Постанова

від 07.03.2023 по справі 466/3401/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 466/3401/22 Головуючий у 1 інстанції: Білінська Г.Б.

Провадження № 22-ц/811/2040/22 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

секретаря: Гай О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 06 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські інженерні рішення», з участю третьої особи учасника ТОВ «Українські інженерні рішення» ОСОБА_1 , про визнання припиненими трудових відносин,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ТзОВ «Українські інженерні рішення», в якомупросив визнати припиненими трудові відносини між ТзОВ «Українські інженерні рішення» та директором ОСОБА_2 на підставі ст. 38 КЗпП України з 04.05.2022 з внесенням відповідних даних у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Окрім цього, просив стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 514,20 грн та сплачений судовий збір в розмірі 908,00 грн.

Вимоги мотивував тим, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань він з 05.09.2019 числиться керівником ТзОВ «Українські інженерні рішення». Враховуючи те, що будь-які господарсько-фінансові відносини між позивачем та товариством давно припинено, ОСОБА_2 не має жодного впливу на рішення, які приймаються в Товаристві. 19.04.2022 позивачем прийнято рішення щодо звільнення з посади директора ТОВ «Українські інженерні рішення» за власним бажанням з 04.05.2022, про що складено відповідну заяву. 3 метою дотримання порядку, передбаченого ст.31 Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю, позивачем на адреси ТзОВ «Українські інженерні рішення», третьої особи -учасника ТОВ ОСОБА_1 та Зборів Учасників ТзОВ листом з описом вкладення та повідомленням про вручення направлень скеровані повідомлення про скликання позачергових Зборів учасників ТзОВ «Українські Інженерні рішення» з порядком денним. Датою проведення зборів визначено 23.05.2022. Повідомлення про проведення зборів були скеровані рекомендованою поштою, однак не вручені адресатам та повернулися із відміткою «за закінченням терміну зберігання поштової кореспонденції у відділенні пошти». Збори не відбулись, про що складено відповідний Акт. 23.05.2022 ним видано наказ про звільнення з посади директора ТзОВ з 04.05.2022 на підставі ст.38 КзПП України. Позивач вважає, що бездіяльність щодо вирішення питання про звільнення позивача з посади директора товариства є грубим порушенням його трудових прав на звільнення та обрання іншого місця роботи на власний розсуд. На підставі наведеного просив задовольнити його позов.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 06 липня 2022 року позов задоволено частково.

Визнано припиненими трудові відносини між ТзОВ «Українські інженерні рішення» та директором ОСОБА_2 на підставі ст.38 КЗпП України.

У задоволенні позову в частині зобов`язання ТзОВ «Українські інженерні рішення» провести державну реєстрацію змін у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань звільнення ОСОБА_2 із займаної посади -відмовлено.

Стягнуто з ТзОВ «Українські інженерні рішення» в користь ОСОБА_2 992 грн. 40 коп. сплаченого судового збору та 1600 грн. витрат на правову допомогу.

Рішення суду в частині задоволення позову оскаржив ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що позивач порушив порядок скликання зборів, не повідомив його про дату та час зборів, позивач має фінансові зобов`язання перед відповідачем, заволодів майном товариства, що є предметом проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні. Крім того, позивач не передав бенефіціару/власнику ТОВ «Українські інженерні рішення» печатки, майно за котре останній матеріально відповідальний, документів господарської та фінансової звітності товариства, щоб можна було провести аудиторську звірку, скласти Акт прийому-передачі вищезгаданих речей, документів та майна для продовження господарської діяльності товариства. Тому за даних обставин, позивач не може бути звільненим із займаної посади.

Наголошує, що позивач вже звертався в суд з аналогічним позовом із таким же складом учасників, та йому відмовлено у задоволенні позову, що підтверджується рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 22.02.2022 у справі №466/6351/21, котре набрало законної сили, та не оскаржувалось.

Просить закрити провадження у справі, рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 06.07.2022 в частині визнання припиненими трудових відносин скасувати та прийняти нове рішення, котрим відмовити у задоволенні позовних вимог.

Учасники справи у судове засідання апеляційної інстанції не з`явились про причини неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, від представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 надійшло письмове клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника. Відтак неявка учасників відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, який проводиться за їхньої відсутності, а фіксування судового процесу згідно ч.2 ст.247ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам відповідає.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 05.09.2019 керівником ТзОВ «Українські інженерні рішення» є позивач у справі ОСОБА_2 .

Встановлено, що засновником та єдиним учасником ТзОВ «Українські інженерні рішення» є ОСОБА_1 .

19.04.2022 ОСОБА_2 направив ТзОВ «Українські інженерні рішення» та ОСОБА_1 заяву про звільнення його з посади директора товариства за власним бажанням з 04.05.2022.

Також 19.04.2022 позивачем на адресу ТзОВ «Українські інженерні рішення» та ОСОБА_1 направлено повідомлення про скликання позачергових зборів учасників товариства. Датою проведення зборів визначено 23.05.2022.

Зазначені документи скеровані позивачем рекомендованою поштою, проте не вручені адресатам у зв`язку із закінченням строку зберігання у поштовому відділенні.

Згідно з актом від 23.05.2022, складеним уповноваженим представником позивача, позачергові загальні збори учасників ТзОВ «Українські Інженерні рішення» не відбулися у зв`язку із з неявкою єдиного учасника товариства ОСОБА_1 .

Відповідно до Наказу № 1/зв 23.03.2023 «Про звільнення з посади директора (керівника) ОСОБА_2 » позивач припинив виконання обов`язків директора (керівника) ТзОВ «Українські Інженерні рішення» з 04.05.2022 у зв`язку із звільненням з посади на підставі ст. 38 КЗпП України.

Звертаючись досуду зцим позовом, ОСОБА_2 посилався нате,що узв`язку знеявкою учасникаТзОВ«Українські Інженернірішення» ОСОБА_1 на загальні збори він позбавлений можливості реалізувати передбачене частиною першою статті 38 КЗпП України право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, що є порушенням його трудових прав на звільнення та обрання іншого місця роботи на власний розсуд.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названою нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Так, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19).

Згідно зі статтею 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Частиною першою статті 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства (частина перша статті 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

Відповідно до частин першої - третьої статті 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Отже, відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Разом з тим особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №758/1861/18).

З урахуванням викладеного позивач ОСОБА_2 як директор товариства не має самостійних повноважень щодо вирішення питання про своє звільнення з посади директора.

Відповідно до частин другої, третьої статті 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Конституційний Суд України у Рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов`язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №758/1861/18).

Встановлені у справі обставини, а саме: написання позивачем заяви про звільнення за власним бажанням, направлення вказаної заяви учаснику товариства,ініціювання позивачем проведення позачергових загальних зборів із винесенням питання звільнення директора на порядок денний не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, свідчать про те, що позивачем ОСОБА_2 дотримана процедура звільнення із займаної посади директора товариства.

Як встановлено судом, у ОСОБА_2 відсутні печатки, документи фінансової звітності та майна товариства, оскільки протягом тривалого часу він не здійснює жодної діяльності у Товаристві.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність правових підстав для визнання припиненими трудових відносин ОСОБА_2 із ТзОВ «УкраїнськіІнженерні рішення» у зв`язку із звільненням із займаної посади директора товариства на підставі статті 38 КЗпП України,оскільки невирішення загальними зборами учасників товариства питання про звільнення працівника з посади директора є порушенням його права щодо вільного вибору праці.

Також районний суд правильно виходив з того, що наявність кримінального провадження, в межах якого проводиться перевірка діяльності ОСОБА_2 у ТзОВ «Українські інженерні рішення», не є підставою для відмови у реалізації його права на звільнення з роботи з дотриманням процедури, передбаченої чинним законодавством, та подальшого працевлаштування.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 06 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено: 16.03.2023

Головуючий

Судді