких приписів, протоколів складених контролюючими органами у сфері містобудування, які б підтвердили вчинення таких правопорушень.

Арешт було накладено на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку та недобудовані об`єкти, однак накладення арешту жодним чином не спроможне забезпечити їх збереження, оскільки незалежно від того чи буде застосований таких обмежувальний захід, він не вплине на збереження чи знищення відповідного майна.

Вжиття забезпечувальних заходів у вигляді арешту майна не є абсолютним та необмеженим правом органів досудового розслідування та суду. Мета застосування заходів арешту є чітко визначена у КПК України, зокрема у ст. 173, проте обставини даної справи свідчать про відсутність законних підстав про застосування такого заходу та обмеження права власності ОСОБА_6 .

Обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, орган досудового розслідування хоч і визнав постановою вищезазначене майно речовим доказом, проте не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст. 94 КПК України належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.

Слідчий суддя не надав оцінки щодо правової підстави для арешту майна, не зазначив та належним чином не обґрунтував, яким чином майно має відношення до кримінального провадження, які саме сліди вчинення кримінального правопорушення могли залишитися на них та чи можна взагалі їх використовувати, як речовий доказ у кримінальному провадженні.

З урахуванням викладеного апелянт вважає, що у даному конкретному випадку органом досудового розслідування та слідчим суддею не доведено необхідність у накладенні арешту на майно, а тому відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України мало стати підставою для відмови у задоволенні клопотання, однак не було зроблено слідчим суддею.

На обґрунтування вимог клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що ОСОБА_6 не повідомлявся про розгляд клопотання слідчого, він не є учасником кримінального провадження в межах якого постановлено оскаржувану ухвалу, відповідно він не міг знати про розгляд даного питання слідчим суддею. Про постановлення оскаржуваної ухвали він дізнався лише 26.05.2022 року, отримавши відповідь від ТОВ «Будпромальянс» на свій запит щодо можливості здійснити державну реєстрацію права власності за ним на об`єкт інвестування.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника третьої особи ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9 , який підтримав вимоги апеляційної скарги, з доповненнями та просив задовольнити її з наведених в ній підстав, пояснення прокурора, який заперечував щодо задоволення вказаної апеляційної скарги та вважав оскаржувану ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали справи, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, з доповненнями представника третьої особи, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 113 КПК України, будь-яка процесуальна дія під час кримінального провадження має бути виконана без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що розгляд клопотання про арешт майна відбувся без повідомлення та участі третьої особи ОСОБА_6 та його представника. Проте як зазначає апелянт, що про постановлення оскаржуваної ухвали він дізнався лише 26.05.2022 року, отримавши відповідь від ТОВ «Будпромальянс» на свій запит щодо можливості здійснити державну реєстрацію права власності за ним на об`єкт інвестування, іншої інформації матеріали справи не містять, а тому колегія суддів вважає, з урахуванням вище викладеного, за необхідне задовольнити вказане клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 20 грудня 2021 року.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів та ухвали слідчого судді, що СВ Оболонського управління поліції ГУНП у місті Києві, здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 42021102050000104, яке внесено 05.07.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364-1 КК України.

17.12.2021 прокурор Оболонської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва з клопотанням в рамках кримінального провадження № 42021102050000104, про арешт майна, а саме земельної ділянки площею 40024 кв. м, кадастровий номер 8000000000:85:036:0003, за адресою: АДРЕСА_1, з розташованими на ній недобудованими об`єктами нерухомості, які складаються із 14 будівель, із забороною відчужувати, розпоряджатись та користуватись вказаним майном.

В обґрунтування клопотання прокурор послався на те, що невстановлені особи шляхом зловживання довірою здійснюють продаж котеджів та таунхаусів, які розташовані за адресою АДРЕСА_1, хоча земельна ділянка 8000000000:85:036:0003, розміром 40024 квадратних метри, має цільове призначення - для реконструкції, експлуатації та обслуговування бази відпочинку. Відповідно до договору оренди №78-6-00479 від 09.11.2007, який продовжено договором МЗК-1-01804 від 14.12.2018, укладеного між Київським міським головою та ТОВ «Будпромальянс» (ЄДРПОУ 32957379) зазначено, що цільове призначення - 07.01 для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення;категорія земель - землі рекреаційного призначення; вид використання - для реконструкції, експлуатації та обслуговування бази відпочинку, грошова оцінка земельної ділянки 26907060 грн.

На думку прокурора, наведені обставини свідчать про те, що наразі є необхідність в накладенні арешту на вказану земельну ділянку, оскільки вона відповідає ознакам речових доказів.

У зв`язку з чим прокурор просив накласти арешт на нерухоме майно - земельну ділянку площею 40024 кв. м, кадастровий номер 8000000000:85:036:003, за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розташовані недобудовані об`єкти нерухомості, які складаються із 14 будівель із забороною особам, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших реєстрів (щодо інших речових прав та обтяжень) щодо даного нерухомого майна.

20.12.2021 року ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва вказане клопотання прокурора задоволено та накладено арешт на вказане майно.

Приймаючи таке рішення слідчий суддя встановив, що розслідування у кримінальному провадженні №42021102050000104, яке внесено 05.07.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364-1 КК України, здійснюється за фактом того, що невстановлені особи з шляхом зловживання довірою здійснюють продаж котеджів та таунхаусів які розташовані за адресою АДРЕСА_1. Так, земельна ділянка 8000000000:85:036:0003 розміром 40024 квадратних метри, цільове призначення - для реконструкції, експлуатації та обслуговування бази відпочинку, відповідно до договору оренди №78-6-00479 від 09.11.2007 який продовжено договором МЗК-1-01804 від 14.12.2018 укладеного між Київським міським головою та ТОВ «Будпромальянс» (ЄДРПОУ 32957379) в якому зазначено, що цільове призначення - 07.01 для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення;категорія земель - землі рекреаційного призначення; вид використання - для реконструкції, експлуатації та обслуговування бази відпочинку, грошова оцінка земельної ділянки 26907060 грн.

Як вбачається з оглядів сайту ІНФОРМАЦІЯ_2, за адресою АДРЕСА_1 , будується клубне містечко ІНФОРМАЦІЯ_1 - як зазначено на сайті: «унікальна можливість жити в ідеальному місці. Клубне містечко «ІНФОРМАЦІЯ_1» розташовано в дивовижному рекреаційному місці, яке славиться своєю природною красою, свіжим повітрям і піщаними пляжами. У містечку передбачено ресторан з літньою терасою, відкритий басейн з шезлонгами, тенісний корт з ґрунтовим покриттям, дитячий ігровий комплекс і лаундж зона для зустрічей і приємного проведення часу. Буде організовано прибирання території комплексу і цілодобова охорона.».

Замовниками проекту «ІНФОРМАЦІЯ_1» є ТОВ «Будпромальянс», спільно з ТОВ «Rise And Development». Проте, відповідно до єдиного реєстру юридичних осіб юридичної особи «Rise And Development» на території України не зареєстровано.

Відповідно до листа Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві надано перелік дозвільної документації ТОВ «Будпромальянс», згідно з яким надано дозвіл на реконструкцію бази відпочинку сімейного типу та благоустрій скверу в м. Києві по вул. Селянській (1 черга один корпус ТИП 1, ТП прох. Вн. Майд. Інж. Мер., зовн. Інж. М.) за адресою АДРЕСА_1) всього на 17 об`єктів.

Ураховуючи, що декларації про початок виконання будівельних робіт знаходяться у відкритому доступі та розміщені на офіційному сайті ІНФОРМАЦІЯ_3, де зазначено номер декларації КВ 083143070388. Вивченням цієї декларації встановлено, що дозвіл надано на реконструкцію (будівництво) об`єкту загальною площею 183,2 кв. м. з яких 183,2 кв. м. нежитлові та аналогічні відомості містяться ще у 16 дозволах.

Отже, слідчий суддя погодився з тим, що невстановленими досудовим розслідуванням особами організовано протиправну схему привласнення коштів інвесторів будівництва шляхом перевищення службових повноважень з метою отримання неправомірної вигоди від продажу котеджів та таунхаусів, всупереч державним та громадським інтересам, бо відповідно до містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №01009-3192 виданих ТОВ «Будпромальянс» за адресою АДРЕСА_1 та вул. Селянської, зазначено, що згідно з договором оренди від 09.11.2007 №78-6-00479 - реконструкція, експлуатація та обслуговування бази відпочинку. Хоча наведені вже судом обставин свідчать, що ніякої бази відпочинку з подальшим її обслуговуванням не відбувається, так як невстановлені посадові особи ТОВ «БУДПРОМАЛЬЯНС» шляхом зловживання повноваженнями здійснюють будівництво клубного містечка « ІНФОРМАЦІЯ_1 », тобто будуються приватні будинки з метою продажу. При цьому, у жодної особи відсутнє право на продаж нерухомості, яка розташована на зазначеній земельній ділянці, що призведе до втрати громадою земельної ділянки рекреаційного значення.

Відповідно до інформаційної довідки № 261738553 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна земельна ділянка з кадастровим номером № 8000000000:85:036:0003, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на праві комунальної власності належить територіальні громаді міста Києва в особі Київської міської ради та на підставі договору про поновлення договору оренди земельної ділянки 5375 від 26.11.2018 надано в оренду ТОВ «Будпромальянс».

Містобудівні умови та обмеження стосовно реконструкції бази відпочинку на території земельних ділянок за кадастровими номерами 8000000000:85:036:0005 та 8000000000:85:036:0003, загальною площею 43921 кв. м. в реєстрі на офіційному сайті https://kga.gov.ua/reestr - Департаменту містобудування та архітектури КМДА наявні за №37142 та зазначено пунктом 3 Максимальна допустима щільність населення (для житлової забудови) - не розраховується.

Зазначені факти дають достатні підстави стверджувати про те, що оформлення та подальше використання дозвільної документації щодо здійснення будівництва на вказаній земельній ділянці здійснені в порушення закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 та Наказу міністерства регіонального розвитку, будівництва ЖКГ України від 07.07.2011 № 109 «Про затвердження Порядку надання містобудівних умов та обмежень будівництва забудови земельної ділянки, їх склад та зміст» та може призвести до втрати територіальною громадою міста Києва земельної ділянки у курортній зоні Пуща Водиця в межах історичного ареалу Пуща Водиця.

Слідчий суддя також взяв до уваги, що земельна ділянка знаходиться в історичному ареалі Пуща-Водиця (згідно рішення Київської міської ради народних депутатів від 10.10.1988 №976). Земельна ділянка на якій здійснюється будівництво клубного містечка закритого типу належить до комунальної власності Територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради проте відповідно до сайту забудовника https://ІНФОРМАЦІЯ_2 який розміщений на в`їзді до земельної ділянки здійснюється продаж котеджів та таунхаусів. При цьому, будівництво відбувається без дозволу на зняття ґрунту, хоча надані матеріали свідчать, що ці роботи проводяться. Тобто, у порушення вимог законодавства будівництво за вказаною адресою здійснюється без погодження органу охорони культурної спадщини, що встановлено під час огляду.

Отже на земельній ділянці рекреаційного призначення за адресою: АДРЕСА_1, яка віднесена до історичного ареалу, незаконно здійснюється будівництво житлових будинків (котеджного містечка закритого типу «ІНФОРМАЦІЯ_1»), що прямо суперечить цільовому призначенню такої земельної ділянки та здійснюється без відповідного дозволу компетентних органів на виконання будівельних робіт на землях історичного ареалу (дозволу на проведення земельних робіт який видається Міністерством Культури України).

Відповідно до інформації, розміщеної на офіційному веб-порталі «Публічна кадастрова карта», та відповідно до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804, який є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, цільовим призначенням вказаної земельної ділянки є будівництво та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

Слідчий суддя погодився з тим, що будівництво житлових апартаментів та іншими об`єктами нежитлової нерухомості для їх обслуговування не може вважатися будівництвом об`єктів рекреаційного призначення.

Також слідчий суддя зауважив, що наведені обставини повністю підтверджуються оглянутими судом матеріалами, які надані прокурором для огляду в судовому засіданні, а саме матеріалами проекту реконструкції бази відпочинку сімейного типу в 8 томах.

З урахуванням зазначеного слідчий суддя вважав доведеним, що земельна ділянка та об`єкти нерухомого майна є доказами у кримінальному провадженні за № 42021102050000104, оскільки зберегли на собі сліди злочину та самостійно, або у сукупності з іншими доказами, можуть доводити певні обставини чи вказувати на їх існування. Ці висновки дають підстави вважати, що в випадку не застосування заходів із забезпечення кримінального провадження щодо цього доказу, як то арешт, наведений доказ може бути відчужений.

На думку слідчого судді, клопотання слідчого, яке подане в рамках кримінального провадження, внесеного 05.07.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021102050000104, про арешт майна підлягало задоволенню задля збереження стану речового доказу, із забороною на час досудового розслідування відчужувати, розпоряджатись та користуватись вказаним майном будь-яким особам.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були досліджені матеріали судового провадження, а також з`ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

При винесенні ухвали слідчим суддею всупереч твердженням апелянта, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також обставини кримінального провадження № 42021102050000104 від 05.07.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364-1 КК України та відношення до нього нерухомого майна,а тому слідчим суддею обґрунтовано задоволено клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вищезазначене майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовими доказами в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України. При цьому постановою прокурора ОСОБА_8 про залучення до кримінального провадження речових доказів від 07.12.2021, вищезазначене майно було визнано речовими доказами, оскільки воно має доказове значення у рамках зазначеного кримінального провадження. Окрім того необхідність арешту обґрунтовувалась також тим, що необхідно призначити комплексну будівельно-технічну та земельно-технічну експертизу з метою встановлення істини у кримінальному провадженні.

З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно.

Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси, як власника майна та третіх осіб з метою забезпечення запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно.

На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права особи з потребами кримінального провадження.

Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Також, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

З урахуванням цього слідчий суддя встановив належні правові підстави, передбачені ч.ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вищевказане майно, що відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, всупереч доводам апелянта.

Зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. ст. 132, 170, 173 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування.

Зважаючи на викладене в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Всі інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу, з доповненнями - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,

п о с т а н о в и л а:

Поновити представнику третьої особи ОСОБА_6 - адвокату ОСОБА_7 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 20 грудня 2021 року.

Ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 20 грудня 2021 року, - залишити без зміни, а апеляційну скаргу, з доповненнями представника третьої особи ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4