Постанова

від 14.03.2023 по справі 526/2909/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 526/2909/21 Номер провадження 22-ц/814/2817/23Головуючий у 1-й інстанції Киричок С.А. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Кузнєцової О.Ю., Панченка О.О., при секретарі судового засідання: Бродській В.О., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 28 грудня 2022 року (ухвалене суддею Киричок С.А., повний текст рішення складено суддею 06 січня 2023 року) у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Ямпольська Світлана Миколаївна про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію речового права, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2021 року ТОВ «Агро-край» звернулося до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Ямпольська С.М., в якому прохав суд: визнати недійсним договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Миргородського районного нотаріального округу Ямпольською С.М. за №1232 від 23.09.2021 року щодо земельної ділянки площею 2,7861 га, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна: 1003903853204, кадастровий номер 5320481400:00:001:0161, яка розташована на території Полтавської області, Гадяцького району, Великобудищанської сільської ради, укладений ОСОБА_1 з ОСОБА_2 ; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 60551593 від 23.09.2021 17:06:17, здійснене приватним нотаріусом Миргородського районного нотаріального округу Ямпольською С.М. та проведену державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 , номер запису права власності: 44125379, дата, час державної реєстрації: 23.09.2021 16:52:07; вирішити питанння щодо розподілу судових витрат.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що 03.09.2015 року між СТОВ «Фіалка» та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки площею 2, 7861 га, яка розташована на території Великобудищанської сільської ради Миргородського району Полтавської області, строком на 10 років, який зареєстровано 31.01.2019 року. Вказував, що 02.01.2018 року між ОСОБА_1 , СТОВ «Фіалка» та ТОВ «Агро-край» укладено додаткову угоду №б/н до Договору оренди землі від 03.09.2015, якою передано права та обов?язки орендаря, передбачені договором оренди, ТОВ «Агро-край». Строк дії договору продовжено до 16.08.2026 року.

Вказував, що 21.07.2021 року на поштову адресу ТОВ «Агро-край» за №582/01-16 від 20.07.2021 надійшло повідомлення приватного нотаріуса Ямпольської С.М. з якого стало відомо щодо продажу земельної ділянки загальною площею 2,7861 га, кадастровий номер 5320481400:00:001:0161 з проектом договору купівлі-продажу земельної ділянки.

04.08.2021 між ТОВ «Агро-край» та фізичною особою ОСОБА_3 укладено договір про співробітництво №04/08-21Б від 04.08.2021.

Посилається на те, що 12 серпня 2021 року приватний нотаріус отримала від ТОВ «Агро-край» повідомлення від 12 серпня 2021 року про намір скористатися переважним правом купівлі вказаної земельної ділянки. Тому вважає, що державна реєстрація передачі переважного права за вказаним правочином мала бути здійснена протягом п?яти робочих днів з моменту одержання від нотаріуса повідомлення про час та дату укладення відповідного договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Однак, з інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухосмого майна щодо обєкта нерухолмого майна від 24.09.2021 року, позивачу стало відомо, що 23 вересня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 2,7861 га, кадастровий номер: 5320481400:00:001:0161, розташованої на території Полтавської області, Гадяцького району, Великобудищанської сільської ради. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Ямпольською С.М. за реєстровим № 1232.

У зв?язку з вищевикладеними обставинами позивач просить визнати зазначений договір купівлі-продажу земельної ділянки недійсним на підставі порушення процедури його оформлення через неповідомлення дати вчинення правочину, та позбавлення можливості скористатися переважним правом.

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 28 грудня 2022 року позовну заяву ТОВ «Агро-край» залишено без задоволення.

З вказаним рішенням суду не погодилося Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» та подало на нього апеляційну скаргу, в якій прохає рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 28 грудня 2022 року скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Агро-край» задовольнити. Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необгрунтованим, а також таким, що прийняте з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Посилається на те, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Зокрема вказує, що ТОВ «Агро-край» є орендарем земельної ділянки, а тому має переважне право яке можливо відступити фізичній особі яка зацікавлена в співпраці, проте приватний нотарус не повідомила дати укладення договору купівлі-продажу, тому товариство не зареєструвало як суб?єкт переважного права у визначений законом строк.

Від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Рой І.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання спростовуючи доводи, які викладені в апеляційній скарзі та підтримуючи рішення суду першої інстанції, прохала апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Судові витрати пов?язані з подачею відзиву на апеляційну скаргу прохала покласти на апелянта.

Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи сторони та інші особи будучи належним чином та завчасно повідомленими про час, та місце слухання справи в судове засідання не з?явилися.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України,суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції,що на підставі рішення 15 сесії 23 скликання Великобудищанської сільської Ради народних депутатів від 27.12.2001 року та Державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії РЗ №666636 ОСОБА_1 став власником земельної ділянки площею 2,790 га, кадастровий номер: 5320481400:00:001:0161, яка розташована в с.Великі Будища Миргородського району Полтавської області.

03.09.2015 року між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Фіалка» та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки площею 2, 7861 га, яка розташована на території Великобудищанської сільської ради Миргородського району Полтавської області. Даний договір укладено на 10 років. Після закінчення строку договору, орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

02.01.2018 року між ОСОБА_1 , сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Фіалка» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-край» укладено додаткову угоду №б/н до Договору оренди землі від 03.09.2015, якою передано права та обов?язки орендаря, передбачені договором оренди, ТОВ «Агро-край». Строк дії договору продовжено до 16.08.2026 року.

16.08.2016 державним реєстратором Гадяцької районної державної адміністрації Полтавської області зареєстроване право оренди зазначеної земельної ділянки, що підтверджується відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно номер запису про інше речове право: 31001179, дата державної реєстрації: 18.08.2016.

20 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Ямпольської С.М. із наміром продати земельну ділянку площею 2,7861 га.

Листом за №582/01-16 від 20.07.2021 на поштову адресу ТОВ «Агро-край» надійшло повідомлення приватного нотаріуса Ямпольської С.М. щодо продажу земельної ділянки загальною площею 2,7861 га, кадастровий номер 5320481400:00:001:0161 з проектом договору купівлі-продажу земельної ділянки. Згідно пункту 3 проекту договору купівлі-продажу земельної ділянки, продаж земельної ділянки вчиняється за 379093 гривень 50 копійок, які продавець отримує повністю від покупця до підписання цього договору, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок продавця.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження № 266708883 від 20.07.2021, вбачається, що приватний нотаріус Ямпольська С.М., на підставі заяви з реєстраційним номером 46854177 від 20.07.2021 зареєструвала намір власника земельної ділянки сільськогосподарського призначення щодо продажу земельної ділянки площею 2,7861 га, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1003903853204, кадастровий номер 5320481400:00:001:0161, яка розташована на території Полтавської області, Гадяцького району, Великобудищанської сільської ради. Номер запису про обтяження: 43067050, дата державної реєстрації: 20.07.2021.

04.08.2021 між ТОВ «Агро-край» та фізичною особою ОСОБА_3 укладено договір про співробітництво №04/08-21Б від 04.08.2021.

12 серпня 2021 року приватний нотаріус отримала від ТОВ «Агро-край» повідомлення від 12 серпня 2021 року про намір скористатися переважним правом купівлі вказаної земельної ділянки.

23 вересня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 2,7861 га, кадастровий номер: 5320481400:00:001:0161, розташованої на території Полтавської області, Гадяцького району, Великобудищанської сільської ради. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Ямпольською С.М. за реєстровим № 1232.

Відповідно до платіжного доручення АТ «Банк Січ» № 75258 від 23 вересня 2021 року ОСОБА_2 перерахував ОСОБА_1 379093 грн 50 коп, призначення платежу: за земельну ділянку кадастровий № 5320481400:00:001:0161 згідно договору від 23.09.2021 року.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованого 23 вересня 2021 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку №5320481400:00:001:0161.

Так, звертаючись до суду з вказаним позовом позивач прохав визнати зазначений договір купівлі-продажу земельної ділянки недійсним на підставі порушення процедури його оформлення через неповідомлення дати вчинення правочину, позбавлення можливості скористатися переважним правом.

Відмовляючи ТОВ «Агро-край» у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Агро-край» є юридичною особою з іноземним елементом, де кінцевим бенефіціарним власником є громадянин іноземної держави ОСОБА_4 , тому суд дійшов висновку, що позивач в силу закону не може бути покупцем спірної земельної ділянки.

Разом з цим місцевий суд зазначив, що в разі своєчасного укладення договору про співпрацю з ОСОБА_3 та своєчасної реєстрації передачі переважного права з відповідним позовом до суду мала б звертатися ОСОБА_3 , однак з невідомих причин вона не скористалася правом щодо захисту своїх інтересів, що свідчить про формальність самого договору, не залучена до участі у справі, коло учасників процесу визначено позивачем, тому суд дійшов висновку про безпідставність заявленого позову щодо визнання договору недійсним.

Крім того, місцевий суд зазначив, що зважаючи на обрання позивачем неналежного способу захисту та безпідставність позову, суд не вбачає підстав і для скасування рішення про державну реєстрацію речового права і вважає, що позовну заяву слід залишити без задоволення.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.

Відповідно до ч.1 ст.15, ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до статті 627 ЦК України та до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно частин 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно пунктів 5, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідно до статей 215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Судом встановлено, що договір купівлі - продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Ямпольською С.М. 04.11.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідав вимогам чинного законодавства, його зміст не суперечив положенням ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, сторони правочину мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їх внутрішній волі, правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлено цим договором.

З цих підстав суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем ТОВ «Агро-край» не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів того, що вищевказаний договір купівлі-продажу був укладений з порушенням вимог ч. 1 статті 215 ЦК України, а тому дійшов обгрунтованого висновку щодо відсутності підстав для визнання його недійсним.

Доводи апелянта щодо порушення його переважного права на придбання спірної земельної ділянки є також необгрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно ч.1-2 ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч.1 ст. 1301 ЗК України переважне право купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення мають такі суб`єкти: а) у першу чергу - особа, яка має спеціальний дозвіл на видобування корисних копалин загальнодержавного значення (металічні руди кольорових металів, металічні руди благородних металів, металічні руди рідкіснометалевих та рідкісноземельних металів, радіоактивних металів, електро- та радіотехнічна сировина), якщо відповідно до інформації, отриманої з Державного земельного кадастру, така земельна ділянка знаходиться в межах ділянки надр, наданої такій особі у користування, крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна (будівлі, споруди), що перебувають у власності особи, яка використовує земельну ділянку на праві власності, оренди, емфітевзису, суперфіцію, а також крім земельних ділянок для садівництва; б) у другу чергу - орендар земельної ділянки.

Суб`єкт переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення другої черги може реалізувати таке право у разі відсутності суб`єкта першої черги або відмови суб`єкта першої черги від реалізації такого права.

У разі якщо відповідно до закону особа, зазначена у пунктах «а» і «б» цієї частини, не може набувати у власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення, вона може в порядку, визначеному частиною п`ятою цієї статті, передати своє переважне право купівлі такої земельної ділянки іншій особі, яка відповідно до закону може набувати у власність таку земельну ділянку.

Матеріалами справи встановлено, що засновником ТОВ «Агро-Край» є іноземна юридична особа - ТОВ ТНА КОРПОРЕЙТ СОЛЮШНЗ ЛЛС (TNA CORPORATE SOLUTIONS LLC), Країна резидентства: Сполучені Штати Америки, Місцезнаходження: Сполучені Штати Америки, 610, В. Бродвей, Офіс 201, Джексон, Вайомінг, Сполучені Штати Америки, 83001, Розмір частки засновника (учасника): 10000,00, а кінцевим бенефіціарним власником є громадянин США ОСОБА_4 .

За таких обставин, ТОВ «Агро-Край» не могло скористатися переважним правом на придбання земельної ділянки, та не могло набувати у власність вищевказану земельну ділянку сільськогосподарського призначення.

Згідно ч.1 ст. 130? Земельного кодексу України, у разі якщо відповідно до закону суб?єкт переважного права першої черги або суб?єкт переважного права другої черги, не може набувати у власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення, він може в порядку, визначеному законодавством, передати своє переважне право купівлі такої земельної ділянки іншій особі, яка відповідно до закону може набувати у власність таку земельну ділянку.

У відповідності до ч. 5 ст. 130? Земельного кодексу України, передача переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення здійснюється за письмовим договором між суб`єктом переважного права та особою, якій передається таке право. Переважне право купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення, передане іншій особі, підлягає державній реєстрації в порядку, передбаченому для державної реєстрації обтяжень речових прав на земельні ділянки. Про передачу переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення особа, яка передає переважне право, зобов`язана письмово повідомити власника земельної ділянки протягом трьох робочих днів з дня державної реєстрації переходу такого права. Повідомлення здійснюється цінним листом з описом вкладень та повідомленням про вручення або особисто під розписку.

Виходячи зі змісту ч. 3 ст. 130? Земельного кодексу України, у разі якщо протягом місяця з дня спливу двох місяців з моменту реєстрації намірів, договір купівлі-продажу земельної ділянки не був укладений, процедура продажу земельної ділянки, визначена ст. 130? Земельного кодексу України, здійснюється повторно. Тобто, продавець за два місяці до укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення повинен повідомити суб`єкта переважного права, а суб`єкт переважного права протягом цього часу, якщо має намір скористатися своїм переважним правом, але не може набувати земельну ділянку сільськогосподарського призначення у власність, повинен передати це право особі, яка може набути таку земельну ділянку у власність та протягом місяця з моменту спливу вищевказаних двох місяців, укласти договір купівлі-продажу.

Однак, з наданих матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Агро-край» своєчасно не вчинив жодних дій щодо передачі переважного права ОСОБА_3 та не повідомив про це власника земельної ділянки, хоча згідно норм ЗК це є його обов?язком. Будь - яких об?єктивних обставин, які б перешкоджали позивачу зареєструвати в установленому порядку передачу свого переважного права протягом двох місяців суду не надано.

Крім цього, згідно з частинами 4, 5 та 7 ст. 130? ЗК України у разі продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення з порушенням переважного права її купівлі суб`єкт переважного права, який відповідно до цієї статті може реалізувати таке право, має право пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця. Одночасно позивач зобов`язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором купівлі-продажу повинен сплатити покупець.

Таким чином, у разі продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення з порушенням переважного права її купівлі, суб`єктом якого є юридична особа, і така юридична особа передала переважне право громадянину України (у тому числі після зазначеного продажу земельної ділянки), громадянин, якому передане переважне право, має право пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця в порядку, визначеному частиною четвертою статті 130? цього Кодексу.

Відповідно до роз`яснень п. 2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» від 17 травня 2011 року № 6, з позовами про визнання недійсними правочинів щодо земельних ділянок мають право звертатися сторони цих правочинів (договорів), а також інші зацікавлені особи, зокрема, особи, що мають право на придбання земельної ділянки, яка є предметом спірного договору. При цьому інтерес такої особи стосовно придбання у власність земельної ділянки має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам, а також відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надане в резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 (справа №1-10/2004).

Згідно з п. 18 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 7 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» під час розгляду позову про переведення на підставі статті 362 ЦК України прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу, укладеним з порушенням переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності, суду слід виходити з дійсної вартості частки на час розгляду справи. Невнесення одночасно з пред`явленням позову на депозитний рахунок суду грошової суми, яку за договором повинен сплатити покупець, є підставою для відмови в позові.

Отже, чинним законодавством врегульовано процедуру способу захисту порушеного переважного права купівлі земельної ділянки товарного сільськогосподарського виробництва, якою передбачено пред`явлення позову про переведення прав та обов`язків покупця земельної ділянки на суб`єкта переважного права, який, зокрема, може виступати стороною договору як покупець за наявності відповідної правосуб`єктності та внесення відповідних депозитних коштів на рахунок суду.

Проте, з наданих матеріалів справи вбачається, що позивач не скористався визначеною законом процедурою і звернувся з позовом про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, таким чином обравши неналежний спосіб захисту своїх прав.

При розгляді вказаного позову судом першої інстанції правильно акцентовано увагу на тому, що засновником ТОВ «Агро-Край» є іноземна юридична особа - ТОВ ТНА КОРПОРЕЙТ СОЛЮШНЗ ЛЛС, що знаходиться в США, а кінцевим бенефіціарним власником є громадянин США ОСОБА_4 .

В свою чергу, пункт 15 Перехідних положень Земельного кодексу України вказує на те, що до 1 січня 2024 року забороняється купівля-продаж або відчуження в інший спосіб на користь юридичних осіб земельних ділянок, які перебувають у приватній власності і віднесені до земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до положень ст. 130 ЗК України - набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення юридичними особами, створеними і зареєстрованими за законодавством України, учасниками (засновниками) або кінцевими бенефіціарними власниками яких є особи, які не є громадянами України, може здійснюватися з дня та за умови схвалення такого рішення на референдумі.

За будь-яких умов, у тому числі у разі схвалення на референдумі рішення, визначеного абзацом восьмим цієї частини, забороняється набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення: 1) юридичними особами, учасниками (акціонерами, членами) або кінцевими бенефіціарними власниками яких є особи, які не є громадянами України, - на земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної і комунальної власності, земельні ділянки сільськогосподарського призначення, виділені в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв), які розташовані ближче 50 кілометрів від державного кордону України (крім державного кордону України, який проходить по морю).

Таким чином, ТОВ «Агро-край» є юридичною особою з іноземним елементом, де кінцевим бенефіціарним власником є громадянин іноземної держави ОСОБА_4 , тому в силу закону позивач не може бути покупцем спірної земельної ділянки. За таких обставин суд першої інстанції правильно зазначив, що ТОВ «Агро-край» є неналежним покупцем.

Колегія суддів погоджується з висновкком суджу першої інстанції про те, що в разі своєчасного укладення договору про співпрацю з ОСОБА_3 та своєчасної реєстрації передачі переважного права з відповідним позовом до суду мала б звертатися ОСОБА_3 . Проте, остання з невідомих причин не скористалася правом щодо захисту своїх інтересів, що свідчить про формальність самого договору, не залучена до участі у справі, коло учасників процесу визначено позивачем, тому суд приходить до правильного висновку про безпідставність заявленого позову щодо визнання договору недійсним.

Зважаючи на вищевикладені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав і для скасування рішення про державну реєстрацію речового права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції повно з`ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, правильно визначені правовідносини, що склалися між сторонами, їх об`єктивний склад, права та обов`язки сторін, вірно застосовані норми матеріального права та не порушені норми процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають достатніх підстав для скасування рішення суду.

Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

За таких обставин, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких відносяться і витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України), відповідно до п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України: у разі задоволення позову покладаються на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. «в» п.4 ч.1 ст. 382 ЦПК України, постанова апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Так, приподачі відзиву на апеляційну скаргу представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Рой І.В. заявлено клопотання про стягнення з позивача на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. На підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції надано: копію додаткової угоди до договору про надання правової допомоги та акт виконаних робіт (т.2 а.с. 22 зворот).

Враховуючи, що постановою Полтавського апеляційного суду від 14 березня 2023 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» залишено без задоволення, а рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 28 грудня 2022 року без змін, а тому з позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» на користь відповідача ОСОБА_2 необхідно стягнути суму понесених ним судових витрат в суді апелдяційної інстанції на правову допомогу у розмірі 5000 грн.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» - залишити без задоволення.

Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 28 грудня 2022 року - залишити без змін.

Сягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» на користь ОСОБА_2 суму понесених судових витрат на правову допомогу у розмірі 5000 (п?ять тисяч) грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови виготовлено 15 березня 2023 року.

Головуючий суддя :

---

Г.Л. Карпушин

Судді:

---

О.Ю. Кузнєцова

---

О.О. Панченко