Рішення

від 08.11.2022 по справі 361/4522/21

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 361/4522/21

Провадження № 2/361/829/22

08.11.2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2022 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

судді Сердинського В.С.

при секретарі - Бас Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні будинком шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку та вселення,

установив:

Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в якому враховуючи уточнення позовних вимог, просить суд: усунути перешкоди у здійсненні права приватної власності ОСОБА_3 шляхом виселення ОСОБА_2 , з житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення;

зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ;

вселити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач ОСОБА_3 є власницею житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_2 є її братом. Також в даному будинку зареєстрований батько позивача ОСОБА_4 , відповідач ОСОБА_2 та малолітня донька відповідача ОСОБА_5 .

Відповідач ОСОБА_2 у грудні 2018 року переїхав та без дозволу власника ОСОБА_4 вселився в житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Фактично за час свого проживання в будинку в 2018 році відповідач не сплачував комунальні послуги за газо- та електропостачання, також відповідач здійснював незначні проплати за газо- та електропостачання в 2019- 2021 2021 роках, однак вся існуюча заборгованість за комунальні послуги по

проживанню відповідача та його сім`ї сплачувалася позивачем та її батьком ОСОБА_4 , оскільки відповідач ухилявся від виконання своїх обов`язків по оплаті комунальних послуг за спожиті комунальні послуги. Станом на 2017-2018 роки відповідачем не сплачувалося жодної копійки за комунальні послуги по будинку, всі ці витрати ніс виключно батько ОСОБА_4 .

Відповідач не являється членом сім`ї позивача, жодної домовленості між нею, як власницею житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та відповідачами щодо користування будинком не існує, та не існувало. Відповідач будучи обізнаним у тому, що з 13 червня 2019 року саме позивач є власницею будинку, проживає з сім`єю в будинку проти її волі, систематично порушує правила співжиття, що негативно впливає на стан здоров`я позивачки та її батька ОСОБА_4 , та постійно чинить їй перешкоди у проживанні у власному будинку.

Позивач стверджує, що вона як власник житлового будинку, завдяки неправомірним діям відповідача ОСОБА_2 , позбавлена можливості забезпечити членів своєї сім`ї належними умовами проживання, оскільки відповідач не надає їй ключів від калітки до входу в двір та вхідних дверей будинку, поводить себе дуже агресивно, провокує сварки та займається рукоприкладством, погрожує фізичною розправою, шкодить майно. Потрапити в будинок позивач може лише коли дома є її батько ОСОБА_4 . Дійти спільної згоди щодо виселення відповідача з сім`єю та вселення на виключно законних підставах сім`ї позивача в належний їй житловий будинок не вдалося, оскільки відповідач не визнає за позивачем права власності на будинок.

Оскільки відповідач чинить перешкоди у проживання позивача у належному їй будинку, вона та члени її сім`ї - двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та співмешканець ОСОБА_8 змушені проживати в службовому житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 .

З приводу неправомірних дій відповідача ОСОБА_2 , позивач багаторазово зверталася до Броварського відділу поліції ГУНП в Київській області, з метою усунення перешкод в користуванні їй та її батькові ОСОБА_4 в проживанні в будинку по АДРЕСА_1 .

У зв`язку з вказаними обставинами, позивач змушена звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою Броварського районного суду Київської області від 28 серпня 2021 року відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання.

20 жовтня 2021 року відповідач ОСОБА_2 подав відзив на позов, в якому зазначив наступне.

Відповідач стверджує, що у спірний будинок разом зі своєю дружиною він вселився у 2017 року, за згодою свого батька, який на той час був власником даного житла, оскільки власного житла у нього немає. До того часу від проводив у будинку ремонтні роботи, оскільки будинок був не придатний для проживання, сплачував комунальні платежі.

Відповідач стверджує, що його сім`я не чинить жодних перешкод позивачу у користуванні належним їй будинку, в якому навіть є окрема кімната, де зберігаються речі його сестри.

08 листопада 2022 року ОСОБА_2 подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позові вимоги не визнає.

08 листопада 2022 року ОСОБА_3 подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позов підтримує.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини і відповідні їм правовідносини та дійшов таких висновків.

Згідно договору дарування житлового будинку від 13 червня 2019 року ОСОБА_4 подарував ОСОБА_3 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності на вказаний будинок зареєстровано за ОСОБА_3 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, про що свідчить витяг, від 13 червня 2019 року. що міститься в матеріалах справи.

Згідно договору дарування земельної ділянки від 13 червня 2019 року ОСОБА_4 подарував ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 3221284401:01:001:0011, за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_3 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, про що свідчить витяг, від 13 червня 2019 року. що міститься в матеріалах справи.

Згідно договору дарування земельної ділянки від 13 червня 2019 року ОСОБА_4 подарував ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1837 га, кадастровий номер 3221284401:01:001:0012, за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_3 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, про що свідчить витяг, від 13 червня 2019 року. що міститься в матеріалах справи.

Згідно з довідкою від 01 червня 2020 року, виданою Красилівською сільською радою, ОСОБА_3 є власником будинку в АДРЕСА_1 . В даному будинку зареєстровані ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .

Згідно свідоцтва про шлюб ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9 з 09 жовтня 2020 року.

Ві цього шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народилася спільна дочка ОСОБА_5 .

Згідно з довідкою від 18 лютого 2021 року, виданою виконавчим комітетом Красилівської селищної ради, ОСОБА_5 зареєстрована за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 .

З характеристики від 13 жовтня 2021 року, виданою виконавчим комітетом Красилівської селищної ради, ОСОБА_10 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . За час проживання в селі зарекомендував себе позитивно. Претензій до нього у виконавчого комітету селищної ради немає.

Згідно з довідкою від 13 жовтня 2021 року, виданою виконавчим комітетом Красилівської селищної ради, у житловому будинку житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , разом з ОСОБА_2 проживають його дружина ОСОБА_9 , його дочка ОСОБА_5 та його батько ОСОБА_4 .

Відповідно до висновку комісії у акті обстеження житлових умов від 12 жовтня 2021 року ОСОБА_4 має доступ до всіх благ будинку. Окрім цього сама ОСОБА_3 має повний доступ до своєї власності, про що зазначено в акті від 19 жовтня 2021 року. Також в даному акті вказано, що ОСОБА_4 проживає в окремій кімнаті.

Також ОСОБА_2 до матеріалів справи долучено квитанції про оплату ним житлово-комунальних послуг за спірний будинок.

Статтею 41КонституціїУкраїни визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 47 Конституції України, кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 9 Житлового кодексу Української РСРвстановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом.

Згідно із положеннями частини першої, четвертої статті 29ЦКУкраїни місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Відповідно достатті328ЦКУкраїни право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Правова позиція Європейського суду з прав людини, відповідно до пункту першого статті 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі - Конвенція), гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Це покладає на Україну в особі її державних органів зобов`язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K. від 21 лютого 1990 року). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24 листопада 1986 року), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18 лютого 1999 року).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Згідно ізположеннями статті319ЦПК Українивласник володіє,користується,розпоряджається своїммайном навласний розсуд.Власник маєправо вчинятищодосвогомайна будь-якідії,які несуперечатьзакону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має право використовувати його для промислового виробництва.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 ЦК України.

Стаття 321ЦКУкраїни закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до положень статті 391 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником майна і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Відповідно достатті13ЦПКУкраїни збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно достатті 79ЦПК Українид остовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Частинами першої, шостої, сьомої статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням вищевикладеного, оскільки позивач є одноосібним власником спірного будинку, та має намір проживати в ньому разом зі членами своєї родини, та між сторонами не досягнуто домовленостей щодо спільного проживання успірному будинку, вона не може бути позбавлена права користування ним, зокрема права використовувати будинок для власного проживання, тому суд приходить до висновку про задоволення позову в частині вимог про усунення перешкод позивачу в користуванні будинком АДРЕСА_1 шляхом її вселення у будинок.

Щодо вимог стосовно виселення ОСОБА_2 з житлового будинку АДРЕСА_1 , суд зазначає таке.

Відповідно до статті 47 Конституції України, кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 9 Житлового кодексу Української РСРвстановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом.

За змістом частини першої статті 109 ЖК Української РСР виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Згідно зі статтею 157 ЖК Української РСР членів сім`ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Так відповідно до статті 116 ЖК Української РСР якщо наймач, члени його сім`ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Виселення через неможливість спільного проживання може мати місце лише при систематичному порушенні винним правил співжиття.

У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» судам надано роз`яснення, що при вирішенні справ про виселення на підставі статті 116 ЖК Української РСР осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення).

Крім того, виходячи з офіційного характеру заходів запобігання і громадського впливу, які мають передувати виселенню наймача або членів його сім`ї на підставі статті 116ЖК Української РСР без надання іншого жилого приміщення, факт застосування заходів запобігання судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, виконавчими комітетами, іншими уповноваженими органами, а заходів громадського впливу - органами самоорганізації населення (будинкові, вуличні, квартальні комітети, тощо), повинні підтверджуватися письмовими доказами. Неправомірна поведінка правопорушника повинна створювати об`єктивну, а не суб`єктивну неможливість спільного проживання. Тому незначні порушення, а також порушення, що є таким лише на думку окремих осіб у силу їх суб`єктивного сприйняття, продиктованого певним ставленням до правопорушника чи властивостями характеру, не повинні спричиняти виселення. Для виселення за цією підставою необхідно встановити систематичність протиправних дій і безрезультатність застосування до правопорушника заходів попередження і громадського впливу.

Таким чином, законодавством встановлений чіткий порядок для виселення наймачів, членів сім`ї, які проживають разом з власниками житла.

Враховуючи, що ОСОБА_2 вселився у даний будинок за згодою свого батька, якому на той час вказаний будинок належав, сплачує комунальні послуги за нього, утримує будинок в належному стані, в даному будинку зареєстрована його малолітня дитина, іншого житла у власності немає, суд приходить до висновку про відсутність підстав для виселення ОСОБА_2 із займаного житла.

За змістом частини першої статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття зреєстрації місцяпроживання особиздійснюється напідставі: судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Таким чином, питання про зняття особи з реєстраційного обліку не входить до компетенції суду та в судовому порядку не вирішується. Крім того, відповідач ОСОБА_11 не значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 з 12 липня 2021 року.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 41,47,55 Конституції України, статями13,15,16,29,316-319,321, 383,391 ЦК України, статтями 9, 109, 116, 157 ЖК Української РСР, статтями 12, 13, 81, 89, 263 - 265, 268, 273, 353 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , житловим будинком, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , шляхом вселення ОСОБА_3 до даного будинку та надалі не чинити їй перешкод у користуванні будинком.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В. С. Сердинський